ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26 лютого 2014 року 11 год. 59 хв. № 826/18635/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судового засідання Чупринко Н.І., за участю представників позивача та відповідача, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування рішень відповідача.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у судовому засіданні 26 лютого 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва 25 листопада 2013 року надійшов позов публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - позивач) до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 14 жовтня 2013 року № 0001154120, № 0001164120, № 0001174120, № 0001184120, № 0001194120 та № 0001204120 (далі - оскаржувані рішення).

В обґрунтування позову законний представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки складені відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Ухвалою суду від 27 листопада 2013 року відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні.

Відповідними ухвалами суду від 03 та 17 лютого 2014 року у сторін витребувано копії додаткових письмових доказів.

У ході судового розгляду справи представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю.

Представник відповідача не визнав позов та просив відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду у судовому засіданні 18 грудня 2013 року, та додаткових поясненнях по суті позову, наданих у судових засіданнях 20 січня та 17 лютого 2014 року. Пояснив, що оскаржувані рішення є правомірними, оскільки складені відповідачем у зв'язку з виявленням у ході перевірки позивача порушень ним податкового законодавства.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої 25 вересня 2013 року складено акт № 1165/41-20/30019775 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань своєчасності сплати до бюджету акцизного (збору) податку по податковим (розрахункам) деклараціям від 21 грудня 2009 року № 21570 за листопад 2009 року, від 20 січня 2010 року № 24405 за грудень 2009 року, від 21 лютого 2011 року № 3730 за січень 2011 року, від 13 квітня 2011 року № 9001845799 за березень 2011 року, від 17 травня 2011 року № 9003216413 за квітень 2011 року, від 14 червня 2011 року № 9003859989 за травень 2011 року, від 20 липня 2011 року № 9005144287 за червень 2011 року, від 11 серпня 2011 року № 9006558953 за липень 2011 року, від 14 вересня 2011 року № 9007468469 за серпень 2011 року, від 10 жовтня 2011 року № 9008368215 за вересень 2011 року, від 14 листопада 2011 року № 9010995137 за жовтень 2011 року, від 13 грудня 2011 року № 9012116385 за листопад 2011 року, від 12 січня 2012 року № 9013269801 за грудень 2011 року, від 14 лютого 2012 року № 9005094341 за січень 2012 року (далі - декларації), уточнюючим деклараціям від 23 березня 2012 року № 9014079379 за лютий 2012 року, від 18 квітня 2012 року № 9019786729 за березень 2012 року, від 14 травня 2012 року № 9026037035 за квітень 2012 року, від 15 червня 2012 року № 9033745013 за травень 2012 року, від 16 липня 2012 року № 9040792099 за червень 2012 року, від 08 серпня 2012 року № 9047092893 за липень 2012 року, від 17 вересня 2012 року № 9055974791 за серпень 2012 року, від 17 жовтня 2012 року № 903748763 за вересень 2012 року, від 08 листопада 2012 року № 9070030988 за жовтень 2012 року, від 17 грудня 2012 року № 9079090500 за листопад 2012 року, від 14 січня 2013 року № 9084530327 за грудень 2012 року, від 13 лютого 2013 року № 9006162947 за січень 2013 року (далі - уточнюючі декларації; акт перевірки), відповідно до висновків якого, позивачем несвоєчасно сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань з акцизного (збору) податку, чим порушено підпункт 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі - Закон), п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

За результатами розгляду заперечень в адміністративному (досудовому) порядку, висновки акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту перевірки, 14 жовтня 2013 року відповідачем складено оскаржувані рішення: № 0001154120, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 46694,50 грн.; № 0001164120, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 5693,34 грн.; № 0001174120, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 31658696,54 грн.; № 0001184120, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 7769747,75 грн.; № 0001194120, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 1965430,27 грн.; № 0001204120, яким позивача зобов'язано сплатити штраф у розмірі 193748254,11 грн.

Суд не погоджується з доводами представників позивача щодо наявності підстав для задоволення позову, виходячи з оцінки наявних у матеріалах справи доказів та наступних положень і обставин.

Так, згідно з підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, підпунктом 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Перевірку проведено на підставі наказу від 20 вересня 2013 року № 486, оформленого у зв'язку із ненаданням позивачем у визначений ПК України строк письмових пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит відповідача.

Зокрема, у ході розгляду справи судом з'ясовано, що відповідачем направлено позивачу письмовий запит від 17 липня 2013 року № 2939/10/41-220 про надання пояснень та їх документального підтвердження, однак, листом від 01 серпня 2013 року № 2/1-01-3471 відповідача повідомлено, що позивач готовий надати інформацію та пояснення у разі наявності на це правових підстав.

Тобто, з викладених обставин вбачається, що будь-яких пояснень та їх документального підтвердження по суті запитуваної інформації позивачем не надано відповідачу, що, відповідно до положень ПК України, є підставою для проведення документальної позапланової перевірки.

Стосовно оскаржуваних рішень суд зазначає наступне.

У ході розгляду справи судом також з'ясовано, що позивачем подано відповідачу податкову звітність, у якій ним самостійно визначено податкові зобов'язання.

Однак, вказані зобов'язання позивачем сплачені несвоєчасно. Зокрема, в акті перевірки міститься таблиця, зі змісту якої вбачається, на скільки днів та по яких деклараціях (уточнюючих деклараціях) прострочено сплату податкових зобов'язань.

Згідно з підпунктом 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з п. 46.1 ст. 46, п. 49.1 ст. 49, п. 57.1 ст. 57, підпунктом 222.1.1 п. 222.1 ст. 222 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суми податку перераховуються до бюджету виробниками підакцизних товарів (продукції) протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації за місячний податковий період.

Згідно з п.п. 100.1, 100.2, 100.4 ст. 100 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), розстроченням, відстроченням грошових зобов'язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному п. 129.4 ст. 129 цього Кодексу.

Якщо до складу розстроченої (відстроченої) суми входить пеня, то для розрахунку процентів береться сума за вирахуванням суми пені.

Платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов'язання.

Підставою для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків є надання ним достатніх доказів існування обставин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення грошових зобов'язань та податкового боргу та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.

У матеріалах справи містяться копії рішень про розстрочення податкових зобов'язань від 30 грудня 2009 року № 157, від 30 березня 2010 року № 157-12, від 02 березня 2011 року № 1, від 03 березня 2011 року № 18, від 29 квітня 2011 року № 25, від 30 травня 2011 року № 46, від 30 червня 2011 року № 57, від 30 липня 2011 року № 58, від 28 вересня 2012 року № 32, а також договорів про розстрочення податкових зобов'язань від 26 лютого 2010 року/30 грудня 2009 року № 5, від 14 квітня 2010 року/30 березня 2010 року № 45, від 16 березня 2011 року/02 березня 2011 року № 4, від 02 березня 2011 року № 5, від 10 травня 2011 року № 6, від 31 травня 2011 року № 9, від 06 липня 2011 року № 10, від 15 серпня 2011 року № 11, від 03 жовтня 2012 року № 3.

Разом з тим, згідно з листом Державної податкової служби України від 13 жовтня 2011 року № 3047/7/19-4017, у зв'язку з тим, що платник податків - позивач порушив умови погашення розстрочених податкових зобов'язань, контролюючим органом прийнято рішення від 12 жовтня 2011 року про скасування із 06 жовтня 2011 року розстрочених грошових зобов'язань, а саме рішення: № 40 про скасування рішення від 29 квітня 2011 року № 24; № 41 про скасування рішення від 29 квітня 2011 року № 25; № 42 про скасування рішення від 20 травня 2011 року № 44; № 43 про скасування рішення від 30 травня 2011 року № 45; № 44 про скасування рішення від 30 травня 2011 року № 46; рішення № 45 про скасування рішення від 30 червня 2011 року № 57; № 46 про скасування рішення від 30 липня 2011 року № 58.

Відповідно до підпункту 100.12.2 п. 100.12 ст. 100 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), договори про розстрочення (відстрочення) можуть бути достроково розірвані: з ініціативи контролюючого органу в разі, якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Згідно з п.п. 4.6, 4.7 розділу IV, п.п. 4.2, 4.3 розділу IV додатку 4 Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року № 1036, з дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми, що залишились не сплаченими, нараховуються пеня та штраф у розмірах, передбачених Кодексом.

З дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) грошових зобов'язань (податкового боргу) та суму процентів, нарахованих за фактичний строк дії розстрочення (відстрочення).

Достроково розірвати договір на підставі рішення про скасування розстрочення (відстрочення) та пред'явити до сплати невнесену суму грошового зобов'язання (податкового боргу), а також процентів, нарахованих за фактичний строк користування розстроченням (відстроченням), якщо: з'ясовано, що інформація, подана платником податків при укладенні зазначених договорів, виявилася недостовірною, перекрученою або неповною; платник податків визнається таким, що має податковий борг із грошових зобов'язань, які виникли після укладення зазначених договорів; платник податків порушує умови погашення розстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу або відстроченого грошового зобов'язання чи податкового боргу.

Від дня, наступного за днем розірвання договору, на розстрочені (відстрочені) суми грошового зобов'язання (податкового боргу), що залишились не сплаченими, нараховувати пеню та штраф у розмірах, передбачених Податковим кодексом України.

У матеріалах справи наявні копії рішень від 21 жовтня 2011 року № 9 про списання безнадійного податкового боргу позивача станом на 01 січня 2011 року, що залишився несплаченим станом на 01 червня 2011 року у загальному розмірі 2120763265,06 грн., від 18 листопада 2011 року № 11 про списання безнадійного податкового боргу позивача станом на 01 січня 2011 року, що залишився несплаченим станом на 01 червня 2011 року у загальному розмірі 1101305511,76 грн., від 21 грудня 2012 року № 2 про списання безнадійного податкового боргу позивача станом на 01 січня 2011 року, що залишився несплаченим станом на 01 червня 2011 року у загальному розмірі 121683369,52 грн.

У ході судового розгляду справи представник відповідача пояснив, що списанню підлягають суми, які залишися непогашеними станом на перше число місяця, у якому набув чинності ПК України, тобто станом на 01 січня 2011 року. Однак, станом на 01 січня 2011 року податковий борг у позивача був відсутній.

Наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями, наданими представниками позивача, підтверджується, що узгоджені податкові зобов'язання позивачем сплачено несвоєчасно. До того ж, у ході судового розгляду справи представник відповідача наполягав, що представниками позивача надано суду не усі платіжні доручення, якими підтверджується факт сплати акцизного (збору) податку (з порушенням строків сплати).

Отже, враховуючи викладені положення та обставини, а також зважаючи, що усі податкові зобов'язання виникли у 2011 році, суд прийшов до висновку, що, склавши оскаржувані рішення та застосувавши до позивача штрафні (фінансові) санкції, відповідач діяв у межах своєї компетенції та відповідно до положень законодавства, а тому оскаржувані рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Згідно з ч. 1 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Таким чином, із системного аналізу викладених положень та обставин суд прийшов до висновку, що позов публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування рішень відповідача є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У зв'язку з ухваленням судового рішення на користь суб'єкта владних повноважень та відсутністю з його сторони судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 69-71, 86, 122, 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позову публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування".

Копії постанови у повному обсязі направити (вручити) уповноваженим представникам сторін у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Постанова у повному обсязі складена 05 березня 2014 року