УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №292/83/13-к Головуючий у 1-й інст. Гуц Олена Володимирівна

Категорія ч.1 ст. 121 КК України Доповідач Гузовський О. Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2014 року м. Житомир

Колегія суддів палати в кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області у складі:

головуючого..................Гузовського О.Г.,

суддів..................Ляшука В.В., Заліщука М.С.

з участю:секретаря.........................Велидчук І.М.

прокурора......................Селюченко І.І.

обвинуваченого…………ОСОБА_9

потерпілого……….ОСОБА_8, ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_8 на вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 30.12.2013 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця с. Івановичі Червоноармійського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1.

- засуджено за ч. 2 ст. 125 КК України - 1 (один) рік 6 (шість) місяців обмеження волі;

- за ч. 1 ст. 121 КК України - 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_9 покарання - 5 (п'ять) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням і встановлено іспитовий строк тривалістю - 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

Відповідно до ст. 76 КК України покладено обов'язки на ОСОБА_9:

1). не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2). періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Цивільний позов ОСОБА_10, ОСОБА_7 до ОСОБА_9 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, задовольнити частково.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь ОСОБА_10 матеріальну шкоду в розмірі 1935,0 грн. та 4000,0 грн. моральної шкоди та на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 1318,78 грн. та моральну шкоду в розмірі 1500,0 грн.

Цивільний позов прокурора Червоноармійського району в інтересах держави в особі Червоноармійської районної ради до ОСОБА_9 про відшкодування витрат закладу охорони здоров"я, задовольнити повністю.

Стягнуто з ОСОБА_9 на користь Червоноармійської районної ради Житомирської області (р/р 31412544700583 ГУ ДКСУ в Житомирській області м. Житомир, МФО 811039, код 37968385 УК у Червоноармійському районі, код доходів 24060300 "Інші надходження") 4772 (чотири тисячі сімсот сімдесят дві) грн., витрачених на стаціонарне лікування потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_7.

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_9 близько 20-ї години 15 серпня 2013 року., на прилеглій території домоволодіння АДРЕСА_2, за допомогою металевої арматури умисно наніс ОСОБА_8 три удари по голові, чим спричинив потерпілому тілесні ушкодження - відкриту черепно-мозкову травму у вигляді трьох забійних ран на волосистій частині голови, дном однієї з якої є тім'яна кістка, лінійний перелом якої йде по висоті через всю тім'яну кістку та переходить на основу черепа, епідуральної гематоми правої тім'яної ділянки (наявність крові над твердою мозковою оболонкою), забою головного мозку, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення. В цей же день та час, у вказаному місці ОСОБА_9, умисно наніс ОСОБА_11, яка намагалася припинити його злочинні дії металевим предметом один удар по голові, чим спричинив потерпілій забійну рану в потиличній ділянці, струс головного мозку та три удари по правій руці, одну забійну рану по задній поверхні правого передпліччя в середній третині і двох в нижній, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Своїми умисними діями ОСОБА_9 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1ст. 121 , ч. 2 ст. 125 КК України.

В апеляції потерпілий ОСОБА_8 вважає вирок суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим з наступних підстав:

-неправильного застосування кримінального закону, оскільки дії ОСОБА_9 слід кваліфікувати, як замах на вбивство тому, що ОСОБА_9 свій злочинний намір не довів до кінця по незалежних від нього обставинах, внаслідок перепон, які йому чинила дружина потерпілого;

-неповноти дослідження доказів на досудовому розслідуванні та в суді, що призвело до винесення судом вироку в якому наявні висновки, що не відповідають фактичним обставинам справи;

-безпідставності застосування ст. 75 КК України щодо ОСОБА_9, оскільки відсутні 2 обставини, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів;

-незадоволення цивільного позову в повному обсязі оскільки наслідки від злочину будуть мати місце пожиттєво, що потребуватиме постійного лікування.

Просить змінити вирок, визнати ОСОБА_9 винним у скоєнні злочинів передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 121, ч.2 ст. 125 КК України, та задовольнити заявлений цивільний позов в повному обсязі.

На апеляційну скаргу надійшло письмове заперечення обвинуваченого ОСОБА_9 Зазначає, що апеляційну скаргу подала особа яка відповідно до ст. 399 КПК України не має права на її подання. Також вказує на те, що строк на апеляційне оскарження даного вироку пропущений, а потерпілий не порушує питання про поновлення цього строку, тому апеляційна скарга має бути повернута апелянту.

Також надійшло письмове заперечення від прокурора у кримінальному провадженні Ткачука, який вказує на те, доводи потерпілого про неправильне застосування судом кримінального закону та істотне порушення його вимог необґрунтовані та безпідставні, а апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_8 не підлягає задоволенню, оскільки суд повно та всебічно розглянув матеріали кримінального провадження, а доводи потерпілого в апеляційній скарзі спростовуються дослідженими в судовому засіданні матеріали провадження.

Заслухавши доповідача, потерпілого ОСОБА_8 який підтримав апеляційну скаргу, міркування прокурора який заперечує доводи апеляційної скарги, заперечення обвинуваченого проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція потерпілого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Посилання обвинуваченого на те, що гр. ОСОБА_8 не являється учасником кримінального провадження є безпідставним. Відповідно до ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди. ОСОБА_8 визнаний потерпілим у кримінальному провадженні, а тому скористався своїми правами та оскаржив даний вирок.

Також є безпідставним посиланням обвинуваченого, що ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу з порушенням строку на апеляційне оскарження. Ці твердження обвинуваченого спростовуються відбитком штемпеля на конверті, який датований 29.01.2014р. Вказана дата була останнім днем подачі апеляційної скарги, а тому апеляційну скаргу слід вважати поданою без порушення строків оскарження передбачених п.1 ч.2 ст. 395 КПК України.

Що стосується доводів потерпілого викладених в апеляційній скарзі то вони не можуть бути задоволені внаслідок наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Дана кримінальна справа судом першої інстанції розглянута відповідно до вимог ч.1ст.337 КПК України стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Відповідно до вимог ч.1 ст.405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції.

За таких обставин не можуть бути задоволені вимоги викладені в апеляційній скарзі про кваліфікацію дій обвинуваченого та засудження його крім ч.1 ст.121, ч.2 ст.125 КК України ще й за ч.2 ст. 115 КК України. Це суперечить ч.1 ст. 337, ч.1 ст.405 КПК України, оскільки таке обвинувачення ОСОБА_9 не пред'являлось.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б вказували про умисел на вбивство потерпілого ОСОБА_8 обвинуваченим ОСОБА_9 Не надано таких доказів і під час апеляційного розгляду справи. Припинення ОСОБА_9 конфлікту з подружжям потерпілих ОСОБА_8 лише після втручання дружини обвинуваченого - ОСОБА_12, на що посилається апелянт в апеляційній скарзі, як на доказ замаху на вбивство, в однаковій мірі може свідчити і про відсутність умислу на вбивство.

Безпідставні твердження в апеляції, про необхідність декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_9 злочину, а відтак і законних підстав звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України. Наявність декількох пом'якшуючих покарання обставин є обов'язковою умовою застосування ст. 69 КК України, а не ст.75 КК України.

Що ж до ст. 75 КК України, то для її застосування при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховується тяжкість злочину, особа винного та інші обставини справи, на підставі яких суд дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та прийме рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Твердження в апеляційній скарзі, що застосовуючи ст. 75 КК України щодо ОСОБА_9 суд першої інстанції не врахував вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння надумані та нічим не підтверджені, як і безпідставні посилання на те, що суд першої інстанції обгрунтував необхідність застосування ст.75 КК України лише щирим розкаянням у вчиненому та активним сприянням розкриттю злочину.

Суд першої інстанції обираючи обвинуваченому ОСОБА_9 вид та міру покарання, врахував, що обвинувачений не заперечує самого факту заподіяння потерпілим тілесних ушкоджень, раніше не судимий, вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, на наркологічному і психіатричному обліку не перебуває. Зважаючи на вище наведене та з урахуванням думки потерпілих, які з приводу призначення покарання обвинуваченому покладаються на розсуд суду, суд прийшов до висновку про необхідність обрання обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, в межах санкцій інкримінованих йому кримінальних правопорушень, але не пов'язаного з позбавленням волі.

Таким чином, призначення обвинуваченому ОСОБА_9 покарання та звільнення з випробовуванням від його відбування на підставі ст. 75КК України належним чином мотивоване у вироку та не суперечить чинному законодавству.

Підстави для його зміни відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції не може посилити покарання шляхом внесення змін у вирок, як про це просить автор апеляції.

Судом першої інстанції у вироку також належним чином обгрунтовано стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином.

При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції врахував моральні страждання позивачів у зв'язку з перенесеним ними фізичним болем, моральні переживання з приводу ушкодження їх здоров'я та вимушених у житті змін та стягнув з обвинуваченого на користь ОСОБА_8 моральну (немайнову) шкоду у розмірі 4000 грн. та на користь ОСОБА_11 моральну (немайнову) шкоду в розмірі 1500 грн.

Цивільний позов ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди задоволено частково у розмірі 1935,0 грн., а ОСОБА_11 у повному обсязі на суму 1318,78 грн. відповідно наданих суду доказів - фіскальних чеків на придбання ліків.

Суттєвих порушень кримінально-процесуального законодавства при судовому розгляді справи та постановленні вироку, які давали б підстави для його зміни, не встановлено.

З уваги на наведене, керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

апеляцію потерпілого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Червоноармійського районного суду Житомирської області від 30.12.2013 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого Спеціалізованого Суду протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Судді: