Єд.Ун.№763/7971/13-к
1-кп/763/100/14
ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
________________________________________________________________________________________________________
ВИРОК
іменем України
17 лютого 2014 року м. Севастополь
Гагарінський районній суд міста Севастополя в складі головуючого судді Щербакова В.В.,
при секретарі Новосьолової Ю.С., за участю державного обвинувача - старшого прокурора прокуратури Гагарінського району міста Севастополя Єрмакова Д.І., захисника-адвоката ОСОБА_2,
у відкритому судовому засіданні в приміщенні Гагарінського районного суду міста Севастополя розглянув кримінальне провадження відносно,
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Київ, українця, громадянина України, не одруженого, з неповною вищою освітою, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не працюючого, раніше судимого: 29.07.2010 року Гагарінським районним судом міста Севастополя за ч. 2 ст. 307, ч. 1 сі .69, ч.2 ст.69 КК України до 3 років позбавлення волі. Звільнений 09.02.2012 року з Керченської ВК АР Крим №126. Згідно зі ст.82 КК України вид покарання змінено на виправні роботи, невідбутий строк 1 рік 4 місяці 8 днів; 20.06.2012 року притягнутий до кримінальної відповідальності Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі за ч. 3 ст. 15 - ст. 185 ч. 2 КК України; 19.12.2012 року притягнутий до кримінальної відповідальності Нахімовським РВ УМВС України в місті Севастополі за ст. 389 ч. 2 КК України;
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 190 ч.2, ст. 395 КК України, суд, -
ВСТАНОВИВ:
01.02.2012 року Керченським міським судом АР Крим відносно ОСОБА_3 встановлено адміністративний нагляд строком на 1 рік 6 місяців з 01.02.2012 до 01.08.2013 з наступними обмеженнями: заборона виходу з будинку (квартири) з 21:00 до 05:00 години; заборона виїжджати за особистими справами за межі міста без дозволу органів внутрішніх справ; реєстрація в органах внутрішніх справ кожний понеділок місяця; заборона перебування в місцях, де продають алкогольні напої на розлив.
Після звільнення з Керченської виправної колонії (№ 126) в АР Крим 09.02.2012 року ОСОБА_3 проживав за адресою: АДРЕСА_1, встав на індивідуально-профілактичний облік в Гагарінському РВ УМВС України в місті Севастополі. 15.03.2012 року дільничний інспектор міліції СДІМ Гагарінського РВ УМВС України в місті Севастополі Жукова Ю.А. прийняла від ОСОБА_3 письмове зобов'язання, відповідно до якого він ознайомлений та зобов'язується виконувати обов'язки, передбачені ст. 9 Закону України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» від 01.12.1994 року, а саме: з'являтися за викликом міліції у вказаний термін і давати усні та письмові пояснення з питань, пов'язаних з виконанням правил адміністративного нагляду; повідомляти працівників міліції, які здійснюють адміністративний нагляд, про зміну місця роботи чи проживання, а також про виїзд за межі міста у службових справах; в разі від'їзду в особистих справах з дозволу міліції в інший населений пункт та перебування там більше доби зареєструватися в місцевому органі внутрішніх справ та дотримуватися обмежень, передбачених ст. 10 вищевказаного закону: заборона виходу з будинку (квартири) за місцем мешкання в нічний час з 21:00 05:00 години щодобово впродовж адміністративного нагляду; заборона перебування в кафе, барах, ресторанах та інших місцях реалізації спиртних напоїв з метою їх розпивання; заборона виїжджати за особистими справами за межі населеного пункту мешкання без дозволу територіального органу внутрішніх справ; прибуття на реєстрацію в міліцію щопонеділка місяця (4 рази) з 09:00 до 17:00 години. Однак, з 01.11.2012 до 27.05.2013 ОСОБА_3 не прибував на реєстрацію в міліцію щопонеділка місяця та змінив місце проживання, не повідомивши про це органи внутрішніх справ. В реєстраційному листі, що знаходиться в матеріалах справи адміністративного нагляду ОСОБА_3, відсутні відмітки про реєстрацію починаючи з 05.11.2012 року до 27.05.2013 року.
Таким чином, ОСОБА_3, перебуваючи під гласним адміністративним наглядом, встановленим стосовно нього при звільненні з місць позбавлення волі, достовірно про це знаючи, навмисно, з метою ухилення від адміністративного нагляду у листопаді 2012 року - травні 2013 року самовільно та без поважних причин залишив місце проживання за адресою: АДРЕСА_1; органи внутрішніх справ про зміну місця проживання не повідомив; не з'являвся до 21:00 до місця свого мешкання та не прибував щопонеділка місяця в міліцію на реєстрацію.
Вищевказані дії, ОСОБА_3 суд кваліфікує за ст. 395 КК України, а саме, самовільне залишення особою місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, щодо якої встановлено адміністративний нагляд у разі звільнення з місць позбавлення волі.
Крім того, ОСОБА_3, будучи 20.06.2012 року притягнутим до кримінальної відповідальності Гагарінським РВ УМВС України в місті Севастополі за ч. 3 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК України,19.10.2012 року приблизно о 16:00, знаходячись біля супермаркету «АТБ», розташованого за адресою: місто Севастополь, вул. Косарєва 1, діючи умисно, керуючись корисливими мотивами і переслідуючи мету незаконного збагачення, шляхом обману ОСОБА_6, під виглядом надання допомоги у звільненні її сина ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, отримав від останньої грошові кошти, як плату за надання відповідної допомоги, але фактично її не надавав, чим заволодів грошовими коштами останньої в розмірі 400 гривень. Після чого, 20.10.2012 року приблизно о 10:00. продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6, знаходячись в приміщенні вищевказаного супермаркету, шляхом обману ОСОБА_6, під виглядом надання допомоги у звільненні її сина ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, отримав від останньої грошові кошти, як плату за надання такої допомоги, але фактично її не надав, тим самим заволодів грошовими коштами останньої в розмірі 60 гривень. Після чого, 21.10.2012 року приблизно о 15:00, продовжуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6, знаходячись на кінцевій зупинці громадського транспорту № 16 в місті Севастополі, шляхом обману ОСОБА_6, під виглядом надання допомоги у звільненні її сина ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, отримав від останньої грошові кошти, як плату за надання такої допомоги, але фактично її не надав, тим самим заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 в розмірі 250 гривен. Таким чином, ОСОБА_3 шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 в сумі 710 гривень 00 копійок.
Таким чином суд кваліфікує дії ОСОБА_3 за ст.190 ч.2 КК України, а саме заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчинене повторно.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину визнав та показав, що він був звільнений з Керченської ВК в лютому 2012 року та йому було рішенням Керченського суду встановлено адміністративний нагляд строком на 1,6 років. По прибуттю до Севастополя він став на облік та йому було роз'яснено його обов'язки згідно постанови суду. Однак він щось не пойняв та не ходив на відмітки, крім цього він переїхав до своєї дівчини у якої і проживав. Про зміну місця проживання він нікого не повідомляв, до інспекції не звертався. Крім цього він відбував покарання та познайомився с хлопцем з Севастополя. Після звільнення він звернувся до його матері та запропонував допомогти звільнити сина, за що отримав у останньої протягом трьох діб грошові кошті на загальну суму 710 гривень. Виконати обіцянку не мав можливості. Грошові кошті повертати не збирався. На даний час матеріальну шкоду потерпілої ОСОБА_6 відшкодував в повному обсязі. В скоєному щиро розкаюється.
Покази ОСОБА_3 є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушень, добровільності та істинності його позиції.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті та беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніву щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ст. 349 ч.3 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ст. 349 ч.3 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, достовірність яких і істинність яких обвинувачуваним не заперечуються, при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Згідно наданих матеріалів потерпілої ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_3 заявлено цивільний позов на відшкодування матеріальної шкоди в сумі 710 гривень. До суду надійшла заява від потерпілої ОСОБА_6 про те, що вона просить розглянути справу без її участі, просить цивільний позов залишити без розгляду в зв'язку з тим, що претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченого не має.
Призначаючи міру покарання ОСОБА_3 суд, відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які є невеликої тяжкості та середньої тяжкості, особу обвинуваченого, якій раніше судимим, за місцем проживання характеризується посередньо, за місцем відбуття покарання добре, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_3, передбаченими ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, відшкодування збитку.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3, у відповідності до ст..67 КК України, судом не встановлено.
Враховуючи наведене, думку потерпілої, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді штрафу у межах санкції ст.190 ч.2 КК України та у вигляді арешту у межах санкції ст.395 КК України. Саме таке покарання, на думку суду, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.
Процесуальні витрати відсутні.
Речові докази по справі до матеріалів кримінального провадження не долучались, у зв'язку з чим у суду не має підстав, передбачених ст..100 КПК України для прийняття рішення щодо них.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого - тримання під вартою підлягає залишенню до набрання вироком законної сили.
Керуючись ст.ст. 349 ч.3, 370, 373, 374 КПК України, суд -
УХВАЛИВ:
ОСОБА_3, визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.190 ч.2, 395 КК України та призначити йому покарання:
- за ст. 395 КК України - у вигляді 4 (чотирьох) місяців арешту.
Відповідно до ст.71 ч.1 КК України часткове приєднати до вказаного покарання невідбуту частину покарання за постановою Керченського міського суду від 01.02.2012 року з урахуванням ст.72 КК України, та остаточно призначити покарання в вигляді 6 (шести) місяців арешту.
- за ст.190 ч.2 КК України у вигляді штрафу розміром 70 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1190 (одна тисяча сто дев'яносто) гривень.
Покарання за злочинами у відповідності до статті 72 КК України виконувати окремо.
Зарахувати в строк відбування покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.395 КК України строк тримання під вартою з 19.12.2013 року по даному кримінальному провадженню.
Запобіжний захід - в вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 залишити без змін.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 залишити без розгляду.
Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду міста Севастополя протягом 30 днів через Гагарінський районний суд міста Севастополя.
Вирок суду не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку для подачі апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано, а при оскарженні вироку - після постановлення ухвали апеляційним судом.
Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.
Головуючий по справі
Суддя: В.В.Щербаков