ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
25.12.2006 року Справа № 9/778пн-ад
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Іноземцевої Л.В.
Лазненко Л.Л.
Склад судової колегії призначено розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 04.12.06.
при секретарі
судового засідання Шабадаш Д.С.
та за участю
представників сторін:
від позивача Березниченко О.О., дов. № 5811/100 від 04.11.05
від відповідача М”яло В.М., дов. № 2510 від 15.11.06
від третьої особи не прибув
Розглянувши
апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ровеньки
на постанову
господарського суду Луганської області
від 27.11.06
у справі № 9/778пн-ад (суддя – Ворожцов А.Г.)
за позовом Державної податкової інспекції у м. Ровеньки
до відповідача Закритого акціонерного товариства Акціонерного промислово-інвестиційного банку в особі структурного підрозділу філії відділення Промінвестбанку у м. Ровеньки
третя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державне підприємство „Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки
про визнання протиправними дій
Постановою господарського суду Луганської області від 27.11.06 у справі №9/778пн-ад (суддя Ворожцов А.Г.) відмовлено у задоволенні позову Державної податкової інспекції у м. Ровеньки до Закритого акціонерного товариства Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі структурного підрозділу –філії відділення Промінвестбанку у м. Ровеньки про:
- визнання неправомірними дій філії "відділення Промінвестбанку" в м. Ровеньки щодо повернення платіжної вимоги ДПІ у м. Ровеньки №26 від 27.10.2006р. на списання податкового боргу по податку на прибуток у сумі 3442000 грн. з розрахункового рахунку боржника ДП "Ровенькиантрацит" згідно реєстру платіжних вимог від 27.10.2006;
- зобов'язання акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі структурного підрозділу –філії "відділення Промінвестбанку" в м. Ровеньки прийняти до виконання платіжну вимогу про списання з ДПІ "Ровенькиантрацит" податкового боргу у сумі 3442000грн.
Постанова господарського суду з посиланням на ст. 41 Конституції України, статті 1, 6, 20 Закону України „Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” (Закон про платіжні системи), Закон України „Про виконавче провадження” від 21.04.1999 №606-XIV (далі Закон 606) мотивована відсутністю підстав для задоволення позову.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що стягнення коштів з рахунку клієнта шляхом направлення податковим органом платіжної вимоги допускається лише у випадку, коли це прямо зазначено у договорі, який укладається між банком та клієнтом при відкритті рахунку.
Державна податкова інспекція у м. Ровеньки, позивач у справі, не погодилась з прийнятою постановою та подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове судове рішення про задоволення позову.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги позивач вказав, що за змістом норм статей 1, 7, 10 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ (далі Закон 2181) та на статті 1, 20 Закону про платіжні системи –податкові органи є органами, уповноваженими отримувачем - державою , у випадках, передбачених законодавством, а саме уразі здійснення заходів з забезпечення погашення податкового боргу –узгодженого податкового зобов”язання не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов”язання, на ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги від імені платника.
Згідно ст. 1071 ЦК України грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта на підставі рішення суду, таке рішення є –це постанова господарського суду Луганської області від 06.10.06 у справі №8/632ад. Відповідно до п. 5.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України №22 від 21.01.2004 кошти можуть бути списані з рахунку клієнта на підставі рішення суду.
Відповідач проти доводів апеляційної скарги заперечує з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, вважає постанову господарського суду Луганської області від 27.11.06 у справі №9/778пн-ад законною та обгрунтованою, а тому просить Луганський апеляційний господарський суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін.
ДП „Ровенькиантрацит”, 3-я особа у справі, не скористалася правом участі у судовому засіданні, хоча належним чином була повідомлена про час та місце розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ВСТАНОВИЛА:
Постановою господарського суду Луганської області від 06.10.06 у справі №8/632ад задоволено позов Державної податкової інспекції у м. Ровеньки до Державного підприємства „Ровенькиантрацит” про звернення стягнення на активи відповідача на суму заборгованості 33642916 грн., яка виникла внаслідок несплати самостійно узгодженої суми податкового зобов”язання з податку на прибуток, стягнуто з державного підприємства „Ровенькиантрацит” на користь державного бюджету на бюджетний рахунок №31117002600059, КФК 11020100, одержувач –ВДК у м. Ровеньки Луганської області в установі банку, МФО 804013, код одержувача 24046930 –податковий борг з податку на прибуток у сумі 33642916 грн.
В резолютивній частині постанови суду також зазначено:
Рішення підлягає виконанню з урахуванням вимог Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” від 29.11.2001 №2864-ІІІ (а.с. 10-11).
На виконання зазначеної постанови господарського суду позивач направив відповідачу платіжну вимогу №26 від 27.10.06 на суму 3442000 грн. (а.с. 8).
Відповідач повернув зазначену платіжну вимогу без виконання посилаючись на статтю 2 Закону України „Про виконавче провадження” та статті 20, 26 Закону про платіжні системи.
13.11.06 позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовом до відповідача про
- визнання неправомірними дій філії "відділення Промінвестбанку" в м. Ровеньки щодо повернення платіжної вимоги ДПІ у м. Ровеньки №26 від 27.10.2006р. на списання податкового боргу по податку на прибуток у сумі 3442000 грн. з розрахункового рахунку боржника ДП "Ровенькиантрацит" згідно реєстру платіжних вимог від 27.10.2006;
- зобов'язання акціонерного комерційного промислово –інвестиційного банку (закритого акціонерного товариства) в особі структурного підрозділу –філії "відділення Промінвестбанку" в м. Ровеньки прийняти до виконання платіжну вимогу про списання з ДПІ "Ровенькиантрацит" податкового боргу у сумі 3442000грн.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач проти заявленого позову заперечував з посиланням на п. 2 ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.99р. № 606-ХІV (далі –Закон 606), п. 1.39 ст. 1; п. 6.3 ст. 6; п. 20.1 ст. 20 Закону України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”(далі - Закон про платіжні системи) та постанову судової палати у господарських справах Верховного суду України № 3-2423к 04-46/19 від 05.10.04р.
Постановою господарського суду Луганської області від 27.11.06 у справі №9/778пн-ад у задоволенні позову відмовлено.
Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Матеріали справи свідчать, що спір між сторонами за позовом виник в результаті повернення банком без виконання платіжної вимоги №26 від 27.10.06 на списання податкового боргу з податку на прибуток у сумі 3442000 грн. з розрахункового рахунку ДП „Ровенькиантрацит”.
Грошові кошти, які знаходяться на рахунку клієнта банку, визначаються активами платника податків, що належать юридичній чи фізичній особі на праві власності або повного господарського відання, тому вони підлягають конституційному захисту як об’єкт права власності.
Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.
Відповідно до пункту 6.3. статті 6 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" порядок відкриття банками рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунка та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом - власником рахунка.
Таким чином, відносини між клієнтом та банком є цивільно-правовими.
Правовідносини між клієнтом та Державною податковою інспекцією є публічно-правовими, оскільки регулюються податковим законодавством, яке зобов'язує клієнта сплачувати податки, а Державну податкову інспекцію правом перевіряти правильність їх сплати та застосовувати санкції при виявленні порушень виконання таких зобов'язань.
Виходячи з викладеного, при розгляді спору щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме прийняти і виконати платіжні вимоги на списання з рахунку клієнта банку податкового боргу, слід застосувати нормативні акти, що регулюють права і обов'язки сторін стосовно відкриття банківських рахунків та порядок здійснення руху коштів по них.
Відповідно до пункту 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" примусове списанні грошей - це списання грошей, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 1.40 вищевказаної статті стягувачем є особа, яка може бути ініціатором переказу грошей з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом.
Пунктом 20.1 статті 20 цього ж закону визначено, що ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.
Перелік виконавчих документів наведений у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження", який відповідно до його преамбули, визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку. Цей перелік є вичерпним і рішення Державної податкової інспекції про стягнення податкового боргу шляхом направлення платіжної вимоги в цьому переліку, як таке, що підлягає примусовому виконанню, відсутнє.
Окрім того, згідно до частини 2 пункту 22.2 статті 22 Закону Україні "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" платіжна вимога застосовується у випадках, коли ініціатором переказу виступає стягувач або, при договірному списанні, отримувач.
Здійснивши системний аналіз вищезазначеного законодавства, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що стягнення коштів з рахунку клієнта шляхом направлення податковим органом платіжної вимоги допускається лише у випадку, коли про це прямо зазначено у договорі, який укладається між банком та клієнтом при відкритті рахунку.
Закон „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181-ІІІ встановлює порядок погашення зобов”язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків та зборів, на підставі цього Закону не виникають відносини підпорядкування між банком та податковими органами щодо клієнта банку.
Отже, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Проте, вирішуючи спір щодо списання грошових коштів, що є власністю ДП „Ровенькиантрацит”, суд першої інстанції не залучив його до участі у справі.
Суд апеляційної інстанції виправив помилку місцевого господарського суду та, керуючись ч. 2 ст. 53 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою від 07.12.06 залучив до участі у справі 3-ю особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –ДП „Ровенькиантрацит”, оскільки рішення у справі може вплинути на його права, інтереси та обов”язки.
Враховуючи те, що зазначене порушення норм процесуального права не призвело до неправильного вирішення спору по суті, судова колегія не вбачає підстав для скасування судового рішення.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови господарського суду Луганської області від 27.11.06 у справі №9/778пн-ад –без змін.
Результати апеляційного провадження оголошені у судовому засіданні.
Питання про судовий збір за апеляційною скаргою не вирішується, оскільки скаржник звільнений від його оплати.
Керуючись статтями 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206 та розділом VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Ровеньки на постанову господарського суду Луганської області від 27.11.06 у справі №9/778пн-ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 27.11.06 у справі №9/778пн-ад залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Судді Л.В. Іноземцева
Л.Л. Лазненко