РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 124/1172/14-ц

03.03.2014 року м. Сімферополь

Центральний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого, судді - Кучеренко Н.В.,

при секретарі - Литовській Ю.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Крим-Лада» про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, компенсації за затримку розрахунку,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Публічного акціонерного товариства «Крим-Лада» про стягнення заробітної плати, компенсації за несвоєчасну виплачену заробітну плату, компенсації за затримку розрахунку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач працював в ПАТ «Крим-Лада» з 26.08.1975 року по листопад 2013 року, коли звільнився з роботи за власним бажанням. За період його роботи в ПАТ «Крим-Лада» у 2013 році склалася заборгованість по виплаті позивачу заробітної плати у розмірі: за вересень - 1188,62 грн., жовтень - 1277,73 грн., листопад - 4729,25 грн., тобто, загальна - 7195,60 грн. Довідку про загальну заборгованість заробітної плати підприємство не видає, у зв'язку з чим, ОСОБА_1 і звернувся до суду з відповідним позовом. Також позивач просив стягнути з відповідача компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату, яку розрахував у загальній сумі 2249, 20 грн. та компенсацію за затримку розрахунку з ним.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив заявлені позовні вимоги, а саме: зменшив на позовну вимогу в частині стягнення невиплаченої заробітної плати, оскільки дану заборгованість відповідач погасив 13.02.2014 року, тобто, ще до судового засідання. Одночасно, збільшив розмір компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату до 3345,84 грн., з урахуванням наданої відповідачем довідки про середній заробіток позивача. Щодо компенсації за затримку розрахунку, то просив стягнути її у вигляді інфляційних втрат у розмірі 60,05 грн. Уточнені позовні вимоги підтримав повністю, просив їх задовольнити, зважаючи на вищевикладене.

Представник відповідача ПАТ «Крим-Лада» за довіреністю - Казаков С.О. у судовому засіданні уточнені позовні вимоги фактично не визнав. Так, пояснив, що у зв'язку з погіршенням фінансового становища підприємства у другому півріччі 2013 року з'явилася заборгованість по заробітній платі перед працівниками. Нове керівництво провело аудиторську перевірку і лише у січні 2014 року дізналося про наявність певної заборгованості з виплати заробітної плати працівникам, у зв'язку з чим, був розроблений графік її погашення. До цього графіку включено і позивача, який не погодився чекати та звернувся до суду. До судового засідання з позивачем призведено повний розрахунок з виплати заборгованості по заробітній платі та остаточного розрахунку. Щодо інших вимог позивача, то він звернувся до відповідача з письмовою заявою про виплату компенсації за час затримки заробітної плати та остаточного розрахунку лише 24.01.2014 року. Довідку позивачу про середній заробіток не видавали, оскільки він був звільнений та у заяві він не дуже коректно вказав яку саме довідку треба, тому не видали. Представник відповідача просив суд врахувати, що стосовно попереднього керівника підприємства порушено кримінальну справу за ст.175 КК України - невиплату заробітної плати. Щодо правильності наданого суду позивачем розрахунку компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, то розрахунок не оспорював, але вважав можливим його задоволення з моменту звернення позивача до відповідача з письмовою заявою - з 24.01.2014 року. Стосовно стягнення інфляційних витрат, то вважав неправильним включення до нього сум за листопад 2013 року зі всіма виплатами, а не лише сум заробітної плати. Також вважав, що вони не підлягають задоволенню.

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 11, 27, 60 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі; особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Судовим розглядом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 1975 року по 29.11.2013 року перебував у трудових відносинах з ПАТ «Крим-Лада», звільнений за власним бажанням наказом від 14.11.2013 року, остання посада - сторож (а.с.4-9).

Як пояснив позивач і не оспорював представник відповідача, станом на момент звільнення позивача з роботи у підприємства перед позивачем існувала заборгованість по виплаті заробітної плати та розрахунку з вересня 2013 року, а саме: за вересень - 1188,62 грн., за жовтень 1277, 73 грн., за листопад - 4729,25 грн., які у загальному розмірі 7195, 60 грн. були виплачені фактично позивачу остаточно у повному обсязі лише 13.02.2014 року (а.с. 20-27).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Так, положенням ст.43 Конституції України передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» та ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

На підставі ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок (ч. 1 ст. 116 КЗпП України).

