ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13.03.2014 Справа № 901/721/14
За позовом Приватного підприємства "Отіс-Груп"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Абрек"
про стягнення заборгованості
Суддя А.Р. Ейвазова
Представники:
від позивача - Дєпутатова А.О. за довіреністю № 1 від 03.03.2014;
від відповідача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство «Отіс-Груп» (далі - ПП «Отіс-Груп») звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Абрек» (далі - ТОВ «Абрек») та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 130 000,75 грн., що складається з:
- 109 128,30 грн. основної заборгованості за поставлений товар;
- 8 341,59 грн. пені за 180 днів прострочення з 22.02.2011 по 20.08.2011 (а.с.57-58);
- 3 166,75 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 22.02.2011 по 31.12.2013;
- 9 364,11 грн. процентів, нарахованих за період з 22.02.2011 по 31.12.2013.
Позовні вимоги мотивовані не виконанням відповідачем грошових зобов'язань у строк, встановлений договором від 01.01.2011 ( а.с.2-5).
Відповідач у справі - ТОВ «Абрек» відзиву на позов суду не надав.
Розгляд справи здійснено без участі повноважного представника відповідача, його відзиву, за наявними у справі документами і матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України, з наступних підстав:
- копія ухвали про порушення провадження у справі, направлена за адресою, яка вказана у позовній заяві, отримана відповідачем 26.02.2014, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 52);
- факт направлення копії ухвали про відкладення розгляду справи за адресою, яка зазначена у позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13.03.2014 (а.с. 53-55), підтверджується списком згрупованих поштових відправлень - рекомендованих листів (а.с. 65);
- клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило;
- матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
ВСТАНОВИВ:
01.01.2011 між сторонами у справі - ПП «Отіс-Груп» та ТОВ «Абрек» укладено договір № 1 (а.с. 11-12, далі - договір).
Укладений сторонами договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань в силу ст. ст. 173, 174, ч. 1 ст. 175 ГК України.
Відповідний договір за своєю правовою природою є договором поставки, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Так, за умовами договору, позивач (постачальник) взяв на себе зобов'язання поставити товар відповідно специфікації № 1, яка є його невід'ємною частиною, а відповідач (покупець) - зобов'язується прийняти і оплатити відповідний товар на умовах, визначених договором (пункт 1.1 договору).
Відповідно до п. 7.6 цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011, а в частині оплати - до повного виконання взятих на себе зобов'язань за договором.
На виконання п.1.1 договору та згідно специфікації (а.с.60) позивач поставив у лютому 2011 року, а відповідач прийняв товар на загальну суму 308 859,10 грн., що підтверджується видатковою накладною, копія якої долучена до матеріалів справи від 21.02.2011 № РН-0000007 на суму 308 859,10 грн. (а.с.13).
За відповідною накладною товар прийнято від імені відповідача Мельбурієвим С.Н. на підставі довіреності №9 від 21.02.2011 (а.с.14).
Доказів наявності будь-яких заперечень щодо якості переданого товару відповідачем не надано.
Частково відповідачем здійснено оплату переданого товару, що підтверджується виписками з рахунку (а.с.37-44,59), частково в рахунок оплату товару відповідачем переданий позивачу товар (а.с.61,63). Фактично між сторонами проведено залік взаємних однорідних зустрічних вимог - вимоги позивача до відповідача щодо оплати товару, переданого відповідно до вищевказаної накладної та вимоги відповідача до позивача щодо оплати переданого йому товару за накладними №АБ-0000058 від 05.09.2011 (а.с.61), №АБ-0000060 від 05.10.2011 (а.с.63), що підтверджується актом звірки станом на 31.10.2013 (а.с.15), який підписано обома сторонами і відповідно до якого заборгованість на відповідну дату відповідача перед позивачем складає 109 128,30грн.
Фактично, як стверджує позивач, неоплаченим залишився товар на суму 109128,30грн.
Предметом спору у даній справі є виконання відповідачем обов'язку щодо здійснення оплати за поставлений товар, а також застосування до нього відповідальності, встановленої умовами договору та чинним законодавством за порушення відповідного зобов'язання.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст. 175 ГК України.
Згідно до ч.1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Також, враховуючи правову природу укладеного договору та характер зобов'язань, які виникли в силу його укладення, до відносин сторін мають застосовуватись спеціальні норми, що регулюють поставку.
Так, згідно ч. 2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст. 692 ЦК України, яка регулює порядок оплати товару, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Пунктом 3.2 договору передбачено, що відповідач здійснює оплату за фактом постачання товару; датою поставки вважається дата підписання відповідачем видаткової накладної.
Отже, сторонами не змінено загальної умови, визначеної ст.692 ЦК України, щодо виконання зобов'язання покупця щодо оплати товару одразу після прийняття товару.
Видаткова накладна №РН-0000007 від 21.02.2011 свідчить про отримання товар 21.02.2011, проте, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати товару виконані лише частково, а частково припинені в силу ст. 601 ЦК України проведеним зарахуванням; заборгованість складає 109 128,30 грн.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, відповідач, не виконавши зобов'язання з оплати товару у строк, встановлений договором та ст.692 ЦК України, допустив порушення зобов'язання.
Доказів оплати заборгованості в сумі 109 128,30 грн. відповідачем під час розгляду справи не надано.
Враховуючи зазначене, вимоги в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 109 128,30 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення факту прострочення грошового зобов'язання відповідачем, вимоги в частині стягнення процентів за період прострочення є обґрунтованими.
Розмір процентів, за розрахунком суду, з урахуванням заявленого періоду - з 22.02.2011 по 31.12.2013 становить 9 364,11 грн. і вимоги саме у такому розмірі підлягають задоволенню.
Вимоги про стягнення збитків від інфляції суд також вважає обґрунтованими, однак, не може погодитися із правильністю розрахунку збитків від інфляції за заявлений позивачем період. Так, за розрахунком суду розмір збитків від інфляції за період з 22.02.2011 по 31.12.2013 складає 3 164,72 грн.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення збитків від інфляції підлягають частковому задоволенню у сумі 3 164,72 грн., а в частині стягнення 2,03 грн. слід відмовити.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 8 341,59 грн. пені за 180 днів прострочення за період з 22.02.2011 по 20.08.2011.
В силу ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до п.5.2 договору за невиконання п.3.2 договору, який встановлює порядок та строк оплати, відповідач сплачує позивачу неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення; загальний розмір неустойки не повинен перевищувати 5 % вартості товару.
Розмір пені, встановлений договором не перевищує максимального розміру пені встановленого ст.4 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»; пеня позивачем нарахована у відповідності з ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Так, позивач у позовній заяві просить суд стягнути з відповідача 8 341,59 грн. пені за період з 22.02.2011 по 20.08.2011.
В силу п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України, визначено позовну давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік. При цьому, ст.267 ЦК України, встановлено, що заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності; позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи відсутність заяви будь-якої із сторін про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій, встановлення факту порушення строків оплати відповідачем, суд вважає вимоги в частині стягнення пені обґрунтованими, однак, лише частково, з урахуванням п. 5.2 договору, яким сторони узгодили, що розмір неустойки (пеня є видом неустойки) не повинен перевищувати 5% вартості товару (109 128,30-5%= 5456,41 грн.), що складає 5 456,41 грн. Однак, розмір пені за заявлений позивачем період становить більшу суму.
При цьому, п.5.2 договору обмежено розмір пені 5% вартості товару, а не всього обсягу поставленого товару, у зв'язку з чим, враховуючи правову природу пені як виду неустойки, розмір обмеження повинен обраховуватись саме з вартості неоплаченого товару, а не всього обсягу товару, який поставлено.
Так, згідно ч. 3 ст.550 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За таких обставин, вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 5 456,41грн.; у задоволенні пені у розмірі 2885,18 грн. слід відмовити.
Відповідно до ч.2 ст. 49 ГПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв'язку з оплатою позову судовим збором, підлягають частковому відшкодуванню позивачу, а саме пропорційно розміру задоволених вимог, що становить 2 542,27 грн.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення; повне рішення складено 18.03.2014.
Керуючись ст. ст. 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Абрек» на користь Приватного підприємства «Отіс-груп» 109 128,30грн. основної заборгованості, 3164,72грн. втрат від інфляції, 9 364,11грн. процентів, 5 456,41 грн. пені, а також 2 542,27грн. в рахунок відшкодування витрат, понесених на оплату позову судовим збором.
3. В частині стягнення 2,03грн. втрат від інфляції та 2885,18грн. пені відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Р. Ейвазова