ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
18.12.2006 року Справа № 2/467ад
Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі :
головуючого судді Якушенко Р.Є.
суддів Журавльової Л.І.
Перлова Д.Ю.
Склад судової колегії призначено розпорядженням першого заступника голови Луганського апеляційного господарського суду від 24.11.06.
при секретарі
судового засідання Михайличенко Д.В.
та за участю
представників сторін:
від позивача Федоренко О.А., дов. №03-00/4447 від 20.09.06
від відповідача Рибальченко Д.В., дов. №14-145д від 10.02.06
Розглянувши
апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Луганськ
на постанову
господарського суду Луганської області
від 03.11.06
у справі № 2/467ад (суддя –Седляр О.О.)
за позовом Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів, м. Луганськ
до відповідача Державного підприємства „Свердловантрацит” в
особі відокремленого підрозділу „Вузол зв”язку”,
м. Свердловськ
про стягнення 19301 грн. 54 коп.
Постановою господарського суду Луганської області від 03.11.06 у справі №2/467ад (суддя Седляр О.О.) відмовлено у задоволенні позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м.Луганськ, до Державного підприємства „Свердловантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Вузол зв”язку”, м. Свердловськ про стягнення несплачених штрафних санкцій в сумі 13639 грн. 96 коп. за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік, в частині стягнення 5664 грн. 58 коп. провадження у справі закрито.
Постанова суду з посиланням на статті 18, 19, 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції від 05.07.01 №2606 (далі Закон 2606), п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, п 3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України №171 від 07.07.1995 за погодженням з Міністерством економіки України, Міністерством праці України, Міністерства фінансів України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.08.1995 за 287/823 (далі Інструкції) мотивована недоведеністю позовних вимог.
Відмовляючи у позові місцевий господарський суд дійшов висновку, що відповідачем приймались необхідні заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
В частині стягнення 5664 грн. 58 коп. провадження у справі закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 157, у зв”язку з відмовою позивача від стягнення зазначеної суми.
Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, позивач у справі, не погодився з прийнятою господарським судом постановою та подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати її як таку, що прийняти з порушенням норм матеріального права та прийняти нову постанову про задоволення позову.
На обгрунтування доводів апеляційної скарги вказує наступне.
По-перше, в супереч п. 3 „Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 підприємство не проводило атестацію робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підтвердження проведення атестації підприємством не надавалося.
По-друге, в супереч п. 5 „Положення про робоче місце інваліда і порядок працевлаштування інвалідів” затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314 підприємство не інформувало відповідні державні установи.
По-третє, відокремлений підрозділ „Вузол зв”язку” ДП „Свердловантрацит” не інформував Управління праці та соціального захисту населення про те, що на підприємстві існують вакантні місця, де може використовуватись праця інвалідів. Підтвердженням цього є копія листа Свердловського управління праці та соціального захисту населення № 01/18-3180 від 15.11.06.
Державне підприємство „Свердловантрацит”, відповідач у справі, подав заперечення на апеляційну скаргу, вважає постанову господарського суду Луганської області від 03.11.06 у справі №2/467ад законною та обгрунтованою, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.
ДП „Свердловантрацит”, відповідач у справі, вважає, що за 2005 рік він не повинен сплачувати адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, що складає 3 місця, у зв”язку з тим, що фактично у 2005 році відпрацював 1 інвалід та про вакансію 3-х місць для інвалідів підприємство інформувало Свердловський міський центр зайнятості та їм було видане 4 направлення на працевлаштування інвалідів, з яких 2 інвалідів було прийнято та 2-х не пропустила медична комісія, тобто ДП „Свердловантрацит” вжило всі залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія Луганського апеляційного господарського суду
ВСТАНОВИЛА:
Згідно звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-П1 (поштова-річна), затвердженою наказом Держкомстату України від 10.01.02 № 49, за 2005 рік (а.с. 10) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу –92 особи, фонд оплати праці штатних працівників –627,3 тис.грн., фактично на підприємстві відповідача працевлаштовано у 2005 році 1 інваліда, повинно працювати –3. За розрахунком позивача (а.с. 11-12) відповідач не виконав встановленого нормативу працевлаштування інвалідів та мав перерахувати штрафні санкції за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів за 2005 рік у сумі 19301 грн. 54 коп.
Пункт 4 Порядку сплати підприємствами ( об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділення Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.01 № 1767 (далі - Порядок), передбачає, що штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).
07.09.06 Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до господарського суду з позовом до державного підприємства „Свердловськантрацит” в особі відокремленого підрозділу „Вузол зв”язку” про стягнення штрафних санкцій в сумі 19301 грн. 54 коп.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом, встановлено, що у 2005 році Свердловським міським центром зайнятості на підприємство було направлено для працевлаштування 4 інваліди, з яких 2 було прийнято на роботу, а 2 не пройшли внаслідок несхвалення медичною комісією, тому це є доказом, що підприємство намагалось здійснити працевлаштування та виконати встановлений йому норматив. Діючим законодавством на підприємство покладено обов”язок з забезпечення кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, а не обов”язок їх працевлаштування.
