ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
19.12.2006 року Справа № 4/457ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Баннової Т.М.
суддів Бойченка К.І.
Медуниці О.Є.
за присутністю секретаря
судового засідання Сідорової О.А.
та за участю
представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - Дичинська О.Ю., дов. від 19.05.2006 № 1161
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
на постанову
господарського суду Луганської області
від 27.10.2006
по справі № 4/457ад (суддя Батюк Г.М.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до відповідача Об’єднання комунальних підприємств „Алчевське житлово-експлуатаційне об’єднання”
про стягнення 15960 грн. 60 коп.
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
ВСТАНОВИВ:
Позивач –Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі –Фонд) звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з Об’єднання комунальних підприємств „Алчевське житлово-експлуатаційне об’єднання” (далі –ОКП „Алчевське ЖЕО”) 15960 грн. 60 коп. штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2004 році.
Постановою місцевого господарського суду від 27.10.2006 у задоволенні позову відмовлено. Мотивована дана постанова прийняттям ОКП „Алчевське ЖЕО” необхідних заходів для працевлаштування інвалідів, встановленням відсутності протягом 2004 року випадків відмови відповідача від працевлаштування інвалідів.
Обґрунтована постанова вимогами ст.ст. 17, 18, 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” від 21.03.1991 № 875-ХІІ (далі –Закон № 875), п. п. 1, 3, 4, 5, 10-14 „Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314 (далі –Положення № 314), ст. ст. 4, 5, 12 Закону України „Про охорони праці”, п.32 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.1992 N 83, ст.250 Господарського кодексу України, п.4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 N 1767.
Позивач не погодився з постановою місцевого господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати постанову та прийняти нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування вимог за апеляційною скаргою її заявник посилається на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, недотримання вимог законодавства щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду, неправомірне застосування судом строків, визначених у ст. 250 Господарського кодексу України; на вимоги ст.ст. 2, 3, 4, 241 Господарського кодексу України, ст.ст. 19, 20 Закону № 875.
Право на участь представника у судовому засіданні позивачем не використано. Фондом надано клопотання від 19.12.2006 про розгляд справи за відсутністю його представника, яке судовою колегією задовольняється. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представника відповідача, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Статтею 19 Закону № 875 для підприємств (об’єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік –у кількості одного робочого місця.
З урахуванням вказаних вимог цього Закону та середньооблікової чисельності штатних працівників відповідач повинен був працевлаштувати у 2004 році 30 інвалідів.
Згідно звіту Фонду за 2004 рік за формою № 10-ПІ стосовно чисельності інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно 4-відсоткового нормативу, фактично у спірному періоді на підприємстві відповідача працювало 26 інвалідів.
Чинним законодавством встановлені певні вимоги до створення робочих місць для інвалідів, порядку їх працевлаштування, визначена відповідальність підприємств за недотримання цих вимог.
Положенням № 314 визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об’єднанні) в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда (пункт 1); робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (пункт 3).
У відповідності з п. 5 Положення № 314 підприємство повинно здійснювати заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включати їх до колективного договору, інформувати про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів (надалі –органи працевлаштування).
За правилами п. 14 вказаного Положення робочі місця для працевлаштування інвалідів підприємства створюють за власні кошти та щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
Законодавством України (ч. 1 ст. 18 Закону № 875 і п. 10 Положення №314) обов’язок з безпосереднього працевлаштування інвалідів покладено на органи Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту населення України, місцеві ради, громадські організації інвалідів, а цьому мають передувати певні дії підприємств (об’єднань), установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Згідно листа Алчевського міського центру зайнятості від 13.09.2006 №02/7-1333 про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідач проінформував вказаний центр зайнятості.
Відповідно до листів Управління соціального захисту населення Алчевської міської ради від 18.09.2006 №3402 та від 23.11.2006 №4841 інформація про створення робочих місць у 2004 році до цього управління від ОКП „Алчевське ЖЕО” не надходила.
Згідно довідки Фонду від 22.08.2006 №03-01/3700 відповідач не проінформував позивача про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
З урахуванням викладеного вимоги законодавства України щодо інформування відповідних органів працевлаштування про створення робочих місць згідно встановленого нормативу для працевлаштування інвалідів відповідачем виконані не в повному обсязі. Не надані ОКП „Алчевське ЖЕО” і належні докази виконання вимог п. п. 1, 5 Положення щодо атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів, включення заходів щодо створення робочих місць для інвалідів до колективного договору тощо.
Судова колегія вважає, що місцевий господарський суд вірно звернув увагу на приписи ст. 250 Господарського кодексу України та відмовив у задоволені вимог Фонду про стягнення штрафних санкцій за недодержання нормативу для забезпечення працевлаштування інвалідів, що заявлені позивачем до стягнення, які є адміністративно-господарськими санкціями.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Положення вказаної статті Фондом при звернені з позовними вимогами не дотримані.
На підставі викладеного апеляційний господарський суд вважає, що підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 104, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
УХВАЛИВ:
1.Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 27.10.2006 по справі № 4/457ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 27.10.2006 по справі № 4/457ад залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
У судовому засіданні 19.12.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Суддя-доповідач Т.М.Баннова
Судді К.І.Бойченко
О.Є.Медуниця