СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 березня 2014 року Справа № 901/1631/13
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Голика В.С.,
суддів Сотула В.В.,
Черткової І.В.,
за участю представників сторін:
прокурор:Сулейманов Наріман Ресутович, посвідчення № 024530 від 08.02.2014, (прокурор Севастопольської прокуратури з нагляду за додерженням законів у воєнній сфері прокуратури Кримського регіону України з нагляду за додерженням законів у воєнній сфері);
представник позивача: Дудар Віктор Миколайович, довіреність № 220/730д від 28.11.2013 (Міністерство оборони України);
представник відповідача: Середа Геннадій Анатолійович, довіреність № б/н від 11.03.2014 (Товариство з обмеженою відповідальністю "Дворцово-парковий ансамбль");
третя особа: Кадуха Павло Валерійович, довіреність № 52 від 19.02.2014 (Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський");
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дворцово-парковий ансамбль" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді: Янюк О.С.; суддів: Башилашвілі О.І.; Потопальський С.С.) від 29 січня 2014 року у справі №901/1631/13
за позовом Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Суворова, 27,Севастополь,99011)
Міністерство оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6,Київ 1,03168)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дворцово-парковий ансамбль" (вул. Плотинна, 9,Сімферополь,95007)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (вул. Свєрдлова, 32,Ялта,98600)
про визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння
ВСТАНОВИВ:
Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Дворцово-парковий ансамбль" та просив визнати право власності та витребувати майно з чужого незаконного володіння, обґрунтовуючи позовні вимоги посиланням на норми статей 328, 330, 388, 392 Цивільного кодексу України, статей 1, 3, 6 Закону України „Про правовий режим майна", пункту 6 Положення про порядок відчуження військового майна Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2000 року № 1919.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22 травня 2013 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 03 червня 2013 року до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, залучено Державне підприємство Міністерства оборони України „Центральний військовий санаторій „Ялтинський".
Клопотанням від 16 серпня 2013 року позовні вимоги було змінено в частини площі нерухомого майна, щодо якого було заявлено вимоги про визнання права власності та витребування майна.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2014 року у справі № 901/1631/13 (колегія суддів О.С. Янюк, О.І. Башилашвілі, С.С. Потопальський) позов Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до товариства з обмеженою відповідальністю „Дворцово-парковий ансамбль" задоволено.
За Державою в особі Міністерства оборони України визнано право власності на нерухоме майно - склади під будівлею літер А загальною площею 22,6 кв.м., які розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вул. Свердлова, буд. 38, загальною вартістю 55964,00 грн.
Витребувано з володіння товариства з обмеженою відповідальністю „Дворцово-парковий ансамбль" на користь Держави в особі Міністерства оборони України нерухоме майно - склади під будівлею літер А загальною площею 22,6 кв.м., розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вул. Свердлова, буд. 38, загальною вартістю 55964,00 грн.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірне майно вибуло з володіння поза волею власника - Держави в особі Міністерства оборони України, що також було встановлено судом під час розгляду справи № 5002-18/2128-2011 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13 грудня 2005 року за реєстровим № 3921.
Стосовно строку позовної давності місцевий господарський суд вказав на те, що з позовної заяви вбачається, що підставою для звернення із даним позовом до суду є обставини, встановлені рішенням суду від 24 червня 2011 року у справі № 5002-18/2128-2011. До суду прокурор із відповідним позовом звернувся 21 травня 2013 року, що підтверджується відповідним штемпелем суду на першому аркуші позовної заяви.
На підставі викладеного господарський суд Автономної Республіки Крим зазначив, що твердження товариства з обмеженою відповідальністю „Дворцово-парковий ансамбль" про сплив строку позовної давності є помилковими.
Не погодившись з рішенням суду, товариство з обмеженою відповідальністю „Дворцово-парковий ансамбль" звернулось до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга мотивована посиланням товариства з обмеженою відповідальністю „Дворцово-парковий ансамбль" на порушення господарським судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають суттєве значення для її розгляду.
Зокрема, заявник апеляційної скарги вказує на те, що господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення не враховано, що укладанню договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13 грудня 2005 року за реєстровим № 3921 передували певні узгоджуючі дії, які свідчать саме про те, що спірне майно вибуло з володіння за волею власника - Держави в особі Міністерства оборони України.
Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13 лютого 2014 року апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Дворцово-парковий ансамбль" прийнята до провадження суду апеляційної інстанції.
В судовому засіданні представник товариства з обмеженою відповідальністю „Дворцово-парковий ансамбль" підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на її задоволенні, представники прокуратури, Міністерства оборони України та Державного підприємства Міністерства оборони України „Центральний військовий санаторій „Ялтинський" проти задоволення апеляційної скарги заперечували, просили рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2014 року залишити без змін.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
13 грудня 2005 року між Державним підприємством Міністерства оборони України „Центральний військовий санаторій „Ялтинський" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Барконд" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу ерухомого майна за реєстровим № 3921 (т.1 а.с.12-15).
Відповідно до умов вказаного договору та акту прийняття-передачі, Продавець передав у власність Покупця, зокрема, нерухоме майно склади під будівлею літер А, загальною площею 66,7 кв.м, які розташовані за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вул. Свердлова, буд. 38 (т.1 а.с.16).
Витягами з Реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджено, що станом на 21 грудня 2005 року та на 15 жовтня 2007 року право власності на спірне майно було зареєстровано за товариством з обмеженою відповідальністю „Барконд" (т.1 а.с.135, 149).
Витягом з Реєстру прав власності на нерухоме майно підтверджено, що станом на 18 січня 2008 року за товариством з обмеженою відповідальністю „Барконд" було зареєстровано право власності лише на склад № 2 площею 22,6 кв.м (т.1 а.с.132, 187).
25 червня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю „Барконд" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю „Дворцово-парковий ансамбль" (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель (т.1 а.с.125-128).
Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору Продавець зобов'язується передати (продати) у власність Покупцю, а Покупець зобов'язується прийняти (купити) нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, місто Ялта, вул. Свердлова, 38 (Об'єкт) і сплатити за нього обговорену грошову суму. До складу Об'єкту продажу входило нерухоме майно, зокрема, нежитлові приміщення складу під будівлею літ. А загальною площею 22,6 кв.м, що належать Продавцю на праві власності на підставі Договору.
Договір від 25 червня 2008 року посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 25 червня 2008 року та зареєстрований у реєстрі за № 1805.
Рішенням суду від 24 червня 2011 року у справі № 5002-18/2128-2011 було визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13 грудня 2005 року за реєстровим № 3921.
Вказуючи на те, що обставини щодо визнання недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13 грудня 2005 року підтверджують факт вибуття спірного майна з володіння поза волею власника - Держави в особі Міністерства оборони України, Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України звернувся до суду з даною позовною заявою.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю „Дворцово-парковий ансамбль" підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребуване від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Таким чином, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можуть мати місце, зокрема, за умови, що майно вибуло з володіння власника поза його волі.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Однак, всупереч наведеним нормам процесуального законодавства Севастопольським прокурором з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України не надано належних доказів того, що спірне майно вибуло з володіння відповідної особи поза її волею.
Згідно з пунктом 1.2 договору купівлі-продажу від 13 грудня 2005 року об'єкт продажу належав Державі в особі Верховної Ради України та був закріплений на праві господарського відання за державним підприємством Міністерства оборони України „Центральний військовий санаторій „Ялтинський", який, в свою чергу, відповідно до Статуту мав право укладати угоди, набувати майнових та особистих немайнових прав, нести обов'язки, бути позивачем, відповідачем у суді.
З матеріалів справи вбачається, що 01 вересня 2004 року державне підприємство Міністерства оборони України „Центральний військовий санаторій „Ялтинський" листом № 681 звернувся до Департаменту капітального будівництва і управління фондами Міністерства оборони України, у якому просило дозволу на відчуження будівель і споруд, які не використовуються (т. 2 а.с. 160).
В подальшому Міністерством оборони України було погоджено відчуження будівель і споруд державного підприємства Міністерства оборони України „Центральний військовий санаторій „Ялтинський", які не використовуються, що підтверджується відповідною відміткою, проставленою на листі Департаменту капітального будівництва і управління фондами Міністерства оборони України від 15 вересня 2004 року № 227/4135/4165 (т.2 а.с. 161).
На підставі відповідного погодження з боку Міністерства оборони України Департаментом капітального будівництва і управління фондами Міністерства оборони державному підприємству Міністерства оборони України „Центральний військовий санаторій „Ялтинський" було надано дозвіл від 21 вересня 2004 року № 227/4165/4135 на відчуження будівель і споруд, які не використовуються (т. 2 а.с. 162).
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що і органу управління майном, і органу, якому майно було передано у володіння на праві господарського відання, було не тільки відомо про здійснення угоди купівлі-продажу майна підприємства, але й результати були бажаними для них. Про це свідчить факт надання Міністерством оборони України дозволу на відчуження майна та сама наявність договору купівлі-продажу від 13 грудня 2005 року, який було підписано генеральним директором державного підприємства Міністерства оборони України „Центральний військовий санаторій „Ялтинський", який діяв від імені підприємства на підставі Статуту, та скріплено печаткою підприємства.
Звертаючись до господарського суду з даним позовом, Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України послався на те, що рішенням суду від 24 червня 2011 року у справі № 5002-18/2128-2011 було визнано недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13 грудня 2005 року за реєстровим № 3921.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що, по-перше, підставою задоволення позову про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13 грудня 2005 року недійсним у справі № 5002-18/2128-2011 стало встановлення обставин щодо порушення порядку відчуження спірного майна. Однак, порушення порядку відчуження спірного майна Збройних Сил України, не є беззаперечним доказом факту вибуття цього майна з володіння власника та особи, якій це майно було передано, не з їх волі.
Аналогічних висновків щодо наявності волі відповідної особи на відчуження майна дійшов й Вищий господарський суд України у постановах по справах № 5002-16/2989-2011, № 5002-17/4616-2011, № 5002-22/2999-2011.
По-друге, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати й на те, що посилання скаржника на факти, встановлені судовим рішенням в іншій судовій справі, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки не мають преюдиціального значення відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що доводи Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України про вибуття майна поза волею відповідної особи спростовуються доказами, наявними у матеріалах справи. В свою чергу, наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.
Відповідно до частини 4 статті 13 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Частиною 2 статті 318 Цивільного кодексу України закріплено рівність усіх суб'єктів права власності перед законом.
Згідно з частиною 4 статті 41 Основного закону та статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним та ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Севастопольського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України, який звернувся до господарського суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання права власності та витребування майна з незаконного володіння, є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Також слід зазначити, що позовні вимоги про витребування майна є віндикаційним позовом. Проте однією з особливостей віндикаційного позову є відсутність спорів з приводу належності позивачу майна на праві власності чи іншому титулі. Водночас, між сторонами має місце спір з приводу права власності на нерухоме майно. Таким чином, в даному випадку право позивача не може бути захищено шляхом задоволення віндікаційного позову.
Аналогічних висновків щодо неможливості пред'явлення віндикаційного позову у разі наявності спору стосовно права власності на нерухоме майно дійшов Вищий господарський суд України під час розгляду справ № 5002-12/757-2011, № 5002-17/4612-2011.
З огляду на вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку про невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, що є підставою для скасування рішення та прийняття нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 3 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дворцово-парковий ансамбль"-задовольнити.
2.Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 29 січня 2014 року у справі № 901/1631/13- скасувати.
3. Прийняти нове рішення.
4. У позові - відмовити.
Головуючий суддя В.С. Голик
Судді В.В.Сотула
І.В. Черткова
Розсилка:
1. Севастопольський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Кримського регіону України (вул. Суворова, 27,Севастополь,99011)
Міністерство оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6,Київ 1,03168)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дворцово-парковий ансамбль" (вул. Плотинна, 9,Сімферополь,95007)
3. Державне підприємство Міністерства оборони України "Центральний військовий санаторій "Ялтинський" (вул. Свєрдлова, 32,Ялта,98600)