Справа №:2/124/744/2013Головуючий суду першої інстанції:Малухін В.В.
№ провадження:22-ц/190/910/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Філатова Є. В.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Філатової Є.В.
суддів:Білоусової В.В. Іващенко В.В.
при секретарі:Таранець О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов'язання вчинити певні дії та встановлення порядку користування власністю, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2013 року,
в с т а н о в и л а :
В лютому 2013 року ОСОБА_6 звернулась з позовом до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 з урахуванням уточнень просила усунути перешкоди у користуванні належної їй ? частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання ОСОБА_7 передати їй дублікати ключів від вхідної двері спірного домоволодіння;
заборонити ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9 перешкоджати їй у користуванні ? частки спірного домоволодіння;
встановити порядок користування домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1, закріпити за ОСОБА_6 у користуванні житлову кімнату 2-6 літер А, загальною площею 9,0 кв.м.; кухню 2-5, загальною площею 5,3 кв.м., коридори 2-1 та 2-7 у літер А; літер «А-1», (а), «Н», «К» - залишити у загальному користуванні.
Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про право на спадщину є власником ? частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1. ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право на спадщину є власником іншої ? частки домоволодіння. У спірному домоволодінні разом з ОСОБА_7 проживають члени його сім'ї: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Відповідачі не впускають позивачку у належну їй ? частку спірного домоволодіння, тим самим перешкоджають їй у користуванні власністю.
Ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим до участі у справі в якості співвласника ? частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, залучено ОСОБА_11
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, про задоволення позову. Вважає, що рішення не ґрунтується на законі та не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалено з порушенням норм права. Апелянт вказує, що в якості захисту своїх порушених прав, на підставі ст. 386, 391 ЦК України, вона просила усунути перешкоди у користуванні будинком. Проте, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, застосував норми права, які регулюють інші правовідносини щодо розподілу майна, тим самим вийшов поза межі заявлених вимог.
Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково за таких обставин.
Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції вважав, що позивачка звернулась до суду за захистом своїх прав у непередбачений законом спосіб. Проте, суд дійшов такого висновку всупереч фактичним обставинам та вимогам закону.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом.
Кожна особа має право в порядку встановленому законом звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 3 ЦПК України).
Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст.ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.
Виходячи з положень ст.ст. 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
За змістом ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ним вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
З матеріалів справи вбачається, що спільне домоволодіння належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_6 - ? частка, інша частка спірного домоволодіння - ? належить ОСОБА_7 та ? частка - ОСОБА_11 (арк.30), яка не є стороною в спорі та користується відокремленими приміщеннями.
Відповідачі чинять позивачці перешкоди у користуванні спірним домоволодінням, не надають ключів від вхідних дверей, що перешкоджає їй вільно користуватися житлом.
Згідно зі ст. 317 ЦК України право власності включає право володіння, користування та розпорядження майном. Користування житлом реалізується шляхом проживання в ньому, тобто є різновидом повноваження власника, яке притаманне всім формам власності, в тому числі сумісній або спільній часткової власності. Закон не пов'язує можливість реалізації права власника спільної часткової власності з виділом в натурі або визначенням порядку користування цією часткою. Тому відмова в позові, суперечить закону та у порушення вимог ст. 321 ЦК України незаконно обмежує права власності.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених у Законі (ст. 321 ЦК України).
Крім того, ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України передбачено, що власник квартири має право використовувати помешканням для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливо лише на підставах, передбачених законом. Проте таких обставин по справі не встановлено та у рішенні суду не наведено.
За нормами ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Як вбачається з позовної заяви, позивачка звертаючись до суду просила усунути перешкоди у користуванні належної їй ? частки спірного домоволодіння, не чинити перешкоди у користуванні та зобов'язати відповідача надати їй ключі від вхідної двері спірного домоволодіння, цей спосіб захисту цивільного права відповідає вимогам встановленим ч. 2 ст. 16 ЦК України.
По справі встановлено, що позивачка не має доступу в будинок через відсутність у неї ключів. Відмовляючи в частині вимог про усунення перешкод у користуванні будинком, суд посилався виключно на те, що замок встановлено на вхідній двері самочинного тамбуру. Проте такий висновок не ґрунтується на законі. Зведення самочинної споруди, яка перешкоджає доступу власнику до свого майна, свідчить про порушення власника та не може штучно обмежувати це право і позбавити власника можливості захищати його на підставі ст.391 ЦК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що права позивачки, як власника ? частки спірного домоволодіння порушені та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Що стосується позовних вимог про встановлення порядку користування домоволодінням АДРЕСА_1, колегія суддів приходить до наступного.
За висновком будівельно-технічної експертизи № 31-0429 від 10 вересня 2013 року порядок користування житловим будинком може бути визначений за декількома варіантами. При цьому позивачка висловила бажання за першим варіантом висновку експерта користуватися кімнатою 2-6 площею 9 кв.м., а відповідачеві надати в користування кімнату 2-4 площею 9,5кв.м. Коридор 2-7 площею 3,4 кв.м та кухня 2-5 площею 5,3кв.м залишити у загальному користуванні сторін. Такий варіант є доцільним та максимально приближеним до часток сторін у спірному майні, тому не порушує їх прав. Оскільки цей варіант не потребує будь-яких перепланувань та добудов, будь-які технічні перешкоди для його застосування відсутні. Водночас колегія не може визначити порядок користування спірними надвірними спорудами, оскільки вони є самочинними.
Вирішуючи питання в цій частині позову, суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог та виходив з технічної неможливості розділу будинку та наявності деяких самочинних добудов, що не відповідає вимогам ч.1ст.11 ЦПК України, оскільки таки вимоги не заявлялися та не були предметом дослідження.
З огляду на таке, колегія приходить до висновку про необхідність скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги в частині усунення перешкод ОСОБА_6 у користуванні будинком з боку відповідачів, зобов'язавши їх надати ключі від вхідних дверей та не перешкоджати у вільному доступу в будинок, визначити порядок користування будинком літ «А», за яким виділити ОСОБА_6 у користування кімнату 2-6 площею 9 кв.м., а ОСОБА_7 - кімнату 2-4 площею 9,5кв.м. Коридор 2-7 площею 3,4 кв.м та кухня 2-5 площею 5,3кв.м залишити у загальному користуванні сторін.
Згідно зі ст. 88 ЦПК України стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 судовий збір по 114,70грн. з кожного.
Відповідно до положень ст. 309 ЦК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування матеріального або процесуального права.
Враховуючи наведене і керуючись ст.ст. 303, 304, 309 Цивільного процесуального Кодексу України, колегія суддів,
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково, рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 03 грудня 2013 року скасувати, позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 про усунення перешкод у користуванні власністю, зобов'язання вчинити певні дії та встановлення порядку користування власністю задовольнити частково.
Усунути перешкоди ОСОБА_6 в користуванні належної їй на праві власності ? частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_7 надати ОСОБА_6 комплект ключів від вхідної двері домоволодіння АДРЕСА_1; зобов'язати ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 не чинити перешкоди ОСОБА_6 у користуванні ? частки домоволодіння АДРЕСА_1.
Встановити порядок користування житловим будинком АДРЕСА_1; виділити у користування в житловому будинку літ. «А» домоволодіння АДРЕСА_1 ОСОБА_6 у користування кімнату 2-6 площею 9 кв.м., а ОСОБА_7 - кімнату 2-4 площею 9,5кв.м. Коридор 2-7 площею 3,4 кв.м та кухня 2-5 площею 5,3кв.м залишити у загальному користуванні сторін.
В решті вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_7, ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 судові витрати по 114,70грн. з кожного.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді