ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2006 р. | № 40/168-17/208-14/367 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Лібра” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2006 року у справі № 40/168-17/208-14/367 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Лібра” до товариства з обмеженою відповідальністю “Тронка - Агротех” та відкритого акціонерного товариства “Дослідно-експериментальний механічний завод” про розірвання договору та стягнення суми, -
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2002 року товариство з обмеженою відповідальністю “Лібра” звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Тронка - Агротех” про стягнення, з урахуванням уточнених позовних вимог, суми вартості ванн в розмірі 43230 грн., пені за порушення зобов’язань за договором в сумі 15735,72 грн., вартості експертизи в сумі 360 грн., 9035,07 грн. –збитків від інфляції, 3456 грн. –3 % річних та розірвання договору № 0806 від 16 серпня 2001 року, посилаючись на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за вказаним договором щодо поставки ванн для охолодження та зберігання молока.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 27 березня 2003 року до участі у справі в якості другого відповідача залучено відкрите акціонерне товариство “Дослідно-експериментальний механічний завод”.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 4 жовтня 2005 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2006 року, позов задоволено частково.
Договір № 0806 від 16 серпня 2001 року розірвано.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Тронка - Агротех” на користь позивача 21615 авансового платежу та судові витрати.
Стягнуто з позивача на користь державного бюджету 124,91 грн. державного мита.
В задоволенні вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Тронка - Агротех” вартості постановленої ванни в сумі 21615 грн., пені в сумі 15735,72 грн., вартості експертизи в сумі 360 грн., збитків від інфляції в розмірі 9035,07 грн. та 3 % річних в сумі 3456 грн. відмовлено.
Провадження у справі до відкритого акціонерного товариства “Дослідно-експериментальний механічний завод” припинено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Тронка - Агротех” вартості постановленої ванни в сумі 21615 грн., пені в сумі 15735,72 грн., вартості експертизи в сумі 360 грн., збитків від інфляції в розмірі 9035,07 грн. та 3 % річних в сумі 3456 грн., а також в частині стягнення з позивача 12,91 грн. державного мита, та постановити нове рішення про задоволення позову в даній частині, посилаючись на те, що попередніми судовими інстанціями порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позов в частині вимог про розірвання договору № 0806 від 16 серпня 2001 року про поставку продукції, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю “Тронка - Агротех”, місцевий господарський суд виходив з положень ст. 651 Цивільного кодексу України та того, що позивач, при укладанні договору № 0806 від 16 серпня 2001 року та перерахуванні на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю “Тронка - Агротех” авансу в сумі 43230 грн., розраховував на отримання від вказаного відповідача протягом 45 робочих днів з моменту надходження авансового платежу на рахунок останнього чотирьох ванн за ціною 21615 грн. кожна, на загальну суму 86460 грн. До матеріалів справи не додано будь-яких доказів на підтвердження того, що товариство з обмеженою відповідальністю “Тронка - Агротех” повідомило позивача, згідно п. 1.2 договору № 0806, про готовність обладнання і, що направлення позивачем представника на отримання за відповідною накладною ванн викликане саме повідомленням вказаного відповідача про готовність всіх чотирьох ванн. Доказів того, що станом на 16 листопада 2001року –дату одержання представником позивача одної ванни –три інших ванни також були наявні і готові до реалізації позивачу, матеріали справи не містять.
Судом зазначено, що вимога позивача щодо стягнення авансу підлягає задоволенню в частині, що перевищує вартість одержаної позивачем ванни, в сумі 21615 грн., виходячи з того, що матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем однієї ванни вартістю 21615 грн. та, зважаючи на вимоги п. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, яким встановлено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Також судом зазначено, що вимога позивача про повернення 21615 грн. за одержану позивачем ванну, в зв’язку з тим, що ванна не відповідає відповідним технічним характеристикам, задоволенню не підлягає, оскільки позивач, в порушення вимог Інструкції № П-7, виявивши при прийманні ванни недоліки, у встановлений строк для участі в подальшому її прийманні та складанні двостороннього акту представника виробника (постачальника) або компетентного представника іншого підприємства (організації) не викликав, а доданий до позовної заяви акт про встановлення розходжень в кількості та якості при прийманні товару від 3-4 грудня 2001 року складений без додержання процедури складання такого акту, передбаченої чинним законодавством.
В зв’язку з викладеними обставинами судом залишено без задоволення й вимогу позивача про стягнення 360 грн. вартості експертизи.
Зважаючи на положення Цивільного кодексу України щодо строку позовної давності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Тронка - Агротех” пені в сумі 15735,72 грн. задоволенню не підлягають, оскільки в даному випадку скорочений строк позовної давності (шість місяців) закінчився 23 квітня 2002 року, з позовом про стягнення пені позивач звернувся до суду 12 серпня 2002 року, без заяви про відновлення пропущеного строку позовної давності, а тому строк позовної давності щодо вказаної вимоги позивача пропущений.
Оскільки відповідальність у вигляді стягнення збитків від інфляції та 3 % річних за прострочення виконання грошового зобов’язання передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, а умовами договору № 0806 майнове зобов’язання товариства з обмеженою відповідальністю “Тронка - Агротех” перед позивачем не передбачено, норм матеріального права в обґрунтування обставин, за яких у товариства з обмеженою відповідальністю “Тронка - Агротех” виникло перед позивачем грошове зобов’язання, останнім не наведено, у задоволенні вимог позивача в частині стягнення збитків від інфляції та 3 % річних з вказаного відповідача судом першої інстанції відмовлено.
Разом з тим, місцевий господарський суд дійшов висновку, що провадження у справі в частині позовних вимог до відкритого акціонерного товариства “Дослідно-експериментальний механічний завод” підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем не сформульовано позовних вимог до цієї юридичної особи.
Враховуючи, що державне мито з вимог про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Тронка - Агротех” збитків від інфляції та 3 % річних в сумі 124,91 грн. позивачем до державного бюджету не сплачено, а також те, що у задоволенні позову в цій частині відмовлено, судом першої інстанції стягнуто з позивача на користь державного бюджету 124,91 грн. державного мита.
Вказані висновки місцевого господарського суду є законними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, а тому рішення суду першої інстанції підставно залишено без змін постановою апеляційного господарського суду.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків попередніх судових інстанцій, а тому підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Лібра” залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 4 жовтня 2005 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 лютого 2006 року у справі № 40/168-17/208-14/367 –без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П.А.