АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження№22ц/790/1951/14 Головуючий 1 інстанції - Бондаренко В.В.
Справа № 2024/1350/11 Доповідач -Коровін С.Г.
Категорія: - договірні
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2014 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі :
Головуючого: - Коровіна С.Г.
Суддів : - Коваленко І.П.
Довгаль А.П.
При секретарі: - Огарьовій О.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5 про стягнення боргу, -
В С Т А Н О В И Л А :
В травні 2011 року ОСОБА_7 звернуся до суду з позовом до ОСОБА_5 і просив стягнути з неї на його користь борг за договором позики в розмірі 593 457 грн. 29 коп. та судові витрати в розмірі 1820 грн.
Позивач посилався на те, що 17 вересня 2010 року уклав з відповідачем договір позики, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 За умовами договору позики відповідачка отримала від нього 46870 доларів США., які зобов'язалася повернути до 17 грудня 2010 року в порядку передбаченому графіком виплат, зазначеним в п.1 договору позики. Відповідачка порушила свої зобов'язання борг не повернула. Позивач просив стягнути суму боргу 46870 доларів США, що за курсом НБУ складає 373 333 грн. 61 коп. Проценти за користування позикою позивач просив стягнути в сумі 2269 доларів США, що за курсом НБУ складає 18073 грн. 37 коп. Позивач також просив стягнути 3% річних від простроченої поверненням суми за 132 дні, що складає 4050 грн.41 коп., передбачений договором штраф (пеню) за 132 дні по 1500 грн. в сумі 198000 грн.
Відповідач та її представник проти позову заперечували і стверджували, що відповідач не пам'ятає обставин укладення договору. Текст договору відповідач знайшла в сумочці на наступний день. Позивачка вважає, що з боку ОСОБА_7 мало місце шахрайство.
Рішенням суду позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 заборгованість за договором позики в сумі 593457 грн.29 коп. та сплачений позивачем судовий збір в сумі 1820 грн.
В апеляційній скарзі поставлено питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції порушено вимоги матеріального і процесуального закону. Гроші у позивача вона не отримувала. Відносно неї мало місце шахрайство з боку групи осіб у тому числі і позивача. Підтвердженням тому є її звернення до правоохоронних органів. Відповідачем застосовано заборонені законом засоби і її здоров'ю завдано шкоди. Суд неправильно нарахував проценти за користування позикою. Не враховано, що ОСОБА_7 в договорі позики фактично приховав відсотки за користування позикою. Договором позики неправильно визначено пеню в твердій грошовій сумі, а не в відсотках, що суперечить вимогам ст. 549 ЦК України. Розрахунок заборгованості, який суд першої інстанції прийняв до уваги не відповідає дійсності. Суд першої інстанції фактично порушив принцип рівності сторін відносно неї. Суму стягнення суд зазначив лише цифрами і не вказав словами у грошовій одиниці України. Судом не перевірено чи мав ОСОБА_7 право на укладення договорів позики на умовах оплатності.
Заслухавши доповідача, сторони, перевіривши обставини справи колегія вража. Що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції встановлено, що 17 вересня 2010 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 було укладено договір позики. Згідно зазначеного договору ОСОБА_7 передав у власність ОСОБА_5 валютні цінності у вигляді та в натурі на суму 46870 доларів США. Договором передбачено, що ОСОБА_5 зобов'язалася повернути ОСОБА_7 валютні цінності в сумі 46870 доларів США не пізніше 17 грудня 2010 року в порядку та строки передбачені умовами п.1 договору позики, а саме по 1300 доларів США не пізніше 17 жовтня 2010 року, 1300 доларів США не пізніше 17 листопада 2010 року та 44270 доларів США не пізніше 17 грудня 2010 року. Зазначений договір відповідає вимогам ст.1046 ЦК України, якою передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (сума позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики, укладений між сторонами 17 вересня 2010 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО ОСОБА_8 та зареєстрований нею в реєстрі за №2946.
Відповідач ОСОБА_5 в судовому порядку оспорила договір позики з посиланням на те, що договір позики укладено проти її волі і внаслідок застосування до неї фізичного та психічного тиску з боку її знайомого ОСОБА_9 та внаслідок отруюванні її якоюсь речовиною і гроші вона не отримувала. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційним судом Харківської області 18 вересня 2013 року у задоволенні позову відмовлено (а.с.43-47).
Згідно вимог ст10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 ст.1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були отримані у менший кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини. Доказів на підтвердження цих обставин відповідачем не надано.
Договір позики укладений сторонами у письмовій формі і посвідчений нотаріусом, що відповідає вимогам ст.1047 ЦК України.
Згідно до положень ст.ст.526, 530, 611, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Кожна сторона має виконувати зобов'язання належним чином відповідно до умов договору.
Відповідно до ст1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у встановлений договором строк отриману суму боргу не повернув і ОСОБА_7 обґрунтовано звернувся до суду з зазначеним позовом.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, то він відповідно до вимог ст.1050 ЦК України сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
Три проценти річних за прострочення виконання зобов'язання за період 132 дні встановлені судом в сумі 4050 грн.
Згідно ст1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір встановлюється на рівні облікової ставки НБУ. За період користування позикою -229 днів зазначені проценти складають 18073 грн.27 коп.
Пунктом 6 договору позики сторони встановили, що за прострочення виконання зобов'язання позичальник ОСОБА_5 повинна сплачувати на користь позикодавця штраф (пеню) в розмірі 1500 грн. за кожний день прострочення. Факт прострочення виконання зобов'язання підтверджується матеріалами справи. Час прострочення складає 132 дні. Сума штрафу (пені) за цей час складає 198000 грн. Заперечення відповідача проти цієї частини позовних вимог суд обґрунтовано не прийняв до уваги. Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до ч.1 ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного судочинства.
Згідно ст.ст.627, 628 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, визначенні його умов; зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ним та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору та може бути укладений у будь якій формі, якщо вимоги щодо форми договору встановлені законом.
Відповідно до положень ст.203 та ст.215 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі(ч.3); правочин має бути спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Підставою нездійснення правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1,3-5 ст.203 ЦК України. недійсною може бути визнана угода, що укладена з порушенням чинного законодавств. Договір позики від 17 вересня 2010 року укладено у відповідності до вимог чинного законодавства. Кожна з сторін діяла добросовісно і дійшла домовленості відносно всіх основних і суттєвих його умов, в тому числі про юридичну природу договору, строк його дії, суми позики, відповідальності за несвоєчасне повернення позики, коло обов'язків і прав кожної з сторін. Договір позики укладено у письмовій формі, посвідчено нотаріусом. Всі умови договору виконані позикодавець передав позичальнику грошові кошти в розмірі 46870 доларів США. Договір вчинено правомочними сторонами. При цьому сторони, які вільні в укладанні договору, передбачили умови в частині визначення стягнення за прострочення виконання зобов'язання (стягнення штрафу (пені) в твердій грошовій сумі, що хоча і не передбачено ст.549 ЦК України, але не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідач в суду першої інстанції і в апеляційному суді не навів доказів на підтвердження того, що зазначений договір позики суперечить закону і не відповідає її волевиявленню. Суд першої інстанції обґрунтовано погодився з розрахунками заборгованості наведеними позивачем. Інших розрахунків відповідач і її представник суду не надали. При таких обставинах суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Колегія погоджується з рішенням суду і відхиляє апеляційну скаргу.
Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України судова колегія ,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 20 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий -
Судді -
- Номер: 4-с/642/61/15
- Опис:
- Тип справи: на скаргу на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС
- Номер справи: 2024/1350/11
- Суд: Ленінський районний суд м. Харкова
- Суддя: Коровін С.Г.
- Результати справи: скаргу залишено без розгляду
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 27.08.2015
- Дата етапу: 01.12.2015
- Номер: 6/642/13/17
- Опис:
- Тип справи: на клопотання, заяву, подання у порядку виконання судового рішення та рішення іншого органу (посадової особи) в цивільній справі
- Номер справи: 2024/1350/11
- Суд: Ленінський районний суд м. Харкова
- Суддя: Коровін С.Г.
- Результати справи: залишено без змін
- Етап діла: Розглянуто у апеляційній інстанції
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 19.01.2017
- Дата етапу: 27.03.2017