№ справи:122/19071/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Злотніков В.Я.

№ провадження:22-ц/190/1011/14Доповідач суду апеляційної інстанції:Дралло І. Г.

________________________________________________________________________________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Дралла І.Г.,

суддів:Білоусової В.В., Іващенко В.В.,

при секретарі:Таранець О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування, за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_8, треті особи: Друга Сімферопольська державна нотаріальна контора, виконавчий комітет Сімферопольської міської ради АР Крим, виконавчий комітет Железнодорожної районної ради м. Сімферополя про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення, відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_8 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 грудня 2013 року, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради АР Крим про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.

Вимоги мотивовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_9, якому на праві власності належала квартира АДРЕСА_1. Вона звернулась у встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9, який є її рідним дядьком. Від нотаріуса вона дізналася, що з аналогічною заявою звернулась ОСОБА_8 на користь якої нібито за декілька годин до смерті ОСОБА_9 склав заповіт. Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 7 березня 2013 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 про визнання заповіту ОСОБА_9 дійсним, зустрічний позов ОСОБА_6 задоволений, визнано недійсним заповіт, складений ІНФОРМАЦІЯ_1 року від імені ОСОБА_9 Однак ОСОБА_8 після смерті ОСОБА_9 привласнила правовстановлюючі документи на квартиру, відмовляється повертати їх, у зв'язку з чим нотаріусом був зроблений запит до КРП «СМ БРТІ» щодо видачі реєстраційного посвідчення, проте БТІ не надало вказаний документ через його відсутність. 7 серпня 2013 року державним нотаріусом винесена постанова про відмову ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначену квартиру після смерті ОСОБА_9 через відсутність у спадкоємця документів необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з чим вона вимушена звернутися з вказаними вимогами до суду. Просить визнати за нею право власності на вищевказану квартиру в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9

ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_8, треті особи Друга Сімферопольська державна нотаріальна контора, виконавчий комітет Сімферопольської міської ради, виконавчий комітет Железнодорожної районної ради м. Сімферополя, про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_8, відшкодування моральної шкоди.

Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_8 не маючі права на спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_9, що встановлено рішенням Апеляційного суду АР Крим від 7 березня 2013 року, безпідставно вселилася до спірної квартири де незаконно проживає до теперішнього часу, тим самим перешкоджає позивачці у реалізації її законних прав спадкоємця, який прийняв спадщину. Просить усунути перешкоди у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_8 з квартири АДРЕСА_1.

Також ОСОБА_6 посилається на те, що неправомірними діями ОСОБА_8 їй заподіяна моральна шкода, яку вона просить відшкодувати на її користь в сумі 3000 гривень.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 грудня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені частково.

Визнано за ОСОБА_6 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Усунуто ОСОБА_6 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення в вказаної квартири ОСОБА_8

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_6 114 гривень 70 копійок на відшкодування судових витрат.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, при висновках суду, які не відповідають фактичним обставинам. Зокрема апелянт посилається на те, що вона з 2007 року проживала з ОСОБА_9 однією сім'єю, він склав на її ім'я заповіт, який був визнаний недійсним з формальних підстав, ОСОБА_6 на цей час не є власником спірної квартири.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_6 до територіальної громади в особі Сімферопольської міської ради про визнання права власності в порядку спадкування, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані та засновані на законі. Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_9 на підставі реєстраційного посвідчення, виданого на підставі розпорядження Ради Міністрів КАРСР від 21 серпня 1991 року №353, що підтверджується довідкою з Реєстру прав власності на нерухоме майно. ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть. Після його смерті 18 серпня 2012 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулася його рідна племінниця ОСОБА_6 Факт родинних відносин з ОСОБА_9 вона підтвердила свідоцтвами про народження її матері ОСОБА_11 (до шлюбу ОСОБА_11) та ОСОБА_9, з яких вбачається що вони мали одну матір ОСОБА_12 Крім ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_9 до нотаріальної контори звернулася ОСОБА_8, як спадкоємець за заповітом, посвідченим ІНФОРМАЦІЯ_1 року черговим лікарем відділення 7-ої міської клінічної лікарні м. Сімферополя ОСОБА_13 Рішенням Апеляційного суду АР Крим від 7 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року, заповіт складений від імені ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 року визнано недійсним. Матеріали справи свідчать, що при житті спадкодавцем у встановленому законом порядку набуто право власності на спірну квартиру, але через відсутність правовстановлюючого документу позивачка, яка у передбачений законом строк звернулась із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори, на теперішній час позбавлена можливості оформити спадщину у нотаріуса. Постановою державного нотаріуса Другої Сімферопольської державної нотаріальної контори від 7 серпня 2013 року ОСОБА_6 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 через відсутність у спадкоємця документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину. Таким чином відповідно до вимог статті 392 ЦК України позовні вимоги про визнання права власності у порядку спадкування, підлягають задоволенню, шляхом його визнання через втрату документа, який засвідчує право власності спадкодавця на спадкове майно.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6 в частині виселення ОСОБА_8 з спірної квартири суд виходив з того, що позовні вимоги обґрунтовані та засновані на законі відповідно до вимог статті 116 ЖК України, 387 ЦК України, оскільки ОСОБА_8 без відповідної правової підстави вселилася у спірну квартиру і перешкоджає користуванням квартирою спадкоємцем ОСОБА_6, яка прийняла спадщину.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходив з того, що позовні вимоги не обґрунтовані та не засновані на вимогах закону та відповідно до положень ст. 1167 ЦК України не підлягають задоволенню, оскільки не доведений факт заподіяння моральної шкоди.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та наданим сторонами доказам в порядку правил статей 10, 11, 60 ЦПК України.

Відповідно до правил ст. 303 ЦПК України, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_8 не спростовують висновків суду першої інстанції та не є підставами для скасування чи зміни рішення суду.

Так, довід апеляційної скарги щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки цей довід є необґрунтованим. Судом повно та всебічно з'ясовані фактичні обставини і ухвалено судове рішення, яке відповідає фактичним обставинам у справі, наданим сторонами доказам та нормам матеріального права. Суд першої інстанції правильно та обґрунтовано врахував всі обставини справи і дійшов вірного висновку, що позовні вимоги ОСОБА_6 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування та усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення ОСОБА_8 є обґрунтованими та заснованими на вимогах закону.

Посилання ОСОБА_8 на те, що ОСОБА_9 заповів спірну квартиру їй, суд до уваги взяти не може, оскільки вказаний довід спростовується матеріалами справи з яких вбачається, що рішенням Апеляційного суду АР Крим від 7 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року, заповіт складений від імені ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 року на користь ОСОБА_8 визнано недійсним. Тобто у даному випадку ОСОБА_8 не набула права власності на спірну квартиру, відповідно до вимог Закону.

Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_8 вселилась в спірну квартиру на законних підставах за згодою ОСОБА_9 і проживала з ним з 2007 року однією сім'єю, суд вважає необґрунтованим та не доведеним у визначеному законом порядку. Факт спільного проживання може бути встановлений рішенням суду, але у даному випадку такий факт не встановлений. У судовому засіданні ОСОБА_8 також не надала доказів того, що вона з ОСОБА_9 проживала однією сім'єю. З рішення Апеляційного суду АР Крим від 7 березня 2013 року у справі №22-ц-190/747/13 вбачається, що ОСОБА_8 обґрунтовуючи складання на неї заповіту ОСОБА_9 посилалася на те, що вона колись працювала разом з ним, підтримувала з ним дружні стосунки і надавала допомогу в побуті. При цьому вона не посилалася на те, що проживала з ним однією сім'єю.

Довід апелянта про те, що ОСОБА_6 не набула права власності на спірну квартиру і не має права вимоги її виселення, суд вважає необґрунтованим, оскільки ОСОБА_6 у визначеному законом порядку прийняла спадщину, а відповідно до положень статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Довід апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального права суд апеляційної інстанції до уваги взяти не може. Судом першої інстанції правильно визначені правовідносини, які виникли між сторонами та застосовані норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини, зокрема статті 116 ЖК України, ст. 387, 1167, 1265 ЦК України.

Суд першої інстанції обґрунтовано усунув ОСОБА_6 перешкоди у користуванні спірною квартирою саме шляхом виселення з квартири ОСОБА_8, оскільки ОСОБА_8 не набула у визначеному законом порядку прав на володіння або користування спірною квартирою і незаконно її займає. Згідно правил статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У даному випадку перешкоди мають бути усунені саме шляхом виселення ОСОБА_8 Її довід про те, що вона не була повідомлена про необхідність звільнити квартиру суд до уваги взяти не може, оскільки вона не має прав стосовно спірної квартири.

Посилання на те, що за наявності право установчого документу на квартиру ОСОБА_6 має можливість оформити спадщину у нотаріуса, а можливість отримати дублікат право установчого документу не втрачено, суд апеляційної інстанції до ваги не бере.

Спадкодавець ОСОБА_9 набув право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі реєстраційного посвідчення виданого за розпорядженням Ради Міністрів Кримської АРСР №353р від 21 серпня 1991 року. Право власності за ним зареєстровано у визначеному законом порядку. У зв'язку з відсутністю оригінала реєстраційного посвідчення і неможливістю отримати його копію, оскільки він був виданий у одному екземплярі, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_6, і вона немає іншого способу захистити своє право на спадкування за законом ніж у судовому порядку шляхом визнання права власності на спадкове майно (а.с.120,122, 123, 125, 143).

В матеріалах спадкової справи є ксерокопія реєстраційного посвідчення на спірну квартиру на ім'я ОСОБА_9 (а.с.68), але оригінал посвідчення у ОСОБА_6 відсутній.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги, оскільки згідно правил статті 309 ч.3 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування рішення суду якщо ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

У даному випадку немає підстав вважати, що справу вирішено неправильно.

Інших доводів, які б свідчили про те, що рішення суду не відповідає вимогам статті 213 ЦПК України, апеляційна скарга не містить.

Судом правильно встановлені факти, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення та докази, якими вони підтверджуються, правовідносини та норми матеріального права, які регулюють ці правовідносини і ухвалено рішення по справі на підставі доказів наданих сторонами в порядку правил статті 60 ЦПК України.

Рішення суду першої інстанції постановлено у відповідності до норм матеріального і процесуального права при висновках суду, які відповідають фактичним обставинам і наданим сторонами доказам, що відповідно до положень ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_8 відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Дралло І.Г. Білоусова В.В. Іващенко В.В.