Справа № 127/19455/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2014 року

Вінницький міській суд Вінницької області

в складі: головуючого Бар'яка А.С.,

за участі секретаря Сивенюк О.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 Вінницького міського суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя зазначивши, що він перебував у шлюбі з ОСОБА_3, під час якого у них народився син ОСОБА_4. За час перебування у шлюбі позивач та відповідачі проживали у двохкімнатній квартирі загальною площею, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яку в послідуючому було приватизовано на ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, однак відповідачі, маючи намір на продаж спільної квартири, звернулись до позивача для одержання дозволу на продаж, при цьому позивач запропонував компенсувати його частку в грошовому еквіваленті, визначивши суму компенсації, на що відповідачі не погодились, в силу чого позивач звернувся до суду та просить зобов'язати відповідачів компенсувати йому в грошовому еквіваленті вартість його частки спільної спірної квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні підтримали позовні вимоги, обгрунтувавши їх обставинами, викладеними в позовній заяві.

Відповідачі в судовому засіданні позовні вимоги заперечили в повному обсязі, пояснивши, що дійсно мали намір продати дану квартиру з метою вирішення проблеми житла сина і попросили позивача надати згоду на такий правочин, на що він заявив про компенсацію його частки в розмірі 10 тис. дол. США, а в послідуючому - 128 тис. грн., однак такий розмір компенсації не влаштував відповідачів, оскільки в них немає таких коштів.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги пояснення сторін, суд визначив, встановив та дослідив слідуючі докази, обставини та відповідні правовідносини:

Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу серія НОМЕР_1, виданого 13.11.2001 року міським відділом РАГС управління юстиції, шлюб між громадянином ОСОБА_1 та громадянкою ОСОБА_3 було розірвано 23.06.1998 року, актовий запис № 895, з присвоєнням прізвища після розірвання шлюбу - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 відповідно ( а. с. 5).

Згідно Свідоцтва про право власності на житло від 09 червня 2000 року, виданого виконкомом Вінницької міської ради на підставі рішення № 807 від 09.06.2000 року, зареєстроване Державному комунальному підприємстві «Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації» в реєстраційну книгу № 17, за реєстровим № 5105 15.06.2000 року, квартира, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, дійсно належить на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності ОСОБА_1 та членам його сім'ї: ОСОБА_3, ОСОБА_5 (а. с. 6).

Технічний паспорт на квартиру АДРЕСА_1 зазначає, що власниками даної квартири є ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на праві приватної, спільної (сумісної або часткової) власності (а.с. 7-8).

Таким чином судом встановлено, що нерухоме майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, належить на праві спільної власності трьом співвласникам, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, без визначення їх часток у такому майні, тобто належить їм на праві спільної сумісної власності.

А тому посилання позивача та його представника на те, що дане майно, а саме: квартира АДРЕСА_1, є об'єктом сумісної власності подружжя є помилковим та не відповідає дійсності, а відтак є безпідставним.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи, яка за ухвалою суду проводилась експертами Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, фактична ринкова та прогнозована вартість для продажу нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - становить 384489,00 грн. Розмір частки кожного із співвласників вказаної квартири, ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 становить 1/3 частину даної квартири. Ринкова вартість 1/3 частки кожного із співвласників вказаної вище квартири становить - 128163,00 грн. (а.с. 51- 64).

Суд при ухваленні рішення виходить із того, що двокімнатна квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1, належить сторонам по справі на праві спільної сумісної власності, а не спільної часткової власності, оскільки, хоча в висновку судового експерта і визначенні частки співвласників, проте правовстановлюючі документи на відповідне майно не містять зазначення про визначення часток співвласників і предмет позову не містить вимоги про визначення часток співвласників у такому майні, а відтак суд позбавлений повноважень встановлювати обставини та приймати по них рішення, які не входять до предмету доказування та предмету позову, тобто знаходяться за межами позовних вимог.

Відповідно до ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю.

Згідно норми ст. 370 ЦК України співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Норма ч.1, ч.2 ст. 364 ЦК України прописує, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

За даних обставин, врахувавши, що спірне майно є об'єктом права спільної сумісної власності із значною вартістю, а позивач не ставить вимоги про поділ такого майна та виділ його частки в натурі, що б дало об'єктивну можливість суду встановити можливість виділу такої частки або неможливість її виділу, останнє вказувало б на наявність правових підстав про можливий захист прав та інтересів сторони шляхом одержання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, при цьому сплата такої компенсації іншими співвласниками є правом, а не обов'язком, в силу чого суд не може зобов'язати інших співвласників сплатити, тобто придбати відповідну частку у такому майні поза їх волею, не врахувавши правового механізму ст. 365 ЦК України, де чітко та вичерпно прописано можливість припинення права особи на частку у спільному майні при наявності на це волі та бажання інших співвласників, в силу чого, з огляду на підстави позову, обраний позивачем спосіб захисту та предмет даного позову, суд вважає, що в позові слід відмовити повністю.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст 364, 368, 370 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя