Єдиний унікальний номер 2-4907/11 Номер провадження 22-ц/775/233/2014

Єдиний унікальний номер 2-4907/11

Номер провадження 22-ц/775/233/2014

Головуючий у 1 інстанції Федько С.П.

Категорія 34 Доповідач Санікова О.С.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Санікової О. С.,

суддів: Барсукової О.І., Канурної О.Д.

при секретарі Хохулі М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО», третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 вересня 2013 року,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 22 серпня 2010 року ОСОБА_3, керуючи за довіреністю його автомобілем BMW-520, рухаючись по вул. Кузнецова-Зубарєва в м. Горлівка, зупинився в колоні машин в районі автобусної зупинки східної прохідної Горлівського машинобудівного заводу «Машинобудівельник». Слідом за ним рухався автомобіль марки ВАЗ-211040 під керуванням ОСОБА_2, який не впоравшись з керуванням, скоїв наїзд на його автомобіль, в результаті чого автомобілю нанесено механічні ушкодження, чим заподіяно матеріальні збитки у розмірі 19276.09 грн., що підтверджується нарядом-замовленням №322 від 21 лютого 2011 року.

Від страхової компанії він отримав суму компенсації у розмірі 7498.44 грн.

Просив стягнути з відповідача грошові кошти на відшкодування завданої матеріальної шкоди у розмірі 11777.56 грн.

Ухвалою суду від 3 травня 2012 року в якості співвідповідача по справі залучена страхова компанія ЗАТ СК «ВУСО», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО».

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 25 вересня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою 7695 грн. 10 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 229 грн. 40 коп.

Додатковим рішенням Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 15 жовтня 2013 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням судової автотоварознавчої експертизи в розмірі 1885 грн. 44 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 25 вересня 2013 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та ухвалити нове рішення, яким стягнути суму відшкодування шкоди з відповідача - ПрАТ Страхова компанія «ВУСО», посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права; апелянт вважає, що матеріальну шкоду позивачу повинна відшкодувати страхова компанія в межах ліміту страхової відповідальності, передбаченого ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який на час заподіяння шкоди складав 25500 грн., суд не врахував, що він повинен був сплачувати матеріальну шкоду відповідно до ст. 1194 ЦК України в тому випадку, якщо її розмір перевищував би цю суму; апелянт звертає також увагу на те, що розмір страхового відшкодування, визначений страховою компанією, спростований висновком автотоварознавчої експертизи.

У судове засідання апеляційного суду сторони не з'явились; про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення (повістки) ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ПрАТ СК «ВУСО».

Від представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без участі ОСОБА_2 та його представника.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги в межах оскарження, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи матеріальну шкоду з відповідача ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив з того, що його вина у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої був пошкоджений автомобіль ОСОБА_1, а також розмір спричиненої матеріальної шкоди підтверджені зібраними по справі доказами і ґрунтуються на нормах матеріального права.

Проте повністю з такими висновками суду погодитись неможливо.

Відповідно до ст. 1187 ч.2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі /право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо/ володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно ч.1 ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст. 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність , у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом 22 серпня 2010 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів BMW-520 під керуванням ОСОБА_3, власником якого є ОСОБА_1 та ВАЗ-211040 під керуванням ОСОБА_2

Постановою Калінінського районного суду м. Горлівки від 12 жовтня 2010 року ОСОБА_2 було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в сумі 340 грн.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована ПрАТ Страхова компанія «ВУСО» відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/3461818 від 27 жовтня 2009 року.

Відповідно до п. 9.2 ст.9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» в редакції, яка діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 25500 грн. на одного потерпілого.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 зазначеного Закону, яка діяла на час виникнення правовідносин між сторонами, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до висновку судової автотоварознавчої експертизи, проведеної Донецьким науково-дослідним інститутом судових експертиз, розмір матеріальної шкоди, спричиненої володільцю автомобіля BMW-520, складає 15220 грн. 88 коп., з якої і виходив суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 Зазначені обставини і розмір матеріальної шкоди сторонами не спростовані.

Виходячи із зазначених норм матеріального права і встановлених обставин апеляційний суд вважає, що висновок суду про застосування до даних правовідносин положень ст. 1194 ЦК України є помилковим, оскільки сума спричиненої позивачу матеріальної шкоди пошкодженням його автомобіля не перевищує ліміт відповідальності страховика.

Тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про стягнення матеріальної шкоди, спричиненої ОСОБА_1 в результаті дорожньо-транспортної пригоди, з ПрАТ Страхова компанія «ВУСО» в сумі 7695.10 грн. (15220.88 грн. - 7525.78 грн.).

При цьому апеляційний суд не погоджується з розміром страхового відшкодування, визначеного актом автотоварознавчого дослідження суб'єкта оціночної діяльності ОСОБА_6 на замовлення ПрАТ СК «ВУСО», оскільки належним доказом по даній справі в розумінні ст.ст. 57, 58, 59,66 ЦПК України є висновок експерта, наданий відповідно до ухвали суду першої інстанції від 18 квітня 2013 року.

Не є законним стягнення судом першої інстанції з ОСОБА_2 судових витрат на користь ОСОБА_1, оскільки, як вбачається з доданої до матеріалів справи квитанції від 11 квітня 2011 року платником судового збору в сумі 235 грн. при подачі позовної заяви є ОСОБА_3

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Центрально-Міського районного суду м. Горлівки Донецької області від 25 вересня 2013 року скасувати.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди 7 695 грн. 10 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Судді: