Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" жовтня 2006 р. Справа № 15/160-06
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя , судді ,
при секретарі Андросовій О.В.
за участю представників сторін:
позивача - Оганян Л.А. ( дов. № 01-62юр/6248 від 20.10.2005р. ), Солдатенко А.М.( дов. № 01-62юр/3661 від 14.06.2006р. )
відповідача - Казюта Д.С. ( дов. № б/н від 14.08.2006р. )
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3015Х/2-6) на рішення господарського суду Харківської області від 28.07.06 р. по справі № 15/160-06
за позовом АК "Харківобленерго" м. Харків
до ВСАТ "Агрокомбінат "Слобожанський", смт.Чкалівське
про спонукання до внесення змін до договору, -
встановила:
Рішенням від 28.07.2006р. господарський суд Харківської області ( суддя Кононова О.В. ) по справі № 15/160-06 відмовив позивачу у задоволенні позову про спонукання до внесення додатковою угодою змін до договору про постачання електричної енергії № 12 від 26.12.1996 року.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В скарзі заявник посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушені норми матеріального права, а саме, судом неправильно застосовано п. 5.5 Правил користування електричною енергією. На думку позивача зміст договору не відповідає Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги ( зі змінами і доповненнями, внесеними Постановами НКРЕ № 1217 від 15.12.2004 року та № 493 від 30.06.2005 року. ).
Відповідач проти апеляційної скарги заперечує, вважає її безпідставною та необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та прийнятим при з*ясуванні усіх обставин, що мають значення для справи і ці обставини доведені і підтверджуються належними доказами. Посилається на те, що в апеляційній скарзі позивач підтверджує, що його пропозиція стосується саме порядку визначення класу напруги споживача, а не зазначення класу споживача. У відповідності до п. 5.5 Правил користування електричною енергією обов*язковою ( істотною ) умовою договору є клас споживача, а не мехінізм його визначення, як помилково вважає позивач. Також посилається на інши обставини викладені у відзиві на апеляційну скаргу ( а.с. 11 - а.с. 16 том 3 ). Просить рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення.
Колегія суддів розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановила наступне.
26.12.1996 року між виробничо-енергетичним об’єднанням „Харківобленерго” (Енергопостачальною організацією), правонаступником якого є позивач та радгоспом-комбінатом „Слобожанський” (Абонентом), правонаступником якого є відповідач, був укладений договір № 12 на користування електричною енергією. У відповідності до умов цього договору позивач зобов’язався відпускати електроенергію відповідачу у відповідності до встановлених цим договором умов та величинами споживання електричної енергії і потужності ( а.с. 12 - а.с. 13 том 1 ).
Додатком № 3.1 до договору „Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” сторони визначили перший та другий класи напруги відповідно по всіх розрахункових приладах обліку, що розташовані на підприємстві відповідача.
22.09.2004 року позивач уклав з СТГО „Південна залізниця” договір про постачання електричної енергії № 0040/П/Е-042539, відповідно умов якого позивач зобов’язався постачати електричну енергію СТГО „Південна залізниця” (Споживачу), а споживач зобов’язався оплачувати її вартість.
При цьому відповідачеві електрична енергія передається через електромережі СТГО „Південна залізниця”, з яким позивачем було укладено договір № 2/04/01/П/Е-05256/НЮ від 04.01.2005 року „Про передачу електроенергії АК „Харківобленерго” мережами СТГО „Південна залізниця”.
У відповідності до п. 1.2 Правил користування електричною енергією СТГО „Південна залізниця” є основним споживачем електроенергії в правовідносинах, що виникли між позивачем та відповідачем, а ВСАТ „Слобожанський” є субспоживачем електричної енергії.
07.09.2004 року ВСАТ „Слобожанський” укладено з ЗАТ „Торгова компанія „Барвінок” договір № АЕ 07/040922 про постачання електричної енергії. За цим договором відповідач отримує електричну енергію та сплачує за неї за нерегульованим тарифом. Договір було укладено на строк до 31.12.2005 року. ( а.с. 109 - а.с. 118 том 1 ).
В період з 07.09.2004 року по 31.12.2005 року дію договору на користування електричною енергією № 12 від 26.12.1996 року було зупинено в частині постачання відповідачеві електричної енергії ( а.с. 104 том 1 ).
26.07.2005 року позивач направив відповідачу пропозицію про внесення змін до договору в порядку статті 188 Господарського кодексу України ( а.с. 9 том 1 ).
Відповідач 19.08.2005 року ( вих. № 2128 ) відмовився прийняти пропозицію позивача про укладення додаткової угоди до спірного договору, оскільки пропозиції про внесення змін до договору, які містяться в проекті додаткової угоди до договору не відповідають чинному законодавству ( а.с. 33 - а.с. 35 том 1 ).
08.09.2005 року позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою про спонукання до внесення змін до договору. Позивач вважає за необхідне доповнити спірний договір наступним змістом: “Клас субспоживача визначається: за класом в точці (точках) продажу електричної енергії субспоживачу у випадку, коли відшкодування основному споживачу вартості обґрунтованих витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для передачі електричної енергії субспоживачу, здійснюється постачальником електричної енергії за регульованим тарифом відповідно до договору між основним споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом”.
Суд першої інстанції надав належну правову оцінку вищезазначеним обставинам, дійшов правильного висновку відмовивши позивачу в задоволенні позову, виходячи з наступного.
Згідно п. 5.9. Правил користування електричною енергією, надає споживачу право укладати договір купівлі–продажу електричної енергії із будь-яким постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, за умови відсутності заборгованості за електричну енергію перед постачальником електричної енергії за регульованим тарифом. При цьому, додатком до договору про постачання електричної енергії або окремим договором між споживачем та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом оформляється домовленість сторін про внесення змін в договір про постачання електричної енергії щодо припинення-відновлення продажу електричної енергії. Продаж електричної енергії споживачу постачальником електричної енергії за регульованим тарифом припиняється на строк дії договору про купівлю-продаж електричної енергії з постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 07.09.2004 року по 31.12.2005 року дію договору на користування електричною енергією № 12 від 26.12.1996 року було зупинено в частині постачання відповідачеві електричної енергії ( а.с. 104 том 1 ). Дана обставина не спростована позивачем.
У відповідності до п.6.1. Правил користування електричною енергією, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території і споживачем, та визначає зміст правових відносин, прав і обов’язків сторін.
Договором на користування електричною енергією № 12 укладеним між позивачем і відповідачем 26.12.1996 року не визначено порядок внесення змін до договору, отже, відповідно до п. 6.11. Правил користування електричною енергією, з питань, не обумовлених у договорі, сторони розглядають спірні питання відповідно до законодавства України.
Стаття 188 Господарського кодексу України, зміну та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускає, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Із змісту позовної заяви та правовідносин, що склалися між сторонами не вбачається наявності спору щодо істотних порушень сторонами умов договору.
Згідно зі статею 652 Цивільного кодексу України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно умов, викладених в частині другої цієї статті.
В поясненнях наданих суду першої інстанції та в апеляційній скарзі позовні вимоги позивач обгрунтовує статтями 4, 6 Цивільного кодексу України, а саме зазначає, що відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 п. 1 Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступнями напруги зі змінами та доповненнями, внесеними Постановами НКРЕ № 1217 від 15.12.2004 року та № 493 від 30.06.2005 року передбачено, що він є обов'язковим для застосування всіма ліцензіатами з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електроенергії за регульованим тарифом при укладанні із споживачами договорів про постачання електричної енергії за регульованим тарифом.
Відповідно до висновку Харківського територіального представництва НКРЕ від 26.06.2006р., відповідач, ВСАТ Агрокомбінат „Слобожанський”, відповідно до зазначеного Порядку, визнано споживачем другого класу напруги.
Пунктом 5.5. Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ № 28 від 31.07.1996 року визначені умови, які є істотними та обов’язковими для договорів про постачання електричної енергії.
Визначений перелік умов містить лише умову щодо необхідності визначення в тексті договору класу напруги споживача за кожною точкою комерційного (розрахункового) обліку, (пп.8). Додатком № 3.1 до договору „Перелік місць встановлення розрахункових приладів обліку та тарифів, що застосовуються при проведенні розрахунків за спожиту електричну енергію” сторони, при укладенні договору визначили перший та другий класи напруги відповідно по всіх розрахункових приладах обліку, що розташовані на підприємстві відповідача.
Окрім умов, зазначених у цих Правилах, до договорів, укладення яких передбачено цими Правилами, шляхом укладання додатків до договорів можуть бути включені лише за згодою сторін додаткові умови, які не суперечать законодавству України, в тому числі цим Правилам та нормативно-технічним документам.
У відповідності з частиною 2 статті 3 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких є необов*язковими для неї.
Суд першої інстанції дослідив обставини, на які вказав Вищий господарський суд України у своїй постанові по даній справі ( а.с. 71 - а.с. 75 том 2 ) і дане оспорюване рішення прийнято з урахуванням усіх обставин справи і підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 99, 101, 102, п. 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів , -
постановила:
Апеляційну скаргу акціонерної компанії "Харківобленерго" залишити без задоволення.
Рішення від 28.07.2006р. господарського суду Харківської області по справі № 15/160-06 залишити без змін.
Головуючий суддя
Судді