ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
11.03.2014 Справа № 901/2596/13
за позовом Навчально - виробничого малого підприємства інвалідів «Інва - Юг»
(вул. Кубанська, 25, м. Сімферополь, АР Крим, 95022)
(вул. Плотинна, 9, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)
до Сімферопольської міської ради
(вул. Толстого, 15, м. Сімферополь, АР Крим, 95000)
приватного підприємства «Циркон-2»
(вул. Дачна, 124, с. Перевальне, Сімферопольський район, 97578)
за участю Прокуратури м. Сімферополя
(вул. Севастопольська, 11, м. Сімферополь, 95011)
про визнання недійсними пунктів рішення та договору оренди
Головуючий суддя Радвановська Ю.А.
Судді Шаратов Ю.А.
Колосова Г.Г.
Представники:
Прокурор: Аледінов Назим Енверович, посвідчення № 021637, Прокуратура м. Сімферополя;
Від позивача: Кроль Данило Олександрович, представник, довіреність б/н від 04.02.2014, Сідненко Юрій Іванович, керівник, довідка АА № 684905, Навчально - виробниче мале підприємство інвалідів «Інва - Юг»;
Від відповідача: не з'явився, Сімферопольська міська рада;
Від відповідача: не з'явився, ПП «Циркон - 2».
Суть спору: Навчально - виробниче мале підприємство інвалідів «Інва - Юг» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до Сімферопольської міської ради, приватного підприємства «Циркон-2» та просить суд визнати недійсними пункти рішень Сімферопольської міської ради № 680 від 27 листопада 2008 року, № 212 від 25 серпня 2011 року та договір оренди земельної ділянки № 1067 від 02 квітня 2012 року, укладений між відповідачами.
Свої вимоги позивач мотивує тим, що земельну ділянку, що знаходилась у його постійному користуванні, без прийняття рішення міською радою про припинення права землекористування та вилучення земельної ділянки у Навчально - виробничого малого підприємства інвалідів «Інва - Юг» незаконно було передано в оренду ПП «Циркон-2». В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на статті 84, 118, 123, 124, 141, 152, 210 Земельного кодексу України та статті 203, 215 Цивільного кодексу України.
Прокурор надав письмові пояснення по справі, якими просив суд позовні вимоги задовольнити (т. 1, а.с. 157-158).
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача, Сімферопольської міської ради, проти задоволення позову заперечував, посилаючись на їх необґрунтованість, про що зазначив у запереченнях на позов (т. 1, а.с. 113-115).
Представник відповідача, приватного підприємства «Циркон-2», надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив, що рішення Сімферопольської міської ради були прийняті відповідно до чинного законодавства України та не можуть бути визнані недійсними, у зв'язку з чим вважає, що у задоволенні позову слід відмовити (т.2, а.с. 79-80).
16 вересня 2013 року Прокуратура м. Сімферополя АРК повідомила про свій вступ у справі у порядку статті 29 Господарського процесуального кодексу України (т. 1, а.с. 151-152).
Ухвалами господарського суду АР Крим від 24 вересня 2013 року провадження у справі було зупинено у зв'язку з призначенням комплексної земельно - технічної експертизи (т. 1, а.с. 170-174).
29 січня 2014 року до господарського суду АР Крим Кримським науково - дослідним інститутом судових експертиз були повернуті матеріали справи № 901/2596/13, у зв'язку з чим суд ухвалою від 30 січня 2014 року провадження по справі поновив та призначив її до розгляду (а.с. 241, т. 1).
Ухвалою господарського суду АР Крим від 10 лютого 2014 року у даній справі за клопотанням прокурора (т.2, а.с. 7) в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України було продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів (т.2, а.с. 11-12).
27 лютого 2014 року ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим для подальшого розгляду даної справи призначено колегіальний розгляд справи. Склад колегії вирішено визначити за допомогою автоматизованої системи документообігу суду (а.с. 22-23).
За результатами автоматичного розподілу членами колегії визначені судді господарського суду Автономної Республіки Крим Шаратов Ю.А. та Колосова Г.Г..
У відповідності до вимог пункту 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, у зв'язку із зміною складу суду розгляд справи розпочався заново, як і початок перебігу строку її розгляду.
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення прокурора, сторін, розглянувши матеріали справи та дослідивши представлені докази, суд -
встановив:
На земельній ділянці по вул. Кубанській, 25, у м. Сімферополі знаходяться об'єкти нерухомого майна - комплекс нежитлових будівель та споруд, що належать на праві власності Навчально -виробничому малому підприємству інвалідів Інва-Юг» на підставі договору купівлі - продажу від 01 лютого 1996 року.
