Справа № 2-246/2008

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

23 червня 2008 р. Великоолександрівський районний суд Херсонської області

в складі:                                 головуючого - судді Дічакової Т.І.

                                               при секретарі - Штефан Н.Д.

                                               з участю прокурора - Сухомлин А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.В.Олександрівка справу за позовом

прокурора  Великоолександрівського району в інтересах ОСОБА_1 до приватного  підприємця ОСОБА_2

про стягнення заборгованості по зарплаті, компенсації та моральної шкоди,

в с т а н о в и в :      

            Прокурор  звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2 про  стягнення заборгованості по заробітній платі, посилаючись на те, що в порушення ст. 115 КЗпП України, ст. 21, 24 Закону України, «Про оплату праці» ОСОБА_1 не було виплачено заробітну плату за останній місяць роботи, що підтверджується довідкою. На 07.01.08 р. сума заборгованості складає 388 гривен.

            В судовому засіданні прокурор підтримав вимоги позову, пояснив, що до прокуратури надійшла заява ОСОБА_1, в якій він вказував на заборгованість йому по заробітній платі 388 гривен. На їх запит з районного центру зайнятості надійшла копія договору між ОСОБА_1 та п.п.ОСОБА_2 та довідка про середню заробітну плату,  в якій було вказано, що за останній місяць заробітну плату не виплачено.

            Позивач ОСОБА_1 підтримав свої вимоги, пояснив, що працював з 2.08.06 р. до 27.04.07 р. у приватного підприємця ОСОБА_2 по трудовому договору робітником на ринку. Отримував мінімальну заробітну плату, а після звільнення з ним не розрахувались, зарплату не виплатили, не зважаючи на неодноразові звернення.  Позивач уточнив позовні вимоги збільшивши їх обсяг і просив стягнути також середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні 1794,80 грн. та моральну шкоду, т.я. сім'я була позбавлена коштів для нормального проживання, не було коштів для лікування сина.

            Відповідач ОСОБА_2 не визнав позовні вимоги. Він підтвердив, що ОСОБА_1 працював у нього за трудовим договором, який уклали через районний центр зайнятості. 27.04.07 р. договір було розірвано. Розрахуватися з ним відразу не змогли, т.я. бухгалтер не зробила розрахунок, не було відраховано податки. Однак, на вимогу ОСОБА_1 він в травні 2007 р. та червні 2007 р. виплатив гроші- першого разу 200 гривен, другого -  300 гривен. За книгою нарахувань заробітної плати до видачі ОСОБА_1 зарплати і  розрахункових було 414,24 грн. Однак, він йому виплатив більшу суму. Тому вважає, що в позові слід відмовити.

            Вислухавши прокурора, сторони, свідків, дослідивши подані матеріали суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

            Судом встановлено, що позивач працював у ОСОБА_2 за трудовим договором і був звільнений 27.04.06 року, про що свідчить трудовий договір і запис в трудовій книжці і не оспорюють сторони. В своїй заяві до прокуратури ОСОБА_1 вказує на заборгованість в сумі 388 гривен за квітень 2007 р. В довідці, яку надав ОСОБА_2 до районного центру зайнятості, він вказав, що за останній місяць заробітна плата не видана.

            В судове засідання відповідач надав  книгу нарахувань заробітної плати пп ОСОБА_2, з якої вбачається, що за квітень 2007 р. всім особам, які працювали у нього і були звільнені нараховано зарплату і  розрахункові. ОСОБА_1 нараховано за 17 робочих днів 310,43 грн., розрахункових 184,70 грн., і за мінусом відрахувань до видачі зазначено 414,24 грн. Після цього ОСОБА_1 підтвердив, що дійсно отримав від ОСОБА_2 двічі по 200 гривен- влітку після звернення в прокуратуру вперше і в жовтні чи листопаді 2007 р. ще 200 грн. Таким чином, встановлено, що залишились недоплачені 14 грн. 24 коп.

            Суд не може прийняти до уваги показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 щодо повного розрахунку з позивачем, т.я. заробітна плата виплачується по відомості під розпис працівникові. В даному випадку такі відомості відсутні і сума виплаченої зарплати, яка не оспорюється, встановлена зі слів позивача.

            Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні виплата працівникові всіх належних йому сум провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. В нашому випадку навіть після вимоги ОСОБА_1 новий розрахунок не був проведений відразу.

            Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.99 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» п.25  - непроведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня  після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП. У цьому разі перебіг строку звернення до суду починається з наступного дня після проведення зазначених виплат незалежно від тривалості затримки розрахунку.

            В даному випадку ще не виплачено 14,24 грн., тобто, виплата незавершена.

            Згідно ст. 117 СК України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, передбачені ст. 116 цього Кодексу при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахування. При  наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник повинен сплатити зазначене в статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який вносить рішення по суті спору.

            Поскільки судом встановлено, що до цього часу існує заборгованість  позивачеві  і в частині стягнення заборгованості позов підлягає задоволенню, то підлягає стягненню і середній заробіток за час затримки розрахунку. Позивач надав суду свій розрахунок до дня основного розрахунку з ним - 10.11.07 р., т.я. залишок 14,24 грн. не вважає значущим і в судовому засіданні просить стягнути 1794,80 грн. за вказаний період.

            Щодо моральної шкоди, то позивач невірно посилається на норми ЦК України, т.я. в даному випадку є трудовий спір. Крім того, вимога про стягнення моральної шкоди за  трудовим законодавством повинна бути поставлена перед судом в тримісячний строк з дня звільнення - ст. 233 КЗпП України. Тобто, позивач пропустив вказаний строк і питання про його поновлення не ставив. В цій частині в задоволенні позову слід відмовити.

            Керуючись ст. 6, 10, 11 ЦПК України, в силу ст. 233, 116, 117, 115 КЗпП України, суд

в и р і ш и в :

            Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14 грн. 24 коп. заборгованості по заробітній платі та 1794,80 грн. середнього заробітку за час затримання розрахунку при звільненні. В стягненні моральної шкоди відмовити.

            Стягнення боргу по зарплаті 14,24 грн. підлягає негайному відшкодуванню.

            На рішення може бути подано апеляцію до Херсонського апеляційного суду через місцевий суд протягом 20 днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів з дня  оголошення рішення суду.      

                        СУДДЯ                                                                     Т.І.ДІЧАКОВА.