Справа № 462/5256/13 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Л.

Провадження № 22-ц/783/1516/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.

секретар: Глинський О.А.,

за участі позивача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду м.Львова від 18 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, -

в с т а н о в и л а :

рішенням Залізничного районного суду м.Львова від 18 грудня 2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 805 грн. у відшкодування майнової шкоди, 300 грн. у відшкодування моральної шкоди та 658,43 грн. судових витрат. В решті позовних вимог відмовлено за безпідставністю.

Рішення суду оскаржила відповідач ОСОБА_2

В апеляційній скарзі просить рішення суду змінити, стягнути з відповідача на її користь 1000 грн. моральної шкоди та 250 грн. за проведення експертизи, а також всі судові витрати у повному обсязі. В обґрунтування скарги вказала, що, на її думку, рішення суду першої інстанції є неправильним через порушення норм права. Так судом в порушення вимог закону зменшено суму, що нею сплачена за проведення оцінки збитків з 250 грн. до 152,5 грн. Крім цього, судом не взято до уваги всі негативні наслідки, які вона пережила через залиття її квартири відповідачем та безпідставно стягнуто 300 грн. для відшкодування моральної шкоди, замість 1000 грн., про що вона просила.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника на підтримання апеляційної скарги, відповідача - в заперечення скарги, дослідивши матеріали справи, в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Як встановлено рішенням суду першої інстанції, вбачається із матеріалів справи та сторонами в апеляційному порядку не оспорювалось 12.06.2013 року мало місце пошкодження стелі у ванній кімнаті та кухні квартири позивача (АДРЕСА_1) внаслідок залиття таких водою з вини відповідача, а саме через халатне відношення до сантехнічних приладів у його квартирі (АДРЕСА_2).

Також з матеріалів справи, а конкретно позовної заяви та заяв про уточнення позовних вимог (а.с. 1, 11-12, 61) вбачається, що позивач звернулась до суду з позовом у якому просила стягнути з відповідача на її користь завдану їй: матеріальну шкоду: 805 грн. вартості ремонтних робіт, що необхідно провести внаслідок залиття, 250 грн. вартості проведеної оцінки завданих збитків та 600 грн. вартості правової допомоги; моральну шкоду у розмірі 1000 грн.; судовий збір 229,4 грн.

Рішенням суду вказаний позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 805 грн. у відшкодування майнової шкоди, 300 грн. у відшкодування моральної шкоди та 658,43 грн. судових витрат.

Розрахунок стягнення суми судових витрат здійснено судом таким чином. Так, судом враховано відсоток задоволення всіх позовних вимог - 61% та з врахуванням вказаного відсотка зроблено висновок про необхідність стягнення понесених позивачем судових витрат у такому ж відсотковому відношенні. До таких суд відніс правову допомогу, судовий збір та вартість проведеної оцінки майна 600 грн. + 229,4 грн. + 250 грн. х 61% = 658,43 грн.

Що стосується висновку суду про необхідність стягнення суми матеріальної шкоди та судових витрат, то колегія суддів вважає, що такий зроблений з порушенням та неправильним застосуванням судом першої інстанції норм як матеріального, так і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.4 ч. 2 ст. 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз.

Із вказаних норм закону вбачається, що, судовими витратами, зокрема, є витрати пов'язані із залученням спеціалістів. Однак із змісту вказаних норм процесуального закону, також, вбачається, що судовими витратами є виключно витрати, що пов'язані з розглядом справи, тобто понесені сторонами чи іншими особами, що беруть участь у справі під час розгляду справи та пов'язаних з таким. Такий висновок підтверджується і ст. 86 ЦПК України, згідно змісту ч.1 якої, витрати пов'язані із залученням спеціаліста несе сторона, що заявила клопотання про залучення спеціаліста.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем 19.07.2013 року, тобто до відкриття провадження у справі (що мало місце 29.07.2013 року) сплачено 250 грн. ПП «Експерт МАШ» (сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №12280/11 від 1.08.2011 року) (квитанція від 19.07.2013 року а.с. 57) за проведення оцінки витрат, що необхідно понести у зв'язку із проведенням ремонтних робіт у її квартирі внаслідок залиття.

Враховуючи вказане понесення таких витрат позивачем не можна віднести до судових, оскільки такі понесені до розгляду справи, до відкриття провадження у такій та такі витрати не пов'язані із її розглядом, а витратами, які позивач зробила для відновлення свого порушеного права.

Однак, відповідно до п.1 ч.2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Враховуючи вказані норми матеріального закону, на думку колегії суддів, згадані, понесені позивачем витрати слід віднести до реальних збитків, витрат понесених позивачем для відновлення свого порушеного права, а саме з метою визначення обсягу та вартості витрат, що змушена понести позивач для проведення ремонтних робіт у квартирі внаслідок залиття такої через неправомірні дії відповідача та такі підлягають відшкодуванню відповідачем.

Тому, враховуючи встановлені обставини, зокрема, і висновок про необхідність стягнення вартості ремонтних робіт, що необхідно провести внаслідок залиття у розмірі 805 грн. на підтвердження чого позивачем було понесено вказані витрати та згадані норми закону суду слід було б задовольнити вимогу про стягнення матеріальної шкоди у повному обсязі та стягнути 1055 грн. для відшкодування такої шкоди, що складається із згаданих 805 грн. та 250 грн. за проведення оцінки витрат, що необхідно понести у зв'язку із проведенням ремонтних робіт у квартирі позивача внаслідок залиття.

