ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

за участю представників сторін:

від позивача -     

від відповідача  -                               Рукавішніков К.Р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Глобус-КР” заявлено позов до Відкритого акціонерного товариства  “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” про стягнення вартості виконаних робіт в сумі 81483,07 грн.

На обгрунтування позову зазначено про те, що сторонами укладено договір підряду на виконання робіт  по прочищенню каналізаційних мереж, промислових стоків та колекторів промстоків. Підрядник, яким є позивач, виконав покладені на нього зобов’язання, замовник ухилився від сплати вартості виконаних робіт незважаючи на те, що  підписав акти приймання виконання робіт та претензій до їх якості не заявляв.

До винесення рішення у справі позивач уточнив свої вимоги і просив стягнути основний  борг в сумі 53695,60 грн., втрати від інфляції в сумі 10121,62 грн., 3% річних в сумі 2409,68 грн. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.06 залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 05.04.06 позовні вимоги задоволено.

На користь ТОВ “Глобус-КР” стягнуто 66226,00 грн. заборгованості за виконані роботи.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”  просить скасувати ухвалені у справі рішення, справу передати на новий розгляд, посилаючись на те, що судами не досліджувалися питання щодо порушення проти комбінату провадження у справі про банкрутство та здійснення відповідної публікації.

Ухвалою господарського суду  Дніпропетровської області від 04.01.05 порушено справу про банкрутство  Північного гірничо-збагачувального комбінату і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. З моменту введення мораторію не можуть нараховуватися штрафні санкції.

За таких обставин суди помилково стягнули з відповідача на користь позивача інфляційні втрати, 3% річних.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що  сторонами спору 18.06.02 укладено договір підряду № 1039, відповідно до умов якого підрядником ТОВ “Глобус-КР” виконані роботи по прочищенню каналізаційних мереж, промислових стоків та колекторів промстоків. Виконання підрядником передбачених договором робіт підтверджено актами приймання цих робіт підписаних замовником без будь-яких зауважень.

ТОВ “Глобус-КР” заявлені вимоги про стягнення боргу з урахуванням втрат від  інфляції коштів та 3% річних.

Відповідно до ст.1 Закону України “Про  відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” грошове зобов’язання це зобов’язання боржника заплатити певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством.

Позовні вимоги заявлені про несплату вартості  виконаних робіт у липні-листопаді 2002 року. Платіжні вимоги про стягнення боргу пред’явлені замовнику 5 липня 2004 року.

Відповідно до ст.214 Цивільного кодексу України та ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на  вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також  три проценти річних.

Скаржник не погоджується зі стягненням  інфляційних втрат та 3% річних, вважає ці кошти штрафними санкціями, які не можуть нараховуватися у зв’язку з порушенням справи про банкрутство та введенням мораторію.

Однак з цим твердженням скаржника погодитись не можна, оскільки 3% річних та індекс інфляції стягується лише при простроченні виконання грошового зобов’язання. Стаття 214  Цивільного кодексу передбачає спеціальну відповідальність, яка не ототожнюється з неустойкою (штрафом, пенею) і не відноситься до передбачених ст.178 ЦК України видів забезпечення виконання зобов’язань.

Враховуючи викладене, грошовим зобов’язанням боржника перед Товариством є грошова сума з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Саме з такою вимогою, на підставі зазначених норм Цивільного кодексу України ТОВ “Глобус-КР”  звернулося в позові до ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат”.

Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” дія мораторію  поширюється  на нараховану неустойку (штраф, пеню) інші санкції.

Оскільки індекс інфляції та 3% річних не відносяться до господарських санкцій, згідно ст.214 ЦК України то борг ВАТ “Північний гірничо-збагачувальний комбінат” перед ТОВ “Глобус-КР” підлягає стягненню з урахуванням індексу інфляції та 3% річних.

Колегія суддів Вищого господарського суду України  вважає юридичну оцінку, дану місцевим та апеляційним  судами обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному  законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду  від 5 липня 2006 року залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

Судді:                                                                                           М.Михайлюк

                                                                                                      Н.Дунаєвська