Україна
Донецький окружний адміністративний суд
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2014 р. Справа №805/2756/14
приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 14:00
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Дворникова М.С., за участю секретаря судового засідання Пидоненка Д.А., представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, представник відповідача не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_3 до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобов'язання зупинити виконавче провадження № 41349913 від 24.12.2013, визнання незаконною та скасування постанови № 41349913 від 24.12.2013 про відкриття виконавчого провадження, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач, ОСОБА_3, звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку про визнання незаконною та скасування постанови № 41349913 від 24.12.2013 про відкриття виконавчого провадження.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 13.02.2014 нею був отриманий лист від Донецької філії ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України з витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. З тексту витягу, позивачу стало відомо, що на її рухоме майно було накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ВП № 41349913 від 24.12.2013), яка була винесена старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції Кононенко В.С. Ознайомившись з матеріалами виконавчого провадження позивач вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена державним виконавцем з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження" , а саме: у матеріалах страви не міститься доказу направлення копії оскаржуваної постанови позивачу, виконавче провадження відкрито на підставі вимоги управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька, № Ф-65/1 від 29.03.2013, яка на думку позивача не є виконавчим документом. Крім того, позивач вважає, що спірна постанова прийнята відповідачем на підставі ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" без врахування тієї обставини, що дана норма втратила чинність. На підставі цього позивач звернулася до суду з позовом про визнання незаконною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.
У судовому засіданні представники позивача вимоги підтримали в повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним у позові.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Причин неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не надсилав.
З'ясовуючи чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, суд встановив таке.
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 є суб'єктом підприємницької діяльності, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія НОМЕР_1 (а.с. 8)
На підставі вимоги управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька № Ф 65/1/02-34 від 29.03.2013 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску (а.с.17) старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції Кононенко В.С. 24.12.2013 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 41349913 (а.с. 7) щодо стягнення зі ОСОБА_3 боргу у сумі 4010,30 грн. Відповідно до цієї постанови божнику було надано строк для самостійного виконання вимоги до 31.12.2013. Оскільки, у визначений термін сума боргу не була сплачена, то 30.01.2014 на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП № 41349913 від 24.12.2013, було внесено відомості до Єдиного Державного реєстру обтяжень рухомого майна, щодо арешту та заборони відчуження рухомого майна, яке належить на праві власності ОСОБА_3 (а.с. 9).
У своїй позовній заяві позивач зазначає, що про відкриття виконавчого провадження ВП № 41349913 від 24.12.2013, щодо стягнення з неї боргу у сумі 4010,30 грн. на користь управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька дізналась з витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 43325527 від 30.01.2014, який отримала лише 13.02.2014.
Дії відділу державної виконавчої служби Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку позивач вважає незаконними з наступних підстав:
- у матеріалах виконавчого провадження відсутні докази надіслання рекомендованою кореспонденцією боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 43325527 від 24.12.2013, що є порушенням частини 5 статті 25 Закону України "Про виконавче провадження";
- підставою для відкриття виконавчого провадження була вимога управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька № Ф 65/1 від 29.03.2013, що на думку позивача не є виконавчим документом, оскільки з 01.01.2011 абзац 2 частини 3 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", щодо того, що вимоги про сплату недоїмки є виконавчим документом - втратила чинність, і тому відкриття виконавчого провадження після 01.01.2011, за Вимогою про сплату недоїмки є перевищенням повноважень державного виконавця.
До того ж, позивач, посилаючись на абзац другий та третій статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зауважує, що фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування не застосовується, а нараховані органами Пенсійного Фонду України суми фінансових санкцій, зазначених в абзаці другому цієї частини, та не сплачені фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - підлягають списанню.
Отже, не погодившись з діями відповідача, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті, суд виходить з такого.
Згідно з вимогами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку покладено на державну виконавчу службу.
За правилами ч. 1 та ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV ) державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до вимог ст. 25 Закон № 606-XIV Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови, та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Отже, несвоєчасне направлення стороні виконавчого провадження постанови про відкриття виконавчого провадження впливає лише на строк її можливого оскарження, проте, не є безумовною підставою для визнання цієї постанови неправомірною.
Посилання представника позивача при обґрунтуванні позовних вимог на положення статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" , які втратили чинність, є помилковими, оскільки ці положення регулювали правовідносини зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
З 01.01.2011 набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі за текстом - Закон № 2464-VI), відповідно до ст. 1 якого єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Статтею 25 Закону № 2464-VI передбачено, що рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.
Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням
про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Оскільки, вимога № Ф 65/1 винесена управлінням Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька 29.03.2013 саме про сплату заборгованості зі сплати єдиного внеску, а не страхового внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, то на неї розповсюджується дія Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а не Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", як помилково вважає позивач. Тому спірна вимога є виконавчим документом в силу наведених вище положень статті 25 Закону № 2464-VI.
До того ж представником позивача у судовому засіданні було надано копію вимоги управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька № Ф 65/1 від 29.03.2013 про сплату недоїмки в сумі 4010,30 грн., отже ця вимога була отримана позивачем, але не оскаржена нею у визначені строки та у встановленому законодавством порядку.
За таких обставин твердження позивача про неправомірність дій відповідача не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, та керуючись ст.ст. 11, 17, 18, 94, 105, 158-163, 167, 181 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_3 - відмовити.
У судовому засіданні 11.03.2014 проголошено вступну та резолютивну частину постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 14.03.2014.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Дворников М.С.