УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/524/К/13 Головуючий в суді першої

Справа № 212/8026/13-ц інстанції -Кулігіна Т.Д.

Категорія 26 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2014 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого -судді Ляховської І.Є.,

суддів -Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

при секретарі -Булах К.А.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача Кукурузи Дар?ї Сергіївни,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров?я, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі - ПАТ «Кривбасзалізрудком») та просила стягнути з відповідача 229000 грн. за моральну шкоду, спричинену ушкодженням здоров'я внаслідок професійних захворювань.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 січня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено частково, на її користь з ПАТ «Кривбасзалізрудком» стягнуто 16000 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд помилково залучив його до участі у справі в якості відповідача, оскільки виниклі правовідносини повинні регулюватись нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", залишив поза увагою, що підставою для відшкодування моральної шкоди є висновок медичних органів, а такого висновку позивач не надав, та не врахував, що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності протиправних дій з боку відповідача щодо порушення законодавства з охорони праці, навпаки, при укладенні трудового договору позивач був попереджений про умови праці та можливий їх вплив на здоров'я та свідомо приймав їх. Вважає, що розмір стягнутої на користь позивача моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості. Крім того, судом не взято до уваги судову практику рішень суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.10.2013 року.

В своїх запереченнях представник позивача ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 з 16 травня 1990 року по 09 березня 2013 року працювала машиністом конвеєру 2 розряду ДСФ шахти «Октябрська», яка належить відповідачу.

Рішенням ЛЕК Українського науково-дослідного інституту промислової медицини від 02 лютого 2012 року позивачу встановлено професійні захворювання: радикулопатія попереко-крижова з незначним порушенням біомеханіки хребта з больовим синдромом у фазі нестійкої ремісії та хронічне обструктивне захворювання легень першої - другої стадії (пиловий бронхіт першої - другої стадії, емфізема легенів першої - другої стадії).

Згідно п.п. 16,18 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання № 28 від 16 жовтня 2012 року причиною професійних захворювань позивача є тривала робота в умовах важкої фізичної праці і запиленості повітря робочої зони, що перевищувала ГДК, винними у профзахворюваннях позивача визнано керівництво ДСФ шахти «Октябрська» ВО «Кривбасруда», ВАТ та ПАТ «Кривбасзалізрудком», яке порушило вимоги ст.13 Закону України «Про охорону праці», ст.153КЗпП України.

Висновком МСЕК від 14 січня 2013 року ОСОБА_4 первинно встановлено 30 % втрати професійної працездатності, з яких 20 % по ХОЗЛ і 10% по радикулопатії безстроково.

Згідно рекомендацій МСЕК позивачу протипоказана важка праця та робота в умовах впливу шкідливих факторів виробничого середовища. Вона має щорічно проходити курси відновної терапії, оздоровлення і санітарно-курортне лікування, має потреби в періодичному амбулаторному і стаціонарному лікуванні.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо обов'язку відповідача по відшкодуванню заподіяної моральної шкоди з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п. 27 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 22 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» зупинено дію абз. 4 ст. 1, підп. «є» п. 1 ч. 1 ст. 21, ч. 3 ст. 28 та ч. 3 ст. 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а з 01.01.2008 року відшкодування Відділенням Фонду моральної (немайнової) шкоди застрахованим особам і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку припинено.

Враховуючи те, що на час виникнення у ОСОБА_4 права на відшкодування моральної шкоди - 14 січня 2013 року - зазначені положення ст. ст. 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», котрі передбачали відшкодування моральної шкоди не діяли, відповідно до ст. 237-1 КЗпП України обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди судом першої інстанції обґрунтовано покладено на підприємство, з вини якого заподіяно моральну шкоду позивачу.

Стаття 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_4 у зв'язку з її професійними захворюваннями встановлений в судовому засіданні та підтверджений наданими позивачем доказами.

Внаслідок отриманих професійних захворювань позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у душевних та психічних стражданнях, яких вона зазнає у зв'язку із ушкодженням здоров'я, що призводить до порушення її звичайного способу життя та вимагає від неї додаткових зусиль для його організації.

Доводи апеляційної скарги про те, що при укладенні трудового договору позивачу були роз'яснені умови праці, попереджено про наявність шкідливих факторів та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, безпідставні, оскільки ст. 13 Закону України «Про охорону праці» передбачає, що роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Інші доводи відповідача спростовуються матеріалами справи та обґрунтованими висновками суду, викладеними у рішенні.

При визначенні розміру моральної шкоди, на думку колегії суддів, судом враховано роз'яснення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», а саме: розмір моральної шкоди суд визначив в межах заявлених вимог, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стану здоров'я потерпілої, істотних вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках та конкретних обставин справи.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку та ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 09 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів