ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2014 року Справа №827/113/14-а

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі колегії:

головуючого судді - Александрова О.Ю.,

суддів - Водяхіна Т.П., Прохорчук О.В.,

за участю секретаря - Ополєвої О.Г.,

за участю позивача - ОСОБА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Центральним РВ Сімферопольського МУГУ МВС України в Криму 28 квітня 1998 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Севастополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), про зобов'язання видати свідоцтво про нострифікацію (визнання) на території України диплому доктора філософських наук НОМЕР_2, виданого ОСОБА_1 рішенням Вищої міжакадемічної атестаційної комісії Міжнародного міжакадемічного союзу Російської Федерації м. Москва від 10 грудня 2010 року, протокол №010017-1Д з доданим до нього Апостілем за №9590 від 19.01.2011, виданим Головним управлінням юстиції міністерства юстиції Російської Федерації по Санкт-Петербургу і Ленінградській області, з правом працевлаштування та одержання відповідних надбавок за вчену ступінь доктора наук у навчальних та інших закладах України.

Позовні вимоги мотивовані таким: рішенням Вищої між академічної атестаційної комісії Міжнародного між академічного союзу Російської Федерації м. Москва від 10.12.2010, протокол №010017-Д позивачу присуджено вчену ступень доктора філософських наук, виданий диплом НОМЕР_2; Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції РВ по Санкт-Петербургу і Ленінградської області до вказаного диплому виданий Апостиль за №9590 від 19.01.2011; у вересні 2013 року позивач звернувся до Міністерства освіти і науки України з метою нострифікації диплому й до поданої ним заяви був прикладений весь необхідний пакет документів; листом від 30.10.2013 за вих.. №1/11-16570 Міністерство освіти і науки України відмовило позивачу у нострифікації диплому з тієї підстави, що вищевказаний диплом не є дипломом державного зразку і нострифікації не підлягає; така відмова суперечить положенням пункту 3 Конвенції «Про скасування вимог легалізації іноземних документів (Гаага, 05.10.1961), частинам шостій та сьомій статті 4, частині другій статі 106 Закону Російської Федерації «Об образовании в Российской Федерации», пункту 18 Положення «Про визнання іноземних документів про освіту», затвердженого Наказом міністерства освіти і науки України від 20.08.2003 №563.

Ухвалами суду від 17.01.2014 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №827/113/14-а, закінчено підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду.

06.02.2014 до суду від позивача надійшло письмове доповнення до адміністративного позову,у якому викладені додаткові доводи на обґрунтування позовних вимог та уточнено позовні вимоги /а.с.22, 23/. Так, позивач просить зобов'язати відповідача, у визначений судом строк, видати свідоцтво про нострифікацію (визнання) на території України диплому доктора філософських наук НОМЕР_2, виданого ОСОБА_1 рішенням Вищої міжакадемічної атестаційної комісії Міжнародного міжакадемічного союзу Російської Федерації м. Москва від 10 грудня 2010 року, протокол №010017-1Д з доданим до нього Апостилем за №9590 від 19.01.2011, виданим Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції Російської Федерації по Санкт-Петербургу і Ленінградській області, з правом зайняття посад, для яких наявність вченого ступеню доктора наук є кваліфікаційною вимогою, одержання доплати за вчений ступень та інших пільг, передбачених законом України для наукових працівників.

Відповідач надав суду письмове пояснення у справі, у якому з заявленими вимогами не погодився, зокрема, зазначив: між Україною та Російською Федерацією існує Угода, яка врегульовує питання нострифікації іноземного диплома про науковий ступінь; у статті 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації від 21 червня 2002 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1281, з урахуванням змін, внесених Протоколом від 12 липня 2012 року, визначено, що в Україні визнаються і на цій підставі підлягають нострифікації лише дипломи державного зразка; відповідно до пункту 4 Положення «Про порядок присудження наукових ступенів», затвердженого постановою Уряду Російської Федерації від 30 січня 2002 року №74 (в редакції постанови Уряду Російської Федерації від 20 червня 2011 року №475, дипломи державного зразка про присудження наукових ступенів видає Міністерство освіти і науки Російської Федерації; Вищий екепетрно-кваліфікаційний комітет Міжнародного міжакадемічного союзу є альтернативною автономною некомерційною організацією; дипломи про наукові ступені, які видає згаданий комітет, не є дипломами державного зразка і тому диплом доктора філософських наук ДФС № 010025 нострифікації в Україні (відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації від 21 червня 2002 року, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2007 року № 1281) не підлягає; дипломи Вищого експертно-кваліфікаційний комітету Міжнародного міжакадемічного союзу визнаються на території Російської Федерацій але не визнаються в Україні оскільки вони не являються дипломами державного зразку (так як видані альтернативною автономною некомерційною організацією) та не передбачені Угодою між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації від 21 червня 2002 року /а.с.26-28/.

У судовому засіданні 13.03.2014 позивач заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позові та доповненні до нього, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання 13.03.2014 не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи сповіщений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, тому суд відповідно до вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу у відсутність представника відповідача, за наявними у ній матеріалами.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Вищою міжакадемічною атестаційною комісією Міжнародного міжакадемічного союзу Російської Федерації м. Москва, на підставі рішення від 10.12.2010 №010017-1Д про присудження вченого ступеню Доктора філософських наук, ОСОБА_1 виданий диплом НОМЕР_2 /а.с.6/.

Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції РВ по Санкт-Петербургу і Ленінградської області на вказаному дипломі проставлений Апостиль за №9590 від 19.01.2011 /а.с.7-8/.

ОСОБА_1 звернувся до Міністерства освіти і науки України із заявою про нострифікацію вказаного вище диплому /а.с.10/, до якої, додав, у тому числі копію Апостілю до диплому.

Листом від 30.10.2013 за вих. №1/11-16570 Міністерство освіти і науки України відмовило позивачу у нострифікації диплому /а.с.32 - 33/.

Зі змісту листа відповідача вбачається, що позивачу відмовлено з тієї підстави, що вищевказаний диплом не є дипломом державного зразку і нострифікації не підлягає, оскільки Вищий екепетрно-кваліфікаційний комітет Міжнародного міжакадемічного союзу є альтернативною автономною некомерційною організацією.

Відповідно до статті 3 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, від 05.10.1961, яка набула чинності для України 22.12.2003, єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Однак дотримання згаданої в попередній частині формальної процедури не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, що діють в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, відміняють чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1281 затверджено Угоду між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, від 21 червня 2002 року (далі - Угода), яка врегульовує питання нострифікації іноземного диплома про науковий ступінь.

Відповідно до статті 1 Угоди, з урахуванням змін, внесених Протоколом від 12 липня 2012 року, Дипломи державного зразка про присудження наукового ступеня кандидата наук, що визнаються відповідними (рівноцінними) і дають їх власникам право вступу до докторантури та заняття професійною діяльністю в обох державах у відповідності до присудженого їх наукового ступеня.

Дипломи державного зразка по присудження наукового ступеня доктора наук, що видані в Україні та у Російській Федерації, відповідними (рівноцінними) і дають їх власникам право на заняття професійною діяльністю в обох державах у відповідності до присудженого їх наукового ступеня.

Таке визнання не звільняє власників згаданих документів від виконання вимог, які ставляться для заняття професійною діяльністю згідно з законодавством держави Сторони, що приймає.

Абзацом першим пункту 37 Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567, передбачено, що визнання кваліфікаційних документів державного зразка, які видані громадянам України органами атестації інших держав, здійснюється у процесі переатестації вченого або нострифікації диплому про науковий ступень згідно з міжнародними угодами та конвенціями.

Згідно з частиною шостою статті 4 Закону Російської Федерації «Об образовании в Российской Федерации», у разі, якщо міжнародним договором Российской Федерации встановлені інші правила, ніж ті, які передбачені цим Федеральним законом, застосовуються правила міжнародного договору.

Дія законодавства про освіту поширюється на всі організації, що здійснюють освітню діяльність на території Російської Федерації (частина сьома статті 4 Закону Російської Федрації «Об образовании в Российской Федерации»).

Частиною першою статті 106 Закону Російської Федерації «Об образовании в Российской Федерации» визначено, що підтвердження документів про освіту та(або) про кваліфікацію, виданих російськими організаціями, що здійснюють освітню діяльність, здійснюється в цілях забезпечення належного визнання юридичної сили таких документів в іноземній державі. Підтвердження документів про освіту та (або) про кваліфікацію здійснюється відповідно до міжнародних договорів Російської Федерації т(або) нормативними правовими актами Російської Федерації.

Підтвердження документів про освіту та(або) про кваліфікацію шляхом проставлення на них апостилю здійснюється органами виконавчої влади суб'єктів Російської Федерації, що здійснюють передані їм Російською Федерацією повноваження з підтвердження документів про освіту та(або) про кваліфікацію, за заявами громадян, поданими у письмовій формі або у формі електронних документів з використанням інформаційно-телекомунікаційних мереж загального використання, у тому числі мережі «Інтернет», включаючи єдиний портал державних і муніципальних послуг (частина друга статті 106 Закону Російської Федерації «Об образовании в Российской Федерации»).

Згідно з абзацом другим пункту 1 Правил подтверждения документов об образовании и (или) о квалификации, Затверджених Постановою Уряду Російської Федерації від 20 липня 2013 р. № 611 (далі - правила), результатом підтвердження документів про освіту та (або) про кваліфікацію є проставлення на них апостилю.

Пунктом 10 Правил визначено, що при розгляді питання про підтвердження документу про освіту та (або) про кваліфікацію, здійснюється. зокрема, встановлення представленого документу про освіту та (або) про кваліфікацію зразку документу про освіту та (або) про кваліфікацію (формі документів державного зразку про рівень освіти та (або) кваліфікації), встановленому на момент його видачі.

З наведеного випливає, що проставлення компетентним органом Російської Федерації апостілю на дипломі позивача, є підтвердження представленого документу про освіту та (або) про кваліфікацію зразка документу про освіту та (або) про кваліфікацію, зокрема, підтвердження факту його видачі, уповноваженим на те суб'єктом, за встановленою формою тощо.

Відповідно до пункту 10.1 Статуту Автономної некомерційної організації «Вищий експертно-кваліфікаційний комітет», затвердженого Рішенням колегії Автономної некомерційної організації «Вищий експертно-кваліфікаційний комітет» Проткол №9 від 11.06.2002, зареєстрованого Московською Реєстраційною палатою 27.06.2002 за №2094404, для забезпечення підготовки, організації та проведення науково-громадської атестації в Комітеті створюється Вища міжакадемічна атестаційна комісія (ВМАК), яка є структурним підрозділом комітету /а.с.62/.

До повноважень Вищої міжакадемічної атестаційної комісії Статутом, зокрема, віднесено прийняття рішення про присудження в порядку науково-громадської атестації вчених ступенів докторів та кандидатів наук, докторів філософії за спеціальністю, та магістрів, а також інших вчених ступенів за номенклатурою академії наук, як таких, що входять , так і не входять до Міжнародного міжакадемічного союзу, в їх професійних і територіальних відділеннях, в науково-дослідних, учбових закладах та організаціях інших відомств, а також оформлення відповідних дипломів.

Проте, вищевказаними Угодою та Порядком передбачено визнання в Україні не будь-яких дипломів, виданих громадянину України російськими організаціями, що здійснюють освітню діяльність, а лише дипломів державного зразка.

Відповідно до пункту 4 Положення «О порядке присуждения научных степеней», затвердженого Постановою Уряду Російської Федерації від 30.01.2002 №74 (в редакції постанови від 20.06.2011 №475), дипломи державного зразку про присудження наукових ступенів видає Міністерство освіти і науки Російської Федерації.

Пунктом 4 Постанови «О Высшей аттестационной комиссии при Министерстве образования и науки Российской Федерации», затвердженої Постановою Уряду Російської Федерації від 20.06.2011 №474 (редакції постанови від 10.12.2013 №1139), видача дипломів доктора наук і кандидата наук, скасування рішення дисертаційної ради про присудження вченого ступеню, віднесено до повноважень Вищої атестаційної комісії при Міністерстві освіти і науки Російської Федерації.

Судом встановлено та позивачем не оспорюється, що диплом доктора наук НОМЕР_2, виданий останньому не Міністерством освіти і науки Російської Федерації та не Вищою атестаційною комісією при Міністерстві освіти і науки Російської Федерації, що позбавляє такий диплом статусу «диплома державного зразка» у розумінні Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом Російської Федерації про співробітництво в галузі атестації наукових та науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 р. № 1281, та Порядку присудження наукових ступенів і присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника,затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.07.2013 №567.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що на час звернення позивача до відповідача із заявою про нострифікацію диплому вимоги до документів, що подаються для одержання адміністративної послуги з визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав, були встановлені розділом ІІІ Стандарту надання адміністративної послуги з визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 28.05.2012 № 632 «Деякі питання визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.06.2012 за №959/21271 (далі - Стандарт).

Так, відповідно до розділу ІІІ Стандарту для одержання адміністративної послуги до МОНмолодьспорту України подаються такі документи:

а) засвідчені в нотаріальному порядку копія та переклад українською мовою іноземного документа про освіту (за необхідності - пред'явлення оригіналу);

б) засвідчені в нотаріальному порядку копія та переклад додатка до іноземного документа про освіту, а також інших документів, які містять інформацію про зміст навчальної програми (за необхідності - пред'явлення оригіналів);

в) копії документів про попередню вищу або професійну освіту за наявності такої освіти та засвідчений в нотаріальному порядку переклад (за необхідності).

Автентичність зазначених документів має бути засвідчена в країні їх видачі у спосіб, який офіційно застосовується в цій країні для такого засвідчення (для країн - учасниць Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів (Гаага, 1961), - проставлення штампа "Apostille");

г) копії документів, що засвідчують особу заявника та власника документа про освіту;

ґ) заява встановленого зразка;

д) заява (згода) власника документів про освіту на обробку його персональних даних;

е) документ банківської установи про оплату за адміністративну послугу з визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту або копія документа, що підтверджує право на звільнення від оплати.

Такі ж вимоги передбачені пунктом 9 Порядку визнання і встановлення еквівалентності в Україні документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав, затвердженому Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 28.05.2012 № 632 «Деякі питання визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав».

З переліку документів, які додано позивачем до заяви про нострифікацію диплому, вбачається, що вимоги розділу ІІІ Стандарту додержано ним не повністю. Так, ним не додано:

- засвідчену в нотаріальному порядку копію та переклад українською мовою іноземного документа про освіту (диплому доктора філософських наук НОМЕР_2);

- засвідчену в нотаріальному порядку копію та переклад додатка до іноземного документа про освіту, а також інших документів, які містять інформацію про зміст навчальної програми;

- заяву (згоду) власника документів про освіту на обробку його персональних даних;

- документ банківської установи про оплату за адміністративну послугу з визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту або копія документа, що підтверджує право на звільнення від оплати.

За правилом абзацу 10 пункту 3.1 розділу ІІІ Стандарту якщо документи подані заявником не в повному обсязі та (або) неправильно оформлені, то такі документи повертаються без розгляду протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви, про що повідомляється заявнику.

Такі ж вимоги передбачені абзацом 13 пункту 9 Порядку визнання і встановлення еквівалентності в Україні документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 28.05.2012 № 632 «Деякі питання визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав».

Таким чином, відповідач мав повернути позивачу подані ним документи без розгляду протягом 10 робочих днів з дати реєстрації заяви.

Не виконавши вимоги абзацу 10 пункту 3.1 розділу ІІІ Стандарту та абзацу 13 пункту 9 Порядку визнання і встановлення еквівалентності в Україні документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав, відповідач порушив передбачену нормативно-правовими актами процедуру розгляду поданих заявником документів.

З огляду на викладене та керуючись частиною другою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про те, що порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про нострифікацію диплому доктора наук НОМЕР_2, виданого Вищою міжакадемічною атестаційною комісією Міжнародного міжакадемічного союзу Російської Федерації м. Москва, на підставі рішення від 10.12.2010 №010017-1Д про присудження вченого ступеню Доктора філософських наук, та зобов'язання відповідача вчинити передбачені законодавством України дії щодо нострифікації вказаного диплому.

При вирішенні спору суд приймає рішення щодо розподілу судових витрат.

За правилом частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

З урахуванням того, що позивач відповідно до пункту 9 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, вказаних витрат судом під час розгляду справи не встановлено.

У судовому засіданні 13.03.2014 оголошено вступну та резолютивну частини постанови, відповідно до вимог частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України враховуючі складність справи постанову складено у повному обсязі 18.03.2014.

Керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Зобов'язати Міністерство освіти і науки України (пр.. Перемоги, 10, м. Київ, 01135) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) про нострифікацію диплому доктора наук НОМЕР_2, виданого Вищою міжакадемічною атестаційною комісією Міжнародного міжакадемічного союзу Російської Федерації м. Москва, на підставі рішення від 10.12.2010 №010017-1Д про присудження вченого ступеню Доктора філософських наук, та вчинити передбачені законодавством України дії щодо нострифікації вказаного диплому.

3. В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Севастополя протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.Ю. Александров

Суддя С.А. Водяхін

Суддя О.В. Прохорчук