ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

05 липня 2006 р.

№ 35/335

Вищий господарський суду України у складі колегії суддів:

головуючого                                    Невдашенко Л.П.

суддів:                                               Михайлюка М.В.

                                                Дунаєвської Н.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Комсомольське рудоуправління”,                 м. Комсомольське

на постанову

від 06.04.2006 Донецького апеляційного господарського суду

у справі господарського суду

№ 35/335 Донецької області

за  позовом

Відкритого акціонерного товариства “Комсомольське рудоуправління”,                   м. Комсомольське

до	Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрдонгазбуд”,                    м. Краматорськ

про	стягнення 85 708,83 грн.

за участю представників сторін:

від позивача -

від відповідача -  Севєров М.І.

ВСТАНОВИВ:

Відкритим акціонерним товариством “Комсомольське рудоуправління” заявлено позов до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрдонгазбуд” про стягнення вартості переданих за усною угодою матеріалів на суму 85708,83 грн.

Рішенням господарського  суду Донецької області від 30.01.2006 залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2006 у задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення вмотивовані необгрунтованістю позовних вимог, оскільки позивач не довів того, що зазначені матеріали передавалися відповідачу для власних потреб, який зобов’язався здійснити розрахунки за отримані матеріали.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України скаржник просить скасувати ухвалені у справі рішення, позов задовольнити, посилаючись на те, що судами порушено вимоги ст. 43 Господарського процесуального кодексу України.

Висновки суду про те, що позивачем не надано доказів про те, що матеріали поставлялись відповідачу для власних потреб і він зобов’язався здійснити розрахунки, скаржник вважає такими, що не відповідають обставинам справи.

Зокрема, вказує скаржник, накладні та довіреності містять підписи особи, яка їх отримала та на ім’я якої були видані довіреності.

Скаржник вважає, що у даному випадку, відповідач зобов’язаний доказувати факт отримання матеріалів без оплати, відповідно до ст. 218 ЦК України.

Заслухавши учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що ТОВ “Укрдонгазбуд” отримувало від позивача протягом 2002-2003 років різні будівельні матеріали, дизельне пальне, бензин та інші матеріали.

У зверненнях до позивача ТОВ “Укрдонгазбуд” просить виписати ті чи інші матеріали, зазначаючи при цьому, що ці матеріали необхідні для будівництва газопроводу.

З наданих суду протоколу наради по будівництву газопроводу за № 1 від 16.08.2001 та проекту договору № 35/04 від 25.04.2002, контракту № 37 від 15.01.1996 вбачається, що ТОВ “Укрдонгазбуд” виконувало підрядні роботи по будівництву газопроводу в м. Комсомольське.

Будівництво газопроводу, як вбачається з пояснень відповідача та інших матеріалів справи, здійснювалося за рахунок Державного бюджету. Замовником будівництва виступав Відділ капітального будівництва Волновахського виконкому.

Фінансування робіт здійснювалося за рахунок держбюджету і дольової участі матеріальними ресурсами Комсомольського рудоуправління.

Оцінюючи надані сторонами документи, суди дійшли обгрунтованих висновків про те, що договір поруки за № 35/04 від 25.04.2002 до контракту № 37 від 15.01.1996, за яким позивач передав матеріали відповідачу на будівництво газопроводу, не можна вважати укладеним, оскільки договір не підписаний позивачем. Однак, позивачем не надано жодного доказу, який би свідчив про те, що зазначені матеріали передавалися підряднику ТОВ “Укрдонгазбуд” не у зв’язку з будівництвом газопроводу у                                       м. Комсомольську, будівництво якого здійснювала місцева влада.

Тобто позивач не довів, що сторонами спору були встановлені умови та спосіб розрахунків за надані матеріали для будівництва, а також того, що відповідач взяв на себе зобов’язання розрахуватися за поставлені для будівництва газопроводу матеріали.

За таких обставин суди першої та другої інстанції дійшли обгрунтованого висновку про необгрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає юридичну оцінку, дану місцевим та апеляційним судами обставинам справи такою, що грунтується на матеріалах справи та чинному законодавстві і підстав для задоволення касаційної скарги не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 06.04.2006 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий                                                                                Л.Невдашенко

Судді:                                                                                           М.Михайлюк

                                                                                                      Н.Дунаєвська

дп