ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2
____________________________________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
11.12.2006 року Справа № 14/327н-ад
Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Баннової Т.М.
суддів Бойченка К.І.
Семендяєвої І.В.
за присутністю секретаря
судового засідання Сідорової О.А.,
та за участю
представників сторін:
від позивача - Жидкевич А.А., дов. від 21.09.2006
№ 1-1/2038
від відповідача - Чередніченко Н.Л., дов. від 21.01.2006
№71/8-380к
розглянув у відкритому
судовому засіданні
апеляційну скаргу Головної державної інспекції на
автомобільному транспорті
на постанову
господарського суду Луганської області
від 26.09.2006
по справі № 14/327н-ад (суддя –Лісовицький Є.А.)
за позовом Державного підприємства
„Донбасантрацит”
до відповідача Головної державної інспекції на
автомобільному транспорті
про визнання нечинною постанови
За результатами розгляду апеляційної скарги Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
ВСТАНОВИВ:
Позивач –державне підприємство „Донбасантрацит” (далі – ДП «Донбасантрацит») звернувся до господарського суду Луганської області з позовом про визнання нечинною постанови від 19.06.2006 №026199 про застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 1700 грн. (далі –постанова №026199).
Постановою господарського суду Луганської області від 26.09.2006 позов задоволений. Мотивована дана постанова вимогами ст. ст. 6, 39 Закону України „Про автомобільний транспорт”, обґрунтованістю позовних вимог, неповним з’ясуванням відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови обставин, що мають значення для справи, прийняттям постанови про притягнення позивача до відповідальності за правопорушення, які не передбачені ст. 60 Закону України „Про автомобільний транспорт”, на яку послався відповідач у постанові № 026199.
Відповідач не погодився з постановою місцевого господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій йдеться про скасування цієї постанови та про визнання чинною постанови №026199.
В обґрунтування апеляційних вимог її заявник посилається на положення ст. 39 Закону України «Про внесення змін до Закону України „Про автомобільний транспорт” (далі –Закон України «Про автомобільний транспорт»), не спростування в судовому засіданні факту використання позивачем транспортного засобу безпосередньо 05.06.2006 з метою перевезення пасажирів, які не є працівниками ДП „Донбасантрацит”.
Скаржник стверджує, що фінансові санкції за постановою №026199 застосовані до позивача обґрунтовано.
У доповненнях до апеляційних доводів за поясненням від 11.12.2006 відповідач стверджує про те, що транспортний засіб ЛАЗ 695Н, державний номер 15481АР, який належить ДП „Донбасантрацит”, за зовнішнім ознакам відповідав п. 22 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, щодо розміщення візуальної інформації міських та приміських маршрутів –наявність попереднього трафарету з вказівкою зупинок, у зв’язку з чим державним інспектором було здійснено його перевірку як транспортного засобу загального користування. Водій автобусу в ході перевірки не попередив державного інспектора, що автобус використовується для власних потреб підприємства, та погодився з результатами перевірки.
ДП „Донбасантрацит” доводи заявника скарги оспорює, оскаржувану постанову місцевого господарського суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Розглянув матеріали справи, обговорив доводи апеляційної скарги, заслухав представників сторін, дослідив правильність застосування судом першої інстанції при винесенні постанови норм матеріального та процесуального права, Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, транспортний засіб –ЛАЗ 695Н, державний номер 15481АР, який був перевірений державним інспектором відповідача, належить ДП „Донбасантрацит” і використовується ним для внутрішніх перевезень працівників підприємства.
Згідно постанови №026199 позивачем 05.06.2006 о 6 год. 45 хв. допущено порушення законодавства про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 2 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв’язку з чим до ДП „Донбасантрацит” за постановою №026199 застосовані фінансові санкції у розмірі 1700 грн.
Порушення, за які застосовані до позивача санкції, перелічені в акті перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 05.06.2006 (далі –акт), а саме: на автобусі встановлений передній трафарет „ш. Міусінська –цент –3-й мікрорайон с. Іванівка”, водій здійснював перевезення пасажирів за даним маршрутом без договору із замовником, відсутня ліцензійна картка, в подорожному листі відсутня відмітка медичного працівника.
Згідно ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»для водія, який здійснює перевезення пасажирів автобусом для власних потреб, передбачено наявність посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на автобус, дорожній лист, список пасажирів, яких перевозять, завірений підписом перевізника та печаткою, інші документи, передбачені законодавством України.
Про відсутність у водія автобусу ЛАЗ 695Н, державний номер 15481АР, на момент перевірки вказаних документів в акті перевірки не зазначено. Відповідальність водія транспортного засобу для власних потреб за порушення, що зазначені за актом, ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»не передбачена.
Згода водія транспортного засобу зі змістом акту, на що посилається відповідач, лише підтверджує відсутність документів, що зазначені в акті, та не спростовує висновків суду першої інстанції за рішенням стосовно необґрунтованості застосування за ці порушення фінансових санкцій.
Не заслуговують на увагу і посилання відповідача на те, що водій мав попередити державного інспектора про те, що автобус використовується для власних потреб; оскільки згідно дорожнього листа від 04.06.2006 № 11167 спірний транспортний засіб є автобусом незагального користування.
Лише наявність трафарету на автобусі із зазначенням маршруту не може бути безспірним доказом наявності порушень, за які передбачена відповідальність ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
З урахуванням викладеного судова колегія дійшла висновку, що постанова місцевого господарського суду відповідає вимогам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
Підстав для скасування або зміни постанови не вбачається.
Судові витрати за апеляційною скаргою підлягають віднесенню на її заявника відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст. ст. 17, 71, 94, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254, п. 6 Розділу VІІ „Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України Луганський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів
У Х В А Л И В:
1.Апеляційну скаргу Головної державної інспекції на автомобільному транспорті на постанову господарського суду Луганської області від 26.09.2006 по справі № 14/327н-ад залишити без задоволення.
2. Постанову господарського суду Луганської області від 26.09.2006 по справі № 14/327н-ад залишити без змін.
Відповідно до ч.5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку згідно ч. 2 ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.
У судовому засіданні 11.12.2006 були оголошені лише вступна та резолютивна частини даної ухвали.
Повний текст ухвали виготовлений протягом п’яти днів з дня закінчення розгляду справи.
Суддя-доповідач Т.М.Баннова
Судді К.І.Бойченко
І.В.Семендяєва