ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _________________________________________________________________________________________ |
П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ |
"14" грудня 2006 р. | Справа № 28-6/2-06-100А |
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді –Бойко Л.І.,
суддів: Величко Т.А., Жукової А.М.,
при секретарі судового засідання –Храмшиній І.Г.
за участю представників сторін:
від позивача –не з’явився
від відповідача –не з’явився
від третіх осіб:
від Біляївської районної ради Одеської області - Байдак В.В.
від Спільного українсько –індійського підприємства „Кораса” –не з’явився
від Теплодарської міської ради Одеської області –Кравцова Н.І., Панасюк О.Ю.
від Одеського обласного головного управління земельних ресурсів Державного Комітету України по земельним ресурсам –не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Теплодарської міської ради Одеської області
на постанову господарського суду Одеської області від 25.09.2006р.
у справі № 28-6/2-06-100А
за позовом Спільного Українсько-Американського підприємства "Інтервіндоус" у вигляді ТОВ
3-ті особи, на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Біляївська районна рада Одеської області,
Спільне українсько –індійське підприємство „Кораса”
до відповідача: Одеської обласної ради
3-ті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Теплодарська міська рада Одеської області,
Одеське обласне головне управління земельних ресурсів Державного Комітету України по земельним ресурсам
про визнання пунктів 1,3 рішення Одеської обласної ради від 13.07.1996р. № 122-ХХІІ такими, що не відповідають Конституції України
встановив:
Спільне українсько-американське підприємство „Інтервіндоус” у формі ТОВ 28.10.05р. звернулось до господарського суду з позовом, а 13.02.06р. і 06.03.06р. з поясненнями та додатковими поясненнями до позовної заяви про визнання пунктів 1 та 3 рішення Одеської обласної ради від 13.07.96р. № 122-ХХІІ „Про встановлення межі селища міського типу Теплодар” такими, що не відповідають Конституції України. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорюване рішення є нормативно-правовим актом, котрий діє без обмежень у часі, неодноразово і розповсюджується на невизначене коло осіб, які користуються землею тепер чи будуть набувати її у користування або придбавати у власність. Позивач зазначає, що оскаржуване рішення стосується прав та обов’язків всіх осіб, які користуються земельними ділянками, що розташовані на 444,9 га земель, оскільки вони повинні сплачувати плату за землю відповідному місцевому бюджету. У тому числі воно стосується позивача, якого намагаються понудити сплачувати земельний податок за ставками міста Теплодар, а не за ставками земель промисловості, які знаходяться за межами населених пунктів Біляївського району, які суттєво відрізняються від ставок міста Теплодар. Як з’ясувалося у 2005 році, це робиться саме через застосування оскаржуваного рішення облради.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.05р. у відкритті провадження в адміністративній справі відмовлено.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 20.12.05р. зазначену ухвалу суду від 31.10.05р. скасовано, адміністративний позов з доданими матеріалами направлено до господарського суду Одеської області для розгляду.
Ухвалою господарського суду від 04.01.05р. відкрито провадження в адміністративній справі, а 20.01.2006р. до участі у справі № 6/2-06-100А у якості третіх осіб без самостійних вимог залучено Теплодарську міську раду та Біляївську районну раду.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.03.06р. (суддя Демешин О.А.) провадження у справі закрито з посиланням на те, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 18.04.2006р.вказану ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено до господарського суду Одеської області для продовження розгляду по суті, і 28.04.2005р. справа прийнята до провадження із присвоєнням їй № 28-6/2-06-100А.
Додатково обґрунтовуючи свої позовні вимоги, 19.05.2006р., 26.06.2006р. та 27.06.2006р.СП „Інтервіндоус” просило врахувати всі доводи, викладені у самому позові, письмових поясненнях від 13.02.2006р., додаткових поясненнях від 03.03.2006р. і від 06.03.2006р., та врахувати, у тому числі і те, що оскаржувані пункти рішення облради стосуються прав, обов’язків та охоронюваних законом інтересів СП „Інтервіндоус”, оскільки саме на цих 773,7 га чи 444,9 га земель розташовані будівлі та споруди підприємства.
Біляївська районна рада просила позов СП „Інтервіндоус” задовольнити в зв’язку з невідповідністю пунктів 1 і 3 вказаного рішення Конституції України.
Одеська обласна рада проти позову заперечує, вважаючи, що права позивача жодним чином не порушені, проте, у разі задоволення позову будуть порушені права та охоронювані законом інтереси територіальної громади м. Теплодар, оскільки оскаржуються пункти рішення, якими встановлені межі земель, що є промисловими, і, отже, місто та його мешканці можуть залишитися у дуже скрутному становищі, а також відповідач просив залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Одеське обласне головне управління земельних ресурсів.
Теплодарська міська рада також вказала на те, що СП „Інтервіндоус” не є постійним користувачем земельної ділянки загальною площею 3,01 га, у нього відсутні будь-які правовстановлюючі документи, а тому його права не порушені.
26.06.2006р. ухвалою господарського суду Одеської області Одеське обласне головне управління земельних ресурсів Держкомзему України було залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, а 13.09.2006р. до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача було залучено спільне українсько-індійське підприємство „Кораса” за клопотанням останнього в порядку ст.53 КАС України.
Одеське обласне головне управління земельних ресурсів зазначило, що встановлення і зміна меж районів і міст відноситься до повноважень Верховної Ради України згідно п.29 ст.85 Конституції України.
Постановою господарського суду Одеської області від 25.09.2006р. (суддя Гуляк Г.І.) позов Спільного Українсько-Американського підприємства "Інтервіндоус" у вигляді ТОВ задоволено, пункти 1 та 3 рішення Одеської обласної ради від 13.07.1996р. № 122-ХХІІ „Про встановлення межі селища міського типу Теплодар” визнано такими, що не відповідають Конституції України, оскільки суд вважає, що є правовий зв’язок між частково оскаржуваним позивачем рішенням та передбаченими законом умовами реалізації позивачем своїх законних прав та інтересів, а встановлений ст.99 КАС України строк звернення до адміністративного суду позивачем не порушено, і прийняттям оскаржуваного рішення обласна рада перевищила свої повноваження.
Не погодившись із постановою суду, Теплодарська міська рада Одеської області звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, і прийняти нову постанову про відмову в позові, посилаючись на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що згідно ч.1 ст.126 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою засвідчується державними актами за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Це свідчить про те, що позивач –СП „Інтервіндоус” звернувся до господарського суду з вказаним позовом за відсутності будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташовані його будівлі. Крім того, рішення Одеської облради від 13.07.1996р. № 122-ХХІІ прийняте Одеською обласною радою при здійсненні нею владних управлінських функцій відносно Теплодарської міської ради та Біляївської райради і не зачіпає прав та обов’язків позивача як землекористувача.
СП „Інтервіндоус” вважає, що постанова господарського суду ґрунтується на правильно встановлених обставинах справи з додержанням норм матеріального та процесуального права, і просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.
Спільне українсько-індійське підприємство „Кораса” вважає, що господарський суд з’ясував всі обставини справи і дійшов правильних висновків.
Біляївська районна рада також вважає оскаржену постанову законною, обґрунтованою, а висновки суду такими, що ґрунтуються на повному та всебічному з’ясуванні обставин справи, і просить залишити її без змін.
Одеська обласна рада та Одеське обласне головне управління земельних ресурсів Державного Комітету України по земельним ресурсам своїм правом взяти участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції не скористалось.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом, судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість апеляційної скарги Теплодарської міської ради і невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи та нормам діючого законодавства України, виходячи із наступного.
Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції під час розгляду справи № 32-15/230-05-6801, у 1990 році було створено спільне радянсько-американське підприємство „Інтервіндоус”, одним із засновників якого було Виробниче енергетичне об’єднання „Одесаенерго”, яке внесло свій вклад у вигляді розташованих на майданчику ОТЕЦ-2 у смт Теплодар Одеської області об’єктів незавершеного будівництва недобудованої атомної станції.
Із матеріалів цієї справи, а також із матеріалів справи № 28-6/2-06-100А вбачається, що постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.1995р. № 514 „Про передачу загальнодержавного майна у комунальну власність” загальнодержавне майно Одеська ТЕЦ-2 передано у комунальну власність Одеської області. На виконання цієї Постанови, 12.02.1996р. між ДАЕК “Одесаобленерго” та Одеською облдержадміністрацією був підписаний акт прийому-передачі державного майна Одеської ТЕЦ-2 ДАЕК “Одесаобленерго” у власність Одеської області, який затверджено Розпорядженням Одеської обласної адміністрації № 183/А-96 від 04.04.1996р., при цьому на базі саме переданого майна було створено підприємство “Одеська ТЕЦ-2” обласної комунальної власності, а рішенням Одеської обласної Ради „Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у комунальну власність територіальної громади міста Теплодара цілісного майнового комплексу обласного комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” від 17.05.2002р. № 21-XXIV, цілісний майновий комплекс обласного комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” передано у комунальну власність міста Теплодара із зобов’язанням наступного переоформлення документів та внесенням до них змін. Отже, будівлі та споруди СП „Інтервіндоус” були розташовані на території смт Теплодар.
Матеріали справи свідчать, що 29.05.1996р. Теплодарською селищною радою народних депутатів прийнято рішення № 31/ХХІІ „Про пропозиції про визначення статусу смт Теплодар і визначення меж”, яким внесена пропозиція щодо клопотання про статус і підпорядкування селища Теплодар як міста обласного значення, щодо перегляду генерального плану розвитку селища Теплодар та визначення його меж, включаючи промислову базу.
При цьому головами Біляївської міської ради, Маяковської сільської ради, Мирненської сільської ради, Біляївської районної ради, головним архітектором Біляївського району були підписані висновки, яким погоджені межі селища міського типу Теплодар. Також матеріалами справи підтверджується відсутність будь-яких заперечень з боку СП „Інтервіндоус” стосовно того, що землі, на яких розташоване це підприємство, є землями Теплодару.
Згідно ч. 3 ст.64 Земельного кодексу України (в редакції від 13.03.1992р.), межі селищ міського типу (яким і був Теплодар до червня 1997р.) встановлюються та змінюються обласною Радою народних депутатів, або за її дорученням відповідною районною, міською, в адміністративному підпорядкуванні якої знаходиться район, радою народних депутатів.
На підставі вказаних положень ст.64 Земельного кодексу України, а також ст.ст. 2, 11 Закону України „Про основи містобудування”, проекту утворення території та установлення меж Теплодарської селищної ради народних депутатів, розпорядження облдержадміністрації від 19.12.1995р. № 262/95 „Про передачу об’єктів ОТЕЦ-2 ГАЕК „Одесаобленерго” Міненерго України у власність області”, рішення Теплодарської селищної ради народних депутатів від 29.05.1996р. № 7/2-ХХІІ, а також погодження Центральної районної ради народних депутатів міста Одеси, 13.07.1996р. Одеською обласною радою прийнято рішення № 122-ХХІІ „Про встановлення межі селища міського типу Теплодар”, пунктом 1 якого передбачено встановити зовнішню межу селища міського типу Теплодар по суміжності з Біляївським районом з загальною площею території міста 773,7 га, а пунктом 3 –зменшити площу території Біляївської районної ради народних депутатів на 444,9 га в зв’язку з включенням в межі селища міського типу Теплодар. При цьому зазначалося, що на території смт Теплодар розташована низка підприємств, у тому числі СП „Інтервіндоус”.
Також 13.07.1996р. Одеською обласною радою було прийнято рішення № 123-ХХІІ „Про віднесення смт Теплодар Центрального району м. Одеси до категорії міст обласного значення”.
На підставі вказаних рішень Одеської обласної ради, 17.06.1997р. Верховна Рада України прийняла Постанову № 353/97-ВР „Про віднесення селища міського типу Теплодар Центрального району м. Одеси Одеської області до категорії міст обласного значення”.
13.01.2004р. на виконання оскарженого Рішення Одеської обласної Ради та вказаної Постанови Верховної Ради України, межі міста Теплодар Одеської області встановлені в натурі. Акт про встановлення в натурі меж м. Теплодар Одеської області складений за погодженням всіх власників суміжних земельних ділянок - тобто за підписом представників Біляївського районного відділу земельних ресурсів, Біляївської міської Ради, Мирненської сільської Ради та Маяківської сільської Ради. При складанні вказаного акту ніяких заперечень заявлено не було.
Відповідно до рішення Одеської обласної Ради „Про передачу із спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області у комунальну власність територіальної громади міста Теплодар цілісного майнового комплексу обласного комунального підприємства „Одеська теплоелектроцентраль № 2” № 21-ХХІV від 17.05.2002р., земельна ділянка, якою користується СП, передана у комунальну власність територіальної громади м. Теплодар.
Згідно листа Біляївського районного відділу земельних ресурсів від 25.02.2004р. № 257, Біляївською районною адміністрацією земельна ділянка загальною площею 3,01 га СП “Інтервіндоус” не виділялась, а вказана земельна ділянка знаходиться у межах м. Теплодар.
Досліджуючи оскаржуване рішення Одеської обласної ради № 122-ХХІІ „Про встановлення межі селища міського типу Теплодар” від 13.07.1996р., колегія суддів вважає, що позивачем не надано доказів того, що цим рішенням порушені його права та охоронювані законом інтереси.
Відповідно до п.1 ст.104 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Згідно п.2 ст.171 КАС України, право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт.
При цьому акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, яка породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов’язковий характер для суб’єктів цих відносин.
Підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов’язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв’язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних інтересів підприємства чи організації –позивача у справі.
Відповідно до п.29 ст.85 Конституції України, встановлення і зміна меж районів і міст відноситься до повноважень Верховної Ради України. Між тим, рішенням Одеської обласної ради землі, на яких розташовані будівлі та споруди СП „Інтервіндоус”, віднесена до смт Теплодар, що не оскаржується Біляївською районною радою, а тим паче ніяк не зачіпає права чи законні інтереси позивача, який не є суб’єктом правовідносин, у яких застосовується оскаржуване рішення, і який до теперішнього часу навіть не оформив своє землекористування належним чином.
Питання щодо належності земель до території, підпорядкованої тому чи іншому органу місцевого самоврядування, ні в якому разі не впливає на права позивача –СП „Інтервіндоус”, і останній зобов’язаний сплачувати земельний податок відповідно до вимог діючого законодавства України, незалежно від призначення платежу до певного місцевого бюджету.
Судова колегія вважає, що переслідування позивачем мети сплати земельного податку у меншому розмірі не являється підставою для звернення до суду з позовом про визнання недійсним рішення Одеської обласної ради „Про встановлення межі селища міського типу Теплодар”.
На підставі вищезазначених правових норм, а також у зв’язку з тим, що за результатами розгляду справи факт порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача прийнятим актом не встановлено і такий факт позивачем не доведений, господарський суд необґрунтовано задовольнив позовні вимоги.
Отже, висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального та процесуального права, так як не ґрунтуються на повному з’ясуванні всіх обставин справи.
З урахуванням вищевикладеного, судова колегія вважає, що постанову суду слід скасувати, в позові відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 186, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
постановила:
Постанову господарського суду Одеської області від 25.09.2006р. у справі № 28-6/2-06-100А скасувати, в позові відмовити.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом одного місяця до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Л.І. Бойко
Судді: Т.А. Величко
А.М. Жукова