ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12 березня 2014 р. Справа № 5010/1133/2012-Б-26/30

Господарський суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Кобрин О. М., судді Михайлишин В.В., судді Рочняк О.В. при секретарі судового засідання Левицький Ю.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус"

вул.550 річча Угринова,1, с.Угринів, Тисменицький район

про банкрутство в порядку ст.51 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999 зі змінами та доповненнями)

за участю представників:

від ПАТ"Імексбанк": Мусієнко М.Б. - представник, (довіреність №030913 від 03.09.2013);

від ОСОБА_2: ОСОБА_2 - (паспорт серія НОМЕР_1 від 16.10.1997 року );

від ОСОБА_3: не з"явилися;

від Івано-Франківського ОБТІ: Гайдей В.Б. - представник (довіреність №1262/01-21 від 25.11.13);

ліквідатор боржника: Хлібейчук І.М., арбітражний керуючий, (свідоцтво НОМЕР_2)

ВСТАНОВИВ: Постановою господарського суду Івано-Франківської області від 09.01.13 боржника - ТзОВ "Бонус" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора - арбітражного керуючого Хлібейчука І.М.

01.11.13 до суду надійшла заява (вх.№11244/13 від 01.11.13) від ліквідатора ТзОВ "Бонус" Хлібейчука І.М. про визнання недійсним договору про спільну діяльність, участь в будівництві нежитлового будинку від 05.12.08, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно.

Вказану заяву призначено до розгляду в судовому засіданні за участю ліквідатора боржника, ФО-П ОСОБА_2, ОСОБА_3 та представника ПАТ "Імексбанк" на 13.11.13. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Івано-Франківської області від 13.01.2014 для розгляду даної справи визначено колегію в складі суддів: головуючого судді Кобрин О. М., судді Михайлишин В.В., судді Рочняк О.В. Ухвалою суду від 29.01.14 розгляд справи відкладено на 17.02.14., пізніше на 05.03.14. В судовому засіданні 05.03.14 оголошено перерву до 12.03.14, про що представників сторін повідомлено під розписку.

До суду 12.03.14 надійшла заява ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відвід головуючого судді О.Кобрин, судді Михайлишина В.В., судді Рочняк О.В. (вх.№3800/14). Ухвалою суду від 12.03.14 відмовлено у задоволенні заяви про відвід колегії суддів.

В судовому засіданні 05.03.14 ліквідатор ТОВ "Бонус" Хлібейчук І.М. підтримав подану ним заяву про визнання недійсним договору про спільну діяльність, участь в будівництві нежитлового будинку від 05.12.08, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно. Вказана заява подана до господарського суду Івано-Франківської області в межах справи про банкрутство ТОВ "Бонус" у відповідності до повноважень ліквідатора, що передбачені ч.1 ст.25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції Закону від 30.06.1999 зі змінами та доповненнями) (далі - Закон про банкрутство). Як на підставу своїх вимог посилається на те, що договір про спільну діяльність, участь в будівництві нежитлового будинку від 05.12.08, укладено між ТОВ "Бонус" та ОСОБА_2, що є заінтересованою стосовно боржника особою, неправомірно, із порушенням норм ЦК України щодо відмови учасника спільної діяльності від права на частину прибутку, що тягне за собою нікчемність вказаної умови та недійсність договору вцілому. Вказує на те, що виконання зазначеного договору призвело до збитків підприємства, позбавило можливості отримання права власності на об'єкт нерухомого майна, що створений в процесі виконання вказаного договору і, як наслідок, зменшення ліквідаційної маси боржника. Посилається на те, що ОСОБА_2 без достатніх на те законних підстав набув право власності на об'єкт нерухомого майна за адресою:АДРЕСА_1, оскільки державна реєстрація права власності на таке майно відбулась із порушенням вставноленого законом порядку. В подальшому ОСОБА_2 відчужив вказаний об'єкт нерухомого майна на користь ОСОБА_3 згідно договору купівлі-продажу від 04.06.2013. Вважає, що об'єкт нерухомого майна вибув з власності ТОВ "Бонус" поза його волею, що є підставою для його витребування з чужого незаконного володіння, тобто у ОСОБА_3

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечують проти заяви ліквідатора ТОВ "Бонус", про що подали заперечення разом з документами, що їх підтверджують (т.3 а.с.84-181, т.4 а.с. 220) та доповнення до заперечення (т.4 а.с.229-256, т.5 а.с.27-41). В запереченнях вказують на те, що державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 здійснена правомірно, що вказне майно вибуло з володіння ТОВ "Бонус" з його волі, земельна ділянка передана ОСОБА_2 для забудови з дозволу ТОВ "Бонус", про що свідчать відповідні рішення зборів учасників, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем вказаного майна, що право власності на об'єкт незавершеного будівництва не може бути визнано за рішенням суду, в зв'язку з чим вимоги ліквідатора є безпідставні і не підлягають до задоволення. Також повідомляють про те, що оспорюваний договір про спільну діяльність розірвано відповідно до угоди від 16.11.2010. Зазначають про те, що ТОВ "Бонус" не було позбавлено прибутку, оскільки учасники спільної діяльності розподілили прибуток, про що складено акт від 29.10.10. Вказують на те, що ліквідатор ТОВ "Бонус" не має права посилатись на норми Закону про банкрутство, що регулюють процедуру санації, оскільки санація на підприємстві не вводилась.

В судовому засіданні 05.03.14 ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_6, що є представником ОСОБА_2 і ОСОБА_3, повністю підтримали свої заперечення.

Також ОСОБА_2 13.11.13 подав до суду клопотання про застосування строку позовної давності (т.3 а.с.75). 18.11.13 до суду надійшло аналогічне клопотання (т.3 а.с.81). Варто звернути увагу на те, що вказне клопотання подано від імені ОСОБА_2, однак підписано ОСОБА_3 Пізніше ОСОБА_2 02.12.13 подав клопотання (т.3 а.с.193), щоб суд не приймав до уваги вказані клопотання, і розглянув клопотання ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності від 02.12.13. Так, у вказному клопотанні про застосування строку позовної давності (т.3 а.с.188-192) ОСОБА_2 просить суд відмовити у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Бонус" у зв'язку з пропуском строку позовної давності, оскільки оспорюваний правочин - договір про спільну діяльність - укладено між ТОВ "Бонус" та СПД ОСОБА_2 05.10.2008, відповідно термін позовної давності для оскарження сплив 05.10.2011. Вважає, що посилання ліквідатора на те, що йому стало відомо про цей договір тільки після призначення ліквідатором у даній справі, не заслуговує на увагу, оскільки в заяві вимога заявлена про порушення прав ТОВ "Бонус", а не самого ліквідатора.

Розглянувши заяву ОСОБА_2 про застосування строку позовної давності, суд вважає за необхідне вказати на те, що відповідно до ст.261 ЦКУраїни перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Договір про спільну діяльність укладений 05.10.2008, вказаний договір залишався чинним, однак майнові права ТОВ "Бонус" було порушено коли право власності на об'єкт незавершеного будівництва, який створювався відповідно до вказаного договору, було зареєстровано за ОСОБА_2, а саме 15.11.2010 (т.4 а.с.212). За таких обставин, термін позовної давності спливає 15.11.2013. Заява ліквідатора подана суду 01.11.13, тобто до спливу терміну позовної давності.

Зважаючи на викладене, заява ОСОБА_2 про застосування строків позовної давності задоволенню не підлягає.

ОСОБА_3 подано клопотання про повернення заяви ліквідатора ТОВ "Бонус" в зв'язку з непідсудністю справи господарському суду Івано-Франківської області (вх.№19060/13 від 03.12.13; т.3 а.с.194-196). ОСОБА_3 посилається на те, що правовідносини між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є господарськими, а тому вважає, що дана справа в частині вимог про визнання права власності та про витребування майна з чужого незаконного володіння має розглядатись судом загальної юрисдикції у відповідності до цивільного процесуального законодавства.

Дане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки питання про повернення заяви вирішується судом при надходженні заяви до господарського суду. При цьому суд, розглянувши заяву, може прийняти рішення про прийняття її до розгляду, відмову в прийнятті чи повернення заяви без розгляду (ст. 62, 64, 81 ГПК України). При цьому, норми Господарського процесуального кодексу України застосовуються з урахуванням Закону про банкрутство (ст.5 Закону про банкрутство). Ухвалою суду від 04.11.13 заяву ліквідатора ТОВ "Бонус" Хлібейчука І.М. (вх.№11244/13 від 01.11.13) прийнято до розгляду в межах провадження справи про банкрутство, а тому підстави для повернення такої заяви відсутні.

Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано до суду клопотання про припинення провадження в справі в частині розгляду заяви ліквідатора ТОВ "Бонус" Хлібейчука І.М. (вх.№20076/13 від 17.12.2013; т.4 а.с.2-5). У вказаному клопотанні ОСОБА_2 та ОСОБА_3 посилаються на те, що ліквідатор не має права подавати заяву про визнання недійсним правочину, оскільки така заява може бути подана тільки стосовно тих правочинів, які були укладені боржником протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство. При цьому вказують на ст.20 ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.11. Також вказують на те, що ліквідатор в своїй заяві посилається на неіснуючі норми закону про банкрутство, на те, що заява обгрунтовується положеннями законодавства, які регламентують процедуру санації, натомість стосовно боржника введено ліквідаційну процедуру.

Вказані доводи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є помилковими і з даного приводу суд вважає за необхідне вкотре роз'яснити заявникам, що дана справа розглядається у відповідності до норм ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.06.1999. ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.11 набув чинності з 19.01.2013, як це передбачено п.1 Прикінцевих та перехідних положень. Оскільки порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бонус" та введення ліквідаційної процедури відбулось до набрання чинності ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 22.12.11, відповідно дана справа розглядається у відповідності до норм ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції від 30.06.1999.

Також ОСОБА_2 подав клопотання про припинення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Бонус" (вх.№1334/14 від 28.01.14; т.4 а.с.130-133). При цьому, посилається на те, що на час порушення справи про банкрутство вимоги кредитора ПАТ Імексбанк" були повністю задоволені заставою нерухомого майна, а тому відсутні підстави для визнання боржника неплатоспроможним.

Вказані доводи судом не приймаються до уваги, оскільки на даний час судом не розглядається питання наявності ознак неплатоспроможності боржника, постанова про визнання боржника банкрутом винесена судом 09.01.2013 є чинною і не оскаржувалась. Однак, при цьому суд вважає за необхідне роз'яснити скаржнику, що положення Закону про банкрутство стосовно обмежень права кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, ініціювати справу про банкрутство, що встановлені ч.9 ст.11 Закону про банкуртство, поширюються на випадки, коли заяву про визнання боржника банкрутом подає саме кредитор. Однак, у даній справі заяву про визнання боржника банкрутом в порядку ст.51 Закону про банкрутство подав сам боржник в особі голови ліквідаційної комісії ОСОБА_2, а тому вищезазначені твердження ОСОБА_2 є безпідставними.

Також ОСОБА_3 подано клопотання про роз'єднання вимог, заявлених у заяві ліквідатора ТОВ "Бонус" Хлібейчука І.М. (вх.№3798/14 від 12.03.14), а саме просить заяву в частині вимог про визнання права власності та про витребування майна з чужого незаконного володіння надіслати на розгляд Івано-Франківського міського суду.

Дане клопотання також не підлягає до задоволення, оскільки нормами господарського процесуального законодавства не передбачено право господарського суду на роз'єднання заявлених вимог.

Також ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подано до суду клопотання про вилучення з матеріалів справи та повернення заявникам копій угоди від 16.11.11 про розірвання договору про спільну діяльність та протоколу - рішення №1 загальних зборів учасників ТОВ "Бонус" від 11.11.10 як помилково наданих (т.3 а.с.127,128).

З даного приводу суд вважає за необхідне відзначити, що повернення письмових доказів, що є у справі, регулюється ст.40 ГПК України. За правилами вказаної норми такі докази можуть повертатись сторонам після вирішення спору із залишенням в матеріалах справи копій цих доказів.

ОСОБА_3 до судового засідання 12.03.14 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи через неможливість з'явитися в судове засідання її представника адвоката ОСОБА_6 (т.5 а.с.1).

Зважаючи на те, що представник ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_6 був присутній в судовому засіданні 05.03.14, надав свої пояснення у справі, був повідомлений про дату та місце продовжнення судового розгляду справи після перерви, ОСОБА_3, як випливає з поданого клопотання, також повідомлена про судове засідання 12.03.14 і не позбавлена права та можливості обрати іншого представника, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Усі клопотання сторін про приєднання до матеріалів справи доказів, судом в процесі судового розгляду справи задоволено та долучено до матеріалів справи усі документи, що подавались учасниками провадження.

Розглянувши заяву ліквідатора ТОВ "Бонус" Хлібейчука І.М. (вх.№11244/13 від 01.11.13) про визнання недійсним договору про спільну діяльність, участь в будівництві нежитлового будинку від 05.12.08, витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності на майно, дослідивши матеріали справи про банкрутство ТОВ "Бонус", вислухавши учасників провадження та їх представників, дослідивши докази у відповідності до ст. 43 ГПК України, суд встановив наступне.

Договір про спільну діяльність, участь в будівництві нежитлового будинку від 05.12.2008 року було укладено між ТОВ "Бонус" та СПД ОСОБА_2 Відповідно до п.1.1. Договору сторони зобов'язалися, на основі співробітництва, шляхом здійснення дольових внесків майном та грошовими коштами, а також спільної участі та організації співпраці, здійснити спільну діяльність з метою будівництва, реконструкції автомайстерні під офісні приміщення згідно рішення Івано-Франківської міської ради № 510 від 29.10.2008 р., дозволу інспекції ДАБК в Івано-Франківській області на виконання будівельних робіт на земельній ділянці, яка належить учаснику-1 (ТОВ "Бонус") згідно договору оренди землі від 13.12.2006 за адресою: АДРЕСА_1, надалі - Об'єкт (т.3 а.с.19).

Сторона-1 (ТОВ "Бонус") відповідно до п.3.1.1 Договору передає стороні-2 (ОСОБА_2.) всі функції замовника та дозвільні документи на будівництво об'єкта. За умовами п.3.3 сторона-2 ОСОБА_2 за вказаним договором зобов'язується здійснити внесок у спільну діяльність 6 000 000 грн, виготовити проектну документацію, здійснити будівництво об'єкта та після закінчення будівництва ввести об'єкт в експлуатацію.

Як передбачено розділом 5 Договору внеском ТОВ "Бонус" є вся дозвільна документація та договір оренди землі від 13.12.2006; частка у спільній діяльності становить - 0 %. Внеском ОСОБА_2 є вартість усіх витрат, що здійснені на момент укладення договору та будуть здійснені в подальшому в розмірі 6 000 000 грн.; частка у спільній діяльності становить - 100 %.

Відповідно до п.7.2 Договору частками сторін є приміщення в об'єкті, розмір площ яких визначається пропорційно вартості внесених сторонами вкладів. Сторони складають акт розподілу часток у відповідності до умов цього договору, який підписується сторонами та на підставі якого здійснюється фактична передача відповідних часток кожній із сторін.

Зазначений Договір укладено на підставі рішення зборів учасників ТОВ «Бонус», що оформлено протоколом № 1 від 05.12.2008 року (т.3 а.с.92). Зокрема, задоволено пропозицію співзасновника ТОВ «Бонус» ОСОБА_2 про участь у будівництві та реконструкції авто майстерні під офісні приміщення на АДРЕСА_1, що повинна була бути збудована на земельній ділянці, розташованій по АДРЕСА_1, згідно рішення Івано-Франківської міської ради № 510 від 29.10.2008 р. З вказаною метою вирішено доручити співзасновнику ТОВ «Бонус» - ОСОБА_7 погодити та підписати Договір про участь у будівництві реконструкції авто майстерні під офісні приміщення на АДРЕСА_1. ОСОБА_7 відано довіреність на підписання договору про спільну діяльність.

Як встановлено судом, незважаючи на прийняті рішення, договір про спільну діяльність зі сторони ТОВ "Бонус" підписано невстановленою особою без зазначення прізвища підписанта, однак скріплено печаткою ТОВ "Бонус".

В подальшому, на підставі вказаного договору про спільну діяльність, КП "Івано-Франківське ОБТІ" зареєстровано за фізичною особою ОСОБА_2 право власності на 1/1 частку об'єкту незавершеного будівництва, що знаходиться в місті Івано-Франківську по вул. С. Стрільців, будинок 78 Е. Вказані обставини підтверджуються витягом про державну реєстрацію прав, виданого Івано-Франківським ОБТІ за № 27997623 від 15.11.2010 року (т.3 а.с.32).

З метою дослідження обставин проведеної реєстрації права власності ухвалою суду від 04.12.13 здійснено виклик спеціаліста КП "Івано-Франківське ОБТІ" в порядку ст.30 ГПК України. До судового засідання представником Івано-Франківського ОБТІ 12.03.14 надано письмові пояснення (т.5 а.с.51), в яких вказано про проведення службового розслідування щодо реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться в АДРЕСА_1. За результатами зроблено висновок про те, що при здійсненні державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва за ОСОБА_2 державним реєстратором не було враховано положення розділу IV Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно та безпідставно взято до уваги договір про спільну діяльність від 05.12.2008 (матеріали службового розслідування долучено до справи т.5 а.с.52-56). Також до матеріалів справи долучено копії реєстраційної та інветаризаційної справ, що містять копії документів, на підставі яких здійснено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться в АДРЕСА_1 (т.5 а.с. 57-142).

Так, підставою для прийняття рішення державного реєстратора про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться в АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 стало:

- заява ОСОБА_2 про державну реєстрацію прав від 03.11.2009 (т.5 зворот а.с.61);

- рішення зборів учасників ТОВ "Бонус" від 05.12.2008 (т.5 а.с.62);

- лист від імені ТОВ "Бонус" про відсутність заперечень щодо реєстрації права власності на об'єкт за ОСОБА_2 (т.5 а.с.63);

- довідка ТОВ "Бонус" про те, що станом на 03.11.09 балансова вартість об'єкта становить 120 000 грн. (т.5 а.с.64);

- витяг з рішення виконкому Івано-Франківської міської ради №510 від 29.10.2008 про дозвіл ТОВ "Бонус" на здійснення реконструкції під офісні приміщення (т.5 а.с.65);

- дозвіл на виконання будівельних робіт №107 від 05.12.2008, виданий ДАБК в Івано-Франківській області ТОВ "Бонус" (т.5 а.с.66);

- договір оренди землі від 01.11.2006, укладений між ТОВ "Бонус" та Івано-Франківською міською радою (т.5 а.с.67-69);

- договір про спільну діяльність від 05.12.2008, укладений між ТОВ "Бонус" та ОСОБА_2 (т.5 а.с.70-78);

- договір оренди землі №392 від 20.09.2010, укладений між ТОВ "Бонус" та Івано-Франківською міською радою (т.5 а.с.79-80).

На підставі вказаних документів державним реєстратором КП "Івано-Франківське ОБТІ" прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться в АДРЕСА_1, за ОСОБА_2 (т.5 а.с.81), про що 15.11.2010 внесено запис до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно (т.5 а.с.83).

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, суд вважає за необхідне вказати на наступне.

Відповідно до 3 ст.331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до п. 4.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 18 лютого 2002 року за N 157/6445), на підставі якого здійснювалась реєстрація прав власності до 01.01.2013, державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться реєстратором БТІ відповідно до вимог Положення та з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Пунктом 4.2. Тичасового положення визначено, що У разі проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності на об'єкт незавершеного

будівництва до заяви про державну реєстрацію прав заявником (заявниками) додаються документи, що посвідчують право на земельну ділянку, та дозвіл на виконання будівельних робіт, їх копії, документи, що підтверджують оплату за проведення державної реєстрації прав, видачу витягу про державну реєстрацію прав та надання витягу з Реєстру прав, а також інші документи, визначені Положенням.

Пунктом 3.8. Тимчасового положення встановлено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Таким чином, у відповідності до зазначених норм законодавства України зареєструвати право власності на об'єкт незавершеного будівництва може тільки особа, яка є власником або користувачем земельної ділянки та розпочала таке будівництво.

Всупереч вказаному, незважаючи на те, що документи, які посвідчують право на земельну ділянку, та дозвіл на виконання будівельних робіт видані ТОВ "Бонус", а не заявнику ОСОБА_2, державним реєстратором прийнято рішення про реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться в АДРЕСА_1, за ОСОБА_2, що порушує вимоги ст.331 ЦКУ та розділу 4 Тимчасового положення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 набув право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться в АДРЕСА_1, незаконно, без відповідної правової підстави.

ОСОБА_2 до матеріалів справи подав:

- копію рішення зборів учасників ТОВ "Бонус" від 29.10.10 (т.4 а.с.203), відповідно до якого прийнято рішення про розподіл результатів спільної діяльності, передачу частки ТОВ "Бонус" ОСОБА_2, надано згоду на реєстрацію та набуття права власності на об'єкт ОСОБА_2;

- копію Акту №1 розподілу результатів спільної діяльності в частках від 29.10.10 (т.4 а.с.205), відповідно до якого частка ТОВ "Бонус" склала 0 % і відповідно 0 кв.м, частка ОСОБА_2 склала 100 % і вцілому об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться в АДРЕСА_1 з будівельним майданчиком 0,058 га;

- копію акта №2 від 29.10.10 прийому-передачі об'єкта спільного будівництва (т.4 а.с.206), відповідно до якого ТОВ "Бонус" передав ОСОБА_2 проектну документацію, будівельний майданчик, право користування земельної ділянки площею 0,058 га по АДРЕСА_1, на якій розташований об'єкт, згідно договру оренди землі №392 від 20.09.10, ТОВ "Бонус" передало і відчужило, а ОСОБА_2 прийняв та набув частку і весь об'єкт будівництва.

