СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Ухвала
Іменем України
22 грудня 2006 року | місто Севастополь Справа № 2-16/16187-2006А |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Дугаренко О.В.,
суддів Голика В.С.,
Градової О.Г.,
секретар судового засідання Фоменко В.М.
за участю представників сторін:
позивача: Аркатова В.В., довіреність № б/н від 24.07.2006;
відповідача: Абсеметов З.Н., довіреність № 382/9 від 25.07.2006,
розглянувши апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Омельченко В.А.) від 06.11.2006 у справі № 2-16/16187-2006А
за позовом Сакського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства (вул. Промислова, 9, місто Саки, Автономна Республіка Крим, 96500)
до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим (вул. Курортна, 57, місто Саки, Автономна Республіка Крим 96500)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Сакське виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Сакської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.
Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2006 у справі № 2-16/16187-2006А (суддя Омельченко В.А.) позов Сакського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства задоволено.
Визнано нечинним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001061502 від 09.03.2006, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь Сакського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства 03грн.40коп. державного мита.
Не погодившись з цією постановою, Сакська об'єднана державна податкова інспекція звернулась до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду скасувати, в позові Сакському виробничому підприємству водопровідно-каналізаційного господарства відмовити.
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права та неповно з’ясовані обставини справи. Так, господарським судом неправильно було застосовано підпункт 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000, оскільки при винесенні рішення не враховано, що активи відповідача згідно запису до Державного реєстру застав рухомого майна за № 253-940 від 01.12.2000 перебували у податковій заставі, а тому вважає, що він не мав активів, вільних від заставних зобов’язань, у зв’язку з чим не міг вільно розпоряджатися грошовими коштами.
Посилаючись на це, Сакська об'єднана державна податкова інспекція вважає, що її дії по направленню коштів платника при сплаті поточних зобов’язань в рахунок погашення його податкового боргу, що виник раніше, є правомірними.
Будь-які інші обґрунтування вимог апелянта про скасування постанови суду першої інстанції із зазначенням того, в чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, в апеляційній скарзі відсутні.
В судовому засіданні представник відповідача просив апеляційну скаргу задовольнити, постанову господарського суду скасувати з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.
В запереченні на апеляційну скаргу представник позивача просив судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що судове рішення є законним і обґрунтованим.
Розглянувши справу у порядку, передбаченому статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія встановила наступне.
01.03.2006 Євпаторійською об'єднаною державною податковою інспекцією, правонаступником якої є Сакська об'єднана державна податкова інспекція (відповідач у справі), проведена документальна перевірка Сакського виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства з питання своєчасності сплати податкового зобов’язання з податку на додану вартість за 2004-2005 роки, за результатами якої складено акт перевірки № 88/1502 від 01.03.2006 (а.с.7).
Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181 (з наступними змінами і доповненнями), що виразилося у порушенні граничних строків сплати узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість, за що до позивача на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 вищевказаного Закону України спірним податковим повідомленням-рішенням №0001061502 від 09.03.2006 застосовані штрафні санкції у сумі 20121грн.64коп. (а.с.6).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 9 Закону України „Про систему оподаткування” платники податків і зборів (обов’язкових платежів) зобов’язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов’язкових платежів) у встановлені законами строки.
Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181 (з наступними змінами і доповненнями), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Абзац „а” підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 вказаного Закону визначає, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Для податку на додану вартість податковим періодом є один календарний місяць (п.п. 7.8.1 п. 7.8 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”).
Згідно акту перевіркою досліджувалась вчасність сплати самостійно узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за листопад 2004 року (податкова декларація на суму 25510грн. подана 20.12.2004, граничний строк сплати – 30.12.2004) та грудень 2004 року (податкова декларація на суму 30105грн. подана 18.01.2005, граничний строк сплати – 30.01.2005)
В свою чергу, підпункт 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181 на підставі якого позивачу нараховані штрафні санкції, визначає, що платник податку зобов'язаний сплатити штраф у разі, коли він не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом.
Судова колегія вважає апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Пункт 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205, визначає, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Позивачем до матеріалів справи надані платіжні доручення, які підтверджують вчасну сплату ним визначених у досліджених при перевірці податкових деклараціях з податку на додану вартість податкових зобов’язань в повному обсязі, про що свідчать вказані в платіжних дорученнях призначення платежів. Вказані первинні документи позивача судова колегія вважає належними доказами своєчасної сплати зобов’язань.
Згідно з підпунктом 7.1.1 пункту 7.1 статті 7 даного Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 вказаного Закону України активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.
Протягом перевіреного періоду чинною була Інструкція про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов’язкових платежів), що надходять до бюджетів та до державних цільових фондів, затверджена наказом Головної ДПІ України № 37 від 12.05.1994 (в редакції наказу ДПА України № 342 від 03.09.2001р.) та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 25.05.1994 за № 114/323.
Пунктами 1.5, 1.8 даної Інструкції визначено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, проводяться органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС). При введенні первинних документів по кожній операції фіксується особистий номер працівника, дата та час введення інформації.
При цьому, в силу пункту 5.3 Інструкції при обробці розрахункових документів про сплату платежів до бюджету в автоматичному режимі з використанням даних електронного реєстру розрахункових документів відповідальною особою, яка проводить їх обробку, за зовнішніми ознаками перевіряються дані заповнення реквізиту "Призначення платежу" на відповідність необхідним вимогам та на його паперовій копії проставляється дата та підпис відповідальної особи.
З даних положень законодавства слідує, що операції в особових рахунках проводяться в хронологічному порядку, але на підставі первинних документів платника податків та визначених в них призначень платежів.
Первинними документами позивача підтверджується вчасна та повна оплата самостійно узгоджених ним податкових зобов’язань з податку на додану вартість за перевірений період.
В той же час, як слідує з матеріалів справи та пояснень представника Сакської об'єднаної державної податкової інспекції, нарахування штрафних санкцій, застосованих спірним податковим повідомленням-рішенням, відбувалось в автоматичному режимі за даними особового рахунку позивача. В свою чергу, відображення в особовому рахунку даних про порушення позивачем граничних строків сплати податкових зобов’язань відбувалось внаслідок того, що контролюючим органом не враховувались зазначені платником у платіжних дорученнях призначення платежів, а кошти підприємства направлялись податковим органом в рахунок погашення податкового боргу платника, що виник раніше, в порядку календарної черговості його виникнення, керуючись пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав дії державної податкової інспекції такими, що не відповідають вимогам законодавства України.
Так, дослідивши положення пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 №2181, яким встановлена рівність бюджетних інтересів та передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях, судова колегія доходить висновку, що вказана норма розповсюджується на платників податків, адже податкові зобов’язання та податковий борг згідно з вимогами статті 1 даного Закону погашає саме він, а не податковий орган, і пункт 7.7 статті 7 Закону не дає права податковим органам направляти кошти підприємства на свій розсуд.
Крім того, відповідно до підпункту 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 вказаного Закону України від 21.12.2000 №2181 узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена у строки, визначені в пункті 5.3, визнається сумою податкового боргу платника податку.
Відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 вищевказаного Закону у випадку, якщо такий платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання (в даному випадку вона є узгодженою поданням податкової декларації) у встановлені терміни, податковий орган направляє такому платнику податків податкові вимоги.
Податкові вимоги також направляються платникам податків, які самостійно надали податкові декларації, але не погасили суму податкових зобов’язань у встановлені законом терміни, без попереднього направлення (вручення) податкового повідомлення (п.п. 6.2.2 п. 6.2 ст. 6 Закону).
Враховуючи, що податковий орган не вжив передбачених заходів визначення податкових зобов’язань у податковий борг, то не мав права самостійно змінювати призначення платежів.
Судова колегія не погоджується також з доводами відповідача про неспроможність позивача – платника податків самостійно розпоряджатися своїми активами на свій розсуд у зв’язку з їх перебуванням у податковій заставі, оскільки відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” від 21.12.2000 № 2181 (з змінами і доповненнями), платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом.
Вичерпний перелік таких операцій визначено в даному пункті, але операції по сплаті податків та зборів до операцій, що потребують обов’язкового письмового узгодження з податковим органом, не відносяться.
Судова колегія також виходить з того, що згідно з пунктом 6.1.7 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, податкове повідомлення про застосування штрафних санкцій за порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобов’язань складається за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (зі змінами та доповненнями).
З форми податкового повідомлення за порушення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання (форма "Ш") слідує, що в основу такого повідомлення може бути покладено виключно акт перевірки, до якого пунктом 1.7, підпунктом 2.3.2 Порядку № 327 встановлені вимоги про необхідність відображення в акті посилань на первинні документи бухгалтерського і податкового обліку платника податків, що підтверджують наявність фактів порушення податкового законодавства.
В той же час, особовий рахунок, на підставі якого було здійснено нарахування штрафних санкцій, не є первинним документом платника податків та не може бути доказом порушення підприємством податкового законодавства. Нарахування штрафних санкцій в автоматичному режимі чинним законодавством також не передбачено.
Отже, судова колегія вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав нечинним податкове повідомлення-рішення Євпаторійської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001061502 від 09.03.2006 про застосування штрафних санкцій у сумі 20121грн.64коп.
Постанова господарського суду ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, що мають суттєве значення, відповідає нормам матеріального права, тому підстави для її скасування відсутні.
Керуючись статтями 195, пунктом 1 статті 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу Сакської об'єднаної державної податкової інспекції в Автономній Республіці Крим залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 06.11.2006 у справі № 2-16/16187-2006А залишити без змін.
Ухвала набирає законну силу з моменту її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту набрання нею законної сили.
Головуючий суддя О.В. Дугаренко
Судді В.С. Голик
О.Г. Градова