Крім того, позивачем невірно зроблено розрахунок позовної суми.
Позивачем не вірно розраховано розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві. Середньорічна заробітна плата на підприємстві у 2005 році складала 6818 грн. 47 коп., а не 9650 грн. 77 коп., а відтак розмір штрафних санкцій повинен складати 13636 грн. 96 коп.
03.11.06 позивач подав заяву про часткову відмову від позовних вимог, відмовився в частині стягнення штрафних санкцій в сумі 5664 грн. 58 коп.
Згідно заяви позивача від 03.11.06 остаточна сума позову складає 13639 грн. 96 коп. (а.с. 82). Позивач знов невірно розрахував суму позову, оскільки остаточна сума складає 13636 грн. 96 коп.(6818,47*2 або 19301,54-5664,58), а не 13639 грн. 96 коп., як зазначив позивач у своєму клопотанні.
Місцевий господарський суд прийняв відмову позивача від стягнення суми штрафних санкцій у розмірі 5664 грн. 58 коп.
Відповідач під час розгляду справи місцевим господарським судом подав докази на підтвердження заходів, що вживалися ним щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, а саме:
- наказ №9 від 02.02.05, яким створено 3 робочих місця згідно ст. 19 Закону № 875-ХІІ –в цеху МТС –1, в цеху АТВ –2 (а.с. 85);
- звіт форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів (а.с. 46-51).
У 2005 році Свердловським міським центром зайнятості було направлено для працевлаштування на підприємство відповідача 4 інваліда, з яких 2 працевлаштовані, а 2-х не допустила медична комісія (а.с. 56).
Підприємство приймало участь у 2005році в ярмарках вакансій для осіб з обмеженими фізичними можливостями (а.с. 86).
Постановою господарського суду Луганської області від 03.11.06 у справі №2/467ад у в частині стягнення несплачених штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2005 рік в сумі 13639 грн. 96 коп. відмовлено, в частині решти позовних вимог провадження у справі закрито.
Перевіривши матеріали справи, правильність юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду відповідає обставинам справи, нормам матеріального права і скасуванню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції від 05.07.01, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства (об'єднання), установи організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено вищенаведеним нормативом щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Частиною 2 статті 19 цього Закону також встановлено, що відповідальність за незабезпечення нормативів несуть керівники підприємств.
Згідно зі ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (в редакції після 05.07.01) працевлаштування інвалідів на підприємствах здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів. Підбір робочого місяця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявності у нього професійних навиків та знань, а також рекомендацій медико - санітарної експертизи. Підприємства (об’єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов’язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.
Згідно з п.п. 5, 10-14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
Відповідно до вимог пункту 3 Положення робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда
Аналіз наведених положень чинного законодавства України дає підстави для висновку про те, що виконанню відповідними органами обов’язку працевлаштовувати інвалідів повинно передувати вжиття підприємством необхідних заходів для забезпечення такого працевлаштування, до яких належать, зокрема, створення в установленому порядку робочих місць у межах нормативу та інформування названих органів про наявність таких вакантних посад для інвалідів.
Матеріали справи свідчать, що чисельність штатних працівників облікового складу відповідача у 2005 році складала 92 особи, норматив для працевлаштування інвалідів визначений у кількості 3 осіб. Фактично працював 1 інвалід.
Відповідач розробляв заходи по створенню робочих місць для інвалідів, що підтверджують наявні у справі матеріали, зокрема:
- наказ №9 від 02.02.05, яким створено 3 робочих місця згідно ст. 19 Закону № 875-ХІІ –в цеху МТС –1, в цеху АТВ –2 (а.с. 85);
- звіт форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць для інвалідів (а.с. 46-51).
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції з огляду на з”ясовані ним фактичні обставини, зокрема –вжиття відповідачем передбачених чинним законодавством заходів для забезпечення працевлаштування інвалідів у необхідній кількості, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для застосування до відповідача економічних санкцій відповідно до ст. 20 Закону 875.
За таких обставин судова колегія Луганського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, суд першої інстанції повно та всебічно з”ясував обставини, що мають значення для справи та постановив законне і обгрунтоване судове рішення, а тому відсутні підстави для його скасування.
Результати апеляційного провадження оголошені у судовому засіданні.
Питання про судовий збір за апеляційною скаргою не вирішується, оскільки скаржник звільнений від його оплати.
Керуючись статтями 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206 та розділом VII „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, Луганський апеляційний господарський суд
УХВАЛИВ:
1. Апеляційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Луганської області від 03.11.06 у справі №2/467ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 03.11.06 у справі №2/467ад залишити без змін
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя Р.Є. Якушенко
Судді Л.І. Журавльова
Д.Ю. Перлов