ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
13.03.2014Справа №5002-34/ 3231-2012
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 140 928,00 грн.
Суддя Ейвазова А.Р.
Представники:
від позивача (скаржника) - ОСОБА_3 за довіреністю № б/н від 04.10.2012;
від відповідача - не з'явився;
від ВДВС - Касата О.О. за довіреністю № 1 від 13.03.2014.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1) задоволено частково та постановлено стягнути на його користь з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) 139 648,00 грн. основної заборгованості та 2 792,96 грн. в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату позову судовим збором; в частині стягнення 1280,00 грн. основної заборгованості у задоволенні позову відмовлено (т.1 а.с. 147-151).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 залишено без змін (т.2 а.с. 25-30).
29.01.2013 на виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та постанови Севастопольського апеляційного господарського суду у даній справі виданий наказ (т.2 а.с. 33).
Постановою Вищого господарського суду України від 01.04.2013 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 09.01.2013 залишена без змін
(т.2 а.с.55-60).
14.08.2013 ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з заявою про перегляд рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 за нововиявленими обставинами (т.2 а.с. 108-110).
За результатами перегляду за нововиявленими обставинами, рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2013 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові (т.2 а.с. 141-147).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2013 залишено без змін (т.2 а.с.171-177).
Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2013 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.09.2013 та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.10.2013 скасовані, а заява ФОП ОСОБА_2 про перегляд рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 у даній справі за нововиявленими обставинами залишена без задоволення (т.3 а.с.196-199).
17.02.2014 до господарського суду Автономної Республіки Крим надійшла скарга ФОП ОСОБА_1 на дії Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим (далі - ВДВС Сакського МУЮ АРК, орган ДВС) щодо прийняття постанов від 21.11.2013 про звільнення майна боржника, яке знаходиться у сумісній власності, з-під арешту та про закінчення виконавчого провадження (ВП 36816764) (т. 4 а.с.1-4).
До розгляду поданої скарги по суті, позивачем подано доповнення до скарги, які прийняті до розгляду судом (т.4 а.с.31-35).
З урахуванням доповнення та заяви про описку (т.4 а.с.99), ФОП ОСОБА_1 просить суд:
- поновити строк на оскарження дій ВДВС Сакського МУЮ АРК щодо прийняття постанов від 21.11.2013 про звільнення майна боржника, яке знаходиться у сумісній власності, з-під арешту та від 22.11.2013 про закінчення виконавчого провадження;
- визнати незаконними дії ВДВС Сакського МУЮ АРК щодо несвоєчасного направлення копії постанови від 22.11.2013 про закінчення виконавчого провадження стягувачу;
- визнати незаконними дії ВДВС Сакського МУЮ АРК щодо не направлення стягувачу постанови від 21.11.2013 щодо звільнення майна боржника, яке знаходиться у сумісній власності, з-під арешту;
- визнати незаконними дії ВДВС Сакського МУЮ АРК щодо звільнення майна боржника, яке знаходиться у сумісній власності, з-під арешту постановою від 21.11.2013 та скасувати відповідну постанову (ВП №36816764);
- визнати незаконними дії ВДВС Сакського МУЮ АРК щодо закінчення виконавчого провадження постановою від 22.11.2013 та скасувати відповідну постанову (ВП №36816764).
ВДВС Сакського МУЮ АРК письмового пояснення по суті вимог скарги не надав.
Відповідач у справі (боржник) - ФОП ОСОБА_2 письмових пояснень по суті скарги не надав.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 19.02.2014 розгляд скарги призначено у судовому засіданні (т.4 а.с.29).
У судове засідання 13.03.2014 представник відповідача не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений шляхом направлення копії ухвали від 03.03.2014, що підтверджується списком згрупованих поштових відправлень-рекомендованих листів (т.4 а.с. 101).
Згідно ч.2 ст.1212 ГПК України, неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби (далі - ДВС) в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.
Зважаючи на повідомлення відповідача про час і місце засідання суду шляхом направлення йому копії ухвали від 03.03.2014, що підтверджується копією списку згрупованих поштових відправлень (т.4 а.с. 101), суд вважає за можливе розглянути подану скаргу за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні представник скаржника - ФОП ОСОБА_1 підтримав вимоги скарги та просив їх задовольнити; представник органу ДВС - просив у задоволенні скарги відмовити.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника скаржника та органу ДВС, суд вважає вимоги скарги такими, що підлягають частково задоволенню з наступних підстав.
Рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", що визначено ст.115 ГПК України.
В силу ст.116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
За наказом від 29.01.2013, виданим на виконання рішення у даній справі, постановою від 23.11.2012 відкрито виконавче провадження (ВП № 36816764) (т.4 а.с.93).
Постановою від 19.04.2013 накладено арешт на нерухоме майно, що належить на праві сумісної власності фізичній особі -підприємцю ОСОБА_2 - літний будиночок, розта шований за адресою м. Саки, вул. Морська, 4 буд.15, сектор №6 (т.4 а.с.13).
29.05.2013 ухвалою Сакського міського суду АР Крим визначено 1/2 частку боржника ОСОБА_2 у літньому будиночку АДРЕСА_1, що є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 і зареєстрований на праві власності на ім'я ОСОБА_5 (т.4 а.с.14-15).
23.10.2013 стягувачем - ФОП ОСОБА_1 до господарського суду АР Крим подано заяву про заміну сторони у виконавчому проваджені її правонаступником (т.3 а.с.11-12), у зв'язку з чим постановою від 23.10.2013 відповідне виконавче провадження зупинено на підставі п.12 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) (а.с.16).
21.11.2013 ВДВС Сакського МУЮ АРК прийнято постанову про звільнення майна боржника з під арешту (т.4 а.с.95) з посиланням на скасування рішення, що виконується на підставі наказу, а 22.11.2013 - постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п.4 ч.1 ст.49 вказаного Закону (т.4 а.с.97).
У поданій скарзі стягувач оскаржує законність постанов від 21.11.2013 та 22.11.2013, незаконність дій щодо не направлення постанови від 21.11.2013, а також незаконність дій щодо несвоєчасного направлення постанови від 22.11.2013.
Згідно ч.1 ст.1212 ГПК України, скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Скаржником - ФОП ОСОБА_1 пропущено встановлений вказаною нормою строк на звернення до суду з відповідною скаргою.
Однак, відповідний строк підлягає відновленню стягувачу за його заявою, що включена до тексту скарги, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 53 ГПК України, за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Як зазначає скаржник про існування оскарженої постанови про закінчення виконавчого провадження він дізнався лише 04.02.2014, після отримання її копії поштою.
У підтвердження вказаної обставини, до поданої скарги додано копію конверту, у якому надійшла копія відповідної постанови, з штампу відділення зв'язку на якому вбачається, що поштове відправлення прийнято до відправлення лише 30.01.2014 (т.4 а.с.12).
Таким чином, не може бути прийнято як доказ направлення копії постанови стягувачу копія супроводжувального листа від 25.11.2013 за вих. №03-21/21942, оскільки не надано доказів фактичного направлення такого листа з додатком 25.11.2013 або вручення скаржнику. Так, органом ДВС не надано доказів направлення відповідної постанови раніше ніж 30.01.2014, отже, не спростовано тверджень скаржника про несвоєчасність направлення відповідного документу.
Доказів направлення стягувачу постанови від 21.11.2013 взагалі не надано.
За таких обставин, суд вважає, що строк, встановлений ст.1211 ГПК України пропущено скаржником з поважних причин, у зв'язку з чим він підлягає відновленню.
В силу ст.31 Закону, копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження, що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до вимог ч. 3 ст.49 Закону, копія постанови про закінчення виконавчого провадження підлягає направленню сторонам у триденний строк.
Отже, враховуючи, що відповідна копія постанови направлена стягувачу лише 30.01.2014, відповідний строк пропущено, тому є обґрунтованими вимоги ФОП ОСОБА_1 щодо визнання незаконними дій щодо несвоєчасного направлення копії такої постанови.
Також, є обґрунтованими вимоги ФОП ОСОБА_1 щодо визнання незаконними постанов від 21.11.2003 про звільнення майна з-під арешту та від 22.11.2013 про закінчення виконавчого провадження з наступних підстав.
Як встановлено під час розгляду скарги, відповідні постанови прийняті під час зупинення виконавчого провадження, оскільки після зупинення виконавчого провадження постановою від 28.10.2013, відповідне провадження відновлено у встановленому порядку не було, що не спростовано органом ДВС.
Однак, в силу ч.4 ст.39 Закону, протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться; накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається; у період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.
Отже, норми Закону чітко визначають перелік дій державного виконавця, які він може здійснювати у зупиненому виконавчому провадженні та, зокрема, забороняє у період зупинення провадження у справі знімати накладений арешт на майно боржника.
У відповідний період арешт може бути знято лише постановою начальника відділу державної виконавчої служби, у випадку встановлення порушень при його накладенні, або у разі неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна за наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності або за рішенням суду, як вбачається з положень ст.60 Закону.
Так, відповідно до ч.5 ст.60 Закону, у всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
При цьому, як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, арешт оспорюваною постановою від 21.11.2013 знято до закінчення виконавчого провадження, що мало місце лише наступного дня - 22.11.2013.
Як визначено ч.1 ст.50 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження.
Отже, звільнення майна з під-арешту є наслідком завершення виконавчого провадження, що також вбачається із змісту ч.2 цієї норми, відповідно до якої саме у постанові про закінчення виконавчого провадження державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника, що підтверджує те, що зняття арешту відбувається саме після прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження шляхом зазначення про це у відповідній постанові.
Також, є незаконними дії щодо закінчення виконавчого провадження постановою від 22.11.2013, оскільки зупинене виконавче провадження відновлено не було у встановленому порядку.
Так, відповідно до ч.5 ст.39 Закону, після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець протягом трьох днів з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача.
За таких обставин, підлягають задоволенню вимоги скаржника щодо визнання незаконними дій щодо звільнення майна з-під арешту постановою від 21.11.2013 та закінчення виконавчого провадження постановою від 22.11.2013, а відповідні постанови - скасуванню.
У задоволенні вимог скаржника про визнання незаконними дій державного виконавця щодо не направлення копії постанови від 21.11.2013 суд відмовляє, оскільки Закон не визначає, що така постанова надсилається сторонам і не встановлює певного строку для вчинення такої дії Так, ст.60 Закону, на яку посилається скаржник, визначає строк для направлення постанов про зняття арешту: винесеної ні підставі ухвали суду (ч.2), прийнятої начальником відділу державної виконавчої служби (ч.3); на підставі письмового висновку експерта про неможливість чи недоцільність реалізації арештованого майна (ч.4). Однак, відповідні випадки не мали місце, тому вказані норми не розповсюджують дію на відносини у даній справі.
Зняття арешту як наслідок закінчення виконавчого провадження відбувається тією ж постановою, якою закінчується виконавче провадження, як вбачається із змісту ч.2 ст.50 Закону, і про що зазначено і у оспорюваній постанові від 22.11.2013 (а.с.9).
На підставі викладеного та керуючись ст. ст.53, 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд
УХВАЛИВ :
1. Поновити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк на оскарження дій Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим щодо прийняття постанов від 21.11.2013 про звільнення майна боржника, яке знаходиться у сумісній власності, з-під арешту та від 22.11.2013 про закінчення виконавчого провадження.
2. Скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на дії Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим щодо виконання рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.11.2012 у справі №5002-34/3231-2012 на підставі наказу від 29.01.2013 задовольнити частково.
3. Визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим щодо несвоєчасного направлення копії постанови від 22.11.2013 про закінчення виконавчого провадження стягувачу.
4. Визнати незаконними дії Відділу держаної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим щодо звільнення майна боржника, яке знаходиться у сумісній власності, з-під арешту постановою від 21.11.2013 та скасувати відповідну постанову (ВП №36816764).
5. Визнати незаконними дії Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим щодо закінчення виконавчого провадження постановою від 22.11.2013 та скасувати відповідну постанову (ВП №36816764).
6. В іншій частині скарги відмовити.
7.Копію ухвалу направити сторонам та Відділу державної виконавчої служби Сакського міськрайонного управління юстиції Автономної Республіки Крим рекомендованою кореспонденцією.
Суддя А.Р. Ейвазова