Справа № 2/257/739/14

257/645/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 березня 2014 року Київський районний суд м. Донецька у в складі:

головуючого судді Чудопалової С.В.,

при секретарі Кураксіної Н.Л.

за участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Чугріної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням здоров'я на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням здоров'я на виробництві, мотивуючи свої вимоги тим, що він близько 19 років перебував у трудових відносинах на вугільних підприємствах з повним робочим днем під землею, з них з 1991 року на ОП «Шахта ім. Засядька». Внаслідок цих робіт він отримав професійне захворювання, а саме: хронічну пояснічно-крестцову радікулопатію. 12.02.2003 року був складений акт № 34, згідно до якого вказане захворювання було встановлено професійним. 26.02.2003 року висновком МСЕК № 090594 йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40% у зв'язку із профзахворюванням.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи, викладені в позовній заяві та пояснив суду, що в наслідок вищезгаданого професійного захворювання йому спричинена як матеріальна, так і моральна шкода. Проте він отримує тільки компенсації матеріальної шкоди. Шкоду, яка була заподіяна його здоров'ю, він вважає непоправною, оскільки пошкодження здоров'я привело у нього до порушення особистих немайнових прав, таких як право на охорону здоров'я, на безпечну працю. З моменту професійного захворювання і до теперішнього часу була порушена його нормальна життєдіяльність. Він відчуває моральні страждання у зв'язку з тим, що позбавлений можливості реалізовувати свої звички і бажання у зв'язку з неможливістю подальшого активного суспільного життя, а також від інших негативних наслідків. До теперішнього часу він так і не зміг ні фізично, ні морально пристосуватися до такого життя. Він вимушений достатньо часто звертатися за допомогою до медичних установ і проходити курси лікування. Таким чином, вважає, що професійним захворюванням, яке спричинило позивачу втрату працездатності у розмірі 40 %, йому була заподіяна істотна моральна шкода, яку він оцінює у розмірі 20 000 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що не заперечує проти наявності у позивача професійного захворювання, але вважає, що відповідач повністю виконує свої обов'язки перед потерпілим на виробництві і підстав для відшкодування йому моральної шкоди за рахунок ФССНВВ немає. Втрата працездатності у позивача сталася не в зв'язку з неправомірними діями або бездіяльністю відповідача. Просив суд відмовити у задоволенні позову позивачу, тому що не має правових підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до трудової книжки позивача ОСОБА_1 з 1983 року працював на вугільних підприємствах з повним робочим днем під землею. (а.с. 3-9).

Внаслідок цих робіт він отримав професійне захворювання, а саме: хронічну пояснічно-крестцову радікулопатію. 12.02.2003 року був складений акт № 34, згідно до якого вказане захворювання було встановлено професійним (а.с. 13)

Відповідно до висновку МСЕК № 090594 від 26.02.2003 року ОСОБА_1 встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40% (а.с. 12).

Крім того, судом встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу завдано моральну шкоду, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу погіршення життєвих умов. Позивач внаслідок професійного захворювання та стійкої втрати професійної працездатності позбавлений можливості щодо реалізації своїх звичок та бажань, ушкодження його здоров'я призвело до негативних наслідків морального характеру, що потребує додаткових зусиль для організації життя. Викладене є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди відповідачем.

Згідно ст. 40 Закону, страхові виплати виплачуються потерпілому з дня визначення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

У відповідності зі ст. 21 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ", у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

З огляду на зазначене вимоги позивача до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Київському районі м. Донецька, яке йому було встановлено 26.02.2003 року та визначена стійка втрата працездатності в розмірі 40 %, є обґрунтованими, так як право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача під час діяльності Фонду.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 вважає, що право громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-ХІУ за рахунок Фонду, не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України та ст. 237' КЗпП України їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Тому в цьому випадку моральна шкода повинна бути стягнена із ФСС Київського району м. Донецьк, хоча заподіяна ПАТ «Шахтою ім. Засядько» у зв'язку з виконанням позивачем своїх трудових обов'язків.

Крім того, Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" , який набрав чинності з 01.01.06 р. зупинено на 2006 р. дію абз.4 ст.1 ,пп."е" п.1 ч.1. ст.. 21 , ч.3 ст. 28 , ч.3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування ... " № 1105 в1. 23.09.99 р., тобто тільки з моменту набрання чинності ЗУ "Про Державний бюджет України на 2006 р. " дія вказаних правових норм призупинена , а згідно ст. 5 ЦК України цей акт законодавства України не має зворотної сили , тому що погіршує долю потерпілих від нещасних випадків. Закон України "Про бюджет на 2006 р. " як новий акт законодавства застосовується до прав та обов'язків сторін, що виникли з моменту набрання ним чинності - з 01.01.06 р.. В даному випадку по справі правовідношення спричинення моральної шкоди склалися з моменту встановлення МСЕК потерпілому втрати працездатності у 2005 році, тому суд вправі і повинен стягнути моральну шкоду з відповідача по справі.

Відповідно до п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» «Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб».

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків».

Наведені позивачем докази свідчать про те, що внаслідок хронічного захворювання він відчуває фізичні та душевні страждання, які виникають у зв'язку з характером хвороби. Доводи представника відповідача про відсутність доказів, які підтверджують факт заподіяння моральної шкоди, а також обґрунтування її розміру, спростовуються матеріалами справи.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди суд, згідно зі ст. 23 ЦК України, враховує глибину та тривалість страждань позивача, наявність змушених змін у житті, погіршення здібностей потерпілого, порушення загальновизнаних життєвих зв'язків, необоротність викликаних хворобою наслідків, а саме: він став інвалідом, через що відчуває фізичний біль, моральні страждання та хвилювання, обмеження руху, став нервовим, позбавлений можливості нормально вести свій побут через втрату професійної працездатності, а також виходячи із засад розумності та справедливості, вважає, що розмір моральної шкоди підлягає стягненню у розмірі 12 000 грн.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 3, 8 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 4, 6, 7, 13 Закону України «Про охорону праці» від 21.11.2002 року, п.п. 3, 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», Законом України «Про державний бюджет на 2006 рік», Рішення Конституційного Суду України від 8.10.2008 року № 20-рп/2008, ст.ст. 8, 10, 11, 57-60, 209, 213, 214, 218, 223 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, спричиненої пошкодженням здоров'я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Київському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн. 00 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Звільнити відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань в Київському районі м. Донецька від сплати судового збору на користь держави.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справ, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.В. Чудопалова