Справа № 1304/10156/12 Головуючий у 1 інстанції: Юрків О.Р.

Провадження № 22-ц/783/1264/14 Доповідач в 2-й інстанції: Тропак О. В.

Категорія: 25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого: Тропак О.В.,

суддів: Приколоти Т.І., Федоришина А.В.,

за участю секретаря: Іванової О.О.,

з участю: представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Галицького районного суду м.Львовавід 09 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", ОСОБА_3 про відшкодування збитків, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ОСОБА_3, в якому після уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідачів 21204,16 грн. завданої майнової шкоди, 800,00 грн. вартості складання висновку експертного автотоварознавчого дослідження, судові витрати, та стягнути з ОСОБА_3 1000,00 грн. завданої моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що 23.05.2012 р. з вини ОСОБА_3 внаслідок зіткнення з його автомобілем AUDI д.н.з.НОМЕР_1, належний позивачу на праві власності автомобіль HONDA ACURA д.н.з. НОМЕР_2 зазнав технічних пошкоджень, вартість відновлювального ремонту автомобіля ОСОБА_5 відповідно до висновку № 4048/12 експертного автотоварознавчого дослідження від 06.07.2012 р. становить 27377,38 грн, а оскільки ПрАТ "Страхова компанія "ПЗУ Україна" частково відшкодувало завдану йому шкоду на суму 6173, 22 грн, просив стягнути з відповідачів різницю 21204, 16 грн майнової шкоди. Заявляв, що душевними переживаннями, зумовленими ДТП, необхідністю вживати додаткових заходів для організації свого життя та підготовкою до подання позову в суд йомузавдано моральної шкоди, яку оцінює у розмірі 1000,00 грн. і просить стягнути з відповідача ОСОБА_3

Рішенням Галицького районного суду Львівської області від 09 грудня 2013 року позов задоволено частково, стягнуто з ПрАТ «СК «ПЗУ Україна» на користь позивача 8492,81 грн. майнової шкоди, 800,00 грн. вартості експертного дослідження та 92,92 грн. судового збору; стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача 12711,35 грн. вартості відновлювального ремонту, 1000,00 грн. моральної шкоди та 137,11 грн. судового збору.

Рішення суду в апеляційному порядку оскаржили відповідачі ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3.

В апеляційній скарзі ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що ним було проведено виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 6234,95 грн. відповідно до звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу №С-00306 від 23.05.2012 р. на підставі страхового акту № UA 2012052300047/L01/01 від 15.06.2012 року. На думку відповідача, наданий позивачем висновок № 4048/12 експертного автотоварознавчого дослідження від 06.07.2012 р. не відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, оскільки при розрахунку вартості матеріального збитку не був врахований коефіцієнт амортизаційного зносу, а тому даний висновок не може братись до уваги. Апелянт вказує, що виконав свої зобов'язання за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/1686187 в повному обсязі, та не порушував прав та інтересів позивача.

ОСОБА_3 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, скерованих до нього, вважаючи рішення необґрунтованим та незаконним. Відповідач переконаний, що суд неправильно застосував ст.1194 ЦК України щодо сплати застрахованою особою потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, оскільки гарантований страховиком ліміт відшкодування у 50000 грн. перевищує позовні вимоги ОСОБА_5 На думку ОСОБА_3, суд не мав права стягувати з нього витрати на ремонт автомобіля, оскільки при ухваленні такого рішення суд брав до уваги лише висновок автотоварознавчого дослідження № 4048/12 від 06.07.2012 р., а не фактичні витрати позивача на відновлення попереднього стану автомобіля, щодо яких позивачем не надано відповідних доказів. Покликаючись на ч.3 п.14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 р., апелянт зазначає, що до стягнення підлягала сума матеріального збитку з врахуванням коефіцієнту зносу. Також відповідач вказує, що погодившись із актом огляду пошкодженого автомобіля від 25.05.2012 р., в якому зазначено про наявність в автомобіля пошкоджень ще до ДТП, яке трапилось 23.05.2012р., позивач тим самим визнав, що ці технічні пошкодження автомобіля не перебувають у причинному зв'язку із наслідками ДТП. Апелянт не погоджується з розміром стягнутої з нього моральної шкоди, так як сам факт пошкодження майна без наявності доказів про наслідки такого пошкодження не може братись до уваги, а душевні переживання чи вжиття додаткових заходів для організації свого життя потребують відповідних доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" належить задовольнити повністю, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - частково, з наступних мотивів.

Так, частково задовольняючи позовні вимоги до ОСОБА_3, і вирішивши стягнути з нього в користь позивача 12711,35 грн. вартості відновлювального ремонту, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ст.1194 ЦК України, та згідно з ч.3 п.16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищено ї небезпеки" від 01 березня 2013 року № 4, при відшкодування страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Проте, при цьому судом першої інстанції не було прийнято до уваги роз»яснень, наведених у ч.2 п.16 вищезазначеної постанови, у відповідності до яких:

Оскільки відповідно до статті 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону № 1961-IV обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.

Тобто, за відсутності згоди ОСОБА_3 на відшкодування ОСОБА_5 майнової шкоди і наявності повідомлення ОСОБА_3 страховику про страховий випадок, завдана потерпілому шкода підлягала відшкодуванню саме страховиком в межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування.

Так як страховим полісом № АВ/168187 від 27.01.2012 року (а.с. 39), страхова сума (ліміт відповідальності) на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну була встановлена в розмірі 50000 грн, тобто була достатньою для відшкодування шкоди, завданої за вимогами позивача в розмірі 27377,38 грн, то підстави для покладення майнової відповідальності за завдану шкоду на ОСОБА_3 були відсутні.

Частково задовольняючи позовні вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна", і вирішивши стягнути з нього на користь позивача 8492,81 грн. майнової шкоди, суд першої інстанції покликався, зокрема на ст.ст. 1188 ЦК України та на положення абзацу 2 ч.1 ст. 1192 ЦК України відповідно до яких розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі, і враховуючи те, що ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» частково відшкодувало завдану позивачу шкоду 6173, 22 грн із 14666,03 грн прямої майнової шкоди, стягненню підлягає 8492, 81 грн майнової шкоди, а не відновлювального ремонту, 800 грн вартості експертного дослідження.

При цьому судом першої інстанції не було враховано, що положення ст.1192 ЦК України підлягали б застосуванню, якщо б позивачем порушувалося питання про відшкодування майнової шкоди спричиненої її заподіювачем- Літинським В.В., тобто у випадку настання відповідальності за деліктним зобов»язанням, а так як ОСОБА_3 застрахував свою цивільно-правову відповідальність в користь третіх осіб, то у зв»язку з регулюванням спірних правовідносин спеціальним законодавством (договором страхування) положення ст.1192 ЦК України в даному випадку застосуванню не підлягали, оскільки відшкодування майнової шкоди повинно проводитися на підставі положень ст.22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , та зокрема, у відповідності до пункту 36.2 ст. 36 цього закону, згідно з яким Страховик ( МТСБУ ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов»язаний:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв»язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодження майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки , експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Враховуючи те, що позивачем початково позов було заявлено до ОСОБА_3, а страховика було залучено до участі в справі в якості співвідповідача пізніше, при цьому позивачем не було надано доказів, які б свідчили про те, що ним було надано страховику документи, які б підтверджували розмір заявленої шкоди (витрати на її відновлення пошкодженої речі) в розмірі іншому, ніж визначена страховиком, або документи, які б підтверджували незгоду позивача з розміром заподіяної шкоди, оціненої страховиком чи докази, які б свідчили про те, що потерпілий і страховик не досягли згоди про розмір страхового відшкодування оціненого страховиком та, що у зв»язку з цим потерпілий наполягав на проведенні експертизи пошкодженого майна, то у суду першої інстанції не було підстав для стягнення з страховика різниці між вартістю прямої дійсної шкоди ( визначеної позивачем згідно з висновком експертизи, проведеної по ініціативі позивача без надання доказів про незгоду страховика з розміром шкоди, оціненої страховиком ) та шкоди, оціненої страховиком, як не було і підстав для стягнення з страховика витрат по оплаті вартості автотоварознавчої експертизи, проведеної по ініціативі позивача без узгодження її проведення з страховиком.

Зважаючи на вищенаведені мотиви, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено неповноту з»ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду у вищезазначеній частині не відповідають обставинам справи, крім цього судом допущено порушення норма матеріального права, що проявилося у застосуванні норм матеріального права, які не поширювалися на дані правовідносини, а тому рішення суду в частині часткового задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди і задоволення позовних вимог про відшкодування вартості проведення експертизи підлягає скасуванню з ухваленням у вищезазначеній частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Проте, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_3 в частині скасування рішення про відшкодування моральної шкоди, оскільки пунктом 22.3 ст.22 Закону України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено можливість стягнення з особи, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, - в користь потерпілого моральної шкоди, передбаченої пунктами 3,4 частини другої статті 23 ЦК України, у розмірі визначеному судом, та апелянтом водночас не наведено доводів, які б свідчили про незаконність стягнення судом моральної шкоди чи про необґрунтованість розміру цієї шкоди.

Відповідно до п.п.1, 3,4 ч.1, ч.2 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:

1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу.

2. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

З врахуванням вищенаведених мотивів, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" належить задовольнити повністю, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - частково.

Зважаючи на задоволення позовних вимог лише щодо стягнення моральної шкоди, в користь позивача слід стягнути з відповідача ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 0,1 розміру мінімальної заробітної плати чинної на дату звернення з позовом, а саме в сумі 107 грн 30 коп.

Керуючись ч.3 ст.303, п. п.2, 3 ч.1 ст.307, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст.309, ст.313, ч.2 ст.314, ст.ст. 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" задовольнити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 грудня 2013 року в частині стягнення з:

- Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ОСОБА_5 8492,81 грн майнової шкоди, 800,00 грн вартості експертного дослідження, 92,92 грн судового збору;

- ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 12711,35 грн вартості відновлювального ремонту,-

скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_5 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ПЗУ Україна" та ОСОБА_3 про стягнення завданої майнової шкоди і вартості складання висновку № 4048/12 експертного автотоварознвчого дослідження - відмовити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 грудня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 137, 11 грн судового збору змінити, зменшивши суму судового збору, яку належить стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 до 107,30 грн.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 09 грудня 2013 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 1000,00 грн моральної шкоди залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.

Головуючий Тропак О.В.

Судді Приколота Т.І.

Федоришин А.В.