ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.03.2014 року Справа № 904/7744/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.

секретар судового засідання Погорєлова Ю.А.

представники сторін:

від позивача: Пікуль Д.С. - представник ( дов. б/н від 20.01.2014 р. )

від відповідача: представник у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія"

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013 року у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Перше Травня Комбікормовий Завод ",

с. Хутори Черкаського р-ну Черкаської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія",

м. Дніпропетровськ

про стягнення 229 072 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013 року у справі № 904/7744/13 ( суддя Кеся Н. Б.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня Комбікормовий Завод " задоволено - стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Перше Травня комбікормовий завод" безпідставно отримані кошти в сумі 229 072 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 4 581 грн. 44 коп.

Приймаючи рішення суд виходив з обставин, що сплачена Позивачем спірна сума підлягає поверненню на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки відсутнє узгодження сторонами поставки на суму позову, за відсутністю діючого між сторонами договору.

Не погодившись з даним рішенням, Відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки викладені в рішенні не відповідають дійсності, скаржник просить прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги заявник посилається на те, що зобов'язання сторін виникли на підставі договору на поставку товару № 230812 від 23.08.2012 р., тому посилання позивача в позовній заяві на ст. 1212 ЦК України є безпідставне, оскільки грошові кошти отримані відповідачем від позивача були перераховані в рамках виконання зобов'язань щодо постачання товару відповідно договору. Так, на виконання умов Договору, ТОВ «Дніпроолія» надало ТОВ «Перше Травня Комбікормовий Завод» рахунок №322 від 02.11.2012р. на оплату олії соняшникової в кількості 25 тон, по ціні 9800,00 грн.. на загальну суму 245 000 грн., який ТОВ «Перше Травня Комбікормовий Завод» оплатило. В зв'язку з наявною станом на 29.10.2012 р. заборгованості за поставлений Товар, ТОВ «Дніпроолія» призупинило поставку олії соняшникової у кількості 25 тон на підставі рахунку № 322. Після сплати 02.11.2012 р. суми у розмірі 245 000 грн., ТОВ «Дніпроолія» частково зарахувало дану суму оплати в розмірі 15 928 грн., в рахунок погашення заборгованості за поставлений Товар, згідно видаткової накладної № 340.

Позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначаючи у відзиві на те, що апеляційна скарга не містить жодної із перелічених в ст. 104 ГПК України підстав для скасування рішення, тобто апелянтом не вказано які саме норми матеріального або процесуального права були порушені судом першої інстанції та не наведено підстав невідповідності висновків суду дійсним обставинам справи. Позивач вважає, що скаржник, застосовуючи процесуальні заходи, штучно намагається затягнути розгляд справи, шляхом подання апеляційної скарги в якій необгрунтовано вимагає скасувати прийняте рішення.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.01.2014 р. у справі № 904/7744/13, апеляційну скаргу прийнято до розгляду. Розгляд призначено на 30.01.2014 року.

Розгляд скарги по справі відкладався з 30.01.2014 р. по 13.02.2014 р., з 13.02.2014 р. по 04.03.2014 р., з 04.03.2014 р. по 13.03.2014 р. по справі оголошувалася перерва.

Представник Відповідача Бітенко Є.О. був присутній у судовому засіданні, яке відбувалося 04.03.2014 р. та був повідомлений судом про оголошення по справі перерви на 13.03.2014 р., але у судове засідання не з'явився.

У судовому засіданні 13.03.2014 р. оголошена вступна та резолютивна частини постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.08.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Перше Травня комбікормовий завод" ( Покупець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" ( Продавець ) укладений Договір купівлі-продажу № 230812, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався поставити і передати у власність ( повне господарське відання ) Покупцю "Олія соняшникова" ( Товар ), а Покупець зобов'язався прийняти цей Товар та своєчасно здійснити оплату ( п. 1.1 Договору ).

Ціна на Товар розуміється на базисних умовах поставки, визначених цим Договором, на кожну партію Товару і визначається Сторонами в додатках до даного Договору, що є невід'ємними частинами цього Договору ( п. 2.1 Договору ).

Загальна сума Договору визначається як загальна сума всіх партій Товару визначених в додатках до Договору ( п. 2.2 Договору ).

Поставка Товару здійснюється партіями. Умови поставки Товару, а також строки поставки обумовлюються сторонами в додатках до даного Договору, що є невід'ємними частинами цього Договору. Під партією Товару розуміється кількість Товару визначеного в Додатках до даного Договору ( п. 3.1 Договору ).

Строк дії договору згідно з п.11.2 договору сторонами визначено до 31.12.2012 р., а в частині взаємоозрахунків - до їх остаточного завершення.

23.08.2012 р. між Продавцем та Покупцем укладено Додаток № 1 до Договору купівлі-продажу № 230812 від 23.08.2012 р. ( а. с. 21 ).

Пунктом 5 Додатку № 1 до Договору встановлено, що Продавець зобов'язується здійснити поставку Товару у кількості 26 тон +/- 10% до 25.08.2012 р. включно. Загальна вартість Товару по даному додатку складає 270 400 грн., в тому числі ПДВ 45 066 грн. 66 коп. (п. 8 додатку № 1 до Договору ).

Оплата за Товар здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця протягом двох банківських днів з дати отримання рахунка на оплату партії Товару визначеної в Специфікації або з дати поставки Товару ( п. 9 додатку № 1 до Договору ).

На виконання умов Договору, Покупцем перераховано на поточний рахунок Відповідача попередню оплату вартості Товару в сумі 270 400 грн., що підтверджується банківською випискою від 23.08.2012 р. ( а. с. 14 ).

24.08.2012 р. Продавець на виконання умов Договору здійснив поставку Покупцеві Товар в кількості 25,76 т. на загальну суму 267 904 грн., що підтверджується видатковою накладною № 206 від 24.08.2012 р. ( а. с. 11 ), в якій зроблено посилання на договір від 23.08.2012 р.

В подальшому Позивачем перераховано на поточний рахунок Відповідача ще 490 000 грн. за поставку Товару, а саме: 24.10.2012 р. в сумі 245 000 грн., що підтверджується банківською випискою ( а. с. 13 ), в призначенні платежу зроблено посилання на договір від 23.08.2012 р. за олію соняшникову; 02.11.2012 р. в сумі 245 000 грн., що підтверджується банківською випискою ( а. с. 16 ), в призначенні платежу також зроблено посилання на договір № 230812 від 23.08.2012 р. за олію соняшникову.

25.10.2012 р. Відповідачем поставлено, а Позивачем прийнято Товар в кількості 26,88 тон на суму 263 424 грн., що підтверджується видатковою накладною № 340 від 25.10.2012 р. ( а. с. 12 ), в якій зроблено посилання на договір від 23.08.2012 р.

Таким чином, Позивачем перераховано Відповідачу грошові кошти на загальну суму 760 400 грн. за поставку Товару, а Відповідачем поставлено Позивачу Товар в кількості 52,64 т. на загальну сум 531 328 грн. Різниця складає суму позову 229 072 грн.

Листом-вимогою № 199 від 02.09.2013 р. Позивач вимагав від Відповідача повернути зазначену суму, яка залишилася Відповідачем без відповіді та задоволення.

Не отримавши вказані кошти від Відповідача, Позивач звернувся до господарського суду з позовом про стягнення 229 072 грн. з посиланням на те, що спірна сума перерахована ним поза договором і підлягає поверненню на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки на вказані кошти сторонами не узгоджувалася ціна та умови поставки відповідно до пунктів 2.1, 3.1 договору.

В свою чергу Відповідач вважає, що спірна сума не підлягає поверненню, оскільки Позивач в порушення вимог статті 530 ЦК України не вимагав здійснення поставки, а отже, строк поставки на спірну суму не настав, між сторонами діє договір поставки, тому посилання Позивача на статтю 1212 ЦК України в позові безпідставне.

Розглядаючи даний спір та приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з наступного: що спірна сума була перерахована Позивачем поза договором поставки № 230812 від 23.08.2012 р., оскільки сторонами умови поставки на спірну суму не узгоджувалися; посилання Відповідача на рахунок № 322 від 02.11.2012 р. не підтверджено доказами його направлення на адресу Позивача, який заперечує проти факту його отримання ( крім того, вказаний рахунок не містить умов поставки товару, що є суттєвим для даного виду договорів ); на момент пред'явлення листа - вимоги № 199 від 02.09.2013 р. та вирішення спору в суді, строк дії договору поставки сплинув, після цього сторонами строк його дії не продовжувався, умови поставки на сплачену Позивачем суму 229 072 грн. сторони не узгоджували, після отримання цієї вимоги Відповідач мав можливість врегулювати спір шляхом узгодження поставки на спірну суму, однак цього не зробив.

Судова колегія погоджується з таким висновком господарського суду, виходячи з наступного.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Якщо ж зобов'язання не припиняється з підстав, передбачених статтями 11, 600, 601, 604 - 607, 609 ЦК України, до моменту його виконання, таке виконання має правові підстави (підстави, за яких виникло це зобов'язання ). Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не є безпідставним.

Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.10.2013 р., і є обов'язковою в силу ст. 11128 ГПК України.

Як свідчить аналіз матеріалів справи, між сторонами не було узгоджено, відповідно до п. 3.1 Договору, поставки Товару на суму зазначену у позові ( строки поставки та кількість Товару ), оскільки відповідний додаток до даного Договору між сторонами укладений не був.

Виходячи з наведеного, господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення прийнято місцевим господарським судом за повністю дослідженими обставинами справи з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст. 101-103, 105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпроолія" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.12.2013 р. у справі № 904/7744/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Постанова складена у повному обсязі 14.03.2014 року

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя Р.М. Бахмат

Суддя О.С. Євстигнеєв