Згідно з ч.1 ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» передбачено, що встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, якщо в той же день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимоги про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не здійсненні його до розгляду справи - до дня постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутність у цьому своєї провини.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходить з того, що відповідачем не було надано належних та достовірних доказів відсутності вини у затримці виплати позивачеві заборгованості по заробітній платі при звільненні.

Так, доводи представника відповідача щодо погіршення фінансового положення підприємства не можуть бути прийняті судом в якості підстави для відмови у задоволенні позову, оскільки сама по собі відсутність коштів у роботодавця - не виключає його відповідальності за ст.117 КЗпП України. Крім того, у ході розгляду справи суду так й не було надано суду належного та достовірного доказу про відсутність на кожному з рахунків підприємства (якщо їх декілька) грошових коштів.

Посилання представника відповідача на зміну керівництва підприємства, проведення аудиторської перевірки суд також вважає неспроможними для відмови у задоволенні позову. При цьому, суд звертає увагу, що новий директор, як пояснив представник відповідача, приступив до роботи вже 27.12.2013 року і вже 15.01.2013 року, як пояснив представник відповідача знав про наявність заборгованості по заробітній платі та остаточному розрахунку підприємства перед позивачем. Однак, лише в період з 10 по 13 лютого 2014 року, в період перебування справи в суді, позивачу була виплачена існуюча заборгованість.

Також суд не приймає до уваги доводи представника відповідача щодо того, що позивач пред'явив вимогу про розрахунок лише 24.01.2014 року. Так, по-перше, позивач пояснив, що до своєї заяви неодноразово усно звертався та був на прийомі у посадових осіб підприємства, у тому числі, у директора підприємства, який просив почекати, що грошей для виплати немає. І ці пояснення позивача не спростовані відповідачем належними та достовірними доказами, а й фактично підтверджені. По-друге, ч. 1 ст. 47 КЗпП України містить обов'язок власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним орган в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок. При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. І лише якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Однак, належних та достовірних доказів того, що відповідач не мав можливості з вини працівника (тобто, що він у день звільнення не працював) провести з ним остаточний розрахунок, суду також не надано.

При визначенні розміру відшкодування судам необхідно враховувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших обставин справи (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року N13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").

Розрахунок середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. №100.

Детальний порядок обчислення середньої заробітної плати викладено в абзаці 1 п.8 Порядку №100, а саме: «нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадиться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку число робочих днів/годин, а в випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарі дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період».

Виходячи з наданих представником відповідача суду відомостей про заробітну плату позивача, середньоденний заробіток ОСОБА_1 становить 46,47 грн., що не оспорював представник відповідача в суді. Таким чином, в період з грудня по день фактичного розрахунку з період затримки виплат становить 72 дні. Тобто, компенсація за затримку виплат позивачу підприємством, відповідно до ч.1 ст.117 КЗпП України, становить: 46,47 грн. Х 72 календарні дні = 3345,84 грн., яку суд і стягує з відповідача на користь позивача, погоджуючись з детальним розрахунком даної суми, наданим позивачем.

Крім того, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», встановлено, що підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі, з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно до статті 2 ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.

Сума компенсації за невчасно виплачені позивачу грошові доходи, з урахуванням індексу інфляції з вересня по листопад 2013 рік складає 60,05 грн. згідно з розрахунком, наданим позивачем, з яким погоджується суд.

Доводи представника відповідача щодо незгоди з таким розрахунком в частині зазначення суми за листопад, суд вважає немотивованим та неспроможним, адже у даному випадку йдеться про всі невиплачені грошові суми (дохід), а не лише невиплачену заробітну плату.

За таких обставин, суд приходить до висновку про повне задоволення заявлених уточнених позовних вимог.

Згідно зі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у справі - судовий збір у розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного, ст.24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 47, 83, 115-117, 221, 232, 233, 238 КЗпП України, ст.625 ЦК України, ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24 грудня 1999 року, Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08 лютого 1995р. №100, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Крим-Лада» про стягнення компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату, компенсації за затримку розрахунку - задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Крим-Лада» на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплачену заробітну плату у розмірі 3345,84 грн., а також компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплат у розмірі 60,05 грн., а всього стягнути з Публічного акціонерного товариства «Крим-Лада» на користь ОСОБА_1 грошову суму у загальному розмірі 3405 (три тисячі чотириста п'ять) грн. 89 коп.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Крим-Лада» на користь держави суму судового збору у розмірі 243 (двісті сорок три) гривень 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Центральний районний суд м. Сімферополя АРК у десятиденний строк.

Суддя: Н. В. Кучеренко