ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11.03.2014 Справа № 901/360/14
За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго»
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біоенергія»
про стягнення 4813,37 грн.
Суддя М.П.Гаврилюк
Представники:
Від позивача - Літвінєнко А.В., юрисконсульт, довіреність №404-Д від 25.12.2014.
Від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго», звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біоенергія», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь ПАТ «ДТЕК Крименерго» суму за активну електроенергію у розмірі 4695,80 грн., 3% річних у розмірі 11,70 грн. та пеню у розмірі 105,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем неналежно виконуються умови договору про постачання електричної енергії від 24.03.2011 № 36 щодо сплати суми за споживчу активну електричну енергію за період з 01 липня 2013 року по 31 липня 2013 року , у зв'язку з чим за ним виникла заборгованість у розмірі 4695,80 грн. На вказану заборгованість позивачем нараховані 3 % річних в сумі 11,70 грн. та пеня в сумі 105,87 грн.
До суду була повернута копія ухвали про порушення провадження у справі від 27.01.2014 з позначкою на поштовому конверті «за зазначеною адресою не проживає», що була спрямована відповідачеві за адресою, вказаною у позовній заяві, а саме вул. Проектна,3, офіс 9, м. Красноперекопськ, 98100.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 05.03.2014 місцезнаходженням відповідача є вул. Проектна,3, офіс 9, м. Красноперекопськ, тобто адреса, яка була зазначена позивачем у позовній заяві.
За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
11.03.2014 відповідач явку повноважного представника не забезпечив, відзив не надав, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією, причини нез'явлення до суду не відомі.
Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника відповідача за наявними документами, які містяться у матеріалах справи у порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
24.03.2011 між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Крименерго» у справі, постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біоенергія» (споживач за договором) був укладений договір про постачання електричної енергії № 36, відповідно до умов якого постачальник продає електричну енергію споживачеві для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі, відповідно до умов цього договору (а.с.9-12).
Відповідно до пункту 2 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику», Правилами користування електричною енергією, затвердженими в установленому порядку.
Відповідно до пункту 2.2.2 договору постачальник зобов'язується поставляти електроенергію споживачу, як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 даного договору.
Згідно пункту 2.3.3 договору споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії та інші нарахування відповідно до умов додатку № 4 «Порядок розрахунків».
Пунктом 1 додатку № 4 до договору передбачено, що розрахунковою датою (день, коли споживач надає Акт про об'єми переданою споживачеві (спожитою споживачем) електричної енергії»), постачальник виставляє остаточний розрахунок встановлюється 30 (31) числа кожного місяця. Відповідно розрахунковим вважається період з 30(31) місяця до такого же наступного місця.
Показники розрахункових засобів обліку у відповідності до переліку об'єктів та точці комерційного обліку фіксуються 30 (31) числа кожного місяця та оформлюються «Актом» в 2-х екземплярах.
За дату оплати приймається дата зачислення коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом користування постачальника електроенергії або дата внесення споживачем грошових коштів в касу постачальника.
Відповідно до пункту 2 додатку № 4 до договору № споживач к 22 числу поточного розрахункового періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період в сумі вартості 100% заявленого (очікуваного) об'єму споживання електричної енергії.
Матеріали справи свідчать, що на оплату за спожиту активну електроенергію у 3 01.07.2013 по 31.07.2013 позивачем був виставлений рахунок - накладна №36/49/0713А5 від 31.07.2013 на суму 4695,80 грн., який до наступного часу відповідачем не оплачений, що і стало підставою для звернення позивачем з відповідним позовом до суду.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На дату розгляду справи відповідачем не представлено належних доказів сплати заборгованості не надано спростувань розрахункам позивача.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України (далі ГК України) за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 ГК України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами Договору.
Статтями 530, 612 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Датою оплати встановлено 30 (31) число кожного місяця (пункт 1 додатку № 4 до договору), отже, спожита відповідачем активна електроенергія за останній місяць (за липень) мала бути оплачена в строк до 31.07.2013.
Рахунок - накладна №36/49/0713А5 від 31.07.2013 на суму 4695,80 грн. за розрахунковий період з 01.07.2013 по 31.07.2013 був отриманий представником відповідача 31.07.2013, але у порушення умов договору залишився не оплаченим.
За таких обставин, суд вважає, що вимога про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 4695,80 грн. є такою, що підлягає задоволенню.
Також позивач просить суд стягнути 3 % річних в сумі 11,7 грн. та пеню в сумі 105,87 грн.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно з п. 4.2.1 договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 договору, з порушенням строків, встановлених додатком №4 «Порядок розрахунків», споживач зобов'язаний оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Оскільки відповідачем не виконано зобов'язання щодо своєчасної сплати за придбану теплову енергію позивачем правомірно нарахована пеня, враховуючи подвійну облікову ставку НБУ у розмірі 105,87 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок позивача, суд вважає, що вимога позивача про стягнення 3% річних в сумі 11,70 грн. є обґрунтованою та також підлягає задоволенню.
Таким чином позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовій збір покладається на відповідача.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 17.03.2014.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Біоенергія» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Крименерго» суму за активну електроенергію у розмірі 4695,80 грн., 3% річних у розмірі 11,70 грн. та пеню у розмірі 105,87 грн., а також судовий збір у розмірі 1827,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя М.П. Гаврилюк