Справа № 738/2635/13-ц Провадження № 22-ц/795/723/2014 Головуючий у I інстанції -Савченко О. А. Доповідач - Онищенко О. І.
Категорія -цивільна
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 березня 2014 року м. Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОнищенко О.І.,
суддів:Скрипки А.А., Шевченка В.М.,
при секретарі:Руденко О.М.,
за участю:позивача ОСОБА_5, представників відповідачів ОСОБА_6, ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2014 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Менської міської ради Чернігівської області, відділу Держкомзему у Менському районі Чернігівської області, ОСОБА_8 про визнання державних актів недійсними та виключення їх з Державного земельного кадастру, -
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на його незаконність, необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права.
Оскаржуваним рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2014 року в задоволенні позову відмовлено.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_5 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства та коли він звернувся до суду з позовною заявою про поділ житлового будинку та земельної ділянки в натурі, які є об'єктом права спільної часткової власності, то в судовому засіданні з'ясувалося, що 1/4 частина житлового будинку з надвірними будівлями, яка належить йому згідно договору дарування від 19 листопада 2008 року, знаходиться під земельною ділянкою, яка належить відповідачу ОСОБА_8
Апелянт зазначає, що на момент укладення договору дарування і оформлення державних актів між позивачем та відповідачем не існувало ніякої домовленості про те, що частина житлового будинку позивача буде знаходитися на земельній ділянці, приватизованій відповідачем ОСОБА_8
Крім того, апелянт зазначає, що державні ати на право власності на земельну ділянку видані відповідачці ОСОБА_8 не відповідають нормам законодавства, оскільки до складу технічної документації зі складання державного акту на право власності на земельну ділянку входить акт встановлення та погодження меж земельної ділянки, яка надається у власність, однак в протоколі про встановлення та погодження меж землевласника та землекористувача від 06 квітня 1995 року підпис позивача відсутній.
На думку позивача строк звернення до суду ним не пропущено, оскільки про порушені права він дізнався лише в судовому засіданні по іншій справі, яке відбулося 1 листопада 2013 року .
В письмових поясненнях на апеляційну скаргу ОСОБА_8 просить відхилити апеляційну скаргу ОСОБА_5, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні правові підстави для визнання недійсними державних актів на земельні ділянки та виключення їх з Державного земельного кадастру, крім того позивачем пропущено строк позовної давності звернення до суду.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
По справі встановлено, що відповідно до договору дарування від 18.10.2003 року ОСОБА_8 прийняла у дар від ОСОБА_9 земельну ділянку площею 0,0394 га., надану для ведення особистого підсобного господарства та земельну ділянку розміром 0,0006 га надану для комерційних цілей.
З копії Державних актів на землю серії ЧН № 114188 від 19.05.2004 року, ЧН № 114189 від 19.05.2004 року та серії ЧН № 066467 від 16.02.2005 року вбачається, що ОСОБА_8 зареєструвала своє право власності на отримані у дар згідно договору дарування від 18.10.2003 року земельні ділянки відповідно до їх цільового призначення.
З договору дарування житлового будинку від 19.11.2008 року вбачається, що ОСОБА_10 передала у власність ОСОБА_8 3/4 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, а ОСОБА_5 1/4 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що розташовані по АДРЕСА_1.
Відповідно до ОСОБА_10 про реєстрацію права власності на нерухоме майно у власності ОСОБА_5 перебуває 1/4 частина житлового будинку, а у власності ОСОБА_8 перебуває 3/4 частини житлового будинку, що розташований по АДРЕСА_1.
Згідно договору дарування земельної ділянки від 19.11.2008 року ОСОБА_10 передала у власність ОСОБА_8 та ОСОБА_5 по 1/2 частині земельної ділянки, площею 0,17 га. по АДРЕСА_1 для ведення особистого підсобного господарства.
Згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та Державного акту на право власності на землю від 02.07.2009 року серія ЯЗ № 278025 на підставі договору дарування від 19.11.2008 року ОСОБА_5 була виділена земельна ділянка площею 0.085 га для ведення особистого підсобного господарства.
Згідно технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та Державного акту на право власності на землю від 02.07.2009 року серія ЯЗ № 278024 на підставі договору дарування від 19.11.2008 року ОСОБА_8 була виділена земельна ділянка площею 0,085 га для ведення особистого підсобного господарства.
Відповідно до ст.126 ЗК України державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням.
Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків.
Частина 1 ст. 15 ЦК України, ст. 3 ЦПК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Зазначені положення базуються на нормах Конституції України, які закріплюють обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності та захист прав і свобод людини і громадянина судом. Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є також захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 3 ст. 152 ЗК України також визначено способи захисту порушеного права громадян та юридичних осіб на земельні ділянки.
Таким чином відновлення порушеного права у спорах, пов'язаних з правом власності на земельні ділянки, може відбуватися шляхом визнання недійсними як рішень, на підставі яких було видано відповідні державні акти, так і самих актів на право власності на земельні ділянки, які є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень відповідних органів влади.
Виходячи з системного аналізу зазначених норм права, однією з умов для визнання незаконним і скасування як правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування в сфері земельних правовідносин, так і державного акту, виданого на підставі такого акту, є порушення прав особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою.
Отже, відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції обґрунтовано керувався тим, що ОСОБА_8 на законних підставах отримала земельні ділянки площею 0,0394 га та 0,0006 га. , о,о850 га по АДРЕСА_1. Суд вірно вказав, що ОСОБА_5 не надав належних доказів на підтвердження того, що оспорюваними державними актами на право власності на земельні ділянки порушені його права, як власника або землекористувача земельної ділянки.
Також суд, обґрунтовано дійшов висновку, як на підставу відмови в задоволенні позовних вимог, пропуск позивачем строку позовної давності для звернення з позовом до суду.
Суд першої інстанції, виходячи з вимог ст.88 ЦПК України вірно провів розподіл судових витрат.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, тому підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5, відхилити.
Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 12 лютого 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.
Головуючий:Судді: