Україна
Харківський апеляційний господарський суд
УХВАЛА
Іменем України
Адміністративна справа Головуючий по 1-й інстанції
№ АС 16/506-06 суддя –Моїсеєнко В.М.
Доповідач по 2-й інстанції
суддя –Карбань І.С.
22 листопада 2006 р. м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Шутенко І.А.
при секретарі – Міракові Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача –Турчина С.М. за довіреністю № 10-19/17-Д/111 від 09.12.05р.,
відповідача –Ануфрієвої В.В. за довіреністю № 28887/9/10-009 від 04.05.06р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 3838С/2) ДПІ в м. Суми на постанову господарського суду Сумської області від 18.09.2006р. по справі № АС 16/506-06
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Сумиобленерго», м. Суми,
до Державної податкової інспекції в м. Суми
про визнання податкового повідомлення-рішення нечинним
встановила:
ВАТ «Сумиобленерго»подало позов, в якому просило визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Суми № 0000982303/0/42951 від 03.07.2006р., яким було донараховано податок на прибуток у розмірі 6248 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3124 грн.
Постановою господарського суду Сумської області від 18.09.2006р. по справі № АС 16/506-06 позов задоволено, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Суми № 0000982303/0/42951 від 03.07.2006р.
ДПІ у м. Суми, з постановою господарського суду Сумської області від 18.09.2006р. по справі № АС 16/506-06 не погодилась, подала заяву про апеляційне оскарження та апеляційну скаргу з проханням скасувати вищевказану постанову та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апелянт вказував, що нормою пп. 5.4.6. п.5.4. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що до валових витрат платника податку по податку на прибуток можуть бути віднесені витрати по страхуванню транспортних засобів лише по страхуванню цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку та по страхуванню майна платника податку.
Апелянт зазначав, що в ході перевірки було встановлено, що договори страхування № 021.00071.28 від 24.02.2005р. та № 021.00079.28 від 18.06.2005р. не є договорами цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, даний факт також підтверджує і позивач в своїй позовній заяві вказував, що вказаними договорами страхування не здійснювалося страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, а страхової премії в сумі 24991,78 грн. сплачувались не за страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів.
Апелянт зазначав, що в ході перевірки було встановлено, що вищевказані транспортні засоби були орендовані у фізичних осіб та не знаходились у власності позивача, даний факт підтверджується нотаріально посвідченими договорами оренди та відсутністю правовстановлюючих документів у позивача на дані транспортні засоби, що не дає правових підстав у відповідності до ст.5 та ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для включення даних транспортних засобів до складу основних фондів позивача. Також згідно даних бухгалтерського та податкового обліку позивача факт відсутності автомобілів ТОYOTA Land Cruser № BM0277AА та Меrsedes-Benz E430 4-Matic у складі основних фондів позивача було підтверджено також в ході перевірки.
На думку апелянта посилання суду першої інстанції на неоднозначне трактування ДПА України правомірність віднесення до валових витрат платника податку його витрат по страхуванню орендованого майна, як на підставу застосування пп.4.4.1. п.4.1. ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи з огляду на листи Державною податковою адміністрацією України не є актами нормативно-правового характеру та не є обов'язковими до виконання платниками податків, оскільки вони не регулюють права та обв'язки даних платників податків; та на лист ДПА України № 5328/6/15-1116 від 25.09.2000р., яким користувався позивач під час оподаткування власної господарської діяльності, надавалось роз'яснення щодо віднесення до валових витрат підприємства витрат по страхуванню державного або комунального майна, і застосування даного роз'яснення до спірних правовідносин є неможливим, так як зменшення валових витрат було проведено по страхуванню автомобілів, які були орендовані позивачем у фізичних осіб;
Також апелянт стверджував, що судом першої інстанції та позивачем не було враховано, що відповідно до абз. "а" п.п. 4.4.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-ІІІ роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.
Оскільки ДПА України листами від 07.05.2004 р. N 3602/6/15-1316 та від 21.01.2002 р. N 413/6/15-1416 надала роз'яснення окремих положень податкового законодавства щодо віднесення витрат орендаря у вигляді страхових платежів на страхування орендованого майна за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні платника податку і до валових витрат не відноситься, то ВАТ «Сумитобленерго»повинне було керуватися при веденні обчисленні валових витрат по податку на прибуток саме роз’ясненнями ДПІ України.
Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому вважав оскаржувану постанову законною та обґрунтованою і просив постанову господарського суду Сумської області від 18.09.06р. по даній справі залишити без змін, а скаргу без задоволення. Обґрунтовуючи свої доводи позивач вказував, що він за умовами договорів страхування № 021.00071.28 від 24.02.04р. та № 021.00079.28 від 18.06.05р. були застраховані майнові інтереси ВАТ «Сумиобленерго», пов’язані з володінням, користуванням та розпорядженням орендованими автомобілями від пошкодження, знищення або втрати цих автомобілів внаслідок дорожньо-транспортних пригод; протиправних дій третіх осіб; пожеж, вибуху або самозаймання; зовнішнього впливу сторонніх предметів; стихійного лиха, нападу тварин; незаконного заволодіння. Отже дії ВАТ «Сумиобленерго»по віднесенню до складу валових витрат вищезазначених витрат зі страхування проводились у відповідності до норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у зв’язку з чим висновок ДПІ у м. Суми про те, що до валових витрат платника податку можуть бути віднесені витрати по страхуванню транспортних засобів лише по страхуванню цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку та страхуванню майна платника податку не відповідають вимогам п.п. 5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Редакція пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 вищевказаного Закону не пов'язує можливість віднесення витрат зі страхування в залежності від того, чи пов'язані ризики платника податку з орендованим майном або майном, що належить йому на праві приватної власності (підставою для віднесення до складу валових витрат є лише пов'язаність цих витрат зі здійсненням господарської діяльності), і, таким чином, невірним є висновок податкової інспекції щодо можливості включення до складу валових витрат лише ризиків, пов'язаних з майном, які знаходяться у складі основних фондів платника податку.
Позивач зазначав, що у листі № 5328/6/15-1116 від 25.09.2000, посилаючись на пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 вищезазначеного Закону, ДПА України констатує, що витрати орендаря з обов'язкового страхування орендованого державного чи комунального майна, що належить компанії тимчасово на підставі договору оперативної оренди, відносяться до валових витрат. Подібне зазначено і в листі ДПА України № 413/6/15-1416 від 21.01.2002р. Якщо враховувати, що зміст пп. 5.4.6 п. 5.4 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" не пов'язує можливість віднесення до валових витрат витрати на страхування майна в залежності від форми власності цього майна, виходячи з вимог Закону України „Про власність", який встановлює, що всі форми власності в Україні є рівноправними (п. 4 ст. 2) і всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав (п. З ст. 4), то витрати зі страхування орендованого майна також відносяться до складу валових витрат платника податку.
Позивач також вказував на безпідставність посилань відповідача на лист ДПА України № 3602/6/15-1316 від 07.05.2004р. оскільки вказаний лист, по-перше, не стосується спірних питань, а розглядає віднесення до валових витрат страхувальника витрат у вигляді страхових внесків за договорами страхування неповернення депозитних вкладів на випадок їх неповернення, а також страхування несплати орендарями орендних платежів у встановлений договором оренди, а по-друге, цей лист не має сили нормативно-правового акту, не є обов'язковим для виконання зі сторони платника податку і не відповідає вимогам, які ставляться до податкових роз'яснень Порядком надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затверджених наказом ДПА України № 176 від 12.04.2003р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено, що 21.06.2006 р. посадовими особами ДПІ у м. Суми було проведено перевірку ВАТ «Сумиобленерго»з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за період з 01.01.2006р. по 31.12.2005р.
За результатами виїзної документальної перевірки було складено акт № 4029/233/23293513/60 від 21.06.2006р. у висновках якого зазначено, що відповідач в своїй фінансове-господарській діяльності за перевіряємий період порушив п.п.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року із змінами та доповненнями, внаслідок чого донараховане податку на прибуток в сумі 6248 грн.
На підставі акту перевірки відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0000982303/0/42951 від 03.07.2006 року, яким визначив позивачу суму податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 9372 грн., в тому числі 6248 грн. основного платежу та 3124 грн. штрафних санкцій. Позивач в 2005 р. відніс до валових витрат сплачені за договорами страхування орендованого майна, двох автомобілів - суми страхових премій в розмірі 24991,78 грн., відповідач в акті перевірки зазначає, що віднесення до валових витрат сум страхових премій здійснено позивачем в порушення вимог п.п.5.4.6. п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як вважає, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати зі страхування цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку .
Висновки відповідача не відповідають фактичним обставинам справи, так як за договорами страхування № 021.00071.28 від 24.02.2004 року та 021.00073.28 від 18.06.2005 року не здійснювалося страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, а страхові премії в сумі 24991,78 грн. сплачувалися не за страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів.
Підпункт 5.4.6 п.5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким керувалося ВАТ «Сумиобленерго», а саме норма про віднесення до складу валових витрат будь-яких витрат із страхування майна платника податку та ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, не ставить включення до складу валових витрат затрат на страхування в залежність від того, чи є автомобіль у власності платника податку, чи є орендованим.
Вищезазначений підпункт прямо передбачає можливість включення до складу валових витрат страхових премій при страхуванні будь-яких ризиків платника, пов'язаних зі здійсненням господарської діяльності, а такими є ризик пошкодження чи знищення орендованих автомобілів, за які ВАТ «Сумиобленерго»несе відповідальність перед власником транспортного засобу.
Посилання відповідача на лист ДПА України від 21.01.2002 р. № 413/6/15-1416, яким роз'яснюється, що витрати орендаря у вигляді страхових платежів на страхування орендованого майна відносяться на рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні платника податків і до валових витрат не відносяться, на лист ДПА України від 07.05.2004 року № 3602/6/15-1316, яким роз'яснюється щодо валових витрат підприємства можуть бути віднесені витрати на страхування лише згідно переліку, який закріплений в п.п.5.4.6 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до Роз'яснення ДПА України, викладених в листі № 5328/6/15-1116 від 25.09.2000 р. витрати орендаря зі страхування орендованого майна відносяться до валових витрат, відповідно до вимог п.п.5.4.6 п.5.4. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
На підставі викладеного слідує, що ДПА України неоднозначно трактує необхідність віднесення до валових витрат платника податку його витрати, понесені по страхуванню орендованого майна.
Згідно з вимогами п.п.4.4.1 п.4.4. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»у разі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
За таки обставин, судова колегія дійшла висновку, що постанова господарського суду Сумської області від 18.09.2006р. по справі № АС16/506-06 прийнята у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством. Заперечення викладене в апеляційній скарзі є необ’єктивними і не можуть бути підставою для скасування оскарженої постанови.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 195, 196, п.1 ст. 198, 200, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів апеляційного господарського суду одноголосно, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Сумської області від 18.09.2006р. по справі № АС 16/506-06 залишити без змін.
Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.
Роз’яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Справу направити до суду першої інстанції.
Головуючий суддя Карбань І.С.
Суддя Бабакова Л.М.
Суддя Шутенко І.А.