АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/326/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 51 Колода Л. Д.

Доповідач в апеляційній інстанції

Охріменко Н. І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Охріменко Н. І.

суддів Захарова А. Ф. , Скіць М. І.

при секретаріВолвенко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ВАТ 'Ірпінський комбінат 'Перемога' про поновлення строку звернення до суду з позовом, стягнення вихідної допомоги, компенсації за невчасно виплачену вихідну допомогу, трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості по виплаті вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, компенсації за невчасно виплачений середній заробіток, трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості по виплаті середнього заробітку, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку,

вивчивши матеріали справи, заслухавши сторони, що з'явились, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

07 травня 2013 року ОСОБА_6 звернулась до Придніпровського районного суду м. Черкаси з позовом до ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога» про поновлення строку звернення до суду, про визнання трудового договору укладеним, визнання договору недійсним в частині встановлення строку дії договору.

05 листопада 2013 року позивачка збільшила позовні вимоги та просила:

- зобов'язати відповідача належним чином оформити наказ про її звільнення відповідно до рішення суду від 30 серпня 2010 року;

- зобов'язати відповідача видати копію наказу про її звільнення відповідно до рішення суду від 30 серпня 2010 року;

- стягнути з відповідача вихідну допомогу в сумі 72 тис.грн.;

- стягнути компенсацію за невчасно виплачену вихідну допомогу в сумі 10828,08 грн.;

- стягнути три відсотки річних від простроченої суми заборгованості по виплаті вихідної допомоги в сумі 8012,77 грн.;

- стягнути середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги в суму 259535грн.,

- стягнути компенсацію за несвоєчасно виплачений середній заробіток в сумі 9407,58 грн.;

- стягнути три проценти річних від простроченої суми заборгованості по виплаті середнього заробітку в сумі 14100,68 грн.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси позовні вимоги ОСОБА_6 в частині :

визнання трудового договору укладеним,

визнання договору недійсним в частині встановлення строку дії договору.

зобов'язання відповідача належним чином оформити наказ про її звільнення відповідно до рішення суду від 30 серпня 2010 року;

зобов'язання відповідача видати копію наказу про її звільнення відповідно до рішення суду від 30 серпня 2010 року - за заявою позивачки, залишені без розгляду (а.с.177).

Свої позовні вимоги позивачка мотивувала тим, що вона працювала фінансовим директором за сумісництвом на ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога» з 02 червня 2008 року. В наказі про прийняття на роботу №62-к від 02.06.2008 року не було визначено тривалість робочого часу. 30 січня 2008 року між позивачкою та відповідачем було укладено строковий трудовий договір, відповідно до п.1.1. якого позивачка була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога» за сумісництвом з 01.10.2008 року. Згідно п.6.1 встановлено посадовий оклад 6 000 грн. В п.7.1 вказаного договору визначено строк дії договору 15 років до 01 жовтня 2023 року.

Відповідачем 01.10.2008 року було видано наказ № 111-к про призначення позивачки головним бухгалтером з 01.10.2008 року. Позивачку наказом № 03-к від 16.02.2010 року було звільнено з роботи на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Вона звернулася з позовом до суду і рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2010 року змінено формулювання причин звільнення на п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, в зв'язку з ліквідацією підприємства та змінено дату звільнення з 17 лютого 2010 року на 15 лютого 2010 року.

Враховуючи ту обставину, що трудові спори між позивачкою та відповідачем розглядалися в період з березня 2010 року по даний час, що підтверджується рішеннями по цивільній справі №2-929/2010, листом Ірпінського міського суду №2-125/2012 від 25.03.2013 року, що не давало можливості, на думку позивачки, звернутися до суду із наведеним позовом, в зв'язку з чим позивачка просила вважати строк для подання цього позову пропущеним з поважних причин.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивачка ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій зазначила, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, заслухавши представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає до відхилення з слідуючих підстав.

Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що пропуск строку позовної давності відбувся з вини позивачки і будь-які причини для звернення з позовом до суду позивачкою не наведені.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішень суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачка ОСОБА_6 працювала фінансовим директором за сумісництвом на ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога» з 02 червня 2008 року. В наказі про прийняття на роботу №62-к від 02.06.2008 року не визначено тривалість робочого часу.

Між позивачкою та відповідачем 30 січня 2008 року було укладено строковий трудовий договір, відповідно до п.1.1. якого позивачка була прийнята на роботу на посаду головного бухгалтера ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога» за сумісництвом з 01.10.2008 року. Згідно п.6.1 встановлено посадовий оклад 6 000 грн. В п.7.1 вказаного договору визначено строк дії договору 15 років до 01 жовтня 2023 року.

Відповідачем 01.10.2008 року було видано наказ № 111-к про призначення позивачки головним бухгалтером з 01.10.2008 року.

