ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

04 липня 2006 р.

№ 16/13

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової –головуючого

Н. Волковицької Л. Рогач

за участю представників:

Позивача

Бурковської І.А. дов. від 22.03.06 р.

Відповідачів

Семенюк Ю.Г. дов. від 28.12.05 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Компанія „Робертсон енд Блумс Корпорейшн"

на постанову

від 29.03.2006року Київського апеляційного господарського суду.

у справі

№ 16/13 господарського суду міста Києва

за позовом

Колективне підприємство «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв», дирекція «Інпредкадри»

до про

Компанія „Робертсон енд Блумс Корпорейшн" стягнення 60179,87 грн.

ВСТАНОВИВ:

Колективне підприємство «Генеральна дирекція Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв», дирекція «Інпредкадри»звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Компанії „Робертсон енд Блумс Корпорейшн" 7897,35 грн. страхових внесків, 2219,26 грн. пені, 3948,68 грн. штрафу, 46114,84 грн. заборгованості по розрахункових послугах, згідно договору № 342 (і) від 10.08.1997 р.

Рішенням від 08.02.2006року позов задоволено в повному обсязі, з огляду на те, що відповідач не виконав зобов’язання за договором № 342 (і) від 10.08.1997 р. належним чином, в результаті чого у позивача виникла заборгованість по страхових внесках до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також не оплатив повністю обумовлену договором плату за надані послуги.

Постановою від 29 березня 2006 року Київський апеляційний
господарський суд за апеляційною скаргою Компанії „Робертсон енд Блумс Корпорейшн рішення залишив без змін.

В постанові також зазначено, що строк позовної давності стосовно стягнення страхових внесків позивачем не порушено, оскільки його права вважаються порушеними з моменту перерахування спірної суми платіжним дорученням №1543 від 17.03.05 р. В частині стягнення заборгованості в сумі 46114,84 грн. апеляційний суд дійшов висновку про неможливість застосування строку позовної давності, оскільки про це не заявлялось сторонами в суді першої інстанції.

          Компанія „Робертсон енд Блумс Корпорейшн" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Свої доводи заявник обґрунтував тим, що приймаючи рішення та постанову суди не застосували строк позовної давності стосовно вимог про стягнення заборгованості у сумі 14.065,03 грн., що відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України є підставою для відмови у позові.

Крім того, судами неправомірно не застосовано норми статей 207, 651-654 Цивільного кодексу України, внаслідок чого зроблено невірний висновок про наявність у Відповідача заборгованості перед Позивачем в сумі 46.114,84 грн. та про стягнення з Відповідача цієї заборгованості.

Заслухавши доповідь  судді –доповідача та присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає  задоволенню  частково з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України,  касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просив стягнути сплачені за відповідача  страхові внески та заборгованість по розрахункових послугах згідно договору № 342 (і) від 10.08.1997 р.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи 10.08.1997 між Дирекцією "Інпредкадри" Генеральної дирекції Київської міської ради з обслуговування іноземних представництв (структурним підрозділом позивача) та Представництвом компанії "Робертсон енд Блумс Корпорейшн"   було   укладено договір № 342 (і), предметом якого є здійснення співробітництва в галузі підбору   та працевлаштування громадян України на роботу в представництво.

Згідно з п. 2.2.4., 2.2.7., 2.2.8.  вказаного Договору, відповідач прийняв на себе обов'язки перераховувати щомісячно в Дирекцію не пізніше дня виплати заробітної плати на рахунок, вказаний нижче, внески в пенсійний фонд та фонд державного соціального страхування за кожного працівника - громадянина України в розмірі, передбаченому чинним законодавством, а також 2% за розрахункові послуги при безготівковому розрахунку та 3% при готівковому від нарахованої заробітної плати.

В    період   з    10.10.2001р.    по    08.01.2002р.   відповідач почав    самостійно перераховувати  страхові  внески  до  КМПО  УМРП   "Праця"   та  припинив перераховувати  кошти  на рахунок  Дирекції  в  порушення  умов  пункту  2.2.4. Договору, в зв’язку з чим у відповідача виникла заборгованість по страхових  внесках до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

Актом ревізії виконання бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності Представництвом компанії "Робертсон енд Блумс Корпорейш" №187 від 24.02.2005р. донараховано: страхових внесків у сумі 7897, 35 грн., пені - 2219, 26 грн. та штраф у розмірі 50% - 3948, 68 грн., а всього 14065, 03 грн.

Згідно з Рішенням Подільської міжрайонної виконавчої дирекції Київського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 03.03.2005р. № 187 донараховані страхові внески, пеню та штраф у сумі 14065, 03грн. стягнуто  з дирекції "Інпредкадри" ГДШ, які останнім сплачені платіжним дорученням № 1543 від 17 березня 2005р.

За таких обставин суди дійшли висновку, що страхові внески, пеня та штрафні санкції, згідно акту № 187 від 24.02.2005р. в сумі 14 065, 03грн., були сплачені позивачем виключно з вини Представництва компанії "Робертсон енд Блумс Корпорейшн" та задовольнили позовні вимоги в цій частині.

Крім того, відповідно до пункту 2.2.4. вищевказаного Договору відповідач зобов'язувався перераховувати щомісячно в Дирекцію не пізніше дня виплати заробітної плати 2% за розрахункові послуги при безготівковому розрахунку від нарахованої заробітної плати.

За період  2000-2004 pоків Представництво перерахувало лише 47457,92 грн. із розрахунку вартості послуг -2% від базової величини фактичних витрат на оплату праці найманих осіб, з яких стягуються страхові збори до соціальних фондів, а не 2% від нарахованої заробітної плати, як передбачено договором, в зв’язку з чим заборгованість відповідача по розрахункових послугах становить 46114,84 грн.

При цьому апеляційна інстанція зазначила, що строк позовної давності до вимог про стягнення 46114,84 грн. не підлягає застосуванню, оскільки відповідно до статті 267 Цивільного кодексу України про це не було заявлено сторонами під час розгляду справи у першій інстанції, а стосовно стягнення 14065, 03грн. строк не пропущено.

Касаційна інстанція не може погодитись з таким висновком за слідуючи підстав.

Згідно пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, що набрав чинності 01.01.04 року правила цього Кодексу про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Судами встановлено, що заборгованість відповідача виникла в період  2000-2004 років, в зв’язку з чим для вирішення питання про застосування строків позовної давності судам необхідно було встановити конкретні дати виникнення заборгованості, початок перебігу строку позовної давності та застосувати законодавство, яке регулювало дані правовідносини у відповідні періоди, оскільки стаття 75 Цивільного кодексу України в редакції від 18.07.63 р. передбачала, що позовна давність застосовується судом незалежно від заяв сторін.

Крім того, як встановлено апеляційним судом сума 14065,03 грн., сплачена позивачем у вигляді страхових внесків, пені та штрафу є його збитками, які спричинені з вини відповідача.

Збитками, відповідно статті 22 Цивільного кодексу України є втрати,  яких  особа  зазнала  у  зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи,  які  особа  могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Ця стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв’язок між порушенням права та збитками, а також вина особи, яка завдала збитків.

Отже приймаючи рішення з цього питання судами не встановлений причинний зв’язок між порушенням прав позивача та збитками, оскільки, як вбачається з акта ревізії виконання бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності №187   дирекція “Інпредкадри” зареєстрована як  платник до ФСС ТВП, до складу якої входить представництво компанії "Робертсон енд Блумс Корпорейш". Права та обов’язки платників страхових внесків передбачені, зокрема, Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням”. В той же час судами зроблено висновок, що заборгованість виникла в зв’язку з неналежним виконанням договору.

Встановлення зазначених обставин та надання їм належної юридичної оцінки є також суттєвим для вирішення питання про застосування строків позовної давності.

Неповне з’ясування всіх обставин справи, які  мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під  час  нового  розгляду  справи  господарському  суду необхідно  врахувати  викладене,  всебічно  і  повно  з’ясувати  і  перевірити  всі  фактичні  обставини  справи,  об’єктивно  оцінити  докази,  що  мають  юридичне  значення  для  її  розгляду  і  вирішення  спору  по  суті,  і  в  залежності  від  встановленого,  правильно  визначити  норми  матеріального  права,  що  підлягають  застосуванню  до  спірних  правовідносин,  та  прийняти  обґрунтоване  і  законне  судове  рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

                                          П О С Т А Н О В И В :

Рішення господарського міста Києва від 08.02.06 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 29.03.06 р. у справі № 16/13 господарського суду  міста Києва скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Касаційну скаргу           Компанія „Робертсон енд Блумс Корпорейшн" задовольнити частково.

Головуючий                                                                                    Т. Дроботова        

                

Судді                                                                                               Н. Волковицька

     Л.Рогач