Відповідно до рішення виконавчого комітету Сімферопольської міської ради народних депутатів Автономної Республіки Крим №814 від 24 травня 1996 року вказана земельна ділянка, площею 4.5 га, була закріплена та передана у постійне користування позивача. Землю надано у постійне користування для розміщення виробничих баз (т.1, а.с. 17).
У тому числі, на підставі державного акту на право постійного користування землею серії І-КМ №004278 від 03 жовтня 1996 року у постійному користуванні Навчально-виробничого малого підприємства інвалідів Інва-Юг» знаходиться земельна ділянка, розташована за адресою: м. Сімферополь, вул. Кубанська, 25, площею 1.5 га (т.1, а.с. 13-16).
Як зазначає позивач у позовній заяві, у 2013 році під час внесення запису про земельну ділянку до земельного кадастру, йому стало відомо, що вищезазначену земельну ділянку надано у користування іншій юридичній особі.
Так, 02 липня 2013 року позивачем отримано рішення Міськрайонного управління Держземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі АР Крим №РВ- 0100087822013 про відмову у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, у зв'язку з перетином ділянок, наданих у постійне користування НВМШ «Інва-Юг» та ПП «Циркон-2» (земельна ділянка 0110100000:02:015:0560, площа співпадає на 71,563%) (т.1, а.с. 42).
01 березня 2013 року позивач звернувся до Сімферопольської міської ради із запитом щодо прийнятих радою рішень відносно земельної ділянки по вул. Кубанській у м. Сімферополі.
У відповідь на лист Управління з питань регулювання земельних відносин Сімферопольської міської ради вих. №831/36.01-18 від 11 березня 2013 року вказує, що рішенням 21 сесії VI скликання міської ради від 25 серпня 2011 року № 212 юридичній особі ПП «Циркон-2» надано в оренду строком на 10 років до 2021 року земельну ділянку, площею 4.1250 га, по вул. Кубанська, 25, для обслуговування виробничої бази (т.1, а.с. 18).
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Сімферопольської міської ради 43 сесії V скликання від 27 листопада 2008 року №680 «Про дозвіл розробки проекту землеустрою по відводу земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним і фізичним особам-підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі» дозволено на підставі статей 123, 151 Земельного кодексу України приватному підприємству «Циркон- 2» розробку проектів землеустрою по відводу земельної ділянки, загальною площею 4.1250 га, по вул. Кубанська, 25, у тому числі: ділянка №1, площею 4.1098 га, ділянка №2, площею 0.0152 га, для обслуговування виробничої бази (пункт 6.25 рішення) (т.1, а.с. 21).
Відповідно до пункту 5.8 рішення Сімферопольської міської ради 21 сесії VI скликання від 25 серпня 2011 року №212 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації, проектів землеустрою по відводу земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним та фізичним особам-підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду у м. Сімферополі» надано приватному підприємству «Циркон-2» земельну ділянку 4.1250 га, у тому числі ділянку №1, площею 4.1098 га, ділянку №2, площею 0,0152 га, по вул. Кубанська, 25, для обслуговування виробничої бази в оренду строком до 2021 року (т. 1, а.с. 22-29).
Також, стосовно спірної земельної ділянки 02 квітня 2012 року між Сімферопольською міською радою та ПП «Циркон-2» укладено договір оренди земельної ділянки №1067-Ф (т. 1, а.с. 30-34).
Так, позивач стверджує, що земельну ділянку, що знаходилась у його постійному користуванні, без прийняття рішення міською радою про припинення права землекористування та вилучення земельної ділянки у НВМШ «Інва-Юг», було передано в оренду ПП «Циркон-2».
Викладене з'явилось підставою для звернення Навчально - виробничого малого підприємства інвалідів «Інва - Юг» до господарського суду АР Крим із даною позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.
Статтею 14 Конституції України закріплено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Так, посилаючись на порушення Сімферопольською міською радою земельного законодавства, позивач вимагає визнати частково недійсними рішення ради та договір оренди, укладений з ПП «Циркон -2».
При цьому, як на підставу для визнання частково недійсними рішень Сімферопольської міської ради та договору оренди позивач посилається на порушення радою порядку передачі земельних ділянок у постійне користування та накладення меж земельних ділянок, наданих у користування Навчально - виробничого малого підприємства інвалідів «Інва - Юг» та приватного підприємства «Циркон-2».
Органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження щодо суб'єктів господарювання виключно в межах, визначених Конституцією України, законами про місцеве самоврядування та іншими законами, що передбачають особливості здійснення місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, іншими законами. Органи місцевого самоврядування можуть здійснювати щодо суб'єктів господарювання також окремі повноваження органів виконавчої влади, надані їм законом. Відносини органів місцевого самоврядування з суб'єктами господарювання у випадках, передбачених законом, можуть здійснюватися також на договірних засадах. Правові акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування, прийняті в межах їх повноважень, є обов'язковими для виконання усіма учасниками господарських відносин, які розташовані або здійснюють свою діяльність на відповідній території. пори про поновлення порушених прав суб'єктів господарювання та відшкодування завданої їм шкоди внаслідок рішень, дій чи бездіяльності органів, посадових або службових осіб місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень вирішуються в судовому порядку (частини 1, 2, 3, 7 статті 23 Господарського кодексу України).
За змістом статті 143 Конституції України управління майном комунальної власності здійснюється відповідною територіальною громадою безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Відповідні повноваження органів місцевого самоврядування здійснюються шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, що визначено статтею 144 Конституції України.
Разом з тим, повноваження органів місцевого самоврядування, у тому числі в сфері земельних відносин, визначені статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» та статтею 12 Земельного кодексу України.
Поняття «земельні відносини» надано у частини 1 статті 2 Земельного Кодексу України, відповідно до якої - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
До повноважень міських рад, згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Порядок передачі земельних ділянок в оренду визначений статтею 124 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірного рішення), згідно з якою передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.
Згідно з частинами 1, 2 статті 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.
Відповідно до статті 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати, е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.
Статтею 143 Земельного кодексу України визначено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі: а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; б) не усунення допущених порушень законодавства з строки, встановлені вказівками (приписами) центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі; в) конфіскації земельної ділянки; г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності; ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов'язаннях власника цієї земельної ділянки; л) не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.
Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України.
Так, доказів прийняття Сімферопольською міською радою рішень про припинення права користування земельною ділянкою відповідно до вимог статті 142 Земельного кодексу України та вилучення її у НВМПІ «Інва-Юг» сторонами суду не представлено.
Крім того, суд погоджується із доводами представника позивача про те, що земельна ділянка була передана ПП «Циркон-2» без згоди суміжного землекористувача, оскільки лист позивача від 25 жовтня 2007 року № 384, на який відповідач посилається в обґрунтування своїх заперечень та факту наявності згоди НВМПІ «Інва-Юг» на вилучення земельної ділянки, листом останнього від 16 липня 2008 року № 31 було відкликано (т.1, а.с. 161).
Також позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на накладення меж земельних ділянок, наданих у постійне користування НВМПІ «Інва-Юг» та Приватному підприємству «Циркон- 2».
Доказом накладення меж земельної ділянки, наданої Приватному підприємству «Циркон- 2», на межі земельної ділянки, що знаходиться у користуванні навчально - виробничого малого підприємства інвалідів «Інва-Юг» є рішення державного кадастрового реєстратора про відмову у внесенні відомостей до державного земельного кадастру.
Окрім цього, Державною інспекцією сільського господарства в АР Крим було проведено перевірку додержання міською радою вимог земельного законодавства під час надання земельної ділянки ПП «Циркон-2», за результатами якої було складено акт від 06 травня 2013 року та встановлені вказані порушення (т. 1, а.с. 157-158).
Крім того, факт накладення меж земельних ділянок, розташованих за адресою : АРК, м. Сімферополь, вул. Кубанська, 25, які надані у постійне користування Навчально - виробничому малому підприємству інвалідів «Інва-Юг» та приватному підприємству «Циркон- 2», встановлено та підтверджено висновком комплексної будівельно - технічної експертизи № 2531 від 21 січня 2014 року, проведеної в рамках даної справи (т. 1, а.с. 233-238).
Так, пунктом 2 висновку визначено, що площа накладення земельної ділянки, яка надана у постійне користування Навчально-виробничому малому підприємству інвалідів «Інва-Юг» відповідно до державного акту на право постійного користування від 03 жовтня 1996 року серії І-КМ № 004278, на земельну ділянку № 1 кадастровий номер 0110100000:02:015:0560 становить 1.0737 га., на земельну ділянку № 2 кадастровий номер 0110100000:02:015:0561 становить 0.0152 га, які розташовані за адресою: АРК, м. Сімферополь, вул. Кубанська, 25, та знаходяться у користуванні приватного підприємства «Циркон-2» на підставі договору оренди від 02 квітня 2012 року, загальна площа накладення вказаних земельних ділянок становить 1.0889 га (т. 1, а.с. 233-238).
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Таким чином, судом в процесі розгляду справи встановлено, що в порушення вимог статей 123, 124 Земельного кодексу України Сімферопольською міською радою із порушенням норм чинного законодаства було передано в оренду земельну ділянку іншій особі за рахунок земель Навчально - виробничого малого підприємства інвалідів «Інва-Юг».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку по те, що рішення Сімферопольської міської ради від 27 листопада 2008 року № 680 та від 25 серпня 2011 року № 212 у частині, що стосується ПП «Циркон-2», прийняті з порушенням норм чинного законодавства, у звязку з чим підлягають визнанню недійсними.
Відповідно до статті 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з роз'ясненнями Президії Вищого Арбітражного Суду України «Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» № 2-5/35 від 26 січня 2000 року, підставами визнання актів недійсними є його невідповідність вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Недодержання вимог правових норм, які регулюють порядок прийняття акта, у тому числі стосовно його форми, строків прийняття тощо, може бути підставою для визнання такого акта недійсним лише у тому разі, коли відповідне порушення спричинило прийняття неправильного акта. Якщо ж акт в цілому узгоджується з вимогами чинного законодавства і прийнятий відповідно до обставин, що склалися, тобто є вірним по суті, то окремі порушення встановленої процедури прийняття акта не можуть бути підставою для визнання його недійсним, якщо інше не передбачено законодавством.
Таким чином, пункт 6.25 рішення Сімферопольської міської ради 43 сесії V скликання від 27 листопада 2008 року №680 та пункт 5.8 рішення Сімферопольської міської ради 21 сесії VI скликання від 25 серпня 2011 року №212 є такими, що порушують законні права Навчально-виробничого малого підприємства інвалідів «Інва-Юг» на постійне користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: м. Сімферополь, вул. Кубанська, 25, а отже повинні бути визнані недійсними.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про оренду землі» орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
Спірний договір оренди земельної ділянки №1067-Ф був укладений між Сімферопольською міською радою та ІІП «Циркон-2» на підставі пункту 5.8 рішення Сімферопольської міської ради.
Статтею 210 Земельного кодексу України передбачено, що угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку, визнаються недійсними за рішенням суду.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Згідно статті 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Пунктом 2.24 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17 травня 2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» визначено, що для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має з'ясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами статей 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. Судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.
У пункті 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 травня 2011 року № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» викладено правову позицію, згідно з якої розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясувати питання чинності рішень, на підставі яких було укладено такі договори та наявність вищезазначених рішень.
Враховуючи, що спірний договір укладений стосовно тієї ж самої земельної ділянки, що знаходилась у постійному користуванні НВМПІ «Інва-Юг» на підставі державного акту на право постійного користування землею, а також без затвердження проекту землеустрою, місцевою радою було порушено порядок передачі спірної земельної ділянки у оренду.
Таким чином, укладення договору оренди з ПП «Циркон-2» відбулося з порушенням норм земельного законодавства, у зв'язку з чим такий договір повинен бути визнаний недійсним.
Стосовно заяви представника ПП «Циркон-2» про застосування до вимог позивача строку позовної давності, суд вважає, що вона задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Так, відповідач зазначає про сплив позовної давності стосовно вимог про визнання недійсним рішення Сімферопольської міської ради від 27 листопада 2008 року № 680.
Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 Цивільного кодексу України закріплено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі статтею 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Проте, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, НВМПІ «Інва-Юг» стало відомо про прийняття оспорюваних рішень та укладення спірного договору лише у 2013 році під час внесення запису про земельну ділянку до земельного кадастру, що підтверджується рішенням №РВ-0100087822013 Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління Держземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі АР Крим від 02 липня 2013 року про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру (т. 1, а.с. 42).
При цьому, як вбачається зі змісту статті 261 Цивільного кодексу України суттєвим є встановлення факту саме порушення прав, а не взагалі обізнаність про вчинення відповідачем будь - яких юридичних дій.
Отже, враховуючи те, що позивачу стало відомо саме про накладення земельної ділянки, наданої ПП «Циркон-2», на земельну ділянку, що знаходиться у його постійному користуванні, чим порушуються його права, лише 02 липня 2013 року з рішення №РВ-0100087822013 Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління Держземагенства у м. Сімферополі та Сімферопольському районі АР Крим (т. 1, а.с. 42), слід погодитися із доводами позивача про те, що саме з цієї дати слід відраховувати час, коли позивач дізнався про порушення його прав.
Таким чином, позивач звернувся до суду у межах визначеного процесуальним законодавством строку, а отже заява про застосування наслідків спливу строку позовної давності задоволенню не підлягає.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата судового збору покладається на відповідачів.
До судових витрат також відноситься вартість проведення судових експертиз.
Враховуючи, що вартість комплексної земельно - технічної експертизи, проведеної Кримським науково - дослідним інститутом судових експертиз, згідно рахунку № 703/1 від 07 жовтня 2013 року була оплачена відповідачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 9 від 21 жовтня 2013 року на суму 3 532.80 грн., (т. 2, а.с. 5-6), суд дійшов висновку про необхідність віднесення та розподілення витрат з її проведення на відповідачів.
Крім того, судом з матеріалів справи було встановлено, що позивачем при зверненні із даним позовом до суду було оплачено лише одну вимогу немайнового характеру з трьох.
Згідно з частиною 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.
Пунктом 2.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» визначено, що якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.
Враховуючи викладене, а також встановлення судом підстав для задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з відповідачів 2294.00 грн. судового збору в дохід Державного бюджету України.
У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повне рішення складено 17 березня 2014 року.
На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити в повному обсязі.
2. Визнати недійсним пункт 6.25 рішення Сімферопольської міської ради 43 сесії V скликання від 27 листопада 2008 року №680 «Про дозвіл розробки проекту землеустрою по відводу земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним і фізичним особам-підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду в м. Сімферополі», яким дозволено приватному підприємству «Циркон-2» розробку проектів землеустрою по відводу земельної ділянки, загальною площею 4.1250 га, по вул. Кубанська, 25, у тому числі: ділянка №1, площею 4.1098 га, ділянка №2, площею 0.0152 га, для обслуговування виробничої бази.
3. Визнати недійсним пункт 5.8 рішення Сімферопольської міської ради 21 сесії VI скликання від 25 серпня 2011 року №212 «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації, проектів землеустрою по відводу земельних ділянок, наданні, передачі громадянам України, юридичним та фізичним особам-підприємцям земельних ділянок у власність, постійне користування, оренду у м. Сімферополі», яким надано в оренду приватному підприємству «Циркон-2» земельну ділянку 4.1250 га, у тому числі: ділянка №1, площею 4.1098 га, ділянка №2, площею 0.0152 га, по вул. Кубанській, 25, для обслуговування виробничої бази строком до 2021 року.
4. Визнати недійним договір оренди земельної ділянки № 1067 від 02 квітня 2012 року, укладений між Сімферопольською міською радою (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь 95006, код ЄДРПОУ 04055630) та приватним підприємством «Циркон-2» (вул. Дачна, 124, с. Перевальне, Сімферопольський район, 97578, ЄДРПОУ 32002962).
5. Стягнути з Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь 95006, код ЄДРПОУ 04055630 шляхом безспірного списання з рахунків виконавчого комітету Сімферопольської міської ради ) на користь Навчально-виробничного малого підприємства інвалідів «Інва-Юг» (вул. Кубанська, 25, м.Сімферополь, 95022, ЄДРПОУ 20666439) судовий збір у сумі 573.50 грн. та 1766.40 грн. витрат на проведення судової експертизи.
6. Стягнути з приватного підприємства «Циркон-2» (вул. Дачна, 124, с. Перевальне, Сімферопольський район, 97578, ЄДРПОУ 32002962) на користь Навчально-виробничного малого підприємства інвалідів «Інва-Юг» (вул. Кубанська, 25, м.Сімферополь, 95022, ЄДРПОУ 20666439) судовий збір у сумі 573.50 грн. та 1766.40 грн. витрат на проведення судової експертизи.
7. Стягнути з приватного підприємства «Циркон-2» (вул. Дачна, 124, с. Перевальне, Сімферопольський район, 97578, ЄДРПОУ 32002962) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір у розмірі 1147.00 грн..
8. Стягнути з Сімферопольської міської ради (вул. Толстого, 15, м. Сімферополь 95006, код ЄДРПОУ 04055630 шляхом безспірного списання з рахунків виконавчого комітету Сімферопольської міської ради ) в дохід Державного бюджету України (УДКСУ у м. Сімферополі АРК код ЄДРПОУ 38040558, рахунок № 31211206783002, відкритий за кодом класифікації доходів бюджету 22030001 в Головному управлінні Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, м. Сімферополь, код банку 824026) судовий збір у розмірі 1147.00 грн..
9. Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Головуючий суддя підпис с Ю.А. Радвановська
Судді підпис Ю.А. Шаратов
підпис Г.Г. Колосова