№ справи:124/10204/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Іщенко І.В.
№ провадження:22-ц/190/1673/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.
________________________________________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"04" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Філатової Є.В.
суддів:Білоусової В.В. Дралла І.Г.
при секретарі:Таранець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Сімферопольської міської ради, третя особа: Кримське республіканське підприємство Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації про визнання права власності за набувальною давністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 січня 2014 року,
в с т а н о в и л а :
В листопаді 2013 року ОСОБА_6 звернулася з позовом до Сімферопольської міської ради, третя особа: Кримське республіканське підприємство Сімферопольське міжміське бюро реєстрації та технічної інвентаризації про визнання права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 за набувальною давністю.
Вимоги мотивовані тим, що в 1982 році ОСОБА_7, як працівник Виробничого ремонтного підприємства «Крименергоремонт», Виробничого енергетичного об'єднання «Крименерго» разом з ОСОБА_6 вселився у домоволодіння АДРЕСА_1. Після смерті ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачка залишилася проживати у зазначеному домоволодінні. Рішенням Центрального райсуду м. Сімферополя АР Крим від 17.07.2009 року за ОСОБА_6 визнано право на проживання у домоволодінні, проте позивачка не може реалізувати своє право на приватизацію цього житла у зв'язку з невизначеністю його правового статусу. Домоволодіння не перебуває ані на балансі ПАТ «Крименерго», ані на спеціальному обліку у Фонді майна АР Крим. Територіальна громада не зверталась до суду з позовом про визнання вказаного майна безхазяйним. Позивачка вважає, що, оскільки вона добросовісно заволоділа і користується домоволодінням протягом останніх 30 років, зареєстрована там, здійснює комунальні платежі, то набула права власності на спірне нерухоме майно.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 січня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення позову. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки воно не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з цим висновком як таким, що відповідає фактичним обставинам та не суперечить закону.
Відповідно до ст. 344 ЦК України, на яку посилалася позивачка, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом 10 років або рухомим майно протягом п'яти років, набуває право власності на це майно, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивачка вселилася в спірну будівлю як член сім'ї, особи, яка проживала там у зв'язку з трудовими відносинами. На підставі рішення Центрального райсуду м. Сімферополя вона набула право користування цим житловим приміщенням на підставі ст.65 ЖК України. Таким чином, її права випливають з договору найму житлового приміщення, та регулюються правилами гл.59 ЦК України, зокрема ст.ст.810,814,816,817,822 ЦК України. З аналізу цих норм випливає, що право користування житловим приміщенням само по собі не дає правових підстав для визнання права власності на нього за наймачем та членами його сім'ї незалежно від строку користування. Право власності на житло в цих осіб може виникнути на підставі цивільно правової угоди або акту приватизації.
В позовній заяві ОСОБА_6 пов'язує своє право власності з правом на приватизацію квартири, проте таке питання не вирішується за правилами ст.344 ЦК України.
Відповідно до ст. 3,4 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушений невизнаних або оспорюваних прав у спосіб, передбачений цим Кодексом.
Набуття права власності на об'єкт нерухомого майна на підставі приватизації провадиться на підставі ст.345 ЦК України, Закону «Про приватизацію державного житлового фонду», та застосовується тільки до державного житлового фонду.
Втім по справі встановлено(арк.12-15), що статус спірного будинку не визначено, власника майна або балансоутримувача не встановлено, будь-яка правова реєстрація або технічна інвентаризація за даними БРТІ відсутня.
З огляду на таке позов заявлено до неналежного відповідача.
Виходячи з наведеного, колегія приходить до висновку, що позивачка звернулася до суду за захистом свого права у спосіб не передбачений законом, що є обов'язковою підставою для відмови у позові.
За таких обставин , доводи апеляційної скарги про те, що ПАТ «ДТЄК Кримнерго» та органи місцевого самоврядування не вживають заходів для визначення статусу спірного будинку, а також посилання на вселення та тривале проживання в квартирі на законних підставах, не мають для даного спору правового значення, не впливають на висновки суду, та не можуть бути підставою для задоволення заявлених вимог. Оскаржене рішення суду є законним та обґрунтованим підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 308 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: