Справа №:123/9246/13-цГоловуючий суду першої інстанції:Діденко Д.О.
№ провадження:22-ц/190/1134/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.
______________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"20" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді:Дралла І.Г.,
суддів:Білоусової В.В., Іващенко В.В.,
при секретарі:Таранець О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та здійснення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 3 грудня 2013 року, -
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та здійснення права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння.
Вимоги мотивовані тим, що на підставі протоколу №28 від 10 липня 2013 року правління СТ «Надія» її прийнято в члени садового товариства та передано у користування земельну ділянку АДРЕСА_1 На даній земельній ділянці самовільно побудований садовий будинок, який був придбаний у попереднього землекористувача. Користуватися земельною ділянкою та садовим будинком вона не може, оскільки відповідач самовільно займає та користується земельною ділянкою та садовим будинком. Просить усунути перешкоди у користуванні вищевказаною земельною ділянкою шляхом звільнення її від відповідача, витребувати з незаконного володіння відповідача та передати їй не введений в експлуатацію садовий будинок, усунути перешкоди в здійсненні права власності на садовий будинок шляхом звільнення його від відповідача.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 3 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не обґрунтовані та не засновані на законі. 8 червня 2013 року на ім'я ОСОБА_6 видано членську книжку садовода СТ «Надія», у якій зазначено про прийняття її у члени товариства. Листом Сімферопольського міського управління земельних ресурсів від 8 жовтня 2009 року повідомлено, що рішенням Сімферопольського міськвиконкому №1488 від 23 жовтня 1998 року земельна ділянка НОМЕР_1 площею 0,0319 га в СТ «Надія» передана ОСОБА_9 у приватну власність, однак державний акт на землю не видавався.
Відповідно до ст. 116, 152 ЗК України ОСОБА_6 землекористувачем відносно спірної земельної ділянки не є. Також в матеріалах справи відсутнє рішення органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування про надання їй спірної земельної ділянки у користування.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про кооперацію» земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності відповідно до закону. Таким чином вимога позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є необґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки майно може бути повернуто за позовом про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України, якщо позивач надасть докази, що підтверджують його право власності на це майно. У даному випадку позивачка не надала суду доказів про підтвердження права власності на спірну земельну ділянку.
Проте погодитися з такими висновками суду першої інстанції не можна.
Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним положенням статті 213 ЦПК України рішення суду першої інстанції не відповідає.
У відповідності до статті 35 Земельного Кодексу України громадяни України із земель держаної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.
Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладення багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.
Використання земельних ділянок садівницьких товариств здійснюється відповідно до закону та статутів цих товариств.
Згідно правил статті 22 ч.1 п. «а» Земельного Кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення садівництва.
ОСОБА_6 у відповідності до положень Статуту СТ «Надія» на підставі рішення правління СТ «Надія» від 10 липня 2013 року, протокол №28, прийнята у члени СТ «Надія» і їй виділено у користування земельну ділянку НОМЕР_1. Вона має членську книжку садовода ¹113.
Таким чином ОСОБА_6 є землекористувачем відносно спірної земельної ділянки НОМЕР_1 в СТ «Надія».
ОСОБА_7 не є членом СТ «Надія» і визначених у законі прав відносно земельної ділянки НОМЕР_1 немає.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_7 займає та використовує спірну земельну ділянку на свій розсуд, оскільки він є колишнім чоловіком колишнього користувача земельної ділянки НОМЕР_1.
Відповідно до положень статті 152 Земельного Кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобіганню вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також застосуванням інших, передбачених законом, способів.
Згідно статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
У даному випадку ОСОБА_7 без відповідної правової підстави володіє земельною ділянкою НОМЕР_1 у СТ «Надія» чім перешкоджає ОСОБА_6, як члену СТ «Надія» та землекористувачу земельної ділянки НОМЕР_1, користуватися зазначеною земельною ділянкою, у зв'язку з чим вона правомірно і обґрунтовано заявила позовні вимоги до відповідача щодо звільнення земельної ділянки.
Стосовно позовних вимог щодо звільнення і витребування садового будинку, вони не підлягають задоволенню, оскільки будь-яких правовстановлюючих документів на садовий будинок не існує.
Сама позивачка не заперечує, що садовий будинок на земельній ділянці НОМЕР_1 в СТ «Надія» є самочинно збудованим і з юридичної точки зору є набором будівельних матеріалів.
Права власності на садовий будинок у ОСОБА_6 не існує.
За таких обставин її позовні вимоги щодо витребування у ОСОБА_7 садового будинку і усунення перешкод у здійсненні права власності на садовий будинок з підстав статей 331, 387, 391 ЦК України є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Виходячи з вищенаведених фактичних обставин і норм матеріального права колегія суддів приходить до переконання, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим і підлягає скасуванню за правилами статті 309 ч.1 ЦПК України з ухваленням нового рішення про усунення ОСОБА_6 перешкод у користуванні земельною ділянкою у спосіб, який вона зазначає в позовній заяві, та про відмову в інший частині позовних вимог з вищенаведених правових підстав, у зв'язку з чим апеляційна скарга задовольняється частково.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313-316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 3 грудня 2013 року скасувати і ухвалити у справі нове рішення наступного змісту.
Позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити частково.
Усунути ОСОБА_6 перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання ОСОБА_7 звільнити земельну ділянку АДРЕСА_1.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.
Судді
Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.