Наказом № 03-к від 16.02.2010 року позивачку ОСОБА_6 було звільнено з роботи на підставі п.4 ч.1 ст. 40 КЗпП України. Вона вернулася із позовом до суду про зміну дати формулювання причини звільнення. Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2010 року позов задоволено частково, змінено формулювання звільнення з посади головного бухгалтера-фінансового директора ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога» та вважати ОСОБА_6 звільненою з посади головного бухгалтера-фінансового директора ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога» по п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, в зв'язку з ліквідацією підприємства, а також змінено дату звільнення ОСОБА_6 з 17 лютого 2010 року на 15 лютого 2010 року; стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 5 902 грн.99 коп. В іншій частині позову відмовлено.

Позивачкою 07 травня 2013 року до суду подано позов, остаточні вимоги якого зводяться до:

- стягнути з відповідача вихідну допомогу в сумі 72 тис.грн.;

- стягнути компенсацію за невчасно виплачену вихідну допомогу в сумі 10828,08 грн.;

- стягнути три відсотки річних від простроченої суми заборгованості по виплаті вихідної допомоги в сумі 8012,77 грн.;

- стягнути середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги в суму 259535грн.,

- стягнути компенсацію за несвоєчасно виплачений середній заробіток в сумі 9407,58 грн.;

- стягнути три проценти річних від простроченої суми заборгованості по виплаті середнього заробітку в сумі 14100,68 грн.

Тобто, судом встановлено, що предметом позовної вимоги є виплата вихідної допомоги, що виникла відповідно до рішення Ірпінського міського суду Київської області від 30 серпня 2010 року, згідно якого позовні вимоги ОСОБА_6 про зміну дати та формулювання причин звільнення з роботи - задоволені частково. Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_6 і вона вважається звільненою з посади головного бухгалтера -фінансового директора ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога» по п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України в зв'язку з ліквідацією підприємства та змінена дати її звільнення з 17 лютого 2010 року на 15 лютого 2010 року. Цим же рішенням стягнута заборгованість по заробітній платі.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 29 грудня 2010 року рішення Ірпінського міського суду від 30 серпня 2010 року залишено без змін. (а.с.116).

Відповідно до статті 44 КЗпП України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 1 статті 40 КЗпП України, а саме при зміні в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Згідно ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

З матеріалів справи встановлено, і цей факт не оспорювався сторонами, що вихідна допомога при звільненні позивачки з підстав, зазначених у п.1 ст.40 КЗпП України, їй не виплачувалась. При вирішенні трудового спору Ірпінським міським судом Київської області 30 серпня 2010 року дана позовна вимога позивачкою не заявлялась. Про порушення свого права позивачка дізналась в день винесення рішення суду про зміну формулювання причин звільнення.

Своє право на звернення до суду, відповідно до ст. 233 КЗпП України, позивачка мала використовувати в межах трьохмісячного строку позовної давності.

З матеріалів справи також вбачається, що 06 квітня 2011 року позивачка звернулась до Ірпінського міського суду з позовом до ВАТ «Ірпінський комбінат «Перемога» про стягнення вихідної допомоги, провадження по даній справі зупинялось ухвалою суду від 14 червня 2011 року (а.с. 17) і було відновлено ухвалою суду від 10 квітня 2013 року, а ухвалою суду від 27 червня 2013 року позов ОСОБА_6 залишений без розгляду в зв'язку з її повторною неявкою до суду без поважних причин. Дана ухвала суду залишена без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 10 жовтня 2013 року (а.с. 132).

З урахуванням того, що ОСОБА_6 знала про судовий порядок вирішення трудових спорів, з порушенням строку звернення, звернулась до Ірпінського міського суду з аналогічним позовом, не являлась на розгляд аналогічного спору, колегія суддів не вбачає істотних підстав, які впливали б на поважність причин пропуску строку звернення до суду за місцем свого проживання.

Посилання позивачки та її представника на те, що вихідна допомога є компенсаційною виплатою і включається законодавством до структури заробітної плати є не вірним, оскільки відповідно до загальних положень статей 1 і 2 Закону України «Про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій), а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумки роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Вихідна допомога не відноситься до оплати праці та не включається до фонду оплати праці і на суму вихідної допомоги не нараховуються і не утримуються внески у фонди соціального страхування.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що про порушення свого права позивачка дізналася в день винесення рішення суду про зміну формулювання причин звільнення і своїм правом звернення з позовом до суду у встановлений законом термін не скористалася. Своє право звернення з позовом до суду сторона повинна використовувати в межах строку позовної давності.

Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а судом повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 218, 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 05 грудня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ВАТ 'Ірпінський комбінат 'Перемога' про поновлення строку звернення до суду з позовом, стягнення вихідної допомоги, компенсації за невчасно виплачену вихідну допомогу, трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості по виплаті вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, компенсації за невчасно виплачений середній заробіток, трьох відсотків річних від простроченої суми заборгованості по виплаті середнього заробітку, стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати вихідної допомоги по день фактичного розрахунку - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів з моменту проголошення.

Головуючий :

Судді :