Справа № 122/1196/14-а

Провадження по справі 2-а/122/86/14

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 березня 2014 року Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:

головуючого судді - Шильнова М.О.,

при секретарі - Іоновій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сімферополі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду у порядку адміністративного судочинства з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя (далі УПСЗН), в якому просить визнати дії відповідача щодо не нарахування та виплаті їй допомоги по догляду за дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1, до досягнення ним трьох років у розмірі не нижче прожиткового мінімуму на дитину віком до 6 років неправомірною, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити недоотриману допомогу на дитину, провести розрахунок компенсації втрати частини доходів, посилаючись на те, що відповідач проводить виплату вказаної допомоги у заниженому розмірі, меншому ніж передбачено ст.43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням".

Позивач в судове засідання не з'явилась, повідомлялась належним чином, просить розглянути позовну заяву у її відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явилась, згідно наданих письмових заперечень, заперечувала проти задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивачка є матір'ю ОСОБА_3ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, що підтверджується свідоцтвом про народження дитини Серія НОМЕР_1 (а.с.11).

Згідно виписки з наказу Кримської республіканської установи "Клінічна психіатрична лікарня №1" за №347 від 11.03.2013 року про надання відпустки позивач працює в названій установі практичним психологом і з 22 березня 2013 знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Отже, відповідно до Закону України № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», позивач є застрахованою особою (а.с.12).

Статтею 46 Конституції України громадянам гарантовано право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Призначення державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку передбачено статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».

Відповідачем їй призначена та виплачена державна допомога по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років відповідно до положень статті 15 Закону № 2811-ХІІ (у редакції Закону № 107-VI) та пункту 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751, у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менш як 130 гривень.

До 01.01.2008 року - дати набрання чинності Законом №107-VI, правовідносини щодо виплати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку регулювалися Законом №2811-ХІІ, дія якого поширювалася на осіб, не застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (стаття 13) та Закону №2240-ІІІ, який поширював свою дію на застрахованих у зазначеній системі осіб. Розмір допомоги також визначався цими законами.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону № 2811-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2008, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.

Пунктом 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону № 2811-ХІІ в редакції, яка діяла до 01.01.2008, передбачено, що розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України №2811-ХІІ в редакції, яка діє з 01.01.2008 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.

Згідно з пунктом 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень Закону України №2811-ХІІ в редакції, яка діє з 01.01.2008 року, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року - 50 відсотками, з 1 січня 2009 року - 75 відсотками, з 1 січня 2010 року - 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Статтею 43 Закону № 2240-III було передбачено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пунктами 23, 25 розділу ІІ Закону № 107-VI були внесені відповідні зміни до Закону №2811-ХІІ та Закону № 2240-III. Зокрема, змінами до статті 13 Закону № 2811-ХІІ його дію поширено на застрахованих осіб, а із Закону № 2240-III було виключено статті 40-44.

Конституційний Суд України Рішенням від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнав неконституційними низку положень Закону № 107-VI, в тому числі й пункт 25 розділу II Закону № 107-VI щодо виключення статей 40-44 Закону № 2240-ІІІ.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з часу проголошення Рішення №10-рп/2008 Конституційним Судом України відновили свою дію зазначені положення Закону № 2240-IIІ.

В даному випадку виник спір щодо виплати допомоги особі, яка застрахована у системі соціального загальнообов'язкового державного соціального страхування, тому на відносини щодо допомоги такій особі у зазначеному періоді поширюються норми спеціального Закону (яким є Закон № 2240-III), відповідно до статті 43 якого допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату їй недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.08.2013 року по 31.01.2014 року включно, у зв'язку з чим, впродовж періоду з 01.08.2013 дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги в іншому розмірі, ніж встановлено статтею 43 Закону № 2240-III, слід визнати протиправними та зобов'язати Управління здійснити перерахунок та виплату позивачеві допомоги виходячи з розміру, встановленого цим законом з урахуванням раніше виплачених сум з 01.08.2013 року по 31.01.2014 року включно.

Аналогічнаправовапозиціявикладена в постановах Верховного суду Українивід 25.12.2012 (справа № 21-410а12) та від 09.07.2013 (справа № 21-188а13).

Щодо вимоги позивача про зобов'язання виплатити конкретну суму в розмірі 6004 грн. за період з 01.08.2013 року по 31.01.2014 року включно, то вона задоволенню не підлягає, оскільки суд не є органом, повноважним здійснювати розрахунок сум недоплаченої допомоги та стягувати її з відповідача, встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії чи бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум допомоги відповідно до закону, а не визначати конкретні суми до стягнення; суд не може підміняти орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Також, необґрунтованою є вимога позивача Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя у відповідності до ст.. 244-2 КАС України негайно виконати рішення Верховного Суду України у частині вірного застосування норм матеріального права при призначенні та виплаті допомоги по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, у подальшому Управлінню праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя з 01.03.2014 року застосовувати ст.. 46 Конституції України та зазначені норми права, оскільки суд при розгляді справ у порядку КАС України не може виносити постанову наперед, оскільки судом ще не встановлено порушення прав позивачки у цій частині.

Суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок та виплату їй недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 01.08.2013 року по 31.01.2014 року включно до появи нових підстав для перерахунку чи припинення виплати (зміни у законодавстві та інше), з урахуванням проведених за період з 01.08.2013 року по 31.01.2014 року включно виплат, у зв'язку з чим вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.267 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Цій нормі кореспондують положення абз.7 п.4 ч.1 ст.163, абз.5 п.4 ч.1 ст.207 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної зазначається встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіт про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.

Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів виконуються негайно - у межах суми стягнення за один місяць.

З огляду на наведене, доводи стосовно звернення постанови до негайного виконання та подання відповідачем звіту про виконання судового рішення є обґрунтованими.

Також суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог про винесення на адресу Міністерства соціальної політики України та Міністерства соціальної політики АРК окремої ухвали, оскільки зазначені вимоги не засновані на законі.

Відповідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного Бюджету України.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача 73 грн. 08 коп.

Повний текст постанови складений 12.03.2014 року.

На підставі викладеного, Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751, керуючись статтями 2, 6, 7, 9-11, 12, 17-18, 159, 160, 162 - 163, статтями 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя АР Крим здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату встановленого розміру допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до статті 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" у розмірі, встановленому правлінням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом, для дітей віком до 6 років, з 01.08.2013 року по 31.01.2014 року включно до появи нових підстав для перерахунку чи припинення виплати (зміни у законодавстві та інше), з урахуванням проведених за період з 01.08.2013 року по 31.01.2014 року виплат включно.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя АР Крим надати до Залізничного районного суду м. Сімферополь в місячний строк з дня отримання копії постанови звіт про її виконання.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 73,08 грн.

Допустити постанову до негайного виконання у межах суми стягнення за один місяць.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя