№ справа:101/3075/13-кГоловуючий суду першої інстанції:Прищепа Ангеліна Володимирівна

№ провадження:11-кп/190/154/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Єлгазіна Л. П.

_________________________________________________________________________________

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

А В Т О Н О М Н О Ї Р Е С П У Б Л І К И К Р И М

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" лютого 2014 р. м. Сімферополь

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді -Трясуна Ю.Р.,

Суддів -Єлгазіної Л.П., Радіонова І.І.

при секретарі -Шемлей І.І.

за участю прокурора обвинуваченогоСулейманової Д.Н. ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальне провадження № 101/3075/13-к відносно

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народження, уродженця м. Донецька, громадянина України, маючого неповну середню освіту, працюючого грузчиком в магазині «1000 Мелочей» у м. Алушті, одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого: 21.02.1994 року Єнакієвським міським судом Донецької області за ст. ст. 140 ч. 2, 45 КК України (у ред. 1960 року) до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 45 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік; 31.10.1996 року Київським районним судом м. Донецька за ст. ст. 140 ч. 3, 140 ч. 2, 42 КК України до 4 років позбавлення волі з конфіскацією майна, звільнений 06.06.2000 року за відбуттям терміну покарання; 11.01.2001 року Дебальцевським міським судом Донецької області за ч. 3 ст. 140 КК України (у ред. 1960 року) до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнений 06.06.03 року умовно-достроково на не відбутий термін 1 рік 6 днів; 02.11.2004 року Ялтинським міським судом АР Крим за ст. 15 ч. 2, 185 ч. 3 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений 22.09.06 року умовно-достроково на не відбутий термін 11 місяців 3 дні; 10.09.2009 року Ворошиловським районним судом м. Донецька за ст.. 185 ч. 1 КК України до штрафу у розмірі 850 грн.; 18.04.2011 року Алуштинським міським судом АР Крим за ч. 2 ст. 185 КК України до арешту строком на 3 місяці, звільненому 18.07.2011 року за відбуттям терміну покарання,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

В апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні - прокурор прокуратури м. Алушти АР КримДідун М.І.0 просив вирок суду Алуштинського міського суду АР Крим від 21.11.2013 року в частині призначеного покарання обвинуваченому скасувати та ухвалити новий, яким призначити ОСОБА_7 (ОСОБА_7) покарання у виді 3 років позбавлення волі.

Вироком Алуштинського міського суду АР Крим від 21 листопада 2013 року ОСОБА_7 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, та йому призначене покарання у виді виправних робіт строком на 1 рік 6 місяців за місцем роботи з відрахуванням із суми заробітків 20% щомісячно в дохід держави.

В апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи кваліфікації дій та доведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, мотивував свої доводи невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м'якості.

Прокурор звертає увагу на те, що судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 не враховано обставини, які обтяжують покарання, а саме рецидив злочинів, та те, що обвинувачений 5 разів судимий, за останнім місцем роботи працює нетривалий час, не має постійного місця проживання.

Згідно встановлених судом першої інстанції обставин, ОСОБА_7, маючи злочинний намір, спрямований на завідомо неправдиві показання потерпілого в суді, поєднане зі штучним створенням доказів захисту, діючи з мотивів домогтися виправдувального вироку суду щодо підсудного ОСОБА_11, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, що мав місце 20.05.2012 року, реалізуючі злочинний намір, на стадії судового слідства при розгляді кримінальної справи № 0101/4148/2012 за обвинуваченням ОСОБА_11 і ОСОБА_12 у Алуштинському міському судді АР Крим, будучи потерпілим по кримінальній справі, і попередженим суддею про кримінальну відповідальність за дачу завідома неправдивих свідчень за ст. 384 КК України, 13.11.2012 року повідомив суду неправдиві відомості про те, що підсудний ОСОБА_11 не здійснював відкрите викрадення належного йому майна, і він обмовив ОСОБА_11 на прохання співробітників міліції, і відповідно підсудний ОСОБА_11 не причетний до скоєння даного злочину. В ході судового слідства по кримінальній справі № 0101/4148/2012 за обвинуваченням ОСОБА_11, ОСОБА_12 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, судом встановлено, що ОСОБА_7 є потерпілим і безпосереднім очевидцем скоєного ОСОБА_11 злочину, про що відображено у вироку Алуштинського міського суду АР Крим від 12.12.2012 року.

Він же, маючи злочинний намір, спрямований на завідомо неправдиві показання потерпілого в суді, поєднане зі штучним створенням доказів захисту, діючи з мотивів домогтися виправдувального вироку суду щодо засуджених ОСОБА_11 і ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 186 КК України, реалізуючі свій злочинний намір при розгляді апеляційним судом кримінальної справи № 11/0190/552/2013 за апеляціями засуджених ОСОБА_12, ОСОБА_11 та їх захисника ОСОБА_13 на вирок Алуштинського міського суду АР Крним від 12.12.2012 року, будучи потерпілим по кримінальній справі, і попередженим суддею про кримінальну відповідальність за дачу завідома неправдивих свідчень за ст. 384 КК України, 14.03.2013 року повідомив апеляційному суду неправдиві відомості про те, що він обмовив засуджених ОСОБА_11 і ОСОБА_12, а саме чи був присутній при скоєнні даного злочину засудженийОСОБА_12 він не пам'ятає, а засуджений ОСОБА_11 при даних подіях був відсутній і, відповідно не причетний до скоєння даного злочину. В ході судового слідства по кримінальній справі 11/0190/552/2013 апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7, був потерпілим і очевидцем скоєного ОСОБА_11 і ОСОБА_12 злочину, що відображено в ухвалі Апеляційного суду АР Крим від 14.03.2013 року.

Заслухавши доповідача, вислухав прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, обвинуваченого, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_7 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 КК України, при обставинах, викладених у вироку, є обґрунтованим, учасниками судового провадження не оскаржується.

Доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не знайшли свого підтвердження перевіркою всіх обставин кримінального провадження.

Так, відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який при призначені покарання керувався принципами справедливості ті індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, а і відповідати скоєному, тобто необхідним і достатнім для виправлення особи.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд врахував як обставини, що пом'якшують покарання, а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, так і обставину, що обтяжує покарання - рецидив злочинів.

Колегія суддів вважає, призначаючи покарання ОСОБА_7, суд першої інстанції відповідно до вимог кримінального закону України врахував ступень тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про його особу, зокрема те, що він офіційно працевлаштований, за місцем роботи та реєстрації характеризується позитивно, перебуває у зареєстрованому шлюбі, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Доводи прокурора про те, що обвинувачений за місцем своєї роботи працює нетривалий час, не можуть бути прийняті колегію суддів як негативно характеризуючи обвинуваченого, оскільки працевлаштування ОСОБА_7 свідчить про те, що він став на шлях виправлення.

З урахуванням викладеного, всіх обставин кримінального провадження, особи обвинуваченого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про можливість виправлення ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, та тим, що призначене покарання обвинуваченому є достатнім для його виправлення, перевиховання, та попередження вчинення ним нових злочинів.

Виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи, що істотних порушень процесуального законодавства, що безумовно тягнуть за собою скасування вироку, в ході апеляційного розгляду не виявлено, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги прокурора, та призначення обвинуваченому покарання, пов'язаного з позбавленням волі.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури м. Алушти АР КримДідуна М.І.0, - залишити без задоволення.

Вирок Алуштинського міського суду АР Крим від 21 листопада 2013 року у відношенні ОСОБА_7 - залишити без зміни.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з моменту її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою - в той же строк з моменту вручення йому копії ухвали апеляційного суду.

С У Д Д І:

Трясун Ю.Р. Єлгазіна Л.П. Радіонов І.І.