ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2014 р. Справа № 918/228/14

Суддя Романюк Р.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної Академії аграрних наук України

про стягнення 13 879 грн. 81 коп.

В засіданні приймали участь представники:

від позивача: ОСОБА_3 (довіреність № 175 від 15.02.2014 року).

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи: Фізична особа-підприємць ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної Академії аграрних наук України про стягнення 13 879 грн. 81 коп., з яких: 13 500 грн. 00 коп. заборгованість за надані послуги, 176 грн. 31 коп. інфляційні та 203грн. 05 коп. - 3 % річних.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору від 09.08.2013року він здійснив перевезення вантажу відповідача за маршрутом: Теплик, Вінницька область (адреса вантаження - подачі), - с. Городець, Володимерецький район, Рівненська область (адреса розвантаження), однак останній оплату за надані послуги, обумовлену договором не здійснив.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу, без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами - в порядку ст. 75 ГПК України.

Дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2013 року між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (перевізник ) та Державним підприємством "Дослідне господарство "Городецьке" Національної Академії аграрних наук України (замовник) укладено разовий договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - Договір) (а.с. 12) за умовами якого перевізник зобов'язується виконати для замовника перевезення: Комбайн Кейс 5088 + жатка 7,5 м., на візку, вага 19 тон.

Замовник в свою чергу зобов'язується сплатити перевізнику за перевезення обумовлену платню в сумі 13 500 грн. 00 коп. в строк до 16.08.2013 року.

Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих суб'єктів господарювання.

На виконання умов Договору, позивач 09.08.2013р. здійснив перевезення вантажу (Комбайн Кейс 5088 + жатка 7,5 м., на візку, вага 19 тон) про що сторони склали відповідний акт приймання-передачі, зафіксувавши факт надання послуг та їх вартість - 13 500 грн.

13.01.2014р. позивач надіслав відповідачу претензію (а.с. 15), в якій просив оплатити заборгованість в повному обсязі. Дана вимога залишене відповідачем без задоволення та відповіді.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Статтею 909 ЦК України визначено, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

У відповідності до частини 1 статті 916 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, враховуючи, що зібраними у справі доказами підтверджується факт надання позивачем послуг, обумовлених Договором № 89 від 09.08.2013р., термін сплати за які настав, то за відсутності доказів перерахування коштів, позовні вимоги про стягнення 13 500 грн. заборгованості судом визнаються обгрунтованими.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що замовник припустився прострочення виконання зобов'язання, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні та 3 % річних за період з 16.08.2013р. по 14.02.2014р., розмір яких за підрахунками останнього складає 176 грн. 50 коп. та 203 грн. 05 коп., відповідно.

Разом з тим, перевіривши подані позивачем розрахунки (період нарахування), судом встановлено невідповідність нарахування інфляційних та 3 % річних вимогам чинного законодавства. Так зокрема, кінцевим строком оплати послуг по перевезенню вантажу згідно Договору є 16.08.2013р., а тому правомірним є нарахування інфляційних та 3 % річних починаючи з 17.08.2013р.

З огляду на зазначене, здійснивши перерахунок в межах періоду, зазначеного позивачем (17.08.2013р. по 14.02.2014р.) обгрунтованими є нарахування 175 грн. 50 коп. інфляційних та 201 грн. 95 коп. 3 % річних.

За таких обставин, коли наявність заборгованості та її розмір підтверджується зібраними у справі доказами, а нарахування інфляційних та трьох процентів річних (з урахуванням здійсненого судом перерахунку) не суперечить вимогам чинного законодавства, суд визнає обгрунтованими позовні вимоги в частині стягнення 13 500 грн. 00 коп. основного боргу, 175 грн. 50 коп. інфляційних та 201 грн. 95 коп. - 3 % річних, а відтак, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "Городецьке" Національної Академії аграрних наук України (34381, Рівненська область, Володимирецький район, с. Городець, вул. Жовтнева, 170, код ЄДРПОУ 00729586) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) 13 500 грн. 00 коп. боргу, 175 грн. 50 коп. інфляційних, 201 грн. 95 коп. - 3 % річних та 1 827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено "11" березня 2014 року.

Суддя Романюк Р.В.