Справа № 303/442/14-ц
2/303/632/14
Номер рядка стат.звіту - 41
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2014 року м. Мукачево
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого-судді Заболотного А.М.
при секретарі Штець І.І.
за участю позивача ОСОБА_1
відповідачів ОСОБА_2
ОСОБА_3
ОСОБА_4
законного представника
відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_3
представника відповідачів ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, Мукачівський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення,-
в с т а н о в и в:
В січні 2014 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, Мукачівський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення з квартири АДРЕСА_1. Свої вимоги мотивує тим, що вказаний будинок належить їй на праві приватної власності. В спірному будинку зареєстровані та проживають відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 Однак останнім часом проживання з відповідачами стало нестерпне, оскільки вони нищать та руйнують квартиру, постійно чинять сварки та бійки, погрожують фізичною розправою, ображають нецензурною лайкою, за, що останній піддавались адміністративним покаранням у вигляд штрафу. Також через реєстрацію відповідачів, змушена сплачувати більшу суму грошей за комунальні послуги. Тому враховуючи той факт, що відповідачі створюють перешкоди у здійсненні нею права користування та розпорядження своєю власністю, просить усунути перешкоди у користуванні належній їй на праві приватної власності квартири АДРЕСА_1 шляхом зняття відповідачів з реєстраційного обліку та виселення.
Позивач та її представник ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з наведених в ньому підстав. Додатково ОСОБА_7 пояснила, що в спірній квартирі на даний час не проживає. Крім того, постійно виникає заборгованість зі сплати комунальних послуг за користування квартирою, яку відповідачі не сплачують.
Відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_3, яка також діє як законний представник відповідача ОСОБА_5 та їх представник ОСОБА_6 в судовому засіданні проти позову заперечили, вважають позов безпідставним, необґрунтованим та жодним чином не підтвердженим, а тому відсутні підстави для задоволення позову. Додаткового пояснили що, вселилися в квартиру на законних підставах зі згоди позивача, правила співжиття вони не порушують, а спір виник виключно з підстав відсутності домовленостей щодо оплати комунальних послуг. Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні також вказав, що не порушує правила співжиття, проте не заперечує проти його виселення.
Представник третьої особи Мукачівського міського відділу ДМС України в Закарпатській області в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляду справи в його відсутності.
Представник третьої особи органу опіки та піклування Мукачівського міського виконавчого комітету в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд вважає позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
В судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору дарування від 17.07.2001 року, посвідченого державним нотаріусом Мукачівської державної нотаріальної контори Екенбергер Н.А., зареєстрованого в реєстрі за № ІІІ-2119, ОСОБА_9 подарував, а ОСОБА_7 прийняла у дар квартиру АДРЕСА_1. Таким чином встановлено, що позивач ОСОБА_7 є одноосібним власником квартири АДРЕСА_1, що також стверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8034255 від 11.05.2005 року та довідкою, виданою «Мукачівським МБТІ та ЕО» від 20.07.2001 року № 1727.
Як пояснила в судовому засіданні позивач, відповідачі вселилися в квартиру АДРЕСА_1 з її згоди у 2006 році як члени сім'ї її сина ОСОБА_2, зокрема, відповідач ОСОБА_3 як дружина сина позивача, відповідач ОСОБА_4 як донька дружини сина від попереднього шлюбу, малолітній ОСОБА_5 як син ОСОБА_2 та ОСОБА_3 На даний час шлюб між сином позивача ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 розірвано відповідно до рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 07.07.2010 року.
Факт реєстрації відповідачів в квартирі АДРЕСА_1 підтверджується листом Мукачівського МВ ГУДМС України в Закарпатській області № 383 від 04.02.2014 року.
Відповідно до ст. 161 ЖК України наймач вправі вселити в займане ним жиле приміщення у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві особистої власності, свою дружину, дітей, батьків, а також інших осіб за письмовою згодою власника будинку (квартири) і всіх членів сім'ї, які проживають з наймачем. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Особи, що вселилися в жиле приміщення відповідно до цієї статті як члени сім'ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім'ї права користування приміщенням, якщо при їх вселенні між цими особами, наймодавцем, наймачем та членами його сім'ї, які проживають разом з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.
Таким чином, в судовому засіданні встановлено, що відповідачі вселилися в квартиру зі згоди власниці квартири ОСОБА_7 та відповідно до ст. 64 ЖК України та ст. 405 ЦК України зберігають за собою право на проживання в спірній квартирі, оскільки вселилися туди на законних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Предметом позову є усунення перешкод в користуванні власним майном шляхом зняття з реєстрації місця проживання відповідачів та виселення. Однак жодним доказом не доведено, що відповідачі чинять позивачу яких-небудь перешкод в користуванні належній їй квартирі. Більше того, згідно з вимогами ст. 157 ЖК України членів сім'ї власника житлового будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених ч. 1 ст. 116 цього Кодексу, виселення проводиться у судовому порядку без надання іншого житлового приміщення..
Згідно зі ст. 116 ЖК України, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення. Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.04.1985 року «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового Кодексу України» при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 Житлового Кодексу України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи членів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).
Позивачем не надано належних та допустимих доказів (ст.ст. 58, 59 ЦПК України), які б свідчили про те, що відповідачі систематично вчиняють дії, які відповідно до ст. 116 ЖК України, є підставою для їх виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення та доказів того, що до відповідачів вживалися заходи громадського впливу у зв'язку з їх неправомірною поведінкою. Більше того, в судовому засіданні позивач пояснила, що в спірній квартирі на даний час не проживає та не має наміру там проживати. Надані позивачем документи на підтвердження вчинення дій, які відповідно до ст. 116 ЖК України, є підставою для виселення відповідачів з квартири, суд не приймає як належні та допустимі докази, оскільки такі не є офіційними документами та ніким не завірені, на, що судом зверталася увага позивачу та її представнику. Інших доказів подано не було.
Як передбачено п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» при вирiшеннi цивiльних справ суд має виходити з поданих сторонами доказiв. Суд за діючим законодавством позбавлений права самостійно витребувати докази та визначатися за сторін з доказами, які мають значення для розгляду справи.
Таким чином, позивач в судовому засіданні не довела факту систематичного порушення відповідачами правил співжиття або триваючої антигромадської поведінки, передбачених ст. 116 ЖК України.
В той же час, відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою в день звернення особи із заявою в органи реєстрації.
Таким чином, як випливає із указаної норми, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду, яке набрало законної сили виключно про: 1) позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) виселення; 4) визнання особи безвісно відсутньою; 4) оголошення фізичної особи померлою.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст. 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про виселення; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.ст. 71, 72, 116, 156 ЖК України; ст. 405 ЦК України). Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у Постанові від 12.01.2012 року.
Предметом позову є усунення перешкод в користуванні власним майном шляхом зняття з реєстрації місця проживання відповідачів та їх виселення. Вирішення такої вимоги можливе в поєднанні з вирішенням питання про відсутність у відповідачів права користування в квартирою АДРЕСА_1.
З врахуванням вищенаведеного, враховуючи те, що в судовому засіданні не доведено факту вчинення відповідачами дій, які відповідно до ст. 116 ЖК України, є підставою для їх виселення з квартири без надання іншого жилого приміщення та доказів того, що до відповідачів вживалися заходи громадського впливу у зв'язку з їх неправомірною поведінкою, а тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 64, 116, 157, 161 ЖК України, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України суд,-
в и р і ш и в:
В задоволенні позову ОСОБА_7 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_3, треті особи: орган опіки та піклування виконавчого комітету Мукачівської міської ради, Мукачівський міський відділ Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом зняття з реєстрації та виселення відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.М.Заболотний