Номер провадження № 22-ц/785/1315/14

Головуючий у першій інстанції Целух А.П.

Доповідач Сидоренко І. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.03.2014 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого судді - Сидоренко І.П., суддів - Гірняк Л.А., Цюри Т.В., при секретарі - Колмакові В.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2013року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5, та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, визнання дійсною угоди купівлі-продажу, визнання права власності, і за позовом третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування спірної частки житлового будинку, визнання дійсною угоди купівлі-продажу, та переведення на них прав та обов'язків покупців, -

встановила:

08 лютого 2007року ОСОБА_2 звернулася до суд з позовом, який остаточно уточнив, просила суд:

- визнати недійсним договір дарування, посвідчений 23 грудня 2005року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7, за яким ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_3 прийняв в дар 3/20 частини житлового будинку з надвірними спорудами під номером АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 2058кв.м.;

- визнати дійсним правочин купівлі-продажу 320 частин житлового будинку з надвірними спорудами під номером АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 2058кв.м., укладений між ОСОБА_4 і ОСОБА_3;

- визнати за нею (ОСОБА_2) право власності на 12 частину від 320 частин житлового будинку з надвірними спорудами під номером АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 2058кв.м. (том 1 а.с.150-153, 166-169).

В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказала, що з 16 жовтня 2004р. до серпня 2006року вона знаходилася у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 В період життя вони за власні кошти купили 3/20 частини житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, житловою площею 64,2кв.м., на земельній ділянці площею 2058кв.м.

Через деякий час їй стало відомо про існування договору дарування від 23 грудня 2005р., за яким ОСОБА_4 подарував вищевказану частину будинку ОСОБА_3, а також про існування розписки ОСОБА_4 про авансовий платіж за спірний будинок в сумі 1000 доларів США, отриманих від ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_2 вважає, що договір дарування від 23 грудня 2005р. спірної частини будинку є удаваним правочином, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, а саме договір купівлі-продажу 3/20 частин вищевказаного будинку, тому просила задовольнити її позовні вимоги.

13 січня 2011р. треті особи ОСОБА_5 і ОСОБА_6 подали позовну заяву, в якій просили суд у разі визнання недійсним договору дарування від 23 грудня 2005року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 перевести на них права та обов'язки покупця по договору купівлі-продажу спірної частини будинку, посилаючись на те, що вони є власниками 17/20 частин будинку, і вважають, що вони мають переважне право перед іншими особами на придбання 3/20 частин будинку, їх права як покупців порушенні та підлягають захисту на підставі ч.1 ст.362 ЦК України (а.с.146-147).

Ухвалою суду від 04 лютого 2011року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору дарування житлового будинку, визнання дійсною угоди купівлі-продажу, визнання права власності і позовні вимоги третіх осіб ОСОБА_5 і ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, (ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування спірної частки житлового будинку, визнання дійсною угоди купівлі-продажу та переведення на них прав та обов'язків покупців були об'єднані в одне провадження (том 1 а.с.161).

Рішенням суду від 31 травня 2013року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Позов третіх осіб ОСОБА_5 і ОСОБА_6 задоволений в повному обсязі і ухвалою суду від 25 листопада 2013року (том 1 а.с.270-274, 311-312).

Суд визнав договір дарування від 23 грудня 2005року 3/20 часток квартири по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, посвідчений нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_7 - удаваним правочином.

Суд визнав, що 23 грудня 2005р. (виправлено помилку про вказівку в рішенні суду щодо 11 вересня 1997р.) між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу 3/20 часток квартири по АДРЕСА_1, за яким ОСОБА_4 продав, а ОСОБА_3 придбав 3/20 часток квартири по АДРЕСА_1.

Суд перевів права та обов'язки покупця по договору купівлі-продажу 3/20 частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1, укладеному 23 грудня 2005р. між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на ОСОБА_6 та ОСОБА_5, та зобов'язав ОСОБА_6 та ОСОБА_5 виплатити ОСОБА_4 суму за продаж 3/20 частки житлового будинку з надвірними спорудами АДРЕСА_1

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить залишити без змін рішення суду в частині визнання договору купівлі-продажу, укладеному між ОСОБА_4 і ОСОБА_3, а в іншій частині рішення викласти в наступній редакції: «визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/3 частину з 3/20 частин житлового будинку за адресою АДРЕСА_1, що складає 32,1кв.м.», посилаючись на те, що суд необґрунтовано не задовольнив її вимоги в цій частині позову та безпідставно вирішив питання про переведення прав та обов'язків покупця на ОСОБА_6 і ОСОБА_5, порушив при цьому норми матеріального та процесуального прав, не з'ясував належним чином усі обставини по справі (275-280).

Колегія суддів, заслухав суддю доповідача, апелянта ОСОБА_2, представника ОСОБА_3, вивчивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд 1 інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Згідно ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Задовольняючи частково позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що за договором дарування від 23 грудня 2005року фактично ОСОБА_4 не подарував, а продав ОСОБА_3 3/20 частки квартири по АДРЕСА_1. Даний факт був підтверджений розпискою про отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_3 авансового платежу в сумі 1000доларів США на оформлення в подальшому договору купівлі-продажу вказаної частини квартири та фактично визнаний відповідачем ОСОБА_3

Визнавши вищевказаний договір дарування від 23 грудня 2005року удаваним та визнавши, що між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 був укладений 23 грудня 2005року договір купівлі-продажу 3/20 частки квартири, суд першої інстанції прийшов к правильному висновку, що при укладенні між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 договору купівлі-продажу частки квартири, порушуються права ОСОБА_5 і ОСОБА_6, які згідно вимог ч.1 ст.362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності мають переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною оголошеною для продажу та інших рівних умовах.

Колегія суддів повністю погоджується з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи, зібраним доказам, яким суд дав належну оцінку та нормам ЦК України.

Статтею 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Позивач ОСОБА_2 не надала суду апеляційної інстанції відповідних доказів у підтвердження своїх позовних вимог відносно того, що за нею слід визнати право на 1/2 частину від 3/20 частин спірної квартири, оскільки сам факт придбання спірної частки квартири за спільні кошти подружжя ні є підставою для визнання права власності за ОСОБА_2 на частку квартири, у зв'язку з порушенням прав співвласників ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відповідно до вимог ч.1 ст. 362 ЦК України.

Судова колегія, роз'яснює, що позивач ОСОБА_2 не позбавлена можливості звернутися до суду з позовом, з наданням відповідних доказів, до колишнього чоловіка ОСОБА_3 про вирішення питання, пов'язаного з витратами понесеними на придбання спірної частки квартири, яку, як вона стверджує, було придбано в період шлюбу за спільні кошти.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303,304, 307, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 31 травня 2013року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: І.П.Сидоренко

Судді: Т.В. Цюра

Л.А. Гірняк