26.11.2013 Справа № 111/3631/13-ц

2/111/1000/2013

РІШЕННЯ

іменем України

26 листопада 2013 р. с.Леніне

Ленінський районний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Казацького В.В.

при секретарі Кадіровій Р.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом виконкому Приозерненської сільської ради до ОСОБА_1 про стягнення зайво виплаченої заробітної плати,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернувся до Ленінського районного суду АР Крим із позовною заявою до відповідача про стягнення зайво виплаченої заробітної плати. Свої вимоги мотивує тим, що згідно акту ревізії фінансово-господарської діяльності виконавчого комітету Приозерненської сільської ради №23-21/30 від 22.03.2013 року, проведеною Керченською об,єднаною державною фінансовою інспекцією, відповідачу безпідставно за період з 01.01.2010 року по 01.01.2013 року виплачувалася додаткова оплата за особливі умови роботи у нічний час без підтверджуючих документів, що призвело до переплати заробітної плати в сумі 572,68 грн. та спричинило позивачу матеріальну шкоду на зазначену суму. Оскільки відповідач добровільно відшкодувати спричинену шкоду не бажає, за захистом своїх прав позивач звернувся до суду.

В судове засідання представник позивача не з'явився, направив заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату слухання справи повідомлений завчасно та належним чином за місцем своєї реєстрації, направив заяву про розгляд справи за його відсутності та незгоду з позовними вимогами.

Згідно ст. 197 ч. 2 ЦПК України в зв'язку з неявкою учасників процесу в судове засідання фіксування технічними засобами не проводилось.

Дослідивши матеріали справи суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи на підставі наданих сторонами доказів в межах заявлених позовних вимог.

Згідно наданої неповної копії акту ревізії фінансово-господарської діяльності Приозерненської сільської ради за період з 01.01.2010 року по 01.01.2013 року, проведеної Керченською об,єднаною державною фінансовою інспекцією, від 22.03.2013 року №23-21/30, в ході даної ревізії було встановлено порушення головними бухгалтерами ради трудового законодавства, зокрема нарахування та виплата сторожам та операторам котельної дитячого садку додаткової оплати за особливі умови роботи в нічній час без підтверджуючих документів, що призвело до завдання матеріальної шкоди раді за період 2010-2012 роки на загальну суму 10873,13 грн. Згідно додатку №74 до даного акту відповідачу ОСОБА_1 у 2010 році було переплачено 572,68 грн. (а.с. 4-7). Згідно даного акту зазначене порушення допущено з вини колишнього головного бухгалтера ОСОБА_2, колишнього головного бухгалтера ОСОБА_3, головного бухгалтера ОСОБА_4 Як вбачається з копії відповідного листа виконком Приозерненської сільської ради звертався до відповідача з приводу повернення переплаченої заробітної плати (а.с. 8), однак відповідач відмовився повернути отриману грошову суму (а.с. 9).

Відповідно до ст. 130 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Відповідно до ст. 127 КЗпП України відрахування із заробітної плати працівників для покриття їх заборгованості підприємству, установі і організації, де вони працюють, можуть провадитись за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу, серед іншого, для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати; для повернення сум, зайво виплачених внаслідок лічильних помилок; для погашення невитраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості; на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування.

Позивачем не доведена наявність порушення своїх трудових обов,язків з боку відповідача ОСОБА_1, наявність будь-яких протиправних винних дій з його боку, які мали наслідком спричинення прямої дійсної шкоди підприємству (із вказівкою в чому саме дана шкода виразилася та наявністю причино-наслідкового зв,язку між діями відповідача та спричиненою шкодою).

За таких обставини суд не вважає, що безпідставно отримана відповідачем грошова сума є матеріальною шкодою, спричиненою позивачу саме з боку відповідача.

Також позивачем не доведено, що отримана відповідачем сума була йому зайво виплачена внаслідок лічильної помилки або підлягає поверненню з будь-яких інших підстав, передбачених ст. 127 КЗпП України.

Крім того слід зазначити, що відповідно ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Позивачем не надано доказів того, що безпідставно отримана відповідачем грошова сума в рахунок заробітної плати була нарахована та виплачена позивачем недобровільно, в зв,язку із рахунковою помилкою з боку позивача або через недобросовісність з боку відповідача.

Отже, повно та всебічно дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до переконання про необґрунтованість позовних вимог та про необхідність відмови у їх задоволенні у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 127, 130, 233 КЗпП України, Постанови Пленуму Верховного суду України №14 від 29.12.1992 року «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками», ст. 1215 ЦК України, ст.ст. 3, 7, 10, 83, 88, 89, 130, 131, 174, 175, 179, 208, 212-215, 218, 224-226, 367 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В.Казацький