Що стосується витрат на правову допомогу та судового збору, то судом вірно, у відповідності до згаданої ст. 79 ЦПК України віднесено такі витрати до судових витрат. Однак стягнення таких з відповідача знову ж здійснено без дотримання вимог закону.

Так, дійсно відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Однак вказану норму закону судом першої інстанції протлумачено довільно, без врахування, зокрема і вимог Закону України «Про судовий збір».

Так, ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачає ставки судового збору. Згідно вказаної норми пп. 1 п. 1 ч.2 вказаної статті за подання до суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати.

Вказана норма закону вказує на те, що розмір судового збору за майновою вимогою не може бути менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

Тобто, з врахуванням вказаних норм ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» у випадку задоволення позовної вимоги про стягнення майнової шкоди у повному обсязі чи частково із відповідача підлягає стягненню судовий збір у повному розмірі чи пропорційно до задоволених позовних вимог, однак не менше 0,2 розміру мінімальної заробітної плати.

У даному ж випадку при повному задоволенні майнової вимоги суд повинен був стягнути сплачений при поданні позову судовий збір за такою вимогою у повному обсязі, але не менше 0,2 та не більше 3 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто 229,4 грн.

Крім цього, суд не звернув увагу на те, що позивачем при поданні позову не було сплачено судового збору за немайновою вимогою про стягнення моральної шкоди та не стягнуто такої у розмірі (у відповідності до пп.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з врахуванням часу звернення з позовом до суду) - 114,7 грн. в користь держави.

Крім цього, що стосується стягнення витрат на правову допомогу, то суд теж стягнув таку без з'ясування структури таких понесених позивачем витрат та знову ж невірно застосувавши пропорційність.

Так як вбачається із квитанцій №187 від 30.08.2013 року та №261 від 30.10.2013 року Львівської обласної колегії адвокатів (а.с. 58, 59), пояснень позивача та її представника адвоката ОСОБА_3, ордеру та договору про надання правової допомоги та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю ОСОБА_5 (а.с. 41-43), - позивачем було сплачено 300 грн. адвокату ОСОБА_5 правової допомоги за складення позовної заяви та уточненої позовної заяви до суду та 300 грн. за участь такого у майбутньому судовому засіданні. Однак, адвокат ОСОБА_5 участі у судових засіданнях не брав, а між позивачем та іншим адвокатом - ОСОБА_3 було укладено договір про надання правової допомоги та така брала участь у єдиному судовому засіданні у суді першої інстанції.

Враховуючи вказане, стягненню з відповідача підлягали лише 300 грн., які були сплачені позивачем адвокату ОСОБА_5 за складення позовної заяви та уточненої позовної заяви, а у стягненні 300 грн., що були сплачені за участь у майбутньому судовому засіданні слід було б відмовити, оскільки вказаний адвокат у судових засіданнях участі не брав. Що стосується принципу пропорційності, то у даному випадку такий теж застосуванню не підлягає, оскільки одна із позовних вимог позивача, а саме про стягнення матеріальної шкоди задоволена у повному обсязі, а тому незважаючи на задоволення частково немайнової вимоги, витрати на правову допомогу слід стягнути у повному обсязі враховуючи, що розподілити затрати часу на складання позовної заяви та уточненої позовної заяви, що містять одночасно і майнову і немайнову вимоги - неможливо.

Що стосується доводів апеляційної скарги про неврахування судом усіх негативних наслідків в плані переживань, душевних страждань позивача внаслідок залиття її квартири відповідачем та, як наслідок, стягнення невірного розміру моральної шкоди, то, на думку колегії суддів, такі доводи є безпідставними. Так, задовольняючи позов в частині вимоги про стягнення 1000 грн. моральної шкоди у розмірі 300 грн. судом вірно враховано характер та обсяг моральних страждань позивача, тобто незручності що виникли у неї у зв'язку із залиттям, пошкодження її майна, необхідність докладати додаткових зусиль для відновлення свого порушеного права, її вік, матеріальних стан та те, що відповідач протягом тривалого часу у добровільному порядку шкоди не відшкодував та виходячи із виходячи із засад, розумності, виваженості та справедливості вірно визначено розмір моральної шкоди, що підлягає відшкодуванню.

Враховуючи вказане апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду в частині стягнення майнової шкоди та судових витрат слід скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення.

Враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги позивача, з відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений нею судовий збір за її подання та 200 грн. за надання їй правової допомоги адвокатом ОСОБА_3, а конкретно за участь такої в інтересах позивача у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, відповідно до поданої квитанції про сплату таких коштів №26 від 21.02.2014 року.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.2, 309 ч.1 п. 4, 313, 314 ч.2, 316, 317, 319 ЦПК України, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Залізничного районного суду м.Львова від 18 грудня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 805 грн. у відшкодування майнової шкоди та 658,43 грн. судових витрат - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, за яким стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 1055 грн. для відшкодування майнової шкоди. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 229,4 грн. сплаченого нею судового збору та 300 грн. витрат на правову допомогу. Стягнути з ОСОБА_4 в користь держави 114,7 грн. судового збору.

В решті рішення Залізничного районного суду м.Львова - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 114,7 грн. сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги та 200 грн. витрат на правову допомогу.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник