Справа № 261/3309/13-ц
Провадження № 2/261/46/14
Р І Ш Е Н Н Я
І м е н е м У к р а ї н и
м. Донецьк 17 березня 2014 р.
Петровський районний суд м. Донецька у складі: головуючий Жупанова О.О., за участю секретаря Дівів'євої Я.О., Крутась Я.С. позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, представника третьої особи Зубенко В.В., Чепікової Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Орган опіки та піклування Петровської районної у м. Донецьку ради про визначення місця проживання малолітньої дитини, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 звернувся із позовом до суду та просить ухвалити рішення, на підставі якого визначити місце проживання малолітньої дитини, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, залишивши її на його утриманні й вихованні.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02 березня 2002 року він зареєстрував шлюб з ОСОБА_4. Від цього шлюбу вони мають дочку, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем та знаходиться на його утримані. Тривалий час вони з дружиною проживають окремо, ведуть кожен своє господарство. Позивач вважає, що проживання доньки з ним є більш доцільним, ніж з її матір'ю, яка не в змозі надати дитині належного виховання й матеріального утримання.
В судовому засіданні позивач позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обґрунтування вказані в позовній заяві, пояснив, що дитина в даний час забезпечена усім необхідним, проживає у квартирі його батьків,має свою кімнату, в якій створені всі належні умови для її проживання та розвитку. Він особисто займається розвитком дитини відповідно її віку, має дохід і може забезпечити дитину усім необхідним , в тому числі для здійснення своїх обов'язків по вихованню та догляду. Відповідач постійно влаштовує скандали та травмує психіку дитини, а тому дівчина відмовляється навіть спілкуватися з матір'ю.
Представники позивача повністю підтримали думку свого довірителя.
Відповідач в судовому засіданні спочатку судового розгляду справи, позов не визнала, суду пояснила, що після розірвання шлюбу у травні 2010р., разом з донькою ОСОБА_9 залишилась проживати у квартирі АДРЕСА_1, яка перебуває у спільній власності подружжя. Батько ОСОБА_1 теж деякий час проживав разом з ними, але потім пішов жити в інше помешкання. Приблизно у кінці 2012 року ОСОБА_1 повернувся проживати у спільну квартиру. З цього часу, у них постійно стали виникати сварки, що вимусило її залишити квартиру. При цьому, донька залишилась проживати разом з батьком в їх спільній квартирі, але вона не переставала турбуватися про доньку та займатися її вихованням. На теперішній час, вона проживає у вищевказаній квартирі сама, а батько з донькою ОСОБА_9 проживають у його батьків в квартирі АДРЕСА_1. Вважає, що ОСОБА_1 психологічно тисне на їх доньку ОСОБА_9, в зв'язку з чим, вона позбавлена можливості проводити з дитиною весь свій час. Відповідач зазначає про те, що дитина находиться в такому віці, в якому материнська турбота їй більше потрібна, при цьому вона має більшу прихильність до дитини, має постійне житло. Також вона побоюється, що позивач у подальшому обмежить її спілкування з дитиною. Разом з цим, у судове засідання, призначене на 17 березня 2013 року надала заяву про визнання позовних вимог.
Представник відповідача підтримав свого довірителя.
Представник третьої особи Органу опіки та піклування Петровської районної у м. Донецьку ради, в засіданні надав суду висновок служби по справах неповнолітніх про не доцільність проживання неповнолітньої дитини, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком, оскільки останній не зазначає за якою саме адресою вони будуть проживати з донькою. Також просили ухвалити рішення, яке б не суперечило інтересам дитини .
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, думку Органу опіки та піклування Петровської районної у м. Донецьку ради, дослідивши матеріали справи й надані сторонами докази, допитавши свідків, а також неповнолітню ОСОБА_9, дійшов до наступного висновку.
В судовому засіданні встановлено, що шлюб між ОСОБА_1 (надалі Позивач) та ОСОБА_4 (надалі Відповідач) був зареєстрований 02 березня 2002 року у відділ реєстрації актів цивільного стану Петровського районного управління юстиції м. Донецька, на підставі актового запису за № 59. Від цього шлюбу народилася донька, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження дитини, серія НОМЕР_1. Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 19 травня 2010 року шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу малолітня дитина залишилась проживати разом з батьками у квартирі АДРЕСА_1, яка була придбана сторонами під час перебування у шлюбі. Між батьками дитини склалися складні стосунки , в зв'язку з чим з початку 2012 року дівчинка почала проживати у зазначеній квартирі разом з матір'ю, але в грудні 2012 року ОСОБА_4 пішла з квартири, залишивши проживати малолітню доньку ОСОБА_9 разом з батьком. Восени 2013 року між батьками дитини виник конфлікт за участі дитини, внаслідок чого Позивач разом з дитиною залишив місце проживання за вказаною адресою, та на даний час проживають в квартирі АДРЕСА_1, що належить батькам Позивача. На теперішній час батьки не дійшли згоди про місце проживання малолітньої дитини.
У відповідності зі ст. 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з кім з них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні суперечки щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, які мають істотне значення.
Згідно вимогам ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за згодою батьків та самої дитини.
З пояснень свідка ОСОБА_10 в судовому засіданні, яка є класним керівником малолітньої ОСОБА_9, вбачається, що розвитком дівчинки займаються батько, ОСОБА_1 та її мати, ОСОБА_4. Обидва батька турбуються навчанням дівчини. Разом з цим, на її думку, дівчина має особисту прихильність до батька. Останнього часу поведінка ОСОБА_9 погіршилась, вона стала нервовою.
Як вбачається з характеристики, наданої керівництвом Донецької гімназії імені Василя Стуса, ОСОБА_9 характеризується позитивно, має рівень інтелектуального розвитку вище за середній. Вміє швидко переключатись з одного виду роботи на інший. До уроків готується систематично, проявляє інтерес до навчання (а.с 6).
З пояснень свідка ОСОБА_12, яка є завідуючою хореографічного відділення школи мистецтв, вбачається, що малолітня ОСОБА_9 з 2008 року навчається танцям, батько постійно турбується за дівчину, оплачує всі витрати пов'язані з навчанням. Мати вона бачила декілька разів. На її думку, дівчина має особисту прихильність до батька.
Будучи допитаними в якості свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, пояснили, що сторони по справі з 2006 року проживали разом з дитиною в квартирі АДРЕСА_1. З кінця 2012 року малолітня ОСОБА_9 проживає разом з батьком у вказаній квартирі, батько піклується про дитину та надає їй свою любов та турботу, також вихованням дитини займаються батьки Позивача, особливо бабуся, яка допомагає синові у виховані дитини, мати дитини вони бачать дуже рідко, їм невідомо, щоб Позивач перешкоджав спілкуванню матері з дитиною.
Свідок ОСОБА_16 пояснив суду, що вихованням його онуки ОСОБА_9 займається безпосередньо його син ОСОБА_1 На даний час онука проживає в його квартирі та має окрему кімнату. Всі спілкування Відповідача з донькою закінчуються сварками, він неодноразово забирав онуку всю в сльозах після спілкування з матір'ю, останнього разу вона повідомила йому, що мати її побила.
Свідок ОСОБА_17 пояснила, що на теперішній час її онука проживає разом з батьком, який разом зі своїми батьками психологічно тисне на малолітню ОСОБА_9, налаштовує проти матері, що негативно впливає на виховання дівчинки, онука стала неслухняною дитиною.
Згідно акту обстеження житлово - побутових умов квартирі АДРЕСА_1, де на теперішній час проживає дитина, є двохкімнатною квартирою, яка належить батькам Позивача. Дитини має окрему кімнату, яка облаштована згідно потреб дитини, а саме є місце для відпочинку, місце для занять - робочий стіл,шафа для одягу, достатньо місця для ігор.
Згідно акту обстеження житлово - побутових умов квартирі АДРЕСА_1, де на теперішній час проживає Відповідач, є трьохкімнатною квартирою, яка належить на праві спільної власності сторонам по справі. В квартирі є окрема дитяча кімната, яка облаштована всім необхідним для проживання дитини.
Відповідно до міжнародним та національним правовим нормам до прав дитини належить, зокрема, право на врахування її думки щодо питань, які стосуються її життя. Зокрема, відповідно до положень ст.12 ч.1 Конвенції ООН від 20 листопада 1989 року «Про права дитини» (ратифікована Україною 27 лютого 1991року) держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
У судовому засіданні в присутності педагога була вислухана думка малолітньої ОСОБА_9, який на час розгляду справи виповнилось одинадцять років. Під час висловлювання ОСОБА_9, зазначила про те, що в даний час проживає разом з батьком у квартирі дідуся. ОСОБА_9 із задоволенням відвідує гімназію та танцювальний колектив, де має друзів. З батьком вони проводять вихідні, їздять відпочивати, відвідують різні розваги. Також малолітня ОСОБА_9 виразила категоричне бажання проживати разом зі своїм батьком ОСОБА_1, з яким вони звикла жити. З матір'ю у дитини спогади конфліктних ситуацій.
Згідно з трудовим договором, наданим з місця роботи позивача, останній працює продавцем непродовольчих товарів та має заробіток у розмірі 3000 грн. За останнім місцем роботи в МП ТОВ «Фірма «Кортес» на посаді торгового представника, характеризувався виключно позитивно.
Суд оцінивши пояснення сторін, покази свідків, надані сторонами докази, прийшов до переконання про необхідність і доцільність визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком.
В даному випадку суд приймає до уваги, що кожен з батьків ставиться до своїх батьківських обов'язків відповідально з урахуванням їх можливостей. Кожен з них любить дитину та піклується про неї. Разом з цим, при визначенні місця проживання малолітньої дівчинки, суд враховує, що зміна місця проживання дитини, яка досягла такого віку, рівня розвитку та зрілості, при якому здатні сформулювати власні погляди з усіх питань, що торкаються її інтересів, всупереч її волі, може спричинити негативні наслідки для неї, зокрема, вплине на вразливу психіку дитини, враховуючи пояснення вчителів дівчини, які зазначили, що на теперішній час дійсно є зміни у поведінки малолітньої ОСОБА_9, що на думку суду, є наслідком того, що сторони не можуть визначитись з місцем проживання їх спільної дитини.
При цьому, суд звертає увагу, що згідно ст. 6 Декларації з прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, якщо це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і, в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітню дитину не слід, крім тих випадків, що мають виключні обставини, розлучати з матір'ю.
Однак, принцип ст. 6 Декларації, за яким малолітня дитина може бути розлучена зі своєю матір'ю лише у винятковій ситуації, не можна тлумачити таким чином, що у матері малолітньої дитини мається перевага перед батьком при вирішенні питання щодо визначення місця проживання дитини, приймаючи до уваги рівність прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст. 141 СК України, так і зі змісту Конвенції про права дитини. Поняття «розлучення» не співпадає з поняттям «визначення місця проживання», оскільки мати дитини у разі визначення місця проживання дитини з батьком не обмежена у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно дитини та участь у вихованні дитини і може реалізувати свої права шляхом домовленості з батьком дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки та піклування, або за судовим рішенням. Тим більш, що Позивач не заперечує проти спілкування дитини з матір'ю.
Відповідно до ч.6 ст.19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Аналізуючи наданий суду висновок Органу опіки та піклування Петровської районної у м. Донецьку ради від 26 вересня 2013 року щодо визначення місця мешкання малолітньої дитини ОСОБА_9, відповідно до якого комісія дійшла висновку що визначення місця мешкання дитини з батьком перешкоджатиме вільному спілкуванню матері з дитиною, що в свою чергу порушує права як дитини, так і матері, а тому з урахуванням того, що ОСОБА_1 також не зазначає адрес, за яким має намір проживати з донькою, орган опіки та піклування заперечує проти визначення місця мешкання малолітньої дитини ОСОБА_9 з батьком ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що такий висновок органу опіки та піклування не в повній мірі відповідає інтересам саме дитини. Доводи з приводу здійснення батьком дитини перешкод матері дитини в спілкуванні з дитиною жодним доказом не підтверджені. Суд з цього приводу зазначає, що відповідач в ході судового розгляду справи, зазначила, що до органу опіки та піклування з вказаного приводу не зверталась.
Також суд не може погодитися з доводами органу опіки та піклування з приводу не зазначення позивачем адреси, за яким він має намір проживати з донькою, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них, з яким вона проживає. Жодним законом не передбачено зазначення конкретної адреси при визначенні місця проживання дитини.
Враховуючи вищевикладене, суд не погоджується з вищезазначеним висновком органу опіки та піклування, оскільки вважає, його недостатньо обґрунтованим, та таким , що суперечить інтересам дитини.
Крім того, жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення, відповідно до ч.2 ст.212 ЦПК України, а висновок органу опіки та піклування є ні чим іншим як одним із доказів у справі. А тому суд оцінує належність, допустимість, достовірність висновку як окремо, а також достатність і взаємний його зв'язок у сукупності з іншими доказами.
Відповідно до положення ч.1 ст. 3 Конвенції ООН «Про права дитини», ч.ч. 7, 8 ст. 7 Сімейного кодексу України при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням інтересів дітей.
Отже, з огляду на бажання малолітньої ОСОБА_9 залишитися проживати саме з батьком, враховуючи, активну участь батька у вихованні дитини, прихильність дитини до батька, підтверджену показами свідків, створення батьком необхідних житлових умов для нормального навчання й повноцінного відпочинку дитини, доброзичливі стосунки з дитиною, засновані на взаємній любові, повазі один до одного, суд вважає необхідним визначити місцем проживання малолітньої ОСОБА_9 з її батьком, оскільки це буде відповідати насамперед інтересам дитини. Для відновлення можливості спілкуватись з дитиною відповідачу необхідно встановити контакт на належному рівні. В зв'язку з цими обставинами, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач застосовує до дочки психологічний тиск та налаштовує дочку проти неї.
Проаналізувавши усі представлені докази суд дійшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 законні й підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 57, 60 , 88, 208,209, 212 -215, ЦПК України , суд
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, третя особа Орган опіки та піклування Петровської районної у м. Донецьку ради про визначення місця проживання малолітньої дитини задовольнити.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4.
Апеляційна скарга на це рішення може бути подана в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Донецької області через місцевий суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О.Жупанова