Вказані документи не можуть розглядатись як належні підстави набуття права власності на об'єкт ОСОБА_2, оскільки вони не подавались державному реєстратору при здійсненні реєстрації права власності на об'єкт, заява про державну реєстрацію зроблена ОСОБА_2 03.11.2009, тобто майже на рік раніше, ніж дата складання цих документів. Загалом вказані документи складені всупереч вимог законодавства України, що регламентують перехід права власності на об'єкт нерухомого майна чи права користування земельної ділянки, до уваги не беруться та не змінють висновків суду щодо набуття ОСОБА_2 права власності об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться в АДРЕСА_1, без достатніх правових підстав.

Також слід акцентувати увагу та вказати на те, що ОСОБА_2 є засновником та учасником ТОВ "Бонус", починаючи з 29.12.2005 був директором товариства (т.4 а.с.190). Так, відповідно до п.5.5 Статуту ТОВ "Бонус" (т.3 а.с.44) частка ОСОБА_2 в статутному капіталі складає 99,995 %, а частка ОСОБА_7 - 0,005%. Таким чином, приймаючи рішення від імені ТОВ "Бонус" ОСОБА_2 діяв у власних інтересах.

За правилами ст.1 Закону про банкрутство слід констатувати, що ОСОБА_2 є заінтересованою особою стосовно боржника ТОВ "Бонус".

Укладення та виконання договору про спільну діяльність від 05.12.2008 між ТОВ "Бонус" та ОСОБА_2 суперечить вимогам цивільного законодавства, призвело до завдання збитків боржнику, позбавлення права власності на створене майно, та, як наслідок, перешкоджає більш повному задоволенню вимог кредиторів. За вказаних обставин, такий договір слід визнати недійсним. Даний висновок випливає з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 41 ГПК України справи про банкрутство розглядаються в порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

При цьому, враховуючи особливості процедури банкрутства, господарський суд вирішує у межах розгляду справи про банкрутство спори, безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі, в тому числі про: визнання недійсними правочинів; визнання права власності на майно боржника; оскарження результатів аукціону з продажу майна боржника тощо.

Отже, у межах справи про банкрутство підлягають вирішенню спори про визнання недійсними правочинів на спеціальних підставах, встановлених ст.17 Закону про банкрутство, а також з підстав, передбачених цивільним законодавством, але тих правочинів, які безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в такій справі.

Відповідно до ч.1 ст.25 Закону про банкрутство ліквідатор, здійснюючи свої повноваження, має право подавати до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника з підстав визначених ч.10 ст.17 Закону, а саме, якщо:

- виконання договору завдає збитків боржнику;

- договір є довгостроковим (понад один рік) або розрахованим на одержання позитивних результатів для боржника в довгостроковій перспективі;

- виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

У даному випадку ліквідатор ТОВ "Бонус", керуючись повноваженнями, наданими ст. 25 Закону про банкрутство, оспорює укладений позивачем до порушення провадження у справі про банкрутство договір з метою повернення переданого за цим договором майна до ліквідаційної маси.

Таким чином, даний спір безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство, тому підлягає розгляду в межах справи про банкрутство, а не у позовному провадженні.

Вказана правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 02.11.2011 у справі №5020-870/2011. При цьому, при перегляді даної постанови Верховним судом України в постанові від 14.02.2012 вказано на те, що ВГСУ дійшов правильного висновку про те, що відповідно до положень ст.17 Закону спір за позовом підприємства банкрута про визнання недійсним укладеного за його участю договору підлягає розгляду в провадженні справи про банкрутство.

Подібні правові позиції висловлено і в постановах ВГСУ від 26.11.13 в справі №34/5005/2774/2012, від 18.08.10 в справі №02/758, від 06.02.13 в справі №17/5007/850/12. В останній справі, зокрема, було подано позов підприємством, стосовно якого порушено справу про банкрутство, про визнання права власності на майно та про витребування його з чужого незаконного володіння. У своїй постанові ВГСУ, скасовуючи рішення попередніх інстанцій, вказав на те, такий спір має вирішуватися в межах справи про банкрутство позивача, а не в окремому позовному провадженні і в зв'язку з цим припинив провадження у справі.

Вирішуючи питання про те, чи завдано укладанням та виконанням договору про спільну діяльність від 05.12.08 збитків боржнику слід вказати на наступне.

ТОВ "Бонус" належало право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 площею 0,1077 га на підставі договір оренди землі від 01.11.2006, що укладений між ТОВ "Бонус" та Івано-Франківською міською радою (т.5 а.с.67-69). По завершенні дії вказаного договору було укладено новий договір оренди землі №392 від 20.09.2010 між ТОВ "Бонус" та Івано-Франківською міською радою на земельну ділянку площею 0,058 га по АДРЕСА_1 (т.5 а.с.79-80). Для здійснення будівництва на замовлення ТОВ "Бонус"виготовлено проектну документацію (т.5 а.с.98-112). ТОВ "Бонус" надано дозвіл згідно рішення виконкому Івано-Франківської міської ради №510 від 29.10.2008 на здійснення реконструкції під офісні приміщення (т.5 а.с.65) та надано дозвіл на виконання будівельних робіт №107 від 05.12.2008, виданий ДАБК в Івано-Франківській області (т.5 а.с.66).

Відповідно до договору поновлюваної кредитної лінії №95 від 30.08.2007, укладеного між ТОВ "Бонус" та ПАТ "Імексбанк" (т.3 а.с.51) ТОВ "Бонус" було відкрито відновлювальну кредитну лінію для будівництва 4-поверхового офісного блоку та інші поточні потреби. Як встановлено рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 05.08.2010 у справі №21/65-3/103 (т.1 а.с.141), що в частині стягнення заборгованості залишено в силі постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.10.10 (т.1 а.с.166), ТОВ "Бонус" відповідно до вказаного договору отримало 228 500,00 доларів США.

Як підтверджується випискою по рахунку ТОВ "Бонус", що надана до матеріалів справи кредитором ПАТ "Імексбанк" (т.4 а.с.14-115), ТОВ "Бонус" оплачувало будівельно-монтажні роботи, купівлю будівельних матеріалів, орендну плату за землю та інші поточні потреби. При цьому, значні суми кредитних коштів ТОВ "Бонус" в особі ОСОБА_2 отримувало готівкою.

Як підтверджується довідкою, виданою ТОВ "Бонус" за підписом ОСОБА_2, станом на 03.11.2009 балансова вартість незавершеного будівництва офісних приміщень по АДРЕСА_1. становить 120 000 грн (т.5 а.с.64).

Незважаючи на те, що згідно умов договору про спільну діяльність (п.4.1) передбачено, що фінансові операції по спільній діяльності сторін здійснюються з поточного рахунка для спільної діяльності, що відкривається стороною -2 (ОСОБА_2.), жодних доказів того, що ОСОБА_2 відкрив спеціальний рахунок та вносив кошти для здійснення будівництва офісних приміщень, суду не надано. Натомість матеріалами справи підтверджується, що виготовлення проектної документації та будівництво здійснювалось за рахунок ТОВ "Бонус", причому як до так і після підписання договору про спільну діяльність.

Відповідно до договору оренди землі №392 від 20.09.2010, що укладений між ТОВ "Бонус" та Івано-Франківською міською радою, на земельну ділянку площею 0,058 га по АДРЕСА_1, ТОВ "Бонус" здійснювало плату за користування земельною ділянкою. Твердження ОСОБА_2 про те, що йому було передано право користування земельною ділянкою згідно рішення зборів учасників ТОВ "Бонус" від 22.12.10 (т.4 а.с.214) не відповідає дійсності, оскільки відповідний договір оренди землі ОСОБА_2 із Івано-Франківською міською радою не укладався. За 2011 та 2012 роки утворився борг ТОВ "Бонус" по орендній платі за землю, внаслідок чого ДПІ м.Івано-Франківська визнано кредитором ТОВ "Бонус" із грошовими вимогами на загальну суму 24 423,97 грн. (ухвала суду від 26.03.2013 у даній справі).

Таким чином, як підтверджується обставинами та матеріалами справи, ТОВ "Бонус" на законних підставах за власний рахунок здійснювало будівництво офісних приміщень по АДРЕСА_1. Безоплатна передача належного ТОВ "Бонус" майна та майнових прав ОСОБА_2 та визначення в зв'язку з цим частки ТОВ "Бонус" у спільній діяльності 0% становить для ТОВ "Бонус" значні збитки.

ОСОБА_2 подав до матеріалів справи копію угоди про припинення і розірвання договору про спільну діяльність від 05.12.2008. Дана копія угоди, міститься в матеріалах справи (т.4 а.с.216), датована 16 листопада 2010 року. Подібну за змістом, угоду було подано ОСОБА_3, як додаток до свого заперечення (т.3 а.с.105), що датована 16 листопада 2011 року. Посилаючись на вказану угоду ОСОБА_2 стверджує про те, що оспорюваний договір про спільну діяльність від 05.12.2008 було розірвано за згодою сторін в зв'язку із неможливістю досягнути поставленої мети. За умовами вказаної угоди ОСОБА_2 повертає ТОВ "Бонус" дозвільну документацію та договір оренди землі, а ТОВ "Бонус" повертає ОСОБА_2 усі витрати здійснені ним в процесі спільної діяльності.

Надаючи правову оцінку вказаним угодам, суд вважає за необхідне відзначити, що ці документи ліквідатору при передачі правовстановлюючих документів та іншої документації керівником ТОВ "Бонус" не передавались, подані ОСОБА_2 до матеріалів справи тільки після прийняття судом до розгляду заяви ліквідатора про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 05.12.2008, за датою складання та за змістом примірники угоди відрязняються (т.3 а.с.105 і т.4 а.с.217). За таких обставин, не є можливим розцінювати вказані документи як належні та допустимі докази розірвання договору про спільну діяльність від 05.12.2008.

В будь-якому випадку зазначені обставини не перешкоджають розгляду питання про визнання недійсним договору про спільну діяльність від 05.12.2008. Так, відповідно до п.2.6 Постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.13 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" вказано, що розірвання сторонами договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

В даному випадку слід також констатувати, що оспорюваний договір про спільну діяльність не виконаний повністю, оскільки сторонами не досягнуто мети - здійснення будівництва офісних приміщень.

Крім спеціальних підстав, передбачених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» існують ще й підстави недійсності вказаного Договору передбачені Цивільним кодексом України. Зокрема, вказаний договір містить нікчемні положення, що призводять до недійсності договору в цілому.

У відповідності до ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Статтею 1133 ЦК України встановлено, що вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками.

Як вже було зазначено вище, ТОВ «Бонус» за цим договором, прийняв на себе зобов'язання, в якості внеску в спільну діяльність передати ОСОБА_2, для реалізації спільного проекту всі функції замовника та дозвільні документи на будівництво реконструкцію авто майстерні під офісні приміщення, згідно рішення Івано-Франківської міської ради № 510 від 29.10.2008 року, дозволу інспекції ДАБК в Івано-Франківській області на виконання будівельних робіт на земельній ділянці, яка належить Учаснику - 1 згідно договору оренди землі від 13.12.2006 року. Також за цим договором ТОВ "Бонус" передав ОСОБА_2 функції замовника будівництва, які є необхідними для забезпечення будівництва об'єкта та введення його в експлуатацію.

В свою чергу, внеском ОСОБА_2 є вартість усіх витрат, що здійснені на момент укладення договору та будуть здійснені під час спільної діяльності по реконструкції та завершення будівництва Об'єкта у розмірі 6 000 000 грн.

Відповідно до розділу 5 оскаржуваного договору:

- частка Сторони -1 у спільній діяльності становить 0 % (нуль відсотків);

- частка Сторони-2 у спільній діяльності становить 100 % (сто відсотків).

Пунктом 5.7 передбачено, що прибуток розподіляється між сторонами пропорційно вартості їх вкладів в межах пропорційно внесених часток у спільну діяльність.

Тобто, незважючи на визначений внесок ТОВ "Бонус", передане майно та майнові права, його частка в спільній діяльності, і відповідно прибуток, визначено в розмірі 0%.

Як передбачено статтею 1139 ЦК України прибуток, одержаний учасниками договору простого товариство в результаті їх спільної діяльності, розподіляється пропорційно вартості вкладів учасників у спільне майно, якщо інше не встановлено договором простого товариства або іншою домовленістю учасників. Умова про позбавлення або відмову учасника від права на частину прибутку є нікчемною.

Таким чином, за умовами Договору, ТОВ "Бонус" позбавлено права на одержання в результаті спільної діяльності будь-якого прибутку. Вказані положення договору, зокрема розділ 5 Договору "Внески і частки сторін", в силу ст. 1139 ЦК, є нікчемними, оскільки внаслідок укладення такого договору, ТОВ «Бонус» позбавляється права на одержання прибутку у вигляді майнових прав на нежитлові приміщення об'єкту.

При цьому, відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.11.2008 "Про практику розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», частина правочину може бути визнана недійсною відповідно до ст. 217 Цивільного кодексу України за умови, що правочин відбувся б і без зазначеної частини та за наявності згоди всіх учасників правочину.

Однак, в даному випадку умови договору про розподіл між сторонами прибутку, розміру часток, відповідно до яких здійснюється розподіл приміщень Об'єкту, з подальшою реєстрацію за сторонами права власності на них, є істотною умовою оскаржуваного договору, оскільки за відсутності цих умов, є неможливим як проведення між сторонами розподілу результатів спільної діяльності, так і досягнення мети спільної діяльності заради якої сторони і укладали даний Договір. Таким чином слід відзначити, що за відсутності вказаних умов, даний договір сторонами не був би вчинений.

За вказаних обставин, беручи до уваги наявність, як спеціальних підстав, встановлених ст. 17 Закону про банкрутство, так і підстав недійсності, передбачених цивільним законодавством України, договір про спільну діяльність від 05.12.2008, що укладений між ТОВ "Бонус" та ОСОБА_2, має бути визнаний недійсним, як такий що безпосередньо пов'язані із здійсненням провадження в справі про банкрутство.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 цього Кодексу (ст.213 ЦКУ). Визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін

Відповідно до ст.216 ЦКУ недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Тобто, правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших.

Вказане зазначено в постанові Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.13 "Про деякі питання визщнання правочинів (господарських договорів) недійсними". Відповідно до п.2.13. цієї Постанови встановлено, що вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як самостійно, так і, з урахуванням припису частини першої статті 58 ГПК, бути об'єднана з вимогою повернути одержане за цим правочином у натурі або про відшкодування його вартості (якщо повернення у натурі неможливе).

Як вже було зазначено вище, саме на підставі оскаржуваного договору, державним реєстратором КП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» 12.11.2010 р., за зверненням ОСОБА_2, зареєстровано за останнім право власності на об'єкт незавершеного будівництва по АДРЕСА_1.

В подальшому, на аналогічних підставах, право власності за ОСОБА_2 на даний об'єкт незавершеного будівництва було перереєстроване 28.03.2013 р. Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області у Реєстрі прав власності на нерухоме майно, номер запису про право власності: 481665.

Реєстраційна служба Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області здійснює свою діяльність у відповідності із Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».

Відповідно до п. п. 72-74 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» державна реєстрація права власності на об'єкт незавершеного будівництва проводиться за наявності державної реєстрації речового права на земельну ділянку, на якій розташований такий об'єкт, за заінтересованою особою. Для проведення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва заявник подає:

1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку;

11) витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (у разі, коли в документі, що посвідчує речове право на земельну ділянку, відсутні відомості про її кадастровий номер);

2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт;

3) документи, що зазначені у пункті 28 цього Порядку (щодо особи заявника).

Всупереч вищенаведеному, незважаючи на те, що право на земельну ділянку (на умовах оренди) та право на виконання будівельних робіт в момент проведеної реєстрації належали ТОВ «Бонус», а не ОСОБА_2, право власності на об'єкт незавершеного будівництва за вказаною адресою безпідставно зареєстроване за ОСОБА_2

Таким чином, проведена реєстрація права власності ОСОБА_2 на об'єкт незавершеного будівництва, здійснена Реєстраційною службою Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області 28.03.13 р., з порушенням встановленого порядку реєстрації.

Пізніше 04.06.2013 приватним нотаріусом Івано-Франківського МНО ОСОБА_8 посвідчено договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3 як покупцем (т.3 а.с.112).

В пункті 3 даного Договору вказано, що об'єкт незавершеного будівництва розташований на земельній ділянці площею 0,058 га, кадастровий номер 2610100000060030196, цільове призначення: для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, для реконструкції майстерні під офісні приміщення. Вказана земельна ділянка знаходиться в користуванні Продавця на підставі договору оренди земельної ділянки від 20.09.2010 року, що зареєстрований у Івано-Франківській РФЦ ДЗК при Держкомземі України 03.11.2010 за №041029400298.

Однак вказане не відповідає дійсності. Так, відповідно до вказаного договору оренди землі земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ "Бонус" (копія знаходиться в матеріалах справи т.3 а.с.108-111), а не в користуванні ОСОБА_2

ОСОБА_3, що є Покупцем за даним договором, розуміючи значення своїх дій, підписала зазначений договір та була ознайомлена з його змістом. Відповідно знала або могла знати, що договір оренди землі, на який міститься посилання в пункті 3 Договору, не підтверджує право користування земельною ділянкою Продавця ОСОБА_2, оскільки підтверджує передачу земельної ділянки, на якій розташований об'єкт продажу, ТОВ Бонус". За таких обставин, посилання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на те, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем не знаходить свого підтвердження, оскільки ОСОБА_3 знала або могла знати про те, що вона придбала об'єкт незавершеного будівництва в особи, якій не належить право користування земельною ділянкою, а значить яка не мала права його відчужувати.

Існують також інші обставини, які дозволяють стверджувати про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 діють спільно. Так, їхні інтереси представляє спільний адвокат ОСОБА_6 (довіреності, посвідчені тим же приватним нотаріусом ОСОБА_8, т.3 а.с.215, 217); подання ОСОБА_3 документів до матеріалів справи, які відносяться до внутрішніх документів ТОВ "Бонус" і які вона не могла отримати в Івано-Франківському ОБТІ при ознайомленні з реєстраційною справою, зокрема, рішення зборів учасників ТОВ "Бонус" від 11.11.2010, від 16.11.2010, угоди про розірвання договору про спільну діяльність від 16.11.2011, довіреності ТОВ "Бонус", що видана ОСОБА_7 (т.3 а.с.103-106).

Частиною третьою статті 331 Цивільного кодексу України визначено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Оскільки ТОВ "Бонус" на законних підставах за власний рахунок розпочало будівництво об'єкта по АДРЕСА_1, відповідно ТОВ "Бонус" вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Якщо судом буде встановлено, що набувач знав або повинен був знати про наявність перешкод до вчинення правочину, зокрема те, що продавець майна не мав права його відчужувати, це може свідчити про недобросовісність набувача і бути підставою для задоволення позову про витребування у нього цього майна (Постанова Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.13 "Про деякі питання визщнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно до п.2.16. цієї Постанови судове рішення про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи про витребування майна з чужого незаконного володіння особи, за якою зареєстровано право власності на майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає такій реєстрації, за позивачем (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Зважаючи на все викладене вище, суд приходить до висновку про те, що договір про спільну діяльність, участь в будівництві нежитлового будинку, що 05.12.2008 укладений між ТОВ "Бонус" та ОСОБА_2, слід визнати недійсним та витребувати у ОСОБА_3 об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на користь ТОВ "Бонус".

В частині вимог заяви ліквідатора ТОВ "Бонус" Хлібейчука І.М. про визнання за ТОВ "Бонус" права власності на об'єкт слід відмовити, оскільки, як уже вказувалось судом відповідно до ст.331 ЦКУ ТОВ "Бонус" може вважається власником матеріалів та обладнання, які використані в процесі будівництва; право власності на вказане майно як на об'єкт незавершеного будівництва може бути зареєстровано тільки в порядку визначеному абзацом 2 частини 3 ст.331 ЦКУ, а не за рішенням суду.

За результатом розгляду справи, суд вважає за необхідне також вказати на виявлені порушення законодавства при здійсненні державної реєстрації права власності та умисні неправомірні дії ОСОБА_2 З даного приводу в порядку ст.90 ГПК України судом буде надіслано повідомлення до правоохоронних органів про ознаки неправомірних дій зі сторони Реєстраційної служби Івано-Франківського міського управління юстиції в Івано-Франківській області, державного реєстратора ОКП "Івано-Франківське ОБТІ" стосовно здійснення державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2, а також ознак в діях ОСОБА_2 шахрайства та доведення до банкрутства ТОВ "Бонус". Окрім того, судом винесено окрему ухвалу на адресу Міністерства юстиції України стосовно проведення перевірки діяльності приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_8 при посвідченні договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 04.06.13.

Керуючись ст. 203, 215, 331, 387 Цивільного кодексу України, ст. 5 ч.10 ст.17, 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати недійсним договір про спільну діяльність, участь в будівництві нежитлового будинку, що укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Бонус" та суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 05.12.2008.

Витребувати у ОСОБА_3 АДРЕСА_2; і.к.НОМЕР_3) об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бонус" (вул.550-річчя Угринова,1, с.Угринів Тисменицький р-н. Івано-Франківської області, 77423; і.к. 24684204).

Головуючий суддя Кобрин О.М.

Суддя Михайлишин В.В.

Суддя Рочняк О.В.

Дану ухвалу направити:

- ліквідатору банкрута Хлібейчуку І.М. (АДРЕСА_3);

- ПАТ "Імексбанк" (вул.Незалежності, 65, м.Івано-Франківськ, 76000);

- ФО-П ОСОБА_2 (АДРЕСА_4);

- ОСОБА_3 (АДРЕСА_2).

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

________________ Кобрин О. М. 17.03.14