№ справи:101/5314/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Прищепа А.В.

№ провадження:22-ц/190/1224/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Дралла І.Г.,

суддів:Білоусової В.В., Іващенко В.В.,

при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ПАТ «ЕРДЕ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності, за апеляційною скаргою ПАТ «ЕРДЕ БАНК» на рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 6 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

ПАТ «ЕРДЕ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності.

Вимоги мотивовані тим, що 22 липня 2011 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №К-167/11, а також було укладено додаткову угоду №1 від 22 серпня 2011 року та додаткову угоду №2 від 20 липня 2012 року. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 40200 доларів США та зобов'язався повернути кредит до 19 січня 2013 року включно, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 17% річних та інші платежі, і виконати належним чином інші зобов'язання передбачені умовами кредитного договору. З метою забезпечення належного виконання кредитного договору 22 липня 2011 року було укладено іпотечний договір посвідчений приватним нотаріусом. Відповідно до цього договору ОСОБА_6 передав, а позивач прийняв в іпотеку нерухоме майно - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та яка належить відповідачу на праві приватної власності. Оскільки відповідач належним чином умови кредитного договору не виконує виникла заборгованість за тілом кредиту, процентами та іншими передбаченими умовами договору платежами у загальній сумі 45 382,45 доларів США, що в національній валюті України становить 362 741 гривень 92 копійки. Позивач ставить питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ПАТ «ЕРДЕ БАНК» права власності на вказану квартиру в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Рішенням Алуштинського міського суду АР Крим від 6 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог відмовлено за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ПАТ «ЕРДЕ БАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянт посилається на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за іпотекодержателем передбачено застереженням у іпотечному договорі, а вибір судового способу звернення стягнення на предмет іпотеки, це право банку.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «ЕРДЕ БАНК» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ЕРДЕ БАНК», суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги не обґрунтовані та не засновані на законі.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 липня 2011 року між ПАТ «ЕРДЕ БАНК» та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір №К-167/11, а також були укладені додаткова угода №1 від 22 серпня 2011 року та додаткова угода №2 від 20 липня 2012 року. Відповідно до умов кредитного договору відповідач отримав кредитні кошти в розмірі 40200 доларів США та зобов'язався повернути кредит до 19 січня 2013 року включно, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 17% річних та інші платежі та виконати належним чином інші зобов'язання передбачені умовами кредитного договору. 22 липня 2011 року для забезпечення належного виконання кредитного договору було укладено іпотечний договір, відповідно до якого ОСОБА_6 передав ПАТ «ЕРДЕ БАНК» в іпотеку трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 та яка належить відповідачу на праві приватної власності.

Відповідно до статей 590, 591 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року, іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності на іпотекодержателя нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. У пункті 41 цієї постанови зазначено, що при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Відповідно до Закону України «Про іпотеку» правовою підставою для передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання є договір про задоволення позовних вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі.

Відповідно до вказаного Закону на іпотекодержателя покладається обов'язок надіслати обов'язково іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення зобов'язання. З матеріалів справи вбачається, що вказані умови укладеного іпотечного договору позивачем належним чином не виконані, оскільки на ім'я відповідача не надіслано попередження щодо відомостей про звернення до суду із вимогою про визнання права власності на заставлене майно у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до розрахунку заборгованість за кредитним договором №К-167/1 від 22 серпня 2011 року перед позивачем станом на 10 жовтня 2013 року становить 45 382,45 доларів США. Відповідно до п. 2.3.2 договору іпотеки від 22 липня 2011 року загальна заставна вартість іпотеки за погодженням сторін становить 683 000 гривень. Тобто у даному випадку відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що вартість предмета іпотеки майже в двічі перевищує заборгованість відповідача перед позивачем та є не співмірною з зобов'язаннями.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 10, ч.1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи апеляційної скарги ПАТ «ЕРДЕ БАНК» не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, довід апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки цей довід є необґрунтованим. Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права. Суд першої інстанції правильно та обґрунтовано врахував всі обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані та не засновані на вимогах закону.

Згідно з ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

В пункті 39 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року зазначено, що згідно з урахуванням положень частини 3 статті 33, статті 36, частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності на іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

У зв'язку з наведеним, суди мають виходити з того, що з урахуванням цих норм права не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки в такий спосіб і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором. Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договор і іпотекодержатель на підставі частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України має право вимагати застосування його судом.

Таким чином, позивачем вибраний спосіб захисту своїх прав, який відповідає приписам закону.

Проте, позивачем не враховано наступне.

Відповідно до пункту 41 вищезазначеної постанови Пленуму при вирішенні спору про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має дати оцінку співмірності суми заборгованості за кредитом та вартості іпотечного майна, якщо допущене боржником або іпотекодавцем, якщо він є відмінним від боржника, порушення основного зобов'язання чи іпотечного договору не завдає збитків іпотекодержателю і не змінює обсяг його прав.

Як вже зазначалося вище, 22 липня 2011 року на забезпечення виконання умов кредитного договору № К-167/11 від 22 липня 2011 року ПАТ «Ерде Банк» та ОСОБА_6 уклали іпотечний договір, відповідно до якого останній передав ПАТ «Ерде Банк» в іпотеку квартиру АДРЕСА_1. У зазначений договір зі згоди сторін були внесені відповідні зміни 22.09.2011 року.

Відповідно до пункту 2.3.2 договору іпотеки від 22.07.2011 року, загальна заставна вартість Предмету іпотеки за погодженням сторін становить 683 000 грн. 00 коп. (аркуш справи 30). Вищезазначена вартість предмета іпотеки була визначена на підставі експертного висновку незалежного оцінювача.

Відповідно до умов іпотечного договору позивач має право задовольнити за рахунок предмета іпотеки свої вимоги на підставі рішення суду, шляхом переходу до позивача права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань (пункти 4.1, 6.2, 6.3,7.1, 7.3 договору).

Відповідно до розрахунку позовної заяви, заборгованість за кредитним договором № К -167/11 від 22 липня 2011 року перед позивачем станом на 10.10.2013 року складає 45 382,45 доларів США, що еквівалентно 362 741 грн. 92 коп.

Відповідно до пункту 3 статті 37 Закону України «Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки».

Проте, у зазначений спосіб позивачем не надано оцінки предмету іпотеки на момент його відчуження, тобто залишається сума, встановлена за домовленістю сторін у пункті 2.3.2. Іпотечного договору від 22 липня 2011 року в розмірі 683 000 грн. 00 коп.

Статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до статті 58 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, ані при розгляді справи в суді першої інстанції, ані в апеляційній інстанції представник позивача не скористався своїм правом на заявлення відповідного клопотання про призначення експертизи з ціллю визначення реальної ринкової вартості квартири АДРЕСА_1.

В обґрунтування апеляційної скарги представником банку долучена копія Звіту про незалежну оцінку вартості трьохкімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, згідно якого вартість трьохкімнатної квартири становить 504 000 гривень. Цей звіт не може бути прийнятий в якості належного доказу по цій справі, оскільки зазначена квартира не є предметом іпотеки у даній справі.

Також й відповідач надав копію Звіту про незалежну оцінку вартості квартири АДРЕСА_2, згідно якої вартість трьохкімнатної квартири становить 645 159 гривень. Зазначений звіт суд апеляційної інстанції також не бере до уваги, оскільки він не стосується предмету іпотеки у цій справі.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вартість предмета іпотеки, яка становить 683 000 гривень, майже вдвічі перевішує заборгованість відповідача перед позивачем у 362 741 гривну 92 копійки, тобто є неспівмірною із зобов'язаннями ОСОБА_6 перед ПАТ «Ерде Банк», що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «ЕРДЕ БАНК» здійснює свої повноваження в межах ліквідаційної процедури банку, у зв'язку з чим немає можливості повернути ОСОБА_6 різниці між вартістю квартири та заборгованістю за кредитним договором. Така можливість буде існувати якщо предмет іпотеки буде реалізовано з публічних торгів в межах процедури виконавчого провадження.

Отже позивач не позбавлений права і можливості звернутися з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки на загальних підставах, а не шляхом визнання права власності на предмет іпотеки.

Довід апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статті 526, 527, 572, 590, 591 ЦК України, ст. 33, 35, 37 Закон України «Про іпотеку», Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.

Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ «ЕРДЕ БАНК» відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду АР Крим від 6 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.