ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"19" грудня 2006 р. | Справа № 1-26/329-04-9081 |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого Н.Б.Таценко
суддів М.В.Сидоренко, О.Т. Лавренюк
при секретарі судового засідання Кійко О.В.
В складі колегії суддів проведена заміна судді Мишкіної М.А. суддею Лавренюк О.Т. відповідно до розпорядження першого заступника голови Одеського апеляційного господарського суду № 155 від 19.12.2006р.
за участю представників сторін
від позивача: Фінкель В.М. –довіреність б/н від 28.03.2006р.
від відповідача: Абаренова Л.С. –довіреність б/н від 06.04.2006р.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеське обласне управління ВАТ „Державний ощадний банк України”
на рішення господарського суду Одеської області
від 13.09.2006р.
у справі № 1-26/329-04-9081
за позовом Німецько-Українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ
до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського відділення № 6707
про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню
(сторони та суть спору зазначаються згідно рішення господарського суду)
Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 ГПК України.
Рішенням господарського суду Одеської області від 29.11.2004р. по справі № 26/329-04-9081 позовні вимоги Німецько-Українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського відділення № 6707 про визнання недійним договору застави від 13.03.2003р. та скасування вчиненого на останньому виконавчого напису нотаріуса задоволені. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2005р. рішення господарського суду від 29.11.2004р. залишено без змін, а апеляційна скарга ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеське обласне управління ВАТ „Державний ощадний банк України” без задоволення. Постановою Вищого господарського суду України від 11.04.2006р. касаційна скарга ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського відділення № 6707 задоволена частково, рішення господарського суду від 29.11.2004р. та постанова апеляційної інстанції від 29.11.2005р. скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.09.2006р. по справі № 1-26/329-04-9081 (суддя Гарник Л.Л.) уточнені позовні вимоги Німецько-Українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ (далі товариство) до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеське обласне управління ВАТ „Державний ощадний банк України” про визнання виконавчого напису, вчиненого 03.11.2004р. приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Децик Е.Н. на укладеному ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського відділення № 6707 та Німецько-Українським спільним підприємством „Ява” у вигляді ТОВ договорі застави від 13.03.2003р., таким, що не підлягає виконанню, задоволені по ч.3 ст. 15 ГПК України, ст. 28 Закону України „Про заставу”, посилаючись на правомірність доводу позивача про обумовленість припинення дії укладеного сторонами договору застави від 13.03.2003р. на дату вчинення оспорюваного виконавчого напису нотаріуса у зв’язку з припиненням визначеного договором невідновлювальної кредитної лінії від 11.03.2003р. № 186 зобов’язання щодо повернення банку 1 000 000,00 грн. та процентів за користування ними, вчинення приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Децик Е.Н. виконавчого напису реєстр. № 4013 від 03.11.2004р. на укладеному сторонами договорі застави від 13.03.2003р. не відповідає ст. 87 Закону України „Про нотаріат”, Постанові КМУ від 29.06.1999р. № 1172 „Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безпосередньому порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів” за відсутності доказів, котрі підтверджують безспірність заборгованості боржника.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеське обласне управління ВАТ „Державний ощадний банк України” (далі Одеська філія банку) звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 18юр/1487 від 15.11.2006р., в якій просить рішення господарського суду скасувати, посилаючись на порушення господарським судом норм процесуального права, а саме ст. 22 ГПК України у вигляді винесення судового рішення за відсутності сторони не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, неврахування господарським судом відмови позивача від позову до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського відділення № 6707 про визнання недійним договору застави від 13.03.2003р. та скасування вчиненого на останньому виконавчого напису нотаріуса, надання товариством 21.08.2006р. уточненої позовної заяви до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеське обласне управління ВАТ „Державний ощадний банк України” про визнання виконавчого напису, вчиненого 03.11.2004р. приватним нотаріусом на договорі застави від 13.03.2003р., таким, що не підлягає виконанню, неотримання Одеською філією банку копії ухвали про поновлення провадження у справі та призначення її до розгляду позбавило останню можливості заявити клопотання про зупинення провадження у даній справі у зв’язку з неможливістю її розгляду до вирішення пов’язаної з нею справи № 1/22-06-255, судові рішення по останній справі про визнання відсутності боргу товариства перед банком, що обумовлює по оскарженому рішенню господарського суду від 13.09.2006р. припинення дії договору застави на дату вчинення виконавчого напису нотаріусом, оскаржені до Вищого господарського суду України.
Усне клопотання представника відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 19.12.2006р. про зупинення провадження у даній справі у зв’язку з відправленням до Верховного Суду України касаційної скарги банку на постанову Вищого господарського суду України задоволенню не підлягає як необґрунтоване та непідтверджене документально в порядку ст. 33 ГПК України належними і допустимими доказами по ст. 34 цього Кодексу.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників сторін, колегія суддів, –
В с т а н о в и л а:
11.03.2003р. ВАТ „Державний ощадний банк України” (банк) та Німецько-Українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ (позичальник) уклали договір невідновлювальної кредитної лінії № 186 про надання позичальнику 1 000 000 грн. у вигляді невідновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення на пізніше 11.03.2004р. з оплатою 18% річних.
В забезпечення виконання зобов’язань по поверненню кредиту по договору невідновлювальної кредитної лінії № 186 від 11.03.2003р. ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського відділення № 6707 (заставодержатель) та Німецько-Українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ (заставодавець) уклали договір застави від 13.03.2003р. консервного заводу з обладнанням, розташованого за адресою: Одеська область, Кілійський район, с. Шевченко, вул. Консервна, 21.
03.11.2004р. приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Децик Е.М. на договорі застави вчинено виконавчий напис, згідно котрому за рахунок заставленого майна на користь ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського відділення № 6707 підлягає відшкодуванню 986 044,87 грн.
Німецько-Українське спільне підприємство „Ява” у вигляді ТОВ звернувся до господарського суду з позовною заявою № 125 від 15.11.2004р. до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського відділення № 6707 про визнання недійсним договору застави від 13.03.2003р. та скасування виконавчого напису приватного нотаріуса Кілійського районного нотаріального округу Децик Е.Н., вчиненого 03.11.2004р. на договорі застави від 13.03.2003р. В подальшому 21.08.2006р.товариство надало до суду уточнення позовних вимог до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеське обласне управління ВАТ „Державний ощадний банк України”, ІІІ особи Державна виконавча служба Кілійського районного управління юстиції про визнання виконавчого напису, вчиненого 03.11.2004р. приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Децик Е.Н. на укладеному ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського відділення № 6707 та Німецько-Українським спільним підприємством „Ява” у вигляді ТОВ договорі застави від 13.03.2003р., таким, що не підлягає виконанню, т. я. у зв’язку з поверненням банку 1 000 000 грн. і відсотків по ним в червні 2003р., припиненням договору застави належним виконанням цієї дати, станом на 03.11.2004р. у нотаріуса підстави для здійснення виконавчого напису були відсутні, недотримання нотаріусом порядку здійснення нотаріальних дій згідно ст. ст. 34, 36, 87, 88 Закону України „Про нотаріат”, Постанови Рад Міністрів Української РСР № 483 від 12.10.1976р. „Про затвердження Переліку документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор”.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.09.2006р. уточнені позовні вимоги без залучення до розгляду спору зазначеної в них ІІІ особи задоволені з мотивів, викладених в описовій частині постанови. При цьому рішення господарського суду не відповідає чинному законодавству, обставинам і матеріалам справи, а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу виходячи з наступного. Так, вказаний уточнений позов всупереч зазначеного відповідачем ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеське обласне управління ВАТ „Державний ощадний банк України” розглянуто до ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі Білгород-Дністровського відділення № 6707, що підтверджується вступною частиною судового рішення, протоколами судового засіданні від 28.08.2006р. та від 13.09.2006р. Наразі належні докази направлення ухвали господарського суду від 28.08.2006р. про відкладення розгляду справи на 13.09.2006р. відповідачу за умови нез’явлення представника останнього в попереднє судове засідання відсутні. Викладене свідчить про численні порушення господарським судом норм процесуального права, зокрема ч.4 ст. 15, ст. ст. 18, 21, 22, 26, 77 ГПК України. Крім того, уточнені позовні вимоги про визнання виконавчого напису, таким, що не підлягає виконанню, мотивовані 1) припиненням зобов’язань по поверненню банку 1 000 000 грн. та відсотків по ним в червні 2003р. і припиненням дії договору застави від 13.03.2003р. цієї ж дати у зв’язку з чим виконавчий напис приватним нотаріусом Кілійського районного нотаріального округу Децик Е.Н. 03.11.2004р. здійснено безпідставно; 2) недотриманням нотаріусом порядку здійснення нотаріальних дій згідно ст. ст. 34, 36, 87, 88 Закону України „Про нотаріат”, Постанова Рад Міністрів Української РСР № 483 від 12.10.1976р. „Про затвердження Переліку документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор” із-за оспорення наявності підстав для стягнення майна. Однак зазначені посилання спростовуються наступним. Так, ще 15.11.2004р. Німецько-Українське спільне підприємство „Ява” у вигляді ТОВ звернулось з первісним позовом по даній справі про визнання договору застави від 13.03.2003р. недійсним із-за його підписання посадовою особою без повноважень і скасування виконавчого напису на ньому нотаріуса, тобто договір застави вважався чинним, а зобов’язання по ньому не припиненими. Вперше положення про припинення дії договору застави викладено позивачем лише в клопотанні про припинення провадження у даній справі (вх. № господарського суду 17309 від 14.08.2006р.), котре всупереч чинному законодавству не розглянуто судом першої інстанції по суті. Таким чином, твердження спільного підприємства і висновок господарського суду про припинення договору застави із-за повернення 1 000 000 грн. і відсотків по ним в червні 2003р. згідно рішень судів різних рівнів по іншій справі, розглянутій в 2006 році, на момент здійснення виконавчого напису нотаріусом 03.11.2004р. не відповідає дійсності і не являється підґрунтям для визнання останнього на договорі застави від 13.03.2003р. таким, що не підлягає виконанню. Аналогічне положення з посиланням позивача і суду першої інстанції про недотримання нотаріусом ст. 87 Закону України „Про нотаріат” та Постанови Рад Міністрів Української РСР № 483 від 12.10.1976р. „Про затвердження Переліку документів, по яких стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів державних нотаріальних контор” із-за недодання документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов’язання, т. я. наявність чи відсутність таких документів на момент здійснення виконавчого напису (03.11.2004р.) в судових засіданнях не з’ясовували. Таким чином, факт порушення нотаріусом при вчиненні даного виконавчого напису 03.11.2004р. порядку здійснення нотаріальних дій з наведеної в уточненні позову підстави позивачем всупереч ст. 33 ГПК України не доведено.
В той же час твердження представника спільного підприємства в апеляційному засіданні 19.12.2006р. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, з моменту закриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Одеської області № 1/22-06-255 від 31.05.2006р. про стягнення з Німецько-Українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ на користь ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеське обласне управління ВАТ „Державний ощадний банк України” 680 840 грн. постановою ДВС у Кілійському районі від 08.08.2006р. у якості іншої підстави для задоволення уточненого позову правовій оцінці апеляційною інстанцією згідно ст. 101 ГПК України по ст. 43 ГПК України не підлягає, оскільки вказана обставина не розглядалась судом першої інстанції, згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу позову.
За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2006р. скасуванню з одночасною відмовою в позові із-за вищеперелічених порушень процесуального законодавства та недоведення всупереч приписам ст. 33 ГПК України уточнених позовних вимог з викладених в них підстав.
Керуючись ст. ст. 99, 101 –105 ГПК України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
1. Апеляційну скаргу задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 13.09.2006р. по справі № 1-26/329-04-9081 скасувати.
3. В задоволенні уточнених позовних вимог № 17996 від 21.08.2006р. з викладених в них підстав відмовити.
4. Стягнути з Німецько-Українського спільного підприємства „Ява” у вигляді ТОВ на користь ВАТ „Державний ощадний банк України” в особі філії –Одеське обласне управління ВАТ „Державний ощадний банк України” 85 грн. державного мита, сплаченого за подачу апеляційної скарги платіжним дорученням № 3628 від 10.11.2006р.
5. Зобов’язати господарський суд Одеської області видати наказ з зазначенням певних реквізитів.
Головуючий суддя Н.Б. Таценко
Суддя М.В. Сидоренко
Суддя О.Т. Лавренюк