ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/56829/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів: Лиски Т.О. (доповідач),

Бутенка В.І.,

Штульмана І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про перерахунок пенсії, касаційне провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2011 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року, -

в с т а н о в и л а:

У лютому 2011 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, у якому просив визнати незаконними дії відповідача в частині призначення пенсії без включення до розміру грошового забезпечення щомісячної доплати за вислугу років, а також зобов'язати управління з 23 грудня 2010 року нарахувати і виплатити йому пенсію відповідно до вимог законодавства.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2011 року позов задоволено.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року було змінено постанову суду першої інстанції. В абзаці 3 постанови Шевченківського районного суду м.Чернівці від 21 березня 2011 року слова "по 21 березня 2011 року" змінено на слова "по день припинення права позивача на таку виплату". В решті постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій у справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області звернулося з касаційною скаргою, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач проходив службу на посаді заступника начальника управління податкової міліції - начальника слідчого відділу податкової міліції ДПА у Чернівецькій області.

Наказом ДПА України № 2406-0 від 17 грудня 2010 року його було звільнено у відставку за віком та призначено пенсію. Згідно грошового атестату до грошового забезпечення ОСОБА_3 було включено надбавку за високі досягнення у праці в розмірі 45 %, щомісячну надбавку до окладів за службу на посадах слідчих 25%, щомісячну доплату за вислугу 20 і більше років на посадах слідчих, призначену відповідно до пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1996 року №1592.

21 січня 2011 року позивач звернувся до відповідача з заявою про здійснення перерахунку розміру його пенсії. Листом від 02 лютого 2011 року ОСОБА_3 було відмовлено у перерахунку пенсії з урахуванням доплати, передбаченої пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України №1592.

Відповідно до частини 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було внесено зміни до статті 43 Закону № 2262-ХІІ та змінено порядок обчислення пенсії. Так, відповідно до внесених змін, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, та у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року вказані зміни було визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, зміни, внесені до статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність 22 травня 2008 року.

Відповідно, з 22 травня 2008 року відновлено дію ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у редакції, що існувала до прийняття Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що пенсія позивачу повинна була обчислюватися з розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством за останньою штатною посадою перед звільненням.

Відповідно до вимог пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 грудня 1996 року №1592, особам начальницького складу слідчих підрозділів податкової міліції за службу на посадах слідчих установлено щомісячну доплату за вислугу 20 і більше років у розмірі 100 відсотків суми пенсії, яка б могла бути їм нарахована у разі виходу на пенсію. Оскільки позивач на час звільнення з посади зазначену доплату отримував, і з неї, згідно грошового атестату, нараховувались відповідні види утримань, в т.ч. на пенсійне страхування, у відповідача були відсутні підстави для неврахування зазначеної доплати при призначенні пенсії.

Таким чином, повно та всебічно дослідивши всі обставини справи та давши належну правову оцінку доказам, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано висновку, що дії суб'єкта оскарження не відповідають чинному законодавству та порушили права, свободи і законні інтереси заявника.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що постанова суду першої інстанції змінена судом апеляційної інстанції, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції у незміненій частині та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, оскільки вони прийняті з додержанням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області залишити без задоволення, а постанову Шевченківського районного суду м. Чернівці від 21 березня 2011 року у незміненій частині та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 22 серпня 2012 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: