АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/413/14 Головуючий у 1-й інстанції - Пустовар О.С.
Категорія - 52 Доповідач - Міхеєва В.Ю.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
28 лютого 2014 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Красвітної Т.П., Макарова М.О.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2013 року по справі
за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо - збагачувальний комбінат» Покровського району Дніпропетровської області, третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі на посаді голови наглядової ради Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо - збагачувальний комбінат» Покровського району Дніпропетровської області та стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу,-
ВСТАНОВИЛА:
У квітні 2013 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом та з урахуванням доповнень, поданих у вересні 2013 року, в обґрунтування своїх вимог посилався на ті обставини, що 15 травня 2002 року рішенням загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства «Просянський гірничо - збагачувальний комбінат» (далі - ВАТ «Просянський ГЗК») він був затверджений на посаді голови наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК». У зв'язку із рейдерським захопленням товариства та зміною власника 18 листопада 2002 року його було незаконно звільнено із зазначеної посади.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 просив визнати протизаконним його звільнення з посади голови наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК» 18 листопада 2002 року; зобов'язати правління відповідача відновити трудові правовідносини з головою наглядової ради ОСОБА_1 відповідно до Статуту ВАТ «Просянський ГЗК» з 18 листопада 2002 року та підтвердити відновлення відповідним наказом та витягом із штатного розкладу Товариства; зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, починаючи з листопада 2002 року по вересень 2013 року, тобто, по дату, зазначену у наказі про поновлення ОСОБА_1 на посаді голови наглядової ради ВАТ «Просянський ГЗК» в розмірі 327500 грн.
Рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено у зв'язку з пропуском строків позовної давності.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті його позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивач до суду з позовом про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за весь час вимушеного прогулу звернувся більше ніж через 10 років після звільнення, тобто, з порушенням передбаченого ст.233 КЗпП України строку, а також суд зазначив, що у 2010 році позивач вже звертався до суду з позовом про поновлення роботі.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, оскільки суд дійшов їх при неправильному застосуванні норм матеріального права, що відповідно до п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Суд першої інстанції не вказав, з якого часу почався перебіг зазначеного строку, та не встановив, коли позивачу був вручений наказ про звільнення або видана трудова книжка, що свідчить про неправильне застосування ст. 233 КЗпП України.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2010 року було скасовано рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 04 серпня 2010 року, яким було відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог до ВАТ «Просянський ГЗК» про поновлення трудових правовідносин, визнання реєстратора ВАТ «Просянський ГЗК», зобов'язання щодо вчинення дій стосовно захисту права власності, та провадження у справі закрито, оскільки спірні правовідносини не стосувалися трудових прав сторін, а стосувалися корпоративних відносин (т.2, а.с.200,201).
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до п. 8.2.4 Статуту ВАТ «Просянський ГЗК», у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, призначення та відкликання членів Спостережної ради, визначення умов їх праці належить до компетенції Загальних зборів (т.1, а.с.7-13).
Як убачається з протоколу Загальних зборів акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК» від 15 травня 2002 року, рішенням Загальних зборів акціонерів ОСОБА_1 був затверджений на посаді голови Спостережної ради ВАТ «Просянський ГЗК» (т.1, а.с.4-6).
Рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК» від 18 листопада 2002 року був відкликаний діючий склад Спостережної ради та обрано її новий склад, у тому числі і голову Спостережної ради (т.2, а.с.113-117).
Перебування позивача у трудових відносинах з ВАТ «Просянський ГЗК» з травня по листопад 2002 року підтверджується інформацією Управління Пенсійного Фонду України в Покровському районі Дніпропетровської області від 28 січня 2014 року № 01/06/23ДСК, отриманою на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів, з якої убачається, що відповідно поданої ВАТ «Просянський ГЗК» звітності за 2002 рік, у 2,3,4 кварталах 2002 року із заробітної плати ОСОБА_1 здійснювалися відрахування до пенсійного фонду (т.3, а.с.118).
У той же час, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
У разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Спеціальний порядок призначення та відкликання членів Спостережної ради передбачені Статутом ВАТ «Просянський ГЗК» та Положенням про Спостережну раду цього підприємства, якими ці питання віднесені до компетенції Загальних зборів.
Позивач вважає себе незаконно звільненим та відстороненим від посади голови Спостережної ради внаслідок нелегітимного на його погляд рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ «Просянський ГЗК» від 18 листопада 2002 року.
У той же час, доказів щодо визнання даного рішення незаконним та його скасування в установленому законом порядку, суду не надано.
Доводи апеляційної скарги, що з вини відповідача йому до цього часу не видана трудова книжка, а тому з відповідача необхідно стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу, колегія суддів не може взяти до уваги з наступних підстав.
Згідно з Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженою спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29 липня 1993 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110 (далі - Інструкція) трудові книжки зберігаються на підприємствах, в установах і організаціях як документи суворої звітності, а при звільненні працівника трудова книжка видається йому під розписку в журналі обліку.
Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
За порушення встановленого порядку ведення обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадова особа, яка відповідає за ведення трудових книжок, несе дисциплінарну, а в передбачених випадках іншу відповідальність (ст. 147 Кодексу законів про працю).
Відповідно до останнього абзацу п. 1.1. Інструкції на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місцем основної роботи.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач зазначав, що ОСОБА_1 трудову книжку на підприємство не здавав, а тому вини ВАТ «Просянський ГЗК» у затримці видачі трудової книжки немає.
Зазначені доводи підтверджуються оглянутою у судовому засіданні Книгою обліку руху трудових книжок та вкладишів до них за 2002 рік, з якої убачається, що трудова книжка позивача у період з 15 травня по 18 листопада 2002 року на підприємстві не обліковувалася.
Крім того, з відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПА України про суми виплачених доходів від 05 лютого 2014 року № 6171, наданих на запит суду Східно-Дніпровською об'єднаною державною податковою інспекцією (Покровське відділення) Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, убачається, що з 02 квітня 2002 року протягом другого, третього та четвертого кварталів 2002 року основним місцем роботи ОСОБА_1 було ТОВ «Зевс» (т.3, а.с.146,147), що спростовує доводи позивача, що його основним місцем роботи було ВАТ «Просянський ГЗК» та підтверджує заперечення відповідача, щодо відсутності вини підприємства у невидачі позивачу його трудової книжки.
Враховуючи, що суд першої інстанції при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позовних вимог неправильно застосував норму матеріального права, рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог по суті, оскільки колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